Григір Тютюнник Три зозулі з поклоном (конспект+ презентація+ міні-підручник)

Комбінований урок з використанням елементів критичного мислення та інтерактивних технологій

Новела Григора Тютюнника

«Три зозулі з поклоном»:

інтерпретація «вічної» теми

«любовного трикутника»

( міні - підручник)

Тема: Новела Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном»: інтерпретація «вічної» теми

«любовного трикутника»

Епіграф:

Любов - це, люди, діло не осудне

По всі віки. Вовік віків. Амінь.

Л.Костенко «Маруся Чурай»

Якщо тебе ніколи не охоплювало

бажання обійняти всю землю,

прилащити бродячого собаку,

підняти із землі зірваний листок і

цілувати його - значить,

ти ще не любив».

Григір Тютюнник

Надвечірнім простором солоним,

Подолавши даль гірких років,

Три зозулі прилетять з поклоном

До квітчасто чистих рушників.

І душа здригнеться рушниково,

І дитинність вирветься з оков.

Як джерельце - Григорове слово -

З первозданним іменем: любов

С. Чернілевський

Щоденникові записи Г. Тютюнника

( прочитайте їх, прокоментуйте, висловлюючи своє ставлення крізь призму особистісного досвіду)

• Часто запитую себе: навіщо тобі істина? Відповідаю: щоб знати де брехня... Ніщо так боляче не б'є людину, як брехня. Тому її так ненавиджу, тому й прагну вперед на пошуки істини.

• 3 любові і муки народжується письменник - іншого шляху у нього немає.

• Іноді я відчуваю людину, як рана сіль.

• Мила моя Людино, ніколи я не скажу про тебе чорного слова.

• Я сприймаю те, що мене оточує, і те, що діється навколо мене, спочатку почуттям, серцем, а вже потім усвідомлюю, - тобто страждаю двічі з одного приводу.

• Ні від чого я так не страждаю, як від невдоволення собою.

• Важко щось перемінити в цьому світі. Тільки пам'ять людям, пам'ять лишається велика. Вона по-волі-поволеньки виробляє в народу мораль, ідеал. Пам'ять!

• І що я в Господа за людина!!! Ні в чому немає мені ані міри, ані втіхи - ні в любові, ні в стражданні, ні в захопленнях, ні в сумі пекельному... Неприкаяний я.

• Питають часто, над якою темою працюю. Ніколи не працював над темою. Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені.

• Але в житті людини один страшний день - коли вона вперше опустить плечі, зігнеться.

• Ідеалізм мій полягає в тому, що я завжди жду від людини хорошого.

• Людиною треба вдатися. А стати нею, не вдавшись, - подвиг.

• Сумніве мій! Мій ти мучителю і помошнику. Як тяжко з тобою і як страшно залишатися без тебе.

• Кому ж зостанеться жаль, що жив у моїй душі?

Словничок уроку

Автобіографічний твір - твір, в якому проявляються факти

із життя письменника чи його рідних.

Новела - невеликий за обсягом прозовий твір з напруженим

сюжетом і несподіваним, часто трагічним фіналом.

Образ оповідача - умовний образ людини, від особи якої

письменник веде розповідь у творі.

Символ - предмет чи слово, що умовно виражає сутність

якогось явища.

Художня деталь - риса або штрих, що роблять зображувану

автором картину особливо яскравою і глибокою за змістом, яка особливо збуджує думку і робить зображення дуже відчутним і яскравим.

«Новела - це необхідність сказати багато за короткий час».

(Бернард Маламуд, американський прозаїк ХХ ст .. )

Асоціативний кущ

Любов

Літературні вузлики

з твору Ліни Костенко «Маруся Чурай»

1.Звела їх доля наче в нагороду

За те, що мали незглибинні душі.

2. Не легко, кажуть, жити на дві хати,

а ще не легше - жить на дві душі.

3. Життя-така велика ковзанка.

Кому вдалось, не падавши, пройти?

4.Чужа душа - то, кажуть, темний ліс.

А я скажу: не можна, ой не можна!

Чужа душа - то тихе море сліз.

Плювати в неї - гріх тяжкий, не можна!

5. Ми з нею діти однії печалі.

Себе читаю у її очах…

6. Любов - це, люди, діло не осудне

По всі віки. Вовік віків. Амінь.»

