Разработка урока украинского языка и литературы на тему Джерела писемності. Розвиток зв’язного мовлення. Лист. Адреса. (5 класс)

Розвиток творчих здібностей учнів

на уроках мови в 5 класах

Цикл уроків

Підготувала:

Вчитель української мови та літератури

МОУ «Школа №44 г.Донецка»

Захарова Маргарита Анатоліївна

Донецьк 2016 г.

Урок 4

Тема: Джерела писемності. Розвиток зв'язного мовлення. Лист. Адреса.

Мета уроку: познайомити дітей з джерелами писемності; ознайомити учнів із правилами написання листів, підписування конвертів; формувати вміння та навички правильно визначати зміст та композицію листа, вибирати потрібні слова та словосполучення, правильно писати адресу на конверті; розвивати навички свідомої дисципліни; виховувати мовленнєву культуру учнів.

Обладнання: конверти.

Хід уроку:

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання (фронтально).

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів. Мозковий штурм. За дві хвилини записати все те, що має відношення до писемності. Наприклад: мова, папір, літера, письмо, документ, лист, папірус, мовознавство, малюнкове письмо, алфавіт, графіка…

ІV. Повідомлення теми й мети уроку.

V. Робота за темою.

1. Розповідь вчителя (про телеграми й листи без літер).

У наш час легко і просто передавати думки, мову на відстань. Особливо письмо. Саме воно дає можливість долати просторову і часову відстань. Ми можемо докладно описати події, своє життя, передати міркування на сотні і тисячі кілометрів, вивчати документи; ознайомлюватись із поглядами людей, які жили сотні й тисячі років тому. А чи завжди будо письмо? Коли і як воно виникло?

Потреба передавати думки на відстань існувала споконвіку. Для задоволення її використовувались сигнали, до яких людині нерідко вдавалась навіть у часи існування й поширення письма. Перегорнемо хоча б сторінки нашої історії.

У часи, коли українська людність зазнавала спустошливих нападів татарських людоловів, для попередження про набіг використовувалась мова сигнальних вогнів. Козацька варта, що день і ніч чатувала на високих могилах у степу, побачивши татар чи зачувши тупіт орди, запалювала спеціально підготовлені бочки із смолою.

Мовою знаків у індіанців служив дим, у поселеннях Африки - свист, за допомогою якого «перемовлялися», ділилися новинами сусіди, розділені горами і проваллями.

Для передачі думок на відстань використовувались предмети. Індіанці, оголошуючи війну, надсилали супротивникові томагавк. Сигналом миру служила люлька: її на знак примирення по черзі палили представники ворогуючих племен.

Для передачі повідомлень використовувалось своєрідне намисто (вампум) - нанизані на стрічку морські черепашки. Поширеним було вузликове письмо - кіпу: зміст послань у ньому передавався через кількість прив'язаних до мотузки чи палиці шнурів і вузлів на них; форму, розташування , їх колір.

«Мова» сигналів і предметів не давала змоги передавати думки, повноцінно спілкуватися. Для цього була потрібна писемність. І першим кроком до неї стало малюнкове письмо - піктографія.

Людина навчилась малювати дуже давно. Поселившись у печері, люди висікали або видряпували фігури тварин, людей та різних предметів. Згодом у піктографічному письмі дедалі частіше використовувались умовні зображення. Малюнками передаються навіть абстрактні поняття: рогата змія означає «життя», людина або тварина вниз головою - «смерть», з'єднані руки - «дружба», дві змії - «небезпека» і т.ін.

Малюнкове письмо віджило, але залишки його можемо побачити й сьогодні. Це всім відомі знаки дорожного руху.

Піктографія удосконалювалась, у ній широко використовувались умовні знаки. На зміну малюнковому письму ішло і згодом прийшло ієрогліфічне письмо. У ньому кожний знак - ієрогліф передає слово або його частину. У наш час ними пишуть у Японії й Китаї. Народи цих країн люблять своє письмо-малюнки і не збираються з ним розлучатися.

У нас також використовуються ієрогліфи. Ними можна вважати так звані арабські цифри. Адже значок, скажімо, 5 читається словом п'ять, а 4 - чотири. У цьому відношенні римські цифри І, ІІ, III і т.д. ближчі до піктографії.

Ієрогліфічне замінило буквене письмо. Винайдення літер - невеличких простих фігурок, що відтворюють звуковий склад слів, - велике досягнення людства.

Вважають, що букви першими створили фінікійці, удосконалили греки.

Творцями слов'янської азбуки - кирилиці стали Кирило і Мефодій. Сучасний український алфавіт склався на її базі. З неї вилучили зайві для української мови літери і додали необхідні - г, ї, й. Такою існує наша азбука з кінця XIX ст.

2) Запитання до учнів.

• Що таке лист?

• З якою метою пишуть листи?

• Чи можна назвати їх творчістю кожної людини?

3) Читання листа (за підручником).

- Кому він адресований?

- Про що в ньому розповідається?

- На які частини його можна поділити?

4) Розповідь вчителя.

Лист - це особливий вид творчості. Потреба в листуванні виникла в зв'язку з необхідністю спілкування на відстані.

Уміння написати листа означає вміння визначити його зміст і композицію, вибрати потрібні слова і словосполучення, правильно написати адресу на конверті.

Здебільшого листи складаються з таких частин:

ПОЧАТОК: звертання до того, кому адресовано лист.

ОСНОВНА ЧАСТИНА: зміст листа.

КІНЦІВКА: форми ввічливості: з повагою, на все добре, до скорої зустрічі;

повторні поздоровлення; підпис, число.

5) Фізхвилинка.

6) Робота з конвертом.

Звернення уваги на малюнок конверту. Запам'ятовування правильності написання адреси.

6) Творча робота.

Написати листа другові чи родичам. Можна користуватися опорними словами та словосполученнями: добрий день, хочу дізнатися, Ваше, здоров'я, цікаво проводжу, допомагати мамі, успіхи, спортивна секція, гурток.

VІ. Закріплення вивченого матеріалу.

Бесіда.

Які види поштових відправлень ви знаєте?

Що означає цифровий індекс в адресі?

Які слова в запису адреси прийнято скорочувати?

Де і в якій формі пишуться на конверті прізвище, ім'я та по батькові адресата?

Де і як пишеться на конверті зворотна адреса?

VІІ. Домашнє завдання.

Написати листа друзям або вчителю про свій літній відпочинок та навчання у школі.