Презентація Загадки про тварин дітям

Загадки про тварин дітям Автор презентації: Поспілько Тамара Валеріївна

Хоча улітку тепло й сухо —  Вони одягнені в кожухи.  В степу пощипують травичку  І пють з калюж брудну водичку.

Благодаря этой рекламе сайт может продолжать свое существование, спасибо за просмотр.

По горах, по долинах Ходить шуба і свитина.

Хто в гарячий день  На лузі  Випасається  В кожусі?

Звірята рогаті, Та ще й бородаті, Ходять пастись в лози.  Хто? Вгадайте!

Я великий, я красивий,  Як біжу, то вється грива.

Хвіст у мене довгий-довгий.  Хвіст у мене, мов шовковий.

Стоїть гора посеред двора,  Спереду вила, ззаду мітла.

І чужих дітей нагодувала,  І своє не забула.

Голодна — мукає,  Сита — жує,  Дітям молоко дає.

Він ікластий і сердитий, Дуже любить землю рити. Жолуді весь час шукає Й малюків смугастих має.

— Ждем гостя, синку, —  Хрюка свинка, —  Умийся, бач, яка щетинка!. — А як не прийде гість,  Скажи ти, Що я робитиму умитий? Хвіст — гачком, Ніс — пятачком. — Ждем гостя, синку, — Хрюка свинка, —  Умийся, бач, яка щетинка!. — А як не прийде гість,  Скажи ти, Що я робитиму умитий?

Він на зайця дуже схожий,  Має куций хвіст.  Довгі вуха, косі очі,  Та не зна, де ліс.

Сірий звір,  гострий зір,  він чатує коло нір.  Хижий та ледачий,—  спить — і здобич бачить.

Хто з хвостиком і з вушками,  В кого лапки з подушками?  Як ступа, ніхто не чує,  Тихо крадучись, полює. І маленькі сірі мишки  Утікають геть від ...

І вдень, і вночі У кожусі на печі.

Шерсть гладенька  І мякенька,  Спинка гнеться,  Хвостик вється —  Тільки лапки  Цап-царапки!

Гріє лапки на печі, Світить   вічками   в ночі.

Його робота всім відома:  Він охоронець дому.  І день, і ніч свій голос подає,  Щоб знали — у дворі господар є!

Є у мене друг маленький,  Він пухнастий і сіренький,  Має він розумні очі  З усіма погратись хоче.

Гавкає, кусає, В дім не пускає.

Чому цуцик у муці? Він хотів спекти млинці Та собача вдача Дуже нетерпляча: Лиш розбовтав тісто — З’їв його все чисто!

Наш пухнастий песик Гав Ланцюжок із шиї зняв. Бігав він по всіх стежках, Тому й хвіст у репяшках

— Гавчик, Гавчик! Де блукав? Дома чом Не ночував? — Я комору Вартував: Жучці гавкать Пома-ГАВ!

Величезний на зріст, Пишним віялом хвіст. До колін борода. Що за горда хода! По усьому двору Розтання дітвору. Порозгонив і зник. Був це, діти …

Хоч годинника не має, Вранці він нас піднімає. Кожен прокидається –  З сонечком вітається.

Не князівської породи, А ходить в короні, Не їздець, а зі шпорами, Не сторож, а рано будить.

Наче сонячні клубочки Хтось розсипав біля квочки. Хто це там пищіть, малята? Здогадалися?...

Курка знайшла ягідку, роздивлялась знахідку. Красень-півень підійшов — глянув, клюнув і пішов. Ще й сказав:  — Ку-ку-рі-ку! Ягідку знайшла гірку!.. А ще кажуть, годувальничок,  своїх курей шанувальничок!..  Безсовісний!

Бабці кланявся гусак —  так і так... так і так...  Ґелґотали гуси:  — Вельми ввічливий гусак  в нашої бабусі!

— Пташко-літашко, куди ти летиш?  — Мчу я, лечу я туди, де комиш.  Три комишинки гніздечко хитають,  шестеро сірих яєчок гойдають.

Вигрію, витішу шість пташенят,  шестеро любих літашенят.  Будуть мої літашата літати,  будуть і їх дітлашата питати:  «Пташко-літашко, куди ти летиш?»