Урок. Усний журнал. Олександр Довженко вчора й сьогодні

Усний журнал

Олександр Довженко вчора й сьогодні

Мета: допомогти учням осягнути трагічний життєвий та творчий шлях письменника, його життєві принципи через спогади, листи, біографічні твори; формувати навички дослідницько-пошукової роботи з різними джерелами; розвивати самоосвітню компетенцію учнів; виховувати почуття національної гордості, спільного роду, родини, любові і поваги до людей; сприяти формуванню активної самостійної особистості.

Обладнання: портрет О.Довженка, виставка книг, ілюстрації до кіноповісті "Зачарована Десна", фотокопії кадрів з його фільмів, портрети сім'ї Довженка (мати, батько, дід, перша дружина - Варвара Крилова, друга дружина - Юлія Солнцева).

Епіграф:

Він (О.Довженко) належить до художників, що вбирають

в себе цілу епоху і самі стають епохою в житті народу,

в історії і в культурі.

Т.Левчук

Учитель разом з учнями заздалегідь готує матеріл, додаткові відомості про життєвий і творчий шлях письменника.

( Кожна група отримує випереджальне завдання)

" Дослідники" готують матеріал про дитячі та юнацькі роки, навчання і початок літературної творчості, аналізують умови формування світогляду.

- опрацьовують біографію поета:

- дату і місце народження, відомості про батьків і родину;

- навчання, початок літературної творчості;

- фомування світоглядних переконань;

- "Сповідь про трагічне кохання". Жінки в житті Довженка.

" Знавці кіномистецтва "- Довженко і кінематограф.

"Літератори" - досліджують творчу спадщину .

Кіноповість "Зачарована Десна" - "свято босоногого дитинства".

Ведучий

"Юнацький зір і сивина пророка, сльози і сонця незбагненний сплав. Як небеса, над лісом людських справ світилася його душа глибока".

Олександр Петрович Довженко!

Кому невідоме це славне ім'я сьогодні, але чи знаєте ви, що в цій постаті поєдналися не тільки визначний письменник і талановитий кінорежисер, але разом з тим і мудрий далекоглядний політик, великий патріот свого народу і син свого часу. Нива, на якій працював О.Довженко, безмежна, і на ній Довженкові послалися аж три шляхи широкії: малярство, кіно і література.

Кажуть, що життя подібне до книги, у якій доля пише світлі й темні сторінки. Отож перегорнемо деякі сторінки життя О. П. Довженка.

Слово надається "Дослідникам", які роблять повідомлення про дитячі та юнацькі роки письменника, а група "Літераторів" доповнюють виступи цитатами про членів родини з повісті "Зачарована Десна".

1 сторінка біографії " Дата і місце народження, відомості про батьків і родину"

"Дослідники". 10 вересня 1894 року в селі Сосниці, на його околиці, що називалася В'юнище, на Черніговщині в родині неписьменних селян народився О.Довженко.Предки Олександра Петровича прибули в Сосницю з Полтавщини. Сталося це на початку ХVІІІ ст.

Семен - дід Довженка, колишній чумак, чесний і незлобивий. Незважаючи на велику працьовитість, зовні Семен Довженко, за спогадами сучасників, мав вигляд звичайнісінького сільського злидаря тих часів: "Латані чоботи, полотняні штани і сорочка, стара чумарка, подертий сіряк, картуз з діркою зверху і полатаним козирком". Але під непривабливою бідняцькою одежиною крилася могутня духовна сила, велич і краса простої людини.

"Літератори". "На погребні любив спати дід. У нас був дід дуже схожий на Бога.

…Звали нашого діда, як я вже потім довідась, Семеном. Він був високий і худий, і чоло в нього високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода біла. Пахнув дід теплою землею і трохи млином. Він був письменним по-церковному і в неділю любив урочисто читати Псалтир. Мати ненавиділа діда і вважала його за чорнокнижника.

…Любив дід бесіду і гарне слово.

