ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОДУЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ЯКОСТІ ЗНАНЬ УЧНІВ

72

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОДУЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ЯКОСТІ ЗНАНЬ УЧНІВ…………….................................................................................6

1.1. Модульна технологія навчання в сучасній освіті…………...6

1.2. Якість знань як складова модульного навчання…………...17

1.3. Педагогічні умови підвищення якості знань учнів засобами модульного навчання ……...........................................................27

Висновки до розділу I………………………………………………....35

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ МОДУЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ЯКОСТІ ЗНАНЬ УЧНІВ……….…..................................................................................................37

2.1. Вивчення стану проблеми модульної технології навчання як засіб розвитку знань учнів………………………………………………37

2.2. Методика розробки уроку з теми: «Декупаж» (5 клас)…..45

2.3. Ефективність методичної роботи по впровадженні модульної технології навчання…………………………………………….60

Висновки до розділу II..........................................................................65

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………66

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………......................68

ДОДАТКИ…………………………………………………………….…73

ВСТУП

Актуальність дослідження - модульна технологія навчання - одна із сучасних педагогічних технологій вищої освіти, яка надає можливість творчого підходу до організації та управління навчальним процесом, реалізації мети та завдань професійної підготовки фахівців.

На сьогоднішній день у зв'язку з широким розвитком досліджень направлених на поширення модульного навчання у розвинутих країнах Європи виникає потреба і в нашому університеті розширити вчення по «модуль» - функціональний вузол навчально-виховного процесу. У процесі застосування модульної системи на практиці виникають різного характеру ідеї, що переростають у пропозиції які і викладаються у наукових роботах наших викладачів. Останніми роками було опубліковано цілий ряд статей та підручників які схвалені та перейняті для використання як науково цінна література у нашому університеті так і поза його межами.

Дана технологія передбачає чітке планування всіх видів діяльності студентів, структурування навчального матеріалу з виділенням окремих модулів і організацію навчальної та самостійної роботи, контроль рівня знань, умінь та навичок з кожного модуля. Побудова навчального курсу за модульним принципом надає йому чіткої послідовності, логічності, системності.

На сьогоднішній розробкою нових принципів модульного навчання займається цілий ряд науковців, що пов'язані із впровадженням болонських принципів освіти XXI століття.

Модульною технологією навчання займалися такі науковці: А.В. Фурман, О.І. Кулагін, П.А. Юцивицене, М.В. Гриньова, Левитес Д.Г, Машарова Т.В, Селевко Г.К, Чошанов М.А, А. М. Матюшкін, М. І. Махмутов, Дж. Дьін, Е. де Боно, В. Оконь, М.А.Чошанов, А.А.Фурман. А також науковці, педагоги Сумського державного університету Лось Л.О., Гарбузова В.Ю., Михайлова Т.І.

Зміни, які відбуваються в Україні та за її межами, висувають нові вимоги до сучасних фахівців. Завдання підвищення ефективності навчального процесу, якості підготовки спеціалістів не можуть бути вирішені без підвищення якості викладання, без корекції навчального процесу, без використання педагогічних інновацій. Підготовка спеціалістів передбачає не лише формування професійних знань, умінь та навичок, які необхідні в практичній діяльності, а й виховання всебічно розвиненої особистості, розвиток її пізнавальних потреб та інтелектуальних здібностей, інтересів та мотивів, духовності, менталітету та формування сучасного світогляду.

Задовольнити вище зазначені вимоги можливо при вдосконаленні традиційної системи навчання, її форм, методів, засобів та впровадженні новітніх педагогічних технологій, серед яких - модульна технологія навчання.

Мета кваліфікаційної роботи є теоретичні основи вивчення та апробування модульної технології навчання як засіб розвитку якості знань учнів.

Для досягнення поставленої мети вимагається вирішити наступні задачі:

• Вивчення модульної технології навчання в сучасній освіті;

• Визначення якості знань як складової модульного навчання;

• Перевірити педагогічні умови підвищення якості знань учнів засобами модульного навчання.

Об'єкт дослідження кваліфікаційної роботи - процес організації модульного навчання у середній загальноосвітній школі.

Предмет дослідження кваліфікаційної роботи - педагогічні умови модульної технології навчання як засобу розвитку якості знань учнів.

Гіпотеза дослідження - використання модульного навчання на уроках технології буде сприяти підвищенню якості знань, якщо при організації навчальної діяльності дотримуватись таких педагогічних умов:

• емоційне налаштування особистості на виконання завдань;

• проведення різних форм в процесі навчання;

• використання індивідуального підходу при викладанні декупажу;

гуманізація навчання.

Методи дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної та науково-методичної літератури, тестування, спостереження, бесіди, анкетування, педагогічний експеримент, аналіз контрольних робіт, метод кількісної і якісної обробки даних.

Теоретичне значення дослідження:

- модульне навчання забезпечує обов'язкову обробку кожного компонента дидактичної системи і наглядне їхнє уявлення в модульній програмі і модулях;

- модульне навчання припускає чітку структуризацію змісту навчання, послідовний виклад теоретичного матеріалу, забезпечення навчального процесу методичним матеріалом і системою оцінки і контролю засвоєння знань, що дозволяє корегувати процес навчання;

- модульне навчання передбачає варіативність навчання, адаптацію навчального процесу до індивідуальних можливостей і запитів тих, що навчаються.

Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі КЗШ № 103, м. Кривого Рогу.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОДУЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ЯКОСТІ ЗНАНЬ УЧНІВ

1. Модульна технологія навчання в сучасній освіті

Модуль (modulus) - міра. У педагогіці модуль - це функціональний вузол навчально-виховного процесу. Модульне навчання - це пакет науково-адаптованих програм для індивідуального вивчення, що забезпечує навчальні досягнення студентів з різним рівнем попередньої підготовки. Навчальний модуль - це система занять у вигляді сукупності систем знань, норм цінностей. Це поетапне відкриття студентом під впливом викладача цієї системи у ході пошукової пізнавальної активності.

Модульне навчання зародилося наприкінці другої світової війни у відповідь на соціально-економічні потреби, що загострилися, коли були вкрай необхідні системи навчання професійним умінням у відносно короткий період. Були детально вивчені індустріальні задачі і розроблені інструкції з їх теоретичного і технологічного застосування, а також інструкції з техніки безпеки в різних сферах промисловості. Це було вже різновидом модульного навчання, але цей термін ще не був адаптований до освіти і професійного навчання. І тільки більш ніж через десять років авторитети в сфері освіти і професійного навчання відгукнулися на тенденцію систематизувати технічне і професійне навчання на модульній основі [3, с. 42].

У нашу країну модульне навчання проникнуло наприкінці 80-х років завдяки працям дослідника П.А. Юцявичене і її учнів.

Автори даного дослідження вбачають мету модульного навчання в створенні найбільш сприятливих умов розвитку особистості шляхом забезпечення гнучкості змісту навчання, пристосування до індивідуальних потреб особистості і рівня її базової підготовки за допомогою організації учбово-пізнавальної діяльності по індивідуальній навчальній програмі.

