Відкритий урок з позакласного читання 'Ми тебе не забули, Тарасе!'

Відкритий урок

з позакласного читання

Ми тебе не забули, Тарасе!

6-В клас

04.02.2011 року

Учитель Ільченко Т.З.

Ми тебе не забули, Тарасе!

Мета: вшанувати пам'ять славнозвісного поета, мислителя, патріота-інтернаціоналіста художника Т.Г. Шевченка, поглибити знання учнів про Великого Кобзаря ; виховувати повагу до України та її митців.

Тип заходу: урок-вшанування.

Обладнання: святково прибрана кімната, портрет Шевченка, рушники, слайди з серії «Пам'ятники Т.Г. Шевченку», виставка творів Т.Шевченка, ілюстрації до творів, картини Т.Г. Шевченка, напис на дошці:

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

Т.Г. Шевченко

Великий Кобзарю!

Ти живеш і в наші дні,

Ти з нами в праці і в борні,

Ти з нами йдеш до сонця сходу,

Ти правди й вольності пророк...

М.Рильський

ХІД УРОКУ

Учитель. Плине час, як стрімкі води сивого Дніпра - Славути. Минають роки, десятиліття... Але ніколи не минеться народ і його невгасима любов до всього найкращого, що квітчає рід людський, землю рідну. Ніколи не погасне в серцях глибока шана до яскравого сузір'я полум'яних борців за народне щастя, до геніїв, що віддали свій талант рідній Батьківщині. Серед них Тарас Григорович Шевченко.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Тарас Шевченко - провісник нового життя, народний пророк, титан духу, перший, хто від­верто закликав український народ:

...Вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров'ю

Волю окропіте.

Учень. Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати пам'ять Великого Кобзаря. Багато років минуло з того ча­су, коли народився він «...на українській землі, під ук­раїнським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в по­шані всього людства знаходять безсмертя».

Мужицький син, кріпак, школяр Моринського дяка-п'яниці, самоук, професор графіки Петербурзької Академії мистецтв, геніальний поет, мислитель, патріот-інтернаціоналіст, інтелігент з душею вселюдського милосердя... І все це він - Тарас Григорович Шевченко.

Учень.

Ти, як небо, став широкоплечо
Над літами, що упали в грузь;
Віку двадцять першого предтечо
Я до тебе одного молюсь.

Дмитро Павличко

Учень.

Твої пісні нас кликали в бою.

До перемог вели нас за собою.

Ми огненну поезію твою

Взяли собі в житті за світлу зброю.

Володимир Сосюра

Учитель. Коли не стало Шевченка, в поезіях, присвячених його пам'яті, чути було не тільки смуток і глибоку тугу, я й розуміння того, що означає ця Людина для України, для всього слов'янства. Місце поховання поета стало святим. Поховали Т. Шевченка на Чернечій горі в м. Каневі.

Рефлексія. А чому поховали Т.Г. Шевченка не в Києві, а поблизу м. Канів? (Відповіді учнів).

Учень. Олена Пчілка, вкотре побувавши на Чернечій го­рі, писала:

Я чую дух святої сили
Під тим проречистим хрестом.
І до великої могили

Я прихиляюся чолом.

Учень. З Буковини, з-над Пруту й Черемошу, долинув голос Юрія Федьковича, Шевченкового послідов­ника:

Спом'янімо ж, пани-браття,

Святого ми нині

Не вмерлого, а живого,

Бо слово не гине.

Учитель. Доля України, рідного народу було для Шевченка болем серця і найпершою турботою. У вірші "На роковини Леся Українка наголошувала на вірності поета батьківській землі і її поневоленому люду:

Учень.

Він перший за свою любов

Тяжкі дістав кайдани.

Але до скону їй служив

Без зради, без омани.

Усе знесла й перемогла

Його любові сила.

Того великого вогню.

І смерть не подолала.

Учитель. Українські поети новітнього часу створили Шев­ченкові вікопомний пам'ятник зі своїх творів. Муд­рі вірші, в яких по-філософськи узагальнюється визначальна роль Шевченка в історії України, напи­сав Максим Рильський. Його знамените "Слово про рідну мову" починається рядками:

Учень.

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимам

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Учитель. Шевченкові присвячували свої поезії Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Ліна Костенко. Дмитро Павличко, Борис Олійник, Василь Симоненко. Іван Драч та інші поети. З високим пієтетом ставилися до нього митці слова української діаспори. Великий поет-емігрант Євген Маланюк написав про нашого пророка прекрасного вірша - "Шевченко":

Учень.

Не поет - бо це ж до болю мало,

Не трибун - бо це лиш рупор мас.

І вже менш за все - "Кобзар Тарас" -

Він, ким зайнялось і запалало

Скоріше - бунт буйних майбутніх рас,

Полум'я, на котрім тьма розтала,

Вибух крови, що зарокотала

Карою за довгу ніч образ.

Лютий зір прозрілого раба.

Гонта, що синів свяченим ріже, -

У досвітніх загравах - степа

З дужим хрустом випростали крижі.

А ось поруч - усміх, ласка, мати

І садок вишневий коло хати.

Учень. Неперевершений український лі­рик, лауреат Шевченківської премії Володимир Сосюра так сказав про невмирущість Кобзаря у вірші "На могилі Шевченка":

Над широким Дніпром у промінні блакить

і висока і тиха могила.