… Він був наш добрий дух лугу і риби. Гриби і ягоди збирав він у лісі краще за всіх і розмовляв з кіньми, з старою грушею і дубом - з усім живим, що жило і рухалось.

…Більш за все на світі любив він сонце. Він прожив під сонцем коло ста літ. Так під сонцем на погребні, коло яблуні, він і помер, коли прийшов час".

"Дослідники". Для малого Сашка дід Семен був світом народної мудрості й життєвого досвіду, оптимізму, доброзичливості, високої людської гідності і доброти.

Вчителем життя для Довженка був також батько - Петро Довженко. Мав славу в Сосниці працьовитої і доброї людини, хоча зовні був суворий.

"Літератори". " Багато я бачив гарних людей, але таких, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса велика і великі розумні сірі очі. Тільки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкі кайдани неписьменності і несвободи… Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив. Тіло було без єдиної точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкі, щедрі. Як гарно ложку ніс до рота, підтримуючи скоринкою хліба, щоб не покрапати рядно. Жарт любив, точене влучне слово. Такт розумів і шанобливість. Зневажав начальство і царя…

Одне, що в батька було некрасиве,- це одяг. Ну такий носив одяг негарний, такий безбарвний, убогий. Неначе нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую укрили брудом, лахміттям. Був красивий - скільки крилося в нього багатства. Косив він чи сіяв, гукав на матір чи діда, чи посміхався до дітей, чи бив коня, чи самого нещадно били поліцаї - однаково".

"Дослідники". Для Довженка батько - взірець високої народної моралі. Еталон духовної краси, вершина людяності і простоти, ідеал справжньої доброї людини - людини-трудівника, правдолюба, сім'янина, мрійника.

"Дослідники". Мати Одарка Єрмолаївна, за дівочих літ Цигипа, пройшла тяжке життя. Мала 14 дітей, з яких залишилось тільки двоє (Сашко, Поліна). 21 травня 1895 року в один день від пошесті померли четверо синів: Лаврін, Сергій, Василь, Іван, яких мати називала соловейками (вони гарно співали).

"Літератори". "Нічого в світі я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проростало. Коли вилізе із землі всяка рослиночка, ото мені радість…"

2 сторінка "Навчання, початок літературної творчоcті"

"Дослідники". Вчився Довженко у Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко - він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом, Довженко зростав мрійливим, схильним до споглядальності: життя (тоді йому здавалось) йшло у двох вимірах - реальному і уявному. Пристрасті до чогось одного він не мав, натомість хотів вирізнятися, йому здавалося, що він може все, але «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання»

Довженко - студент Глухівського інституту

"Дослідники".У 1911 році Олександр Довженко вступив до Глухівського учительського інституту , але не тому, що хотів стати вчителем, а тому, що мав право скласти туди іспити, та й стипендія там була 120 карбованців на рік. Тут він був наймолодшим серед студентів і тут, як пише сам Довженко, «перестав вірити в Бога, в чому й признався на сповіді законовчителю отцю Олександрові, єдиній ліберальній людині з усіх наших учителів». В інституті вперше знайомиться з українськими книжками, які читалися ним і товаришами потай від педагогів. Сам Довженко пізніше говорив:

«Заборонено було в нашому середовищі розмовляти українською мовою. З нас готували учителів -обрусителів краю»

"Дослідники".У 1914 році Довженко закінчив інститут та по закінченні був направлений учителювати до Житомирської вищої початкової школи, де, за браком вчителів, він викладає природознавство, гімнастику, географію, фізику, історію, малювання. У 1917 році на фронт його не беруть як «білобілетника», він переїздить на роботу до Києва, де теж вчителює та вчиться у Київському комерційному інституті на економічному факультеті. Довженко вступив туди лише тому, що його атестат не давав можливості вступати до інших вищих учбових закладів, і це був засіб здобути хоча б якусь вищу освіту. У тому ж році, коли за гетьмана Павла Скоропадського у Києві відкривається Українська академія мистецтв, стає її слухачем.