Від програмованого навчання модульне перейняло способи керування навчальним процесом. Причому модульне навчання дозволяє перебороти фрагментарність програмованого шляхом створення цілісної наочної програми і проблемної подачі змісту в модулі, запозиченої з проблемного навчання. Модульне навчання характеризується адаптивністю, реалізація якої проявляється в специфічних способах організації індивідуально-диференційованого навчання. Така проблема, як велике значення самостійної роботи тих, що навчаються і недолік ділового спілкування, у модульному навчанні вдало компенсується нетрадиційними формами і методами активного навчання, що дозволяють активізувати пізнавальну діяльність тих, що навчаються, розвивати в них допитливість і формувати комунікативні навички [2, с. 6].

Отже, узагальнюючи аналіз модульного навчання,його можна визначити як засноване на дієвомупідході і принципі свідомості навчання (усвідомлюється програма навчання і власна траєкторія навчання), що характеризується замкнутим типом керування завдяки модульній програмі і модулям і є високотехнологічним.

Незважаючи на різне розуміння дослідниками цілей модульного навчання, безсумнівно одне - головна мета модульного навчання - створення гнучких освітніх структур як по змісту, так і по організації навчання, "гарантуюче задоволення потреби, наявної в даний момент у людини, і визначають вектор нового, виникаючого інтересу" .

Незважаючи на безліч існуючих визначень модуля, усі їх можна систематизувати по трьох аспектах:

- модуль як одиниця державного навчального плану за фахом, що представляє набір навчальних дисциплін, що відповідає вимогам кваліфікаційної характеристики;

- модуль як організаційно-методична міждисциплінарна структура, що представляє набір тем (розділів) з різних навчальних дисциплін, необхідних для освоєння однієї спеціальності, і забезпечує міждисциплінарні зв'язки навчального процесу;

- модуль як організаційно-методична структурна одиниця в рамках однієї навчальної дисципліни.

Наше визначення модуля лежить у рамках третього підходу.

Під МОДУЛЕМ розуміють автономну організаційно-методичну структуру навчальної дисципліни, що містить у собі дидактичні цілі, логічно завершену одиницю навчального матеріалу (складену з обліком внутрішньопредметних і міждисциплінарних зв'язків), методичне керівництво (включаючи дидактичні матеріали) і систему контролю

Модульне навчання зародилося в кінці 60-х років у англомовних країнах. Принцип його полягав у тому, що учень (студент) більш самостійно може працювати із запропонованою йому індивідуальною навчальною програмою, яка включає цільовий план дій, банк інформації і методичне керівництво щодо досягнення поставлених дидактичних цілей [7, с. 20].

Основні принципи модульності:

• Наявність самостійної групи ідей (знань), якими оволодівають студенти за допомогою дидактично доцільних засобів;

• Формування самостійно спланованої, цілісної одиниці навчальної діяльності, яка сприяла б досягненню студентом чітко визначених цілей. Складаються автономні порції навчального матеріалу для учнів (студентів). За умов модульності учень (студент) дістав право вибору шляхів індивідуального навчання.

Модульне навчання - педагогічна технологія, яка передбачає перегляд змісту навчання, вибір форм, методів і засобів навчання, організацію самостійної роботи, діагностику й контроль рівня знань, умінь та навичок за модульним принципом [1, с. 8].

Чим відрізняється модуль від кроку?

Крок - це частина матеріалу від програмного навчання. Модуль - це частина матеріалу з відповідним ростом знань. Так пропонується семестровий лекційний курс розподілити на 10-12 модулів.

Модуль - це науково обґрунтований і логічно завершений фрагмент (одиниця) навчального матеріалу (розділу, теми), який відповідає конкретній дидактичній меті [2, с. 23].

Суть модульного навчання полягає в тому, що студент більш самостійно або повністю самостійно може працювати із запропонованою йому індивідуальною навчальною програмою, яка містить цільовий план дій, банк інформації і методичне керівництво з досягнення висунутих дидактичних цілей.

В умовах сучасної багатоступеневої системи вищої освіти, модульно-рейтингова система організації навчання стає важливим інструментом забезпечення постійного контролю і самоконтролю за самостійною роботою учнів.

Модульні технології передбачають варіативність навчання, пристосування навчального процесу до можливостей та запитів учнів. За допомогою модульних технологій можна ефективно формувати змістові та операціональні функції майбутнього спеціаліста. Але у кожному випадку їх застосування, зміст і дидактичне наповнення змінюється. Це пов'язано з розв'язанням певних психолого-педагогічних проблем, що постають в конкретних ситуаціях навчального процесу [3, с. 29].

Не зважаючи на труднощі переходу до модульної системи навчання, врахування вище зазначеного дозволить оптимізувати освітній процес і підвищити якість підготовки спеціалістів різних напрямків.

Модульно-рейтингова система навчання.

Модульно-рейтингове навчання полягає у послідовному засвоєнні навчального матеріалу певними цілісними, логічно впорядкованими і обґрунтованими частинами (модулями), результати якого є підставою для визначення місця (рейтингу) учня, студента серед однокласників, одногрупників [4, с. 37].

Модуль - логічно завершена частина теоретичних знань і практичних умінь з певної навчальної дисципліни.

Рейтинг - позиція учня (студента) в класі (групі) за результатами навчання з певного предмета, яка є відсотковим відношенням суми опорних оцінок з усіх модулів до суми максимально можливих.

Технологія навчання - шлях освоєння конкретного матеріалу в межах певного предмета, теми, питання.

У межах навчальної дисципліни кожний модуль змістовно пов'язаний з попереднім і наступним. У свою чергу, матеріал кожного модуля можна ділити на дрібніші структурні частини - навчальні елементи. Для кожного модуля і в його межах вказують конкретну мету його вивчення та дають відповідні методичні рекомендації. Модулі найчастіше збігаються з розділами навчальної програми чи підручника. Організаційно кожен модуль є відносно самостійною й автономною частиною навчального процесу, що розпочинається з оглядово-установчого заняття [6, с. 47].

Залежно від навчального предмета кожен модуль передбачає певний обсяг знань, умінь і навичок, якими повинен оволодіти учень (студент), перелік теоретичних і практичних завдань, які він має виконати. Учень чи студент сам обирає доступний йому варіант запропонованих завдань відповідно до своїх можливостей. Він повинен також знати вимоги до змісту кожного навчального елемента на конкретному рівні. Виконуючи завдання найвищого рівня, учень (студент) опрацьовує додаткову літературу, пише творчу роботу, реферат, резюме-роздум, виготовляє прилади тощо.

Зміст модуля за домовленістю з учителем можна здати достроково і час, що звільнився, використати залежно від своїх навчальних інтересів.

Кожен модуль передбачає кілька видів контролю: тестування, семінар, навчальну практику, коловіум, реферат тощо. Результати кожного виду контролю виражаються певною кількістю балів - залежно від значущості навчального матеріалу, який він охоплює, і особливостей виду контролю. Модульно-рейтингова оцінка складається із суми показників успішності (оцінок) за види контролю, що передбачені цим модулем. По закінченні певного модуля виводять у балах рейтинг кожного учня чи студента. У школі їх переводять у 12-у бальну систему оцінювання знань, умінь і навичок учнів.

Модульно-рейтингова система спонукає здобувати знання самостійно, користуючись методичними порадами педагога.