7. Хотіла жити, а життя не вийшло.

Хотіла вмерти - люди не дали.

8. У цій любові щось було священне,

Таке, чого не можна осквернить.

9. Чи він мені, чи я йому - нерівня.

Нерівня душ - це гірше ніж майна.

10 . І що ж найтяжче: мука ж моя марна,

Бо зрада - діло темне і брудне.

11. Життя - така велика ковзаниця.

Кому вдалось, не падавши, пройти?

12.В житті найперше - це притомність духа,

Тоді і вихід знайдеться з нещасть.

13. А дні стоять, - не хочеться тужити!

І кожна пташка хатку собі в'є.

Скажи, зозуля, скільки мені жити?

Кує зозуля…цілий день кує…

Цитати до образів

Любов у житті Марфи

1) «Марфа серцем чула, коли від тата приходить лист. Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лист; мабуть, ще з півдороги. І ждала. Прийде до пошти, сяде на поріжку - тонесенька, тендітна, у благенькій, вишиваній сорочині й рясній спідничці над босими ногами, - і сидить, сяє жовтими кучерями з-під чорної хустки».

2) «Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору на дядька Левка - ще синіші... Вона хапає з Левкових пучок листа - сльози рясно котяться їй по щоках, - пригортає його до грудей, цілує у зворотну адресу...»

3) «Вона хапає з Левкових пучок листа - сльози рясно котяться їй по щоках, - пригортає його до грудей, цілує у зворотну адресу…»

4) «Марфа…не скоро віддає йому листа, мліючи з ним на грудях, і шепоче, шепоче:

- Ну от бачите, нічого я йому і не зробила…»

5) «А Марфа біжить на роботу, птахою летить, щоб дов'язати до вечора свої шість кіп, і вітер сушить - не висушить сльози у її очах.

Любов у житті Михайла

1) « Тато ж... він якось і не старів, однаковий зоставався і у двадцять, і в тридцять годочків... Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть, чорнющі. Гляне, було,- просто гляне і все, а в грудях так і потерпне. Може, тому, що він рідко піднімав очі. Більше долонею їх прикриє і думає про щось. А востаннє, як бачила його (ходила аж у Ромни, їх туди повезли), то вже не пекли, а тільки голубили - такі сумні. Дивиться ними - як з туману»

2) « …співаємо потихеньку. Тато баритоном, а я другим йому помагаю, а Марфа першу веде…Ото гляне, було, як чоловік над галушками катується, зітхне посеред пісні й одвернеться, а сльози в очах - наче дві свічечки голубі. До тата... Я то бачу. А він затулить надбрів'я долонею і співає. Або до тебе в колиску всміхається та приколисує легенько.

3) «Ти, Михайле,- кажу,- хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться»

4) «Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна».

Любов у житті Софії

1) «Ти, Михайло, - кажу, - хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться». А він: «Навіщо людину мучити, як вона і так мучиться».

2) «Очі мамині сухі, голос не здригнеться, і я чую за ним: спогади її не щемлять їй і не болять - вони закам'яніли».

3) «...А хто вам про це розказував, мамо? Дядько Левко?

- Ні. Він мовчав. Сама бачила й чула. Я бо теж за нею слідком з роботи тікала. Отуди ярком, ярком - і до пошти. Дивлюсь, а вона вже на поріжку сидить, жде... Вона щораз перша вгадувала, коли тато обізветься.

- І ви на неї не сердилися?

- У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе.

- А як же то - вона вгадувала, а ви - ні?»

Робота в групах

Заповніть таблицю «Характеристика головних героїв».

Пошуково - дослідницьке завдання

«Почув - побачив - визначив»

Із перерахованих нижче проблем виписати ті, що стосуються

Новели «Три зозулі з поклоном».

Нещасливе кохання

загальнолюдські цінності

соціальна несправедливість

правова безграмотність

невмирущість кохання

зв'язок поколінь

вірність

родинне життя

бідність селян

репресії на селі

</ Пояснити символи новели

Сенкан

Спробуйте коротко викласти своє розуміння любові

1-й рядок - один іменник;

2-й рядок - два прикметники;

3-й рядок - три дієслова;

4-й рядок - чотири слова, що виражають ставлення або власні почуття;

5-й рядок - одне слово - синонім до першого.