"Дослідники". Де і ким тільки він не був! Вчителював, організовував мітинги і демонстрації. Працював завідувачем Житомирської партшколи, викладачем школи при штабі дивізії Миколи Щорса, секретарем губернського відділу народної освіти, комісаром Київського театру ім. Т.Шевченка. Служив добровольцем в армії Симона Петлюри. Потрапивши в лабети чекистів, був підданий умовному розстрілу і чудом уцілів. Як член партії українських есерів влився разом з Василем Елланом-Блакитним до партії більшовиків (1920), з якої його виключили в 1922 році. Після цього до кінця свого життя залишився безпартійним.

"Дослідники". У жовтні 1921р. Олександр Довженко виїжджає за кордон з дипломатичною місією. Спочатку працював у Варшаві, з весни 1922р. в Берліні на посаді секретаря консульського відділу торгового представництва УРСР у Німеччині. Перебуваючи в Берліні, навчається в художньому училищі у відомого німецького художника Ернста Геккеля. Проте влітку 1923р. його відкликали до Харкова.

"Дослідники". По поверненні в Україну, влітку 1923 року, Довженко оселяється у Харкові, тодішній офіційній столиці України. У ті часи Харків перебував у вирі культурного відродження і Довженко зразу опиняється у товаристві українських літературних романтиків та письменників-футуристів. У цей час він тісно спілкується з впливовим на той час і орієнтованим на кіно літературним об'єднанням «Гарт», що було створене у січні 1923 року. Творчими та ідейними натхненниками «Гарту» були Василь Еллан-Блакитний та Майк Йогансен. До складу також входили К. Гордієнко, І. Дніпровський, І. Кириленко, О. Копиленко, В. Коряк, Г. Коцюба, І. Кулик, М. Майський, В. Поліщук, І. Сенченко, В. Сосюра, М. Тарновський, П. Тичина та М. Хвильовий. Після розпаду «Гарту» Довженко стає одним з засновників ВАПЛІТЕ.

ВАПЛІТЕ - Вільна академія пролетарської літератури (існувало в Харкові в 1926-28рр.). Виникла навколо М.Хвильового внаслідок розпаду спілки "Гарт".

Ідейні засади: відмова від масовізму, орієнтація на модерну західну літературу, її високий естетичний рівень.

3 сторінка "Формування світоглядних переконань"

"Інтерв'ю з Довженком"

Запитувач. У 1917 році вам виповнилося 23 роки. Багато хто з ваших ровесників брав участь у революційних подіях, підтримав різні партії. А як ви розібрались у складному плетиві політичних подій?

"Довженко". "Про комунізм я нічого не знав, і якби мене спитали тоді, хто такий Маркс, я відповів би, що це, МАБУТЬ, видавець різних книжок. Таким чином я увійшов у революцію не тими дверима".

Запитувач. Ваші юнацькі мрії поступово стали здійснюватися. Ви захоплюєтесь політичною карикатурою, пишете літературні твори. А як вийшло, що ви стали кінорежисером?

"Довженко". " Я почав відвідувати натурні зйомки одного одеського режисера недалеко від фабрики. Те, що він робив на зйомці зі своїми акторами, було настільки погано і так безпомічно, що я відразу повеселішав. Я подумав: якщо я бачу, що це погано, і знаю, що саме погано і чому, значить я не такий уже безпорадний. Більше того, я просто візьму і зроблю краще".

Запитувач. Крізь усі ваші твори проходить дума про Україну, її щедрість, красу і багатство. Щоб ви хотіли передати землякам?

"Довженко". " Я помру в Москві, так і не побачивши України. Перед смертю я попрошу Сталіна, аби перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром на горі. Пошли, доле, щастя людям на поруйнованій, скривавленій землі!"

Ведучий

10 жовтня 1956 року (напередодні своєї смерті) Довженко напише листа до Спілки письменників України.