Водночас модульно-рейтингове навчання вимагає значних затрат часу на розроблення його технології, перевірку виконання завдань модуля і рівня знань, умінь та навичок.

Реалізація принципу модульності забезпечує оптимізацію психосоціального росту студента і викладача.

Зміст модульно-розвиваючого навчання визначається цілісною системою змістових модулів, що зафіксована у модульній програмі того або іншого навчального курсу [14. с. 34].

Принципи формування модульних програм:

1. Цільове призначення інформаційного матеріалу;

2. Поєднання комплексних інтегруючих і окремих дидактичних цілей;

3. Повнота навчального матеріалу в модулі;

4. Відносна самостійність елементів модуля;

5. Реалізація зворотного зв'язку;

6. Оптимальна передача інформаційного і методичного матеріалу.

Умови модульно-розвиваючого навчання:

1. Зменшення щоденного навчального навантаження (замість 5-7 предметів вивчають 2-3, максимум 4).

2. Впроваджено гнучкий розклад і скорочено заняття до 30 хв. - 3 міні-модуля. Міні-модуль (30 хв.) - матеріал, що має смислову і логічну завершеність кожного.

Навчальна технологія, адаптована до основних завдань старшої школи та психолого-фізіологічних особливостей учнів, називаємо модульно-рейтинговою.

Модульний процес і структура навчального модуля: Основним дидактичним засобом реалізації модульної програми повинні стати міні-підручники.

Контроль знань і самостійної роботи студентів: Адміністрація вищих навчальних закладів в США ретельно контролює набуття знань студентами, їх рівень, участь в аудиторній (самостійній) роботі, успішність тощо. Оскільки система вищої освіти відмінно комп'ютеризована, контроль навчального процесу досить досконалий і миттєвий. Комп'ютерне тестування займає:

• Поточне - 5-10 хв.

• Проміжне - 15-20 хв.

Щотижня студенти виконують письмові тести а завдання, щомісячне письмове тестування по 30-50 хв. (зараховують 3 кращі результати з 4-х тестів), а в кінці семестру - фінальний (підсумковий) екзамен або залік з письмовим тестом (2-3 години) [8, с. 108].

Модульне навчання професії полягає в послідовному засвоєнні учнем модульних одиниць і модульних елементів. Гнучкість і варіативність модульної технології професійного навчання особливо актуальні в умовах ринкових відносин при кількісних і якісних змінах робочих місць, перерозподілі робочої сили, необхідності масового перенавчання працівників. Не можна не враховувати й фактор короткочасності навчання в умовах прискорених темпів науково-технічного прогресу.

Особливості модульного навчання полягають у тім, що учень частково або повністю самостійно може працювати із запропонованої йому навчальною програмою, що містить у собі цільову програму дій, бази інформації й методичне керівництво для досягнення поставлених дидактичних цілей.

При модульному навчанні найменшою одиницею змісту навчання рахують певну тему конкретного курсу або фрагмент теми, що відповідає конкретній дидактичній меті і званий елементом модуля [59, с 34].

Модульне структурування навчального матеріалу відображається у модульній програмі, мета теоретичного спрямування якої будується за гносеологічними ознаками, а прикладного - за діяльнісними. Дидактична система модульного навчання потребує чіткого структурування навчальної інформації, змісту навчання відповідно до логічно завершених блоків навчальної інформації-модулів. Таким чином, центральним поняттям модульної технології є модуль. У практиці модульного навчання існують різні схеми розташування модулів за змістовою зумовленістю та послідовністю вивчення. Такі схеми-моделі можуть мати моновалентний, полівалентний та змішаний характер. У основу модульного навчання покладено поняття «модуль», характеристика якого в оцінці різних дослідників по одних позиціях збігалася достатньо близько, а по деяких були істотні відмінності. Зміст поняття «модуль» на сьогодні залишається дискусійним питанням і тлумачиться вченими неоднозначно. Одні науковці поняття «модуль» повязують з когнітивним боком навчання, інші ж розглядають його як відносно самостійну частину навчально- виховного процесу. Серед багатьох визначень можна говорити, що модуль - це блок інформації, який включає в себе логічно завершену одиницю навчального матеріалу, цільову програму дій і методичне керівництво, які забезпечують досягнення поставлених цілей. В іншому розумінні змістовий модуль - це визначена одиниця навчання, яка являє собою систему навчальних елементів, обєднаних за ознакою відповідності визначеному навчальному обєктові, і характеризується відносною цілісністю і самостійністю у складі навчального курсу. У порівнянні з традиційною темою змістовий модуль становить укрупнену одиницю змісту і процесу навчання, логічно завершений блок навчального матеріалу. Усі змістові модулі характеризуються однотипною структурою, яка включає:

• cвій зміст у вигляді логічно завершеного блоку навчального матеріалу;

• реальну мету навчання, яка інтегрує в собі вимоги до знань, навичок, умінь і якостей учня і відповідає змістові вцілому;

• часткові дидактичні цілі навчальних елементів модуля, які визначають обсяг знань, умінь і навичок і рівень їх засвоєння;

• систему технологій і методик навчання, які забезпечують досягнення цілей навчання з кожного навчального елемента модуля;

• форми організації навчання, які відповідають дидактичному прцесові й освітнім цілям. Використання модулів дозволяє ефективно реалізувати навчальні плани , розробляти навчальні і дидактичні матеріали і посібники, оптимізувати управлінням навчальним процесом, оскільки взаємини між участниками педагогічного процесу набувають характеру співпраці [53, c. 67].

Так, в початковий період впровадження модульного навчання в освітню систему США і Англії в поняття модуля входив певний набір учбових матеріалів, що, на думку П.А. Юцявічене, ототожнюється з методом навчання «пакет». При подальшому розвитку модульного навчання А.А. Гуцинськи в поняття модуль включає «вираз самостійної групи ідей (знань), які передаються по дидактичних каналах, відповідних природі знань». Б. Гольдшмід і м. Гольдшмід розуміють модуль як формування самостійної планованої одиниці учбової діяльності [49, c. 32]. Приблизно такої ж точки зору дотримується В.М. Гараєв, С.І. Куликів, Е.М. Дурко, вкладаючи в поняття модуль загальну тему або актуальну наукову проблему. Надалі поняття модуля стає конкретнішим. Так, В.М. Гараєв формулює поняття модуль, як відносно самостійну частину певної системи, що несе функціональне навантаження, що в навчанні відповідає «дозі» інформації або дії. На думку С.І. Самигина модуль є логічно завершеною частиною учбового матеріалу [32, с. 86]. П.А. Юцявічене характеризує модуль як функціональний вузол, який є основним засобом модульного навчання, тобто закінченим блоком інформації [49, с. 55]. Ю.А. Устинюк, конкретизуючи характеристику змісту модуля, пропонує визначити його як самостійну тему або розділ , в якому розглядається одне фундаментальне поняття або група споріднених понять. Аналогічно Н.В. Шумякова вважає: кожному модулю повинні відповідати розділ або розділ підручника. Модульно-рейтингова система передбачає поетапне формування розумових дій, змістове узагальнення навчального матеріалу, оптимізацію процесу навчання, що теоретично обґрунтовано відомими науковцями П.Я. Гальперіним, В.В. Давидовим, Ю.К. Бабанським.

