Конспект уроку літератури рідного краю

1 вед. Добрий день всім присутнім!

2 вед. Доброго здоров'я! Хтось з великих сказав, що коли у календарі немає свята, а душа його прагне, то потрібно придумати маленьке свято і відзначити його.

1 вед. Шановні друзі! Сьогодні у нас незвичайний урок. Це і не звітний концерт, і не ювілейний вечір, і не зустріч, присвячена якійсь особливій даті.

2 вед. Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати людину, яка все життя живе поруч з нами, яку б, здавалося, добре знаємо, кожного дня маємо насолоду спілкуватися з нею.

1 вед. Усім відомо, що вона мудрий керівник, прекрасний педагог, любляча мама, гарна господиня, дбайлива бабуся

2 вед. У неї є іще талант від Бога - вміння і бажання писати вірші і пісні, якими вона оспівує, прославляє свою маленьку Батьківщину. Саме з пісні на її слова ми й розпочали нашу зустріч.

1 вед. Шановні присутні! Настав той момент, коли ми зобов'язані представити талановиту, творчу, залюблену у свій рідний край людину, заради якої ми всі тут зібралися. Це -Людмила Миколаївна Лисенко

2 вед. Під ваші оплески ми запрошуємо її до спілкування через скап.(Налагодження зв'язку.)

1 вед. Доля поетеси. Як же стають поетами? Звідки береться цей дар? Чи Бог дає, чи людина сама обирає собі долю?

2 вед. У Ліни Костенко є чудові рядки про це:

Наснився мені чудернацький базар:

під небом, у чистому полі,

для різних людей,

для щедрих і скнар,

продавалися різні Долі.

Одні були царівен не гірш,

а другі - як бідні Міньйони.

Хто купляв собі Долю за гріш.

А хто - і за мільйони.

Дехто щастям своїм платив.

Дехто платив сумлінням.

Дехто - золотом золотим.

А дехто - вельми сумнівним.

Долі-ворожки, тасуючи дні,

до покупців горнулись.

Долі самі набивались мені.

І тільки одна відвернулась.

Я глянула їй в обличчя смутне,

душею покликала очі.

- Ти все одно не візьмеш мене, -

сказала вона неохоче.

- А може, візьму?

- Ти собі затям, -

сказала вона суворо. -

За мене треба платити життям,

а я принесу тобі горе.

- Хто ж ти така?

Як твоє ім'я?

Чи варта такої плати?

- Поезія - рідна сестра моя.

Правда людська - наша мати.

І я її прийняла, як закон.

І диво велике сталось:

минула ніч. І скінчився сон.

А Доля мені зосталась.

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться -

у мене жодних претензій нема

до Долі - моєї обраниці.

Звіт знімальної групи (мультимедійна презентація «Я вибрала долю собі сама…», фото№1)

1 учень. У кожної людини є своє рідне гніздо, як у пташки. Те гніздо, у якому виростили і викохали нас батько і мати. І де б не були ми, в думках, мов лелеки, линемо до отчого дому і зберігаємо свою любов до нього, і в уяві зринає образ рідної домівки, чиста джерельна вода, кетяги калини… Рідне село… Столиця нашого дитинства…

2 учень. Народилася Людмила в 7 кв1тня 1952 року в селищі Веселе. Тут пройшла свої перші університети. Тут вимовила свої перші слова: мама, тато, Бог, хліб, любов…Від рідної землі набралась сили, набралась мудрості і любові до рідного краю. Закінчила школу, навчалася на філологічному факультеті Черкаського педінституту, працювала в Криму, викладаючи українську мову і літературу. А в 1977р. молода і щаслива впевнено крокувала рідними сільськими вулицями, де верба простягала до неї свої віти-руки, а батьківський сад нашіптував поетичні рядки… Тут вона продовжила свою педагогічну діяльність , а згодом очолила рідну Веселянську школу.

3 учень. Для третьоі школи Людмила Миколаївна також є рідною, бо з 1991 по 1993 рік працювала вчителем саме тут. Тому слово для привітання нашої гості має завуч ЗОШ№3 Галигіна Т.Г.(виступ)

Але Людмилу Миколаївну тягнуло додому, до Веселянської школи, куди вона повернулася на посаду директора і вже звідти вийшла на пенсію.

4 учень. Невгамовна душа Людмили Миколаївни не може заспокоїтись. Зараз вона займається громадською діяльністю. Вірші Людмила Миколаївна почала писати ще в школі. Її твори охоче друкували в газетах «Сніжнянська правда», «Кримська світлиця» , «Молодь Черкащини», «Отражение». Вийшли друком збірки «Любовь не умирает никогда», «Осенняя дорога», «Свет звезды»

5 учень.(коментар до мультимедійної презентації «Я вибрала долю собі сама…»)

Сценаристи, ведучі.

1 вед. Донецький край. Людмила змалку поринула у вир пісні, поезії, народної творчості, що стало пізніше життєдайною силою для її власних творів. Так народжувався талант поетеси. Талант… Це Божий дар, чи може кара Божа, коли вагання й сумніви тривожать ?

2 вед. Кожен сплеск душі, сплеск святого болю , коли не маєш права і не можеш більше мовчати, виливаються в рядки поезій.

2 вед. Ці рядки відгукуються в серцях читачів, не залишаючи їх байдужими. Коли перед нашою групою постало питання, який вірш обрати для фільму-подарунку Людмилі Миколаївні,з усіх її творів ми обрали саме цей. Чому? Ви , напевно,зрозумієте.