" До Президії Спілки письменників УРСР. Вертатись хочу на Вкраїну. Президіє! Допоможи мені житлом: давно його одібрано у мене. Великої квартири мені не треба. Тільки треба мені, аби з одного вікна бодай було видно далеко. Щоб міг я бачити Дніпро і Десну десь під обрієм і рідні Чернігівські землі. Що так настирливо почали маритись мені. З пошаною О.Довженко. 1956. Москва"

Заява довженка до Спілки письменників довго не публікуалася і в 60-х роках поширювалася лише в списках. Василь Стус познайомився з цим документом у літературного критика Івана Світличного і це стало поштовхом до написання вірша, який ми вам пропонуємо послухати.

( Учень виразно читає напам'ять вірш В. Стуса "Останній лист Довженка")

Ведучий

25 листопада 1956 року серце митця зупинилося. Не стало генія, розіп'ятого на хресті суперечностей епохи. Режиссера, який і досі залишається найзагадковішою особистістю ХХ століття. Похований Довженко на Ново-Дівичому цвинтарі у Москві. Ховали за державний кошт, оскільки грошей на його рахунку в ощадбанку було тільки 32 рублі. Траурна церемонія відбулася у Будинку літераторів. Співав геніальний співак, друг небіжчика Іван Козловський, грав на скрипці Леонід Коган. З України приїхала делегація, проте не було колишніх друзів, наприклад Бажана. Привезли сніп жита, землю та яблука. Грудочку рідної землі вкинули до могили зі словами «Земля, по якій твої ноги ходили, нині теплом тебе приймає".

4 сторінка " Жінки в житті Довженка"

1 учень.

Спогади Миколи Куценка.

" Якось я відвідав село Демидів на Київщині, де довгі роки жила і вчителювала Варвара Семенівна Довженко. Приїхав не сам, а з її сином Вадимом, художником-графіком. Зустріла нас колишня учениця Варвари Семенівни. Вона розповіла про цю задушевну жінку, про її драматичну любов до чоловіка. Про те, що Варвара Семенівна з ніжністю розповідала про Олександра Петровича. Кохала його ніжно, а коли знайшлася інша - відсторонилася, аби він був щасливий. У неї збереглися листи до О.Довженка, коли він від'їхав до Сосниці налагодити своє здоров'я".

Перша дружина пішла від митця, щоб не обтяжувати його своєю хворобою.

"Дорогий, рідний, коханий мій! Я прощаюся з тобою. Ти йдеш у велике мистецтво. Тобі потрібна натхненниця. Коли приходиш додому стомлений - маєш спочити душею. Твоє серце не повинна ранити жіноча милиця! Не тривожся за мене, любий мій. Залишаю тебе свідомо. Я житиму до останнього подиху з тобою в серці, в спогадах, думках і снах. Вірю і знаю, що ти створиш багато прекрасного, доброго й вічного! В мене одне-однісіньке прохання до тебе: хочу жити під твоїм прізвищем. Прощай. Твоя навіки Варвара Довженко".

Атестований учитель Довженко після Глухівського педагогічного інституту у 1914 році поїхав викладати фізику та географію до Житомира. Тут і зустрілося майбутнє подружжя. Влітку 1917 року Олександр їде до Києва шукати роботу, зупиняється в батьків у Сосниці. І рветься душею в Житомир, до Варі, куди посилає такі ніжні і палкі листи: "...ти ще тихенько спиш, моя маленька дівчинко, й, можливо, бачиш мене уві сні. Коли ти спиш, я люблю тебе найдужче. Мені тоді здається, що ти не дружина мені, а моє дороге чарівне дитя. Я цілую тихенько, ніжно-ніжно твої теплі рученята подумки... 5.30 ранку".

Як грім серед ясного неба прийшла біда у дім Довженків - захворіла тендітна Варя. Під час катання на човні вона поранила ногу, після чого та перестала згинатись. Лікарі поставили діагноз - туберкульоз кісток. Лікувати таку хворобу в Харкові було неможливо. Довелося відправити хвору до Криму, в санаторій. Олександр почав шукати додаткові заробітки, адже лікування було дорогим.