Модуль - міра (від латинського модулус) - одиниця міри, величину або коефіцієнт. У педагогіці і методиці модуль розглядається, як важлива частина всієї системи. Модульне навчання припускає жорстка структуризація учбової інформації, зміст навчання, і організацію роботи що вчаться з повними логічно завершеними учбовими блоками.

Під модульною організацією навчання-слід розуміти- принципи і критерії поділу змісту навчального матеріалу на відносно самостійні частини; принципи акценту на самостійну навчальну роботу учнів; принцип поетапного оцінювання навчальних успіхів учнів, наростання індивідуального кумулятивного індексу, рейтингу. Технологія дає змогу сконцентрувати пізнавальну, розвиваючу діяльність учня на певних логічно-завершених частинах теоретичного знання і практичних умінь.

Модуль - логічно завершена частина теор.знань і практичних умінь з певної навч.дисципліни. У межах навчальної дисципліни кожний модуль пов'язаний своїм змістом з попереднім і наступним. Матеріал кожного модуля можна поділити на дрібніші структурні частини - навчальні елементи. У межах кожного модуля вказують конкретну мету вивчення навчальних елементів, дають відповідні методичні рекомендації. Модулі найчастіше збігаються з розділами навчальної програми чи підручника. Кожен з них є відносно самостійною й автономною частиною навчального процесу, яка розпочинається з оглядово-установчого заняття. Залежно від навчального предмета модуль передбачає певний обсяг знань, умінь і навичок, якими повинен оволодіти учень, перелік теоретичних і практичних завдань, які він має виконати. При розробці модуля враховується, що кожен модуль повинен дати самостійну порцію знань. Модуль оцінюється по бальній системі, яка дається до кожного модуля окремо. Встановлюється певний мінімум балів, який учень повинен набрати по закінченню кожного модуля. При модульному навчанні найчастіше використовується рейтингова оцінка завдань: кожне завдання оцінюється в балах, встановлюється рейтинг цього завдання і терміни виконання цього завдання. Основний принцип рейтингового контролю - це контроль і оцінка якості знань і умінь з урахуванням систематичності роботи учнів. Після закінчення навчання на основі модульних оцінок визначається загальна оцінка [35, c. 98].

Учень обирає доступний йому варіант запропонованих завдань відповідно до своїх можливостей. Він повинен знати вимоги до змісту кожного навчального елемента на конкретному рівні. Виконуючи завдання найвищого рівня, учень опрацьовує додаткову літературу, пише творчу роботу, реферат, резюме-роздум, виготовляє прилади тощо. Зміст модуля за домовленістю з учителем можна здати достроково, використавши вільний час на задоволення інших своїх навчальних інтересів.Кожен модуль передбачає такі види контролю, як тестування, семінар, навчальна практика, реферат тощо. Результати кожного виду контролю виражають певною кількістю балів - залежно від значущості навчального матеріалу, який він охоплює, і особливостей виду контролю. Модульне навчання є, сукупність педагогічних умов, визначальний підбір і компоновку на модульній основі змісту, форм, методів і засобів навчання, що забезпечують комфортні суб'ект-суб'ектні стосунки педагога і учнів у процесі досягнення ефективного результату в засвоєнні наукових знань. У зв'язку з цим під модулем розуміється відносно самостійна цілісна організаційно-змістовна одиниця учбової програми дисципліни, що відображає суть навчання. У теорії та практиці модульного навчання можна виділити модуль логічного, процедурного, фреймового (структурно-схематичного), семантичного походження. З дидактичних позицій розглядається навчальний модуль. У нашому розумінні навчальний модуль визначається як інтеграція різних видів та форм організації навчання у межах певної змістової одиниці. Ядром модуля виступає інформаційний матеріал, який реалізується на різних заняттях. Форми організації навчання, у межах яких реалізується модуль, набувають варіативного поєднання [43, c. 41].

Модульне структурування змісту навчання можна узагальнити як наскрізну проблему, яка характеризується організаційно-методичною будовою відповідно до структури наукового знання. Залежно від вибору предмета структурування можна виділити кілька способів модульного структурування: функціональний, циклічний, заліковий, технологічний.

1.2. Якість знань як складова модульного навчання

Надзвичайно інтенсивні зміни, що відбуваються сьогодні у всіх сферах суспільного життя висувають нові вимоги і до освітньої системи, оскільки успішний розвиток сучасного суспільства великою мірою залежить від рівня кваліфікації і компетентності спеціалістів усіх професій. На сьогоднішній день яскраво вираженою є тенденція підвищення вимог до якості знань, які отримує студент у стінах вищого навчального закладу, що і зумовлює необхідність реформування сучасної вітчизняної системи освіти відповідно до світових освітніх стандартів [3-4, с. 98].

Одним із шляхів вирішення даної проблеми може бути впровадження модульної системи навчання, яка є комплексною психолого-педагогічною технологією, що дозволяє ефективно вирішити питання професійної освіти на основі врахування індивідуальних особливостей студента.

Аналіз наукової літератури свідчить про значне підвищення інтересу до модульної системи освіти на всьому пострадянському просторі. Проте, модульна технологія освіти, будучи на сьогоднішній день для Української системи освіти інноваційною, залишає відкритими низку питань, пов'язаних із її ефективним використанням.

Звернемося до короткого опису даної технології. Організація освітнього процесу із використанням модульної системи навчання передбачає поділ інформації на модулі - відносно завершені, самостійні одиниці інформації. Сукупність декількох модулів дозволяє розкрити зміст певної навчальної теми або всієї дисципліни. Модулі можуть бути цільовими - тобто, містити відомості про нові явища і факти інформаційними - відображати зміст підручників та першоджерел; операційними - містити практичні вправи і завдання.

Основною метою модульного навчання є оптимізація самостійної навчальної та практичної діяльності студентів [1, с. 41].

Найменша одиниця в модульному навчанні називається «навчальним елементом» і завершується контрольним тестовим завданням, успішне виконання якого дозволяє студенту перейти до наступного навчального елемента. Близькі за змістом навчальні елементи об'єднуються в модульний блок, який завершується підсумковим контролем. Проходження курсу супроводжується багаторівневою, гнучкою формою контролю, яка дозволяє студенту самостійно планувати роботу над засвоєнням матеріалу курсу.

Як засвідчила практика, процес адаптації всіх учасників освітнього процесу (як студентів, так і педагогів) до модульної системи навчання ускладнюється наявністю низки психологічних бар'єрів, з якими стикаються учасники навчального процесу. До них можна віднести: організаційні ускладнення, пов'язані із розкладом, наявністю підручників, часу та місця для самостійної роботи учнів; комунікативні бар'єри - особливості взаємостосунків з товаришами по групі та педагогами; психологічні особливості перебігу когнітивних процесів в нових умовах засвоєння навчального матеріалу; мотиваційні бар'єри - усвідомлення необхідності виконання завдань та задоволення успіхами від досягнутого; емоційні ускладнення - емоції та відчуття щодо нової системи навчання у суб'єктів навчального процесу; творчі ускладнення - відсутність готовності відійти від шаблонного мислення та стереотипних форм поведінки в навчальній діяльності [8, с. 87].