Звіт групи (Фільм на вірш «Вартовий»)

2вед. Натхнення…Воно, як вітер - невловиме… воно, як сон - забувається… Воно тендітне, як перший цвіт яблуні - замерзає від неочікуваних морозів - помирає… Воно, як пісня - лунає звідусіль, але взяти в руки, пригорнути до серця не можеш… Воно, як дощ - ллється несподівано і в найнеочікуваніший момент… Воно, як веселка - різнобарвне, але швидкоплинне…І ось настав час для звітування групи журналістів.

Група журналістів.

1 журн. Запитаємо у самої Людмили Миколаївни,(зв'язок по скайпу)

- Як народжуються Ваші твори? Якщо можна, почитайте Ваші улюблені вірші.(Слово Лисенко Л.М.)

2 журн.

- Хто надихає Вас писати вірші?

3 журн.

-На фото ми бачили Ваших онуків. А чи є у вас твори для маленьких діточок?

4 журн.

-2014 рік видався важким для жителів Донбасу. Чи змінилися Ваші пріоритети? Що сьогодні для Вас є найціннішим у житті?

5 журн.

-Чи сумуєте ви за школою, адже ми знаємо, що тривалий час ви працювали із дітьми?

2 вед. Життя людини - це спалах вогню, це зірка іскриста у синьому небі, потрібні ви людям, собі і сім'ї, і більшого щастя не треба. Шановна Людмило Миколаївно, учениця нашого класу Димитрова Наталія дарує усім пісню на слова вашого вірша «А літа мої, літа».

1 Вед. Ми знаємо, що Людмила Миколаївна уважно стежить за творчим зростанням молодих поетів нашого міста, плекає надії на їх творчі звитяги. Ми сподіваємося, що зустріч з цією дівчинкою буде приємною для неї, і надаємо слово учениці 9 класу ЗОШ№3 Прокопенко Анні. Писати вірші Аня почала лише минулого року, але вони вже надруковані в газеті «Вечірній Київ».

(Виступ Прокопенко Анни)

ОСІННІЙ НАСТРІЙ

Сивіють пагорби степові,

Міус тумани облягли.

Сади, і парки, і діброви

Вже облетіли, одцвіли.

То передгроззям небо висне,

То снігом сипле, то дощем,

А я не можу втамувати

Осінній сум і серця щем.

ДИВЛЯЧИСЬ НА ФОТОГРАФІЮ З ДІДОМ

Спогад швидко летить у дитячі літа:

Там під тином у нас знов бузок зацвіта,

Нам із дідом на двох п'ятдесят світлих літ,

Квітне вишня рясна біля наших воріт.

Жаль, сплили ті часи, не повернеш назад,

І тепер вже на двох нам аж вісімдесят.

1-й вед. Видно, що Анна прекрасно розуміє поезію. Цікаво, а як зрозуміли поетичні твори Лисенко Л.М. учні з групи літературознавців (виразне читання , аналіз віршів за схемою).

Схема аналізу ліричного твору

Вірш «__________________»

Тема:_____________________

Ідея:______________________

Тропи:____________________

Синтаксичні фігури:_________

Вид лірики:_________________

Віршовий розмір:____________

Враження від твору:__________

Учитель:

Домашні групи завершили звітування. Запрошуємо вас ,діти, підійти до Дерева пізнань і зірвати по одному листочку. На кожному з листочків рядок із вірша Людмили Миколаївни. Зберіть строфу і дізнаєтесь склад нових груп для наступного етапу уроку.

Завдання для групи №1. Накресліть і заповніть схему «Види лірики» і пригадайте визначення кожного з них. Проілюструйте кожен вид віршем із творчого доробку Лисенко Л.М. (Використайте збірки «Світ зорі», «Осіння дорога»)

Завдання для групи №2.

Побудуйте гроно «Психологічний портрет поетеси», використайте з цією метою рядки із віршів Лисенко Л.М.

Завдання для групи №3.

Скласти сенкан на тему «Натхнення».

Завдання для групи №4.

Узагальніть і систематизуйте вивчений матеріал і дайте відповіді на запитання: Л.М.Лисенко. Хто вона? Яка вона? Чого я в неї навчився?

Підсумок уроку.

Учитель. І на останок хочеться, щоб наше Дерево пізнання розквітло квітами ваших вражень від зустрічі з творчою людиною Л.М. Лисенко

(Дерево пізнань прикрашається квітами, на яких написано враження від уроку, учні озвучують написане)

Учитель. Шановні діти, сьогодні ми попри всі негаразди зустрілися з прекрасним. Нехай на життєвих дорогах усіх присутніх супроводжують заслужені успіхи, незрадлива фортуна, стійкий добробут, невгасима енергія. Хай у нашому житті буде багато мирних сонячних днів, світла, тепла, радості.

Дякуємо Вам, Людмило Миколаївно, за цікаву зустріч. Міцного Вам здоров'я, здійснення творчих задумів і сподівань.

Оцінювання роботи груп (домашніх та класних) відбувається за листком самооцінювання (додатки)

Диференційоване домашнє завдання:

- вивчити напам'ять вірш Лисенко Л.М. (на вибір)

- виконати ідейно-художній аналіз вірша Лисенко Л.М. (на вибір)

-написати есе «Після кого залишиться сад на землі…» Л.М.Лисенко