Довженко лікує дружину на півдні - в Ялті, Одесі, де багато малює і знімає свої перші фільми, співпрацюючи з Одеською кінофабрикою. Саме один із перших його фільмів - "Сумка дипкур'єра" - приніс молодому режисерові визнання і славу.

Проте лікування не виявилось ефективним: Варя відчувала постійний біль у ногах, довелось ходити з милицею. Саме тоді на всіх надіях було поставлено хрест. Варвара благородно відпустила свого коханого, аби не висіти каменем на його шиї…

Ось як описує обставини розлуки з дружиною в одному приватному листі сам Олександр Довженко: "Вона приїхала зовсім несподівано... Два тижні величезні милиці стояли переді мною, як жахливі привиди. Я наштовхувався на них на кожному кроці. Я боявся торкнутися речей. Мені здавалося, що від дотику вони ламатимуться і деформуватимуться. Моя кімната стала маленькою, затісною. А на ліжку лежала моя дружина Варя. Жалюгідна, змучена. Це був найглибший абсурд, який я колись відчував у житті. Мені хотілося вибігти на вулицю й кричати голосно: "Ні, це не вона, вона була зовсім інша". Нещастя розлилося, як туман, у моїй кімнаті. Мені було безкінечно шкода цю хорошу жінку. І жах був у тому, що мені її було шкода. І багато іншого... Якими словами і як говорити про це? Кохання - не жалість; борг, обов'язок - так. А життя? В неї помирає мати в Житомирі. І вона поїхала прикрасити її чи то життя, чи то смерть. Бідна Варя. Вона написала мені листа. Вона дякує мені за те, що я був ніжний і уважний. Вирішила, що не буде писати мені більше. Тому що я мушу бути нічий. Бідна, бідна Варя".

Неповні три роки прожила вона на світі, на якому вже не було її Сашка. Трагедія унікальної, але нікому не відомої жінки, яка з 16 років до останнього свого подиху любила Довженка, нині маловідома. Але така особистість з'являється на світ, як промінь сонця, як світло любові. Її життя, її кохання, її свята вірність гідні того, аби про неї розповіли нащадкам нинішні майстри слова.

2 учень

Як віхола ввірвалось у життя О.Довженка нове почуття, коли 1928 року зустрівся з молодою, красивою уже відомою кіноактрисою Юлією Солнцевою.

Юлія Солнцева (Пересвєтова)

Но - была «Земля» и был Александр Довженко, поставивший этот фильм.

Встреча с Довженко на съемках фильма "Буря" изменила судьбу молодой актрисы. Вскоре она стала его женой и соратником. Последовало искреннее увлечение многотрудным и сложным искусством кинорежиссуры

Неожиданная, такая страшная для нее смерть Александра Петровича Довженко в 1956 году буквально потрясла ее. Потрясла, но не сломила. И она решает поставить, превратить в кинопроизведения неосуществленные сценарии мужа, воссоздать в первозданном виде созданные им художественные ленты, главным героем которых всегда был «человек, рожденный для добра», собрать и издать его литературные творения.

Все последующие годы и были посвящены решению этих задач.

Она работала со всей страстью и одухотворенностью, как человек большого дарования, упорства, сильной воли, мастер мужественный и вдохновенный.

Такой и останется в истории советского киноискусства и в памяти зрителей яркая звезда нашего киноискусства. За фильм "Мир в трех измерениях" удостоена Золотой медали им.А.П.Довженко(1980),награждена медалью Золотой Лев святого Марка(1975) за участие в оформлении книги-фильма "Земля". Почетный диплом Всесоюзного кинофестиваля, 1959 за фильм "Поэма о море",Премия Международного кинофестиваля в Каннах(Франция), 1961 за фильм "Повесть пламенных лет", Специальный приз Международного кинофестиваля в Сан-Себастьяне(Испания), 1965 за фильм "Зачарованная Десна".

5 сторінка "Довженко і кінематограф"

Ведучий

Потужний талант О. Довженка , як коштовний діамант, вигравав багатьма гранями. Митець відомий світові як геніальний режисер, талановитий письменник, художник, філософ. Олександр Петрович був одним із основоположників національного кінематографа.