Е. Кроше зауважує, що для скорочення періоду адаптації до особливостей модульного навчання доречною є організація вступного курсу, що пояснює особливості модульної системи навчання, для мікрогруп по 5-6 чоловік в кожній. Як показує практика, в цьому зацікавлені не лише студенти, але і викладачі, оскільки впровадження такого курсу дозволяє прискорити процес адаптації всіх учасників освітнього процесу до модульної системи. Важливим аспектом підвищення ефективності модульної технології освіти на думку вченого є психологічний прийом завдання планки засвоєння інформації, що передбачає «публічність» оцінювання. Результати навчання студентів відображаються у спеціальному загальнодоступному бланку «Контроль навчального процесу», що виступає важливим стимулюючим фактором оптимізації навчального процесу [2-4, с. 100].

Успішність модульної освітньої технології забезпечується також дотриманням принципів, які виокремлює П. Юцявичене: принцип гнучкості дозволяє здійснювати індивідуальний підхід до кожного учня, сприяючи реалізації прихованого потенціалу учнів, не змінюючи при цьому комплектацію груп; принцип усвідомлення - пов'язаний з усвідомленням учнями перспективи, яка вибудовується в ході ознайомлення із завданнями курсу, вимогами та формами контролю, отриманням завдань навчальних елементів; принцип активності - передбачає активну роль самого учня, який отримує можливість планувати способи, темп і місце роботи в процесі оволодіння інформацією і сам приймає рішення про просування до наступного рівня. Дані принципи ні в якому разі не зменшують ролі педагога в навчальному процесі, а передбачають паритетність у взаємостосунках учня і вчителя, які переслідують спільнумету [3-48, с. 94-45].

Не зважаючи на труднощі переходу до модульної системи навчання, врахування вищезазначених аспектів дозволить оптимізувати освітній процес і підвищити якість підготовки спеціалістів різних напрямків. Незаперечними залишаються основні переваги даної освітньої технології - гнучкість, можливість врахування індивідуальних особливостей та здібностей студента та орієнтованість на активність самого студента у засвоєнні знань.

Відповідно до комплексної мети переглядається і зміст навчання: інтегруючі і складові мети визначають його структуризацію і пред'явленя в модулях відповідно до існуючих критеріїв відбору і принципам організації змісту утворення.

Відбір змісту навчання відбувається за відомими критеріями, серед яких Ю.К. Бабанський називає наступні:

1. Критерій цілісного відображення в змісті навчання основних компонентів соціального досвіду, перспектив його удосконалювання, задач всебічного розвитку особистості.

2. Критерій виділення головного й істотного в змісті навчання, тобто відбір найбільш необхідних, універсальних, перспективних елементів.

3. Критерій відповідності віковим можливостям тих, які навчаються .

4. Критерій відповідності виділеному навчальним планом часу на вивчення даного змісту.

5. Критерій обліку вітчизняного і міжнародного досвіду формування змісту програм.

6. Критерій відповідності змісту наявній учбово-матеріальній і методичній базі навчального закладу".

Слідом за проблемою відбору змісту навчання постає проблема структурування цього змісту. Це особливо актуально для модульного навчання, у якому розділеня навчального змісту на автономні модулі виступає як ключовий момент [10, с. 76].

Незважаючи на різні підходи до структурування навчального матеріалу, усі вони засновані на тих самих принципах. Виділяють наступні принципи структуризації змісту навчання:

Принцип компонування змісту навчальної дисципліни навколо базових понять і методів.

Принцип систематичності і логічної послідовності викладу навчального матеріалу.

Принцип цілісності і практичної значимості змісту.

Принцип наглядного уявлення навчального матеріалу.

В даний час у педагогічній літературі можна зустріти різні підходи до конструювання модульних програм (МП) і модулів. Найбільш поширений міждисциплінарний підхід. У цьому випадку модульна програма формується по графі логічної структури центрального предмета якої-небудь спеціальності.

Важливий момент у розробці модуля - представлення його змісту в зручному для використання виді. Термін "модуль" в етимологічному змісті є компонування знань. Очевидно, що ефективність засвоєння модуля буде залежати не тільки від повноти навчальної інформації, але і від того, яким чином ця інформація скомпонована.

При модульному навчанні доцільно модуль "відкривати" блок-схемою, що представляє в стислому вигляді зміст навчання, а завершувати конспектом-схемою, що зображує в компактній і зручній для засвоєння формі весь теоретичний матеріал модуля.

Очевидно, що ефективність засвоєння модуля залежить не тільки від способу подання навчального матеріалу, але і від того, на скільки кваліфіковано викладач розробить і складе комплект задач. Задача є основною структурною одиницею змісту будь-якого навчального предмета. Для тих, хто навчається, вона виступає як ілюстрація теорії, можливості вирішення практичної ситуації, вправи для відпрацьовування зазначених методів рішення і служить засобом аналізу й оцінки результатів учбово-пізнавальної діяльності.

Отже, дидактична система модульного навчання, так само як і інша дидактична система, припускає проектування змісту навчання відповідно до мети навчання, із загальдидактичними принципами і критеріями. Проглядаються різні підходи до проектування модульних програм. Зміст автономних модулів формується на основі дотримання принципів структуризації змісту навчання і повинне бути представлене в компактному і наглядному вигляді, забезпечене дидактичним матеріалом, проблемними і прикладними задачами [9, с. 34-254].

Принципи модульної технології навчання в сучасній освіті як і будь-яка дидактична теорія, базується на дидактичних принципах, що визначають її загальний напрямок, мету, зміст, способи організації і керування пізнавальною діяльністю. "Принцип навчання, - за В.И. Загвязинським, - це виражене у вигляді норм діяльності, вказівок, правил знання про сутність, зміст, структуру навчання, його законах і закономірностях"

Принципи народжуються на основі наукового аналізу навчання, випливають із закономірностей процесу навчання, встановлених дидактикою. Принципи залежать також від прийнятої вихідної теоретичної концепції.

Відповідно до принципу структуризації навчання будується по окремих функціональних вузлах - модулям,призначених для досягнення конкретних дидактичних цілей. Модуль є одночасно банком інформації і методичним посібником з її засвоєння. У зв'язку з цим зміст модуля повинен відповідати вимогам послідовності, цілісності, компактності, автономності.

Принцип проблемності модульного навчання відображає психолого-педагогічну закономірність, відповідно до якої,ефективність засвоєння навчального матеріалу підвищується, якщо вводяться такі стимулюючі ланки, як проблемна ситуація, візуалізація інформації, професійно-прикладна спрямованість. Цей принцип несе в собі широке значеннєве навантаження. У науковій літературі він трактується як принцип усвідомленої перспективи, мотивації, пізнавальній активності [11, с. 46-85].

