Презентация по украинской литературе на тему Григорій Сковорода. Життя та творчість філософа, просвітителя, поета (9 класс)

Григорій Савич Сковорода Дата народження: 22 листопада (3 грудня) 1722 Місце народження: Чорнухи, Полтавщина Дата смерті: 29 жовтня (9 листопада) 1794 Місце смерті: Іванівка, Харківщина (зараз село Сковородинівка) (1722 — 1794) видатний український просвітитель-гуманіст, філософ, поет і педагог.

Григорій Сковорода. Життя та творчість філософа, просвітителя, поета. Його християнські морально-етичні ідеали. «Пізнай самого себе - тоді пізнаєш весь світ» Г.С.Сковорода

Благодаря этой рекламе сайт может продолжать свое существование, спасибо за просмотр.

Біографія Народився Г.Сковорода 22 листопада 1722 року в селі Чорнухи на Полтавщині в бідній козацькій родині.

У 1734 році батьки віддають Григорія на навчання до Київської академії, де навчався з перервами близько 10 років.

У 1742 році Григорія Сковороду запрошують до придворної співацької капели в Петербург.

Керівництво придворної співацької капели та учнів регентських класів

Після двох років перебування у північній столиці він повертається продовжувати перерване навчання. У 1744 – 1745 рр. Сковорода вчиться у класі філософії. Людина виняткових здібностей і гострого розуму, Г.Сковорода здобув в академії глибокі знання з філософії, вітчизняної, античної, західноєвропейської літератур, досконало опанував кілька іноземних мов. Закінчив академію в 1753 році.

Переяславль.

З 1759 по 1769 роки Г.Сковорода працює як викладач поетики й етики в Харківському колегіумі.

Учив, як жив, а жив, як навчав – найкраща риса педагога.

Оскільки підручника з етики не було,він написав його сам. Це був його перший філософський твір,основою якого є думка,що ледарство – найбільша людська вада. Студенти любили свого вчителя,радилися з ним, бували в нього вдома. Він засівав їхні душі зернами правди,гуманізму й волелюбства. І тому церковники та вельможні пани зводили на нього наклепи, звинувачуючи в протиурядовій та антирелігійній діяльності. Через постійні переслідування і гоніння Сковорода змушений був двічі переривати на один рік викладання в Харківській колегії, а з 1769 р. більш не займав жодної офіційної посади.

Поет, композитор, соліст і музика в одній особі! Всебічно обдарований хлопець міг би зажити слави та багатства. Але життя не пізнаєш, якщо скнітимеш у палатах, тому Григорій став якомога більше мандрувати, зустрічатися з людьми. У 1750 р. трапляється нагода вирушити у тривалу поїздку за кордон, з якої Григорій Савич скористався. Він відвідує Австрію, Словаччину, Угорщину,Польщу, Німеччину.

Три роки тривала ця експедиція. І тільки туга за рідним краєм привела його знову на Батьківщину. Повернувшись в Україну, Г.Сковорода найперше заглянув у рідні Чорнухи, та не застав живими ні неньки, ні батька.

В одному селі Сковорода лікував відставного майора. Дочка майора, красуня Олена, закохалася в ніжного поета-музику, і Григорій теж покохав її. Йшлося до весілля, але Сковорода вагався, бо не уявляв життя без мандрів. Так і не одружився.

Все його майно вміщалося в торбі: найпотрібніші речі, рукописи, книжки, за поясом – сопілка, в руках – посох, на плечах – селянська свита. Він обійшов майже всю Україну, Воронежчину, Курщину, Орловщину, побував під Москвою, в Приазов’ї та інших місцях.

Останнє десятиріччя життя Сковороди – це роки його слави. Всі хотіли його бачити. У Харкові, Бєлгороді та багатьох селах виникли гуртки послідовників його вчення і способу життя.

У «трудах праведних», і скінчив свій життєвий шлях один з найгеніальніших філософів світу Григорій Савич Сковорода.

Це було 9-ого листопада 1794 р. На хресті над його могилою, на прохання самого Сковороди, написано: «Світ ловив мене, та не впіймав...». Його могила знаходиться зараз у селі Сковородинівка (ран. Іванівка, колишня садиба Андрея Ковалівського).

Творча спадщина митця Невтомний шукач істини та краси в житті,Сковорода залишив нам чималу літературну спадщину. Перебуваючи на Херсонщині, написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень». Збірка є своєрідним щоденником, у якому відбилися життєві події,філософські роздуми,ліричний настрій їх автора.