"Знавці кіномистецтва"

1 учень

Американці назвали його першим поетом кіно, греки - Гомером ХХ століття, японці вважали, що найкращі їхні фільми створено під впливом українського режисера. Чарлі Чаплін вважав, що слов'янство дало світові в кінематографії одного митця - Олександра Довженка.

2 учень

1926 року доля посилає О.Довженка до Одеси, яка в ті роки була колискою українського кіномистецтва. Ю.Яновський був тоді головним редактором і одразу відчув і зрозумів, що саме кіно - природна стихія цього романтичного шукача мистецьких скарбів.

3 учень

У новелі "Історія майстра" Ю.Яновський так скаже про це:" О.Довженко знайшов те, чого він шукав і чого йому не дала ані берлінська наука, ані перо журналіста. Він знайшов полотно, на якому постаті та образи, покладені пензлем, рухаються, живуть, ненавидять і кохають. Його прямування довело його до правдивих шляхів і до живих обріїв".

4 учень

Довженко - класик світового кіно. Його фільми є візитною карткою нашого національного кінематографа. За своє життя Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, 2 п'єси, понад 20 оповідань і новел, ряд публіцистичних статей і теоретичних праць, присвячених питанням кіномистецства. Його кінопоеми "Звенигора" та "Арсенал", кіноповість "Земля" були визнані світовою кінокритикою шедеврами світового кінематографа - першим поетом кіно.

Вікторина

Хто швидше дасть відповідь на запитання.

1.Де вперше Довженко розпочинав свою кіномистецьку діяльність? ( На Одеській кіностудії).

2. Як називались перші фільми, поставлені ним? ( " Ягідка-кохання", " Вася-реформатор").

3. Який фільм Довженка приніс йому світову славу майстра німого кіно? (фільм "Земля" - 1930р).

4. Про який фільм Довженко говорив:" Я робив його з любов'ю і великим напруженням всіх своїх сил, як пам'ятник народу, як знак своєї любові і глибокої поваги до героя великого українського Жовтня". ( Про кінофільм "Щорс").

5. Над яким сценарієм працював О.Довженко напередодні Великої Вітчизняної війни? ( Над сценарієм повісті М.Гоголя "Тарас Бульба").

6. Назвати кіноповісті О.Довженка, в заголовках яких є географічні назви. ("Антарктида", Прощай, Америко", " Зачарована Десна").

7. Назвіть кіноповісті О.Довженка, які були удостоєні Державної і Ленінської премій ( " Щорс", "Мічурін", "Поема про море").

8. Назвіть останній кінофільм Довженка (Фільм "Мічурін").

9. У якому фільмі О.Довженко виступив актором? ("Сумка дипкур'єра").

10. Укажіть перший звуковий фільм О.Довженка. ("Іван").

Ведучий

На зйомках «Васі-реформатора» Довженко, який не мав досвіду та не володів технікою, створює інцидент за інцидентом. Він змушений піти з майданчика, залишаючи оператора Йозефа Рону самого закінчувати фільм. На зйомках цього фільму та іншго під назвою «Ягідка кохання» він знайомиться з оператором Данилом Демуцьким, з яким згодом буде працювати ще над багатьма фільмами, створивши славетний тандем українського кіно.

«Васю-реформатора» та «Ягідку кохання» сам Довженко не зарахує до свого творчого доробку. Першим своїм фільмом він назве «Сумку дипкур'єра».

Перші успіхи

Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». Фактично, Довженко ще у Харкові мав сценарій до цього фільму. Ідея належала Юркові Юртику (Тютюннику), який у співавторстві з Майком Йогансеном і написав сценарій фільма-легенди про скарб, закопаний гайдамаками в надрах гори.