Відзначимо також важливу перевагу модульного навчання - його наступність. Модульне навчання дозволяє поєднувати в собі різні підходи до навчання. Від проблемного навчання модульне запозичило його головні особливості: проблемну подачу матеріалу в модулі, нестандартність вправ. Від активного навчання модульне запозичило методи навчання, що дозволяють підвищити пізнавальну активність тих,хто навчається. Вдало вписуються в дидактичну систему модульного навчання ігрові форми поточного і кінцевого контролю. Модульне навчання має характерні риси індивідуально-диференційованого навчання, а саме, відхід від потокового методу навчання і перехід до індивідуальної підготовки фахівців, перенесення основного навантаження навчального процесу на самостійну роботу студентів.

Таким чином, узагальнюючи сказане про модульне навчання, можна зробити висновок про те, що воно в силу своєї гнучкості, технологічності, "наступності" дозволяє раціонально використовувати резерви самого навчального процесу за участі в ньому людей.

Отже, модульне навчання в сучасній освіті дає:

З позиції тих, що навчаються- можливість одержання освіти з мінімальними фінансовими витратами, у зручній формі, у зручний час, у своєму темпі.

З позиції тих, що навчаються - відсутність необхідності готувати учбово-методичні розробки до кожного курсу, підручники, програми; збільшення часу для тьюторської роботи.

З позиції навчального закладу - можливість навчання більшої кількості студентів силами тих же викладачів і на тій же навчальній базі.

З позиції галузі - можливість кращого проведення професійної підготовки персоналу з більшим охопленням і без значного збільшення фінансових витрат [6, с. 93].

З позиції суспільства - надання можливості кожному бажаючому члену суспільства одержати вищу освіту і продовжити після вузівську професійну освіту в системі безперервного навчання.

Методологічні підстави проектування освітніх систем і освітніх процесів різних рівнів за технологією модульного навчання:

- маркетинг як інструмент відображення соціально-економічного контексту життєдіяльності людей, вивчення потреб регіонів і окремих людей засіб формування соціальних, державних замовлень;

-культура як системостворюючий фактор, що відображає духовний контекст життєдіяльності суспільства і конкретних людей;

- особистісна орієнтація як вираження гуманногоспрямування і домінуючої системи цінностей в освіті, суспільстві і державі;

- модульність як принцип структурування змісту освіти і конкретної навчальної інформації ;

- активне навчання організаційного інваріанту;

- професійний контекст як спосіб завдання цілей професійного розвитку.

Вимоги до конструювання модульних програм і модулів

Кожна педагогічна епоха породила своє покоління технологій. Перше покоління освітніх технологій являло собою традиційні методики; технологіями другого і третього поколінь були модульно-блочні і цільно-блочні системи навчання; до четвертого покоління освітніх технологій відноситься інтегральна технологія.

Нові, сучасні педагогічні технології поділяютсья на:

1. Технології розвивального навчання

2. Парацентрична технологія навчання

3. Особістісно-орієнтовна технологія

4. Технологія проектного навчання

5. Блочно-модульна технологія

Впровадження нетрадиційних педагогічних технологій суттєво змінило освітньо-розвиваючий процес, що дозволяє вирішувати багато проблем розвивального, особистісно-орієнтованого навчання, диференціації, гуманізації, формування індивідуальної освітньої перспективи учнів.

Для всіх технологій характерні певні спільні ознаки: усвідомленість діяльності вчителя та учнів, ефективність, мобільність, валеологічность, цілісність, відкритість, проектованого; самостійна діяльність учнів у навчальному процесі становить 60-90% навчального часу; індивідуалізація.

Комп'ютерні технології не тільки допомагають організувати навчальний процес з використанням ігрових методів, але й отримати більш сильну зворотну зв'язок [15, с. 64].

Засоби мультимедіа дозволяють забезпечити найкращу, в порівнянні з іншими технічними засобами навчання, реалізацію принципу наочності, більшою мірою сприяють зміцненню знань і на практичних заняттях - умінь. Крім того, засобів мультимедіа відводиться завдання забезпечення ефективної підтримки ігрових форм уроку, активного діалогу "учень-комп'ютер".

Аналіз наявного досвіду показує, що умовно систему використання комп'ютера на уроці технології можна розділити на три стадії (етапи).

Перший - комп'ютерна підтримка уроків. Тут комп'ютер використовує тільки вчитель в якості засобу візуалізації матеріалів уроку.

Другий - комп'ютерне супровід уроків технології. На цьому етапі крім використання вчителем комп'ютера як ефективного засобу надання або ілюстрації матеріалів уроку, комп'ютер може бути використаний учнями як засіб повторення раніше вивченого матеріалу (наприклад, пристрій верстата або швейної машинки, властивостей матеріалів, вибору способів декоративної обробки, допомогу у підборі об'єкта праці для тематичної творчої роботи і т.д.). Тут же комп'ютера може бути довірено поточний контроль знань учнів, наприклад - з метою допуску учня до роботи на тому чи іншому верстаті і пр. Так як до роботи з комп'ютером допускаються учні, то вчитель повинен знати і дотримуватися правил організації безпечної роботи учнів з комп'ютерною технікою , і робоче місце, обладнане комп'ютером, має бути відповідним чином організоване [12, с. 241].

Третій - етап використання сучасних комп'ютерних програм у навчанні. Особливістю цього етапу є проведення уроків технології з роботою всіх учнів на комп'ютерах під керівництвом вчителя. Висока роль застосування на уроках технології різних електронних довідників, енциклопедій, програм.

Використання ресурсів і послуг Інтернету значно розширює можливості і вчителя і учня у всіх видах діяльності.

Проектна діяльність також є методом активізації навчально-пізнавальної активності. Цьому сприяє висока самостійність учнів у процесі підготовки проекту. Вчитель, який виступає координатором, лише спрямовуючи діяльність учня, який досліджує обрану тему, збирає найповнішу інформацію про неї, систематизує, отримані дані і представляє їх, використовуючи різні технічні засоби, в тому числі, і сучасні комп'ютерні технології.

Технології, які об'єднуються назвою "Портфоліо учня", сприяють формуванню необхідних навичок рефлексії, тобто самоспостереженню, роздумів. "Портфоліо учня" - інструмент самооцінки власного пізнавального, творчої праці, рефлексії його власної діяльності.

Метод інтеграції, який сприяє формуванню міжпредметних понять, визначає характер міжпредметних зв'язків за фактором часу (попередні зв'язку, перспективні, синхронні), дозволяє здійснювати межпредметную координацію змісту навчального матеріалу з метою його оптимізації (усунення дублювання, різночитання, хронологічної неузгодженості). Даний метод дозволяє адаптувати зміст навчальних програм до можливостей конкретних учнів, створює сприятливі умови для розвитку особистості кожного учня, формування позитивної мотивації навчання, адекватності самооцінки, максимально можливої успішності навчання [22, с. 62].

У системі нашої педагогічної діяльності інтегровані уроки займають особливе місце. Вони допомагають розвивати пізнавальну і творчу активність учнів, посилюють мотивацію навчання. Проведення таких уроків - один із шляхів підвищення ефективності освітнього процесу на основі реалізації принципів діяльнісного підходу в навчанні.

3. Педагогічні умови підвищення якості знань учнів засобами модульного навчання

Знання́ - форма існування і систематизації результатів пізнавальної діяльності людини. Виділяють різні види знання: наукове, повсякденне (здоровий глузд), інтуїтивне, релігійне та інші. Повсякденне знання служить основою орієнтації людини в навколишньому світі, основою її повсякденної поведінки і передбачення, але звичайно містить помилки і протиріччя. Науковому знанню властиві логічна обґрунтованість, доведеність, відтворення результатів, прагнення до усунення помилок і подолання суперечок.