Працюючи в Харкові, латинськими й українськими віршами написав «Байки Езопові» (1760) У 1766р. філософ написав «Вхідні двері до християнської доброчинності», наступного року філософські твори «Наркіс» і «Симфонія».

Упродовж 1769-1774рр. Сковорода написав збірку прозових байок «Байки харківські»

«Бесіду,названу двоє, про те,що блаженним бути легко», «Діалог», а також твори: «Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя в житті»,»Кільце», «Розмова, звана алфавіт,чи Буквар світу».

У 1785р. Сковорода об’єднав 30 віршів, написаних у різний час, у збірку «Сад божественних пісень». Збірник «Байки харківські» - перші 15 з них написані в 60-х роках, решта – в 1774р, куди увійшло 30 байок. У 1787р. він написав «Вдячного Еродія» і «Убогого Жайворонка» , а в 1791р. завершив філософський твір «Діалог. Ім’я йому - Потоп зміїний».

. Сковорода писав «народним діалектом» або латиною. Перші вірші написав у жанрі панегіриків (віршів, що складалися для вихваляння окремих осіб чи подій). Він дещо обновив традиції панегіричного вірша. Свої філософські твори він писав так, щоб вони були зрозумілі не тільки освіченим людям, а й неосвіченим – будили їхню свідомість,учили думати.

Григорій Савич замислювався над тим, як допомогти своєму народові. Тому вирішує здійснювати просвітницьку діяльність серед народу: в дохідливій формі пояснював людям різні явища життя суспільства і природи, викладав свої філософські ідеї, у вільний час учив грамоти селянських дітей. Філософ-просвітитель доводив,що навчання допоможешвидше і точніше виявити природні задатки кожної людини.

Філософії Сковороди був властивий пантеїзм (вчення, що ототожнює Бога і природу, тобто стверджує, що світ є двоєдиним – органічним злиттям Духа і матерії. Основним предметом філософії є людина, її внутрішній світ і діяльність, інтереси й прагнення, здоров’я і щастя. Ідею «пізнай себе самого»,висунуту давньогрецькими філософами (Сократом,Платоном) ще за 500 років до нашої ери, Сковорода підніс і розвинув далі.

Життя, за Сковородою,- це постійний і безперервний пошук істини. Людина народжена для щастя, людина має бути щасливою. А щастя в наших думках, в нашому серці, в любові.

ВИДАТНІ ДІЯЧІ КУЛЬТУРИ ПРО Г.С. СКОВОРОДУ: - „Григорій Сковорода - поява вельми замітна в історії українського народу, мабуть, чи не найзамітніша з усіх духовних діячів наших ХVІІІ віку”. - Іван Франко - „Мало можна назвати таких народних осіб, яким був Сковорода і яких би так памятав і шанував народ”. - Микола Костомаров - „Багато в його світогляді є дивовижно близького мені. Я недавно ще раз його перечитав. Мені хочеться написати про нього. І я це зроблю. Його біографія, мабуть, краща за його твори, але які гарні й твори”. - Лев Толстой -„Великий наш філософ залишив нам щедру спадщину по собі: обсягом широку, змістовністю глибоку і, щодо світогляду свого, - чисту та моральну”. - Павло Тичина - „Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди З припорошілими саквами, Що до цілющої води Простує, занедбавши храми”. - Максим Рильський

Пам’ятник Г.С. Сковороді у Лохвиці. Скульптор І. Ковалерідзе

Сковородиновка музей Г.С. Сковороди.

Пам’ятник Г.С. Сковороді в Террасному сквері

Ні про що не турбуватися — значить не жити, а бути мертвим, адже турбота - стан душі, а життя — це рух Не все отрута, що неприємне на смак Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю. Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри? Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя. З усіх утрат втрата часу — найтяжча Уподібнюйся до пальми: чим міцніше стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона до гори

Г.С. Сковорода писав: Ми створимо світ кращий. В майбутній Україні бачу все нове: нових людей, нове творіння і нову славу. Можливо, ми і є тими самими людьми, які повинні здійснити пророцтво великого письменника. Створити нову історію, відродити славу нашої оновленої землі. Але незмінним залишиться тільки одне - вдячність, що завжди житиме в серцях правнуків легендарного філософа – Григорія Сковороди. Виконавець Калугіна Ганна Іванівна