Але Довженко майже на 90% переробив цей сценарій. Він прагнув створити «свою Іліаду». Велетенська поетична фреска, що охоплює дві тисячі років буття, може бути зрозумілою тільки тим, хто знайомий з історією України. Дванадцять пісень цієї стрічки відтворюють легенди скіфів і варягів, запорізьких козаків, громадянської війни, петлюрівців, більшовиків та білогвардійців. Усі вони поєднані одним персонажем - дідом, який уособлює патріархальне селянство, прив'язане до цінностей минулого. Фільм не вписується все ж таки у ряд фільмів, що були покликані формувати пролетарський реалізм, хоч і закінчується апологією соціалістичної промисловості. Довженко виправдовує більшовицьку революцію вірячи, що ця нова ідеологія ніби виникла з якогось давнього заповіту. «Звенигора» була сенсацією 1928 року, але водночас це був початок особистої трагедії Довженка - за цю стрічку, та згодом за фільм «Земля» його будуть постійно звинувачувати у буржуазному націоналізмі

Наступним фільмом Довженка став «Арсенал» - фільм-поступка перед владою, як вважає більшість кінознавців. У той час кожен український інтелігент стояв перед дилемою: стати комуністом і закрити очі на фактично зраду свого народу, чи наражатися на небезпеку, а може й смерть. Цього не уникнув і Довженко

Нарешті від липня до листопада 1929 року Довженко знімає свій геніальний твір «Земля», гімн праці на землі, хліборобству та людині, яка працює на землі, є частиною космічного ритму буття. Довженко першим у світовому кіно виразив світогляд, якісно відмінний від досі зображуваного. Це світогляд нації хліборобської, в якої спокійна гідність зумовлена її способом життя. Середовище і люди - єдине і нероздільне, а їхній спосіб життя є споконвічним, світогляд непохитним. Символіка Довженка була тісно пов'язана зі світоглядом українського народу, з образністю народної поезії. Саме в цьому відмінність фільмів Довженка від фільмів російських авангардистів (формалістів) 20-х років.

Після необхідних купюр та 32-х офіційних та приватних показів 8 квітня 1930 року «Земля» виходить на київські екрани, а вже 17-го числа фільм з показу знімають. Офіційна причина - натуралізм та замах на звичаї.

Довженко пише в «Автобіографії» про те, що сталося з ним після випуску «Землі»:

«Радість творчого успіху була жорстоко подавлена страховинним двопідвальним фейлетоном Дем'яна Бєдного під назвою «Философы» в газеті «Известия». Я буквально посивів і постарів за кілька днів. Це була справжня психічна травма. Спочатку я хотів був умерти».

Довженко з подивом дізнався, що фільм має грандіозний успіх у Європі, у той час як його заборонено в Україні. Після прем'єри у Берліні про Олександра Довженка з'являється 48 статей, у Венеції італійські кінематографісти називають Довженка «Гомером кіно». А ось у Радянському Союзі стрічку реабілітують лише у 1958 році після міжнародного референдуму у Брюсселі, де він увійде до числа 12 найкращих фільмів всесвітньої історії кіно.

При зйомках «Щорса» Довженко-режисер вдається до цікавого ходу - ставить більшовицький фільм на суто українському тлі (зйомки проходили у Чернігові та навколишніх селах). Фільм, сповнений народними піснями та танцями, місцевими звичаями, думами, набуває націнального забарвлення. Російська та українська мови там органічно поєднані.

Водночас це був гімн більшовицькій міфології та героїзму, заключний акт більшовицької саги, розпочатої Довженком у «Арсеналі». Фільм виходить на екрани 1 травня 1939 року одночасно у Москві та Києві і за перший тиждень його дивиться близько 31-го мільйона глядачів.

Успіхи «Щорса» давали Олександру Довженку підстави вважати себе реабілітованим: він став депутатом, керівником Київської кіностудії та членом президії комісії з присудження Сталінської премії.

У цей час майстер продовжує працювати над своєю давньою мрією, що була відкладена майже на 10 років - сценарієм «Тараса Бульби». Наприкінці травня 1940 року, після довгих консультацій з видатним фахівцем з історії козаччини Дмитром Яворницьким, Довженко закінчує його. Але якраз у той час, коли Олександр Довженко готувався до від'їзду до Інкерманської фортеці на натурні зйомки, почалася війна,

Довженко на фронті, 1943 р.