Знання́ - суб'єктивний образ, об'єктивна реальність, тобто адекватне віддзеркалення зовнішнього і внутрішнього світу в свідомості людини у формі уявлень, понять, думок, теорій.

Знання́ у широкому сенсі - сукупність понять, теоретичних побудов і уявлень [23, с. 94].

Особливу роль у підвищенні якості знань відіграє, звичайно, самоосвіта. Ніщо не заважає студенту або молодому спеціалісту купувати і читати книги по і журнали по спеціальності, відвідувати семінари, обмінюватися знаннями в Інтернеті. Однак самоосвітою займаються не все, для нього потрібна досить сильна мотивація. З мотивації можна починати - той, хто має тверді цілі і прагне до досягнення певних результатів, швидше за все, не зупиниться перед певними труднощами і зможе постійно підвищувати рівень своїх знань і розвивати необхідні для кар'єри навички.

Надзвичайно інтенсивні зміни, що відбуваються сьогодні у всіх сферах суспільного життя висувають нові вимоги і до освітньої системи, оскільки успішний розвиток сучасного суспільства великою мірою залежить від рівня кваліфікації і компетентності спеціалістів усіх професій. На сьогоднішній день яскраво вираженою є тенденція підвищення вимог до якості знань, які отримує студент у стінах вищого навчального закладу, що і зумовлює необхідність реформування сучасної вітчизняної системи освіти відповідно до світових освітніх стандартів.

Зміна соціально-економічної ситуації в країні посилює необхідність пошуку надійних, оригінальних і ефективних способів навчально-виховної діяльності, запровадження таких освітніх технологій, які забезпечили б ефективну підготовку обдарованої та здібної учнівської молоді до входження в соціум, формування еліти суспільства, здатної вивести державу із кризового стану.

Сучасний етап розвитку системи освіти в Україні характеризується освітніми інноваціями, спрямованими на збереження досягнень минулого і, водночас, на модернізацію системи освіти відповідно до вимог часу, новітніх надбань науки, культури і соціальної практики. Характерною особливістю цього періоду розвитку педагогічної освіти є пошук нових змісту, форм, методів і засобів навчання, виховання й управління; розгортання широкої експериментальної роботи, спрямованої на впровадження освітніх інновацій на засадах сучасної філософії освіти, яка суттєво відрізняється від попередньої [10, с. 124].

Професійна підготовка як педагогічна діяльність допускає наявність, як мінімум, двох сторін - суб'єкту і об'єкту, але ці сторони можуть знаходитися у взаєминах тільки у визначеній сфері, визначеному «просторі». Однією із сторін цього «простору» і є педагогічні умови.

Незважаючи на те, що предметом великої кількості педагогічних досліджень виступають педагогічні умови реалізації певних процесів, в сучасній науці існують певні розбіжності в тлумаченні самого поняття «педагогічна умова».

Педагогічні умови - категорія, визначається як система певних форм, методів, матеріальних умов, реальних ситуацій, що об'єктивно склалися чи суб'єктивно створених, необхідних для досягнення конкретної педагогічної мети [11, с. 119].

З іншого боку, педагогічні умови виступають і формою педагогічної діяльності, метою якої є формування висококваліфікованого спеціаліста. Отже, педагогічні умови забезпечують виконання державного стандарту з освітньої діяльності.

Компонентами педагогічних умов застосування освітніх технологій є матеріальна база, форми і методи педагогічної діяльності, професіоналізм колективу, штучно створені і об'єктивно сформовані педагогічні ситуації.

Сучасна освітня технологія у професійній підготовці майбутніх фахівців - це науково-обгрунтована і унормована за метою підготовки спеціалістів, змістом освіти, місцем та терміном навчання, система форм, методів, засобів і процедур, що використовуються для організації та здійснення спільної навчальної діяльності тих хто навчає, та тих хто навчається [31, с. 122].

Для успішної ефективної роботи з професійної підготовки майбутніх фахівців необхідно уміло застосовувати сучасні освітні технології. Багато науковців виявляють підвищений інтерес до вивчення питання застосування сучасних освітніх технологій. З чим же пов'язаний всезростаючий інтерес до освітніх технологій?

По-перше, це необхідність впровадити в педагогіку системно-діяльний підхід.

По-друге, потреба забезпечення оптимальної спільної діяльності викладача та студента, яка буде спрямована на реалізацію навчального процесу з обов'язковою вимогою:

·забезпечення комфортних умов викладання і навчання;

·забезпечення орієнтації на особистість студента.

По-третє, можливість вилучити з навчання малоефективні вербальні способи передачі знань.

І, нарешті, мотивувати проектування технологічного ланцюжка процедур, прийомів, форм взаємодії викладача і студентів, які дають гарантії освітнім результатам і знижують негативні наслідки роботи низькокваліфікованих педагогів [3, с. 23].

Педагогічні умови реалізації принципу модульноcті:

· навчальна інформація в модулі повинна відповідати вимогам програм загальноосвітньої школи;

· навчальна інформація, виділена в модуль, має бути достатнім описом засвоюваної моделі;

· кожен подальший модуль, запропонований для вивчення, не повинен спиратися інформаційно на попередній;

· з метою економії бюджету часу необхідно виключити повторне включення інформації в модулі, якщо ця інформація не є базою для освоєння моделі;

· для оптимального освоєння моделі в тимчасовому відношенні і по міцності фіксації знань і умінь слід використовувати різні форми і методи навчання в оригінальних поєднаннях;

· необхідно надати що вчиться право вибору способів освоєння моделі з урахуванням його індивідуальних особливостей.

На ефективність процесу застосування сучасних освітніх технологій у професійній підготовці майбутніх фахівців впливають такі фактори:

• стан соціально-психологічного клімату у студентському колективі, соціальна важливість професії;

• рівень професіоналізму педагогічного колективу навчального закладу,

• наявність науково обґрунтованого, професійно спрямованого плану навчально-виховної роботи;

• індивідуальні здібності студентів;

• здатність викладачів до ефективного впровадження сучасних освітніх технологій;

• дидактична орієнтація на вироблення позитивного мотивованого ставлення студентів до нового [11, с. 58].

• аналіз схеми управління впровадженням сучасних освітніх технологій у підготовці майбутніх фахівців[11, с. 74].

Педагогічні умови реалізації принципу гнучкості:

• безперервне діагностування діяльності в реальних умовах з метою визначення оптимального набору модуля і змістовного наповнення;

• діагностування базової підготовленості навчаних на початку кожного навчального курсу для розробки індивідуальних модульних програм.

Педагогічні умови реалізації принципу оперативності:

• визначення для кожного найбільш прийнятного комплексу, що навчається, засобів (друкарських матеріалів, аудіо- і відеокасет, комп'ютерних програм і баз даних) для роботи за індивідуальною модульною програмою;

• забезпечення оперативного контролю якості вивчення модуля за допомогою проведення початкового (вхідного), проміжного (поточного) і завершального (вихідного) тестування.