В тій могилі співець незабутній лежить,

що народу віддав свої сили.

що народу віддав своє серце й пісні,

свої мрії про зорі досвітні...

А навколо лани вдалині, вдалині

розлетілись, як птиці блакитні...

На могилу приносять розкішні вінки

з пишних квітів садів України

кароокі дівчата, стрункі юнаки -

і всміхаються гори й долини..

Спи спокійно, поет! Образ огненний твій

не зітерти ні бурі, ні часу.

У великій сім'ї, славній, вольній, новій

ми тебе не забули. Тарасе!

Учитель. Наш знаменитий поет-пісняр Андрій Малишко у грізні роки війни аж до визволення України був на фронті військовим кореспондентом.

Учень читає вірш А. Малишка «Шевченків портрет».

Учитель. Портрет Шевченка - в кожній хаті! Чи може бути правдивішим і кращим свідчення любові українців до свого генія!

Учень читає вірш А. Малишка «Шевченкові».

Учень. Наша сучасниця, геніальна Ліна Костенко, глибоко-щемливо, як тільки вона одна вміє, розкрила у вірші "Повернення Шевченка" тра­гедію особистого життя великого Тарасе.

Заслання, самота, солдатчина. Нічого.

Нічого - Оренбург. Нічого - Косарал.

Не скаржився. Мовчав. Не плакав ні від чого.

Нічого, якось жив і якось не вмирав.

Вернувся в Петербург, і осі у Петербурзі -

після таких років такої самоти! -

овацію таку йому зробили друзі! -

коли він увійшов.

І він не зміг іти.

Він прихилився раптом до колони

Сльоза чомусь набігла до повік.

Бо, знаєте... Із каторги в салони...

не зразу усміхнеться чоловік.

Учитель. Василя Симоненка земляки називають рідним сином Тараса. Шевченківська пре­мій йому присуджена в 1996 році посмертно. Про­жив поет усього 28 літ, спалахнувши яскравою зір­кою на небозводі української поезії, світло якої не погасне ніколи. Поезії "Шум полів", "Стільки в те­бе очей...", "Крізь століття" молодий поет присвятив своєму безсмертному Вчителеві. У них є такі рядки:

Учень.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.
І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття

Твоя, Тарасе, звільнена земля...

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, Титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

Учні читають поезії сучасних молодих поетів про Шевченка - М. Палієнко «Калинові моринці», І. Свирид «Т. Шевченко», О. Маруни «Художникам» та власні вірші (поетичний конкурс).

Учитель. 9 березня 1861 року Тарасу Гри­горовичу Шевченку виповнилося 47 років, але поет уже був важкохворий.

Привітати його прийшли друзі; було багато надіслано телеграм.

10 березня перестало битися серце великого поета. Тіло Т.Г Шевченка було перевезено в Канів, і похований він на Чернечій горі, як того й бажав.

Учень читає «Заповіт».

Учитель.

Умер співець - і привезли
Його на рідну Україну.

І коло синього Дніпра

Йому насипали могилу.

Умер співець, але живуть

В серцях людей слова безсмертні!

І тихо по Вкраїні всій

Бринять його пісні славетні.

Звучать пісні на слова Т.Г. Шевченка

Учитель. Багато місць по всій Україні зв'язані з ім'ям Т. Шевченка.

Учні читають вірші поетів Черкащини - О. Чупоти та Р. Перехреста «Тарасова Криниця».

Учитель. Д. Білоус присвятив Т.Г. Шевченку цикл своїх віршів «Тарасові жарти».

Учитель читає вірші Д. Білоуса.

Учитель.

Запитують мене у класі діти:

- Скажіть, письменник скільки заробля? -

Відкіль оця хвороба - все на світі

Ще змалечку підбити до рубля?!

Урок. Шевченко. Не згаса вовіки

Освячене кріпацтвом визнання.

Цікавитесь, який мав заробіток?

Отримав десять років заслання.

Його вінець - над золоті корони.

Задосить було муки і покар.

Писати й малювати заборона -

Оце його був другий гонорар.

Не каявся. Писав у казематах.

Відрікся від щедрот і нагород.

І не зважав на цензорів пикатих -

Яка цензура викреслить народ?!

А допити, а вічні протоколи?

Священна будь, невтомлена жаго!

Невже і ви не чуєте ніколи,

Як плаче слово голосом його?

А він згорів. І так бува нечасто.

За гроші промовчав би - і живи.

Шевченко і сьогодні наш сучасник,

Бо з його болю починались ви.

Політика, освячена царями, -

Понівеч, зрадь, купи чи задуши!..

Його життя написане сльозами,

Що запеклися кров'ю на душі.

У кожний звук, у кожний тон у слові

Крізь чорноту минущих лихоліть

Услухайтесь! Почуйте в його мові

Те, що лікує, плаче й попелить.

Почуйте серцем голос несхололий.

Вдивітеся у змучене лице.

Ви рідну мову чуєте у школі.

А чим йому заплатите за це?

Павло ГІРНИК

Гра «Продовж цитату».

Перегляд слайдів «Пам'ятники Т.Г. Шевченку».

Підсумок уроку. Подяка дітям за участь в уроці-вшануванні.

Учитель.

Провіснику волі, великий титане,

Ствердились думи пророчі твої!

Прийми ж ти данину любові і шани

Від українців - нащадків твоїх.