Останні роки життя Довженко буде перебувати ніби у «вавилонському полоні» - він зняв лише один повнометражний художній фільм «Мічурін» за власною п'єсою «Життя в цвіту»,

«Поему про море» (1956), «Повість полумяних літ» (1961) і «Зачаровану Десну» (1964) поставить вже Юлія Солнцева. Крім того, вона зніме «Незабутнє» (1968) та «Золоті ворота» (1969</</u>).

6 сторінка "Кіноповість "Зачарована Десна" - "свято босоногого дитинства"

"Літератори"

Ведучий

Кіноповість "Зачарована Десна" писалась "у стіл", не для видавництва! Після всіх провалів, драм, трагедій, після злету і падіння, після страшних поневірянь від кордону на заході до кордону на південному сході Туркменії - хресна дорожка Довженка неодмінно мала повернути його до дитинства. Воно йому зявилось 5 квітня 1942 року. І відтоді впродовж 14 років О.Довженко усе поринав у нехитрі спогади дитинства.

1 учень

В українській літературі можна знайти чимало оповідань про "босоноге дитинство" - всі вони досить схожі між собою. А от "Зачарована Десна" і дотепер залишається єдиним унікальним у цьому жанрі твором. Це своєрідна енциклопедія сільського життя українців кінця ХІХ початку ХХ століття.

2 учень

9 листопада 1946 року в листі до матері й сестри Олесадр Петрович признавася:" …пишу одну повість про діда, батька, матір і про все ,одним словом, сосницьке життя,- ще коли я був маленьким, мамо, у вас і щасливим. Про всяке таке старовинне, що щезло вже, минуло давно і ніколи, нікому не вернеться, як не вертаються літа. Чомусь я часто, коли не щодня, згадую про Сосницю і про вас усіх, особливо про батька і про вас , моя рідна старенька мамо. Очевидно тому, що й сам уже сивий, і день мій вечоріє вже, і хоч не гнеться ще спина і хожу ще рівно я, як дід Семен, оглядуватися став назад, почав визирати в холодне чуже вікно - а чи не пливуть до мене в гості молоді літа деснянською водою на дубах. Ні, не пливуть"

3 учень

"Зачароана Десна" з'явилася як сповідь змученого митця, як найнадійніша моральна опора для власного духу. Малий Сашко уособлює душу письменника. Автор цим образом підсвідомо мовби хотів сказати: подивіться, люди, ось моя душа перед вами, чиста, безгрішна.

Гра " Продовжіть речення"

Десна - це символ ….(дитинства).

Кіноповість - це…( повість, написана з урахуванням специфіки кіно).

Головна думка - …( "гімн людині", поетизація праці, утвердження життєвого оптимізму, заклик любити, шанувати все те, що робить людину духовно багатою, щасливою, не забувати своїх коренів, щоб стати гідним сином своєї землі).

Особливості твору - наявність двох ліричних героїв ( малий Сашко і зрілий майстер).

Будова тексту -твір складається з …( новел-спогадів).

Ведучий

Світ "Зачарованої Десни" глибокий, невичерпний до дна, він також широкий та безмежний, як і людське пізнання. Скільки заховано в ньому думок, почуттів, переживань великого художника! У ньому - духовна опора кожного українця.

У кіномистецтві Довженко зробив найбільше, кіномитцем він був, так би мовити природженим… Все життя поєднував у собі і художника, і письменника, і мислителя і громадського діяча.

Олександр Петрович безперечно був непересічною особистістю. Усе життя поклав на олтар служіння українському народові, Україні та величному божеству - кіномистецтву. Ми маємо пам'ятати про величезний внесок письменника в світову та українську духовну скарбницю. Його душа є криницею, з якої питимуть цілющу воду не тільки слов'яни… Довженку було важко у житті. Але він ніколи не відступав перед труднощами. Горів сам і запалював інших.

Любі друзі! Бажаю вам завжди бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах, як бачив їх Олександр Довженко.