Усі перераховані вище компоненти і є елементами структури педагогічних умов застосування сучасних освітніх технологій професійної підготовки майбутніх фахівців.

Розглядаючи педагогічні умови застосування сучасних освітніх технологій, ми дійшли висновку, що вирішення певних протиріч сучасної освіти можливе завдяки інтенсивному реформуванню її відповідно до вимог часу. Важливо усвідомити, що кожного разу потрібно шукати більш ефективні методи навчання. Якщо не удосконалювати освітні технології, то система освіти не зможе забезпечити підготовку фахівців з активною життєвою позицією та конкурентно спроможного на сучасному ринку праці.

Процес становлення національної моделі освіти в Україні супроводжується зміною освітньої парадигми [23, с. 45].

На зміну старому змісту освіти йде новий: традиційна об'єкт-суб'єктна педагогіка Я.А.Коменського, І.Гербарта замінюється іншою, зверненою до дитини як до суб'єкта самоактуалізації, самовираження і самореалізації.У цих умовах найважливішою складовою педагогічного процесу є особистісно-орієнтована взаємодія суб'єктів навчальної діяльності вчителя і учня [19, с. 87].

Нова освітня парадигма висуває на перше місце не знання, уміння і навички, а особистість дитини, її розвиток за допомогою освіти.

Характерною рисою сучасної педагогічної науки є прагнення до створення нових освітніх технологій, орієнтованих на особистісний розвиток дитини.

Практичною і науковою актуальністю названої технології є:

- у модульній інтерактивній технології поєднуються нові підходи до навчання і елементи звичайного комбінованого уроку;

- застосування цієї технології корисне для вчителя своєю наступністю. Модульна інтерактивна технологія дозволяє уникнути шоку в учнів, тому що постійна рефлексія дає інформацію вчителю про стан навчального процесу;

- технологія передбачає таку організацію навчальної діяльності, при якій учень сам оперує навчальним змістом;

- технологія інтегрувала багато із того, що вже накопичено в педагогічній теорії і практиці. Так, ідея активності учня в процесі його чітких логічних дій, постійний самоконтроль своїх дій, індивідуалізований темп навчально-пізнавальної діяльності - все це елементи теорії програмованого навчання. З теорією розвивального навчання модульну технологію пов'язує ідея орієнтовної системи діяльності - поетапне формування розумових дій.

Модульна інтерактивна технологія базується на ідеї відтворювального навчального циклу, у зміст якого входять:

1. загальна постановка мети навчання;

2. перехід від загального формулювання мети до її конкретизації;

3. попередня (діагностична) оцінка рівня обізнаності учнів;

4. сукупність навчальних процедур (на цьому етапі повинна відбуватися корекція навчання за допомогою оперативного зворотного зв'язку);

5. оцінка результату.

Кожний навчальний модуль складається з різної кількості годин. Це залежить від годин, відведених навчальною програмою на тему, блок тем, розділ. Найбільш оптимальним є навчальний модуль, який складається з 7-12 годин. Але, залежно від предмета допускається коливання від 4 до 22 годин.

Особливість навчального модуля полягає в тому, що на вступну частину при будь-якій кількості годин відводиться 1-2 уроки, підсумкову частину - 2-3 уроки, діалогову частину - час, який залишився (від 3 до 17 годин).

Неодноразовий перехід у процесі навчання від простого до складного, від репродуктивних завдань до творчого пошуку (в деяких випадках - елементів дослідницької діяльності) дає можливість учням засвоїти навчальний матеріал від рівня елементарних знань до рівня «оцінки знань».

Попередня робота вчителя складається з наступних дій [39, с. 97]:

1. Виявлення обов'язкових знань, умінь і навичок, засвоєння яких визначене програмою курсу по розділу, блоку або темі, а також мети і завдань навчання.

2. Вивчення всього змісту навчального матеріалу по даному модулю.

3. Виділення ключових понять, що несуть основне змістове навантаження по даному модулю, рельєфних слів, в яких ніби «закодована» основна інформація по темі. Визначення їх взаємозв'язку і взаємозалежності.

4. Складання опорних схем по всій темі (на основі виділених ключових понять, «кодів»).

5. Складання тестових завдань до навчального модуля (в межах 15-20 завдань).

6. Складання блоку питань і завдань для заліку по навчальному матеріалу даного модуля (можна замінити диктантом, контрольною роботою і т.д.)

У діалоговій частині пізнавальний процес будується переважно на взаємодії учнів між собою, об'єднуючи їх у мікрогрупи (4-7 чоловік), використовуючи для навчання різні ігрові технології.

Діалогова частина навчального модуля має ще одну особливість: використання активних і ігрових форм навчання дає змогу учням працювати з навчальним матеріалом певного модуля від 13-ти до 24-х разів. Неодноразове повернення до навчального матеріалу «по наростаючій», від простого до складного, від репродуктивних завдань до завдань творчого характеру, до елементів дослідницької діяльності дає можливість розвивати в учнів здібності, пам'ять, мислення, увагу, усне і письмове мовлення.

Важливою умовою модульної технології є можливість використання учнями будь-яких наукових джерел: підручників, навчальних посібників, довідкової літератури, а також одержання оперативної консультації з боку вчителя.

Підсумкова частина навчального модуля - контроль. Якщо впродовж всіх уроків діалогової частини вчитель заохочує взаємодопомогу учнів, використання ними різних наукових джерел, то в підсумковій частині учень повинен показати знання, уміння і навички, одержані в діалоговій частині модуля, без сторонньої допомоги.

Висновки до розділу I

Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження дозволив нам з'ясувати сутність понять «модульна технологія навчання», «якість знань», виявити педагогічні умови ефективного розвитку якості знань учнів засобами модульної технології навчання у процесі вивчення уроків технології.

Незважаючи на кількість досліджень, присвячених модульному навчанню, проблемі сутності модульного навчання, визначенню його компонентів та використанню їх у процесі навчання, йому не було приділено достатньої уваги Аналізуючи сам процес навчального модуля та його вплив на формування спеціаліста можна вдатись таких основних принципів та наслідків, що формуються в процесі навчання:

• Вміння та оперування ( вміння застосовувати набуті знання на практиці в епоху інформаційних технологій та можливості в подальшому підвищувати свій кваліфікаційний рівень; сформована точність );

• Розвиток логіки, самостійної роботи, ефективного використання часу( мобільність знань);

• Можливість вирішення проблемних ситуацій, уникання та готовність до стресових ситуацій.

Для того щоб знання були мобільними, він повинен бути здатним обробляти накопичені знання, вміти добувати нові знання і використовувати і ті і інші в своїй практичній діяльності. В епоху інформаційної насиченості проблеми компоновки знань і оперативного їх використання набувають колосальну значимість. З цією метою досліджуються всі можливі типи моделей представлення знань в "стиснутому", компактному, зручному для використання вигляді. Ефективними способами "стискання" учбової інформації є моделювання в графічній і знаковій формі, структурна блок-схема теми, опорний конспект, таблиця, генеалогічне дерево та ін. Цілеспрямоване використання принципу укрупнення забезпечує до 20% економії навчального часу. Крім того відсутність пояснень до схем, ілюстрацій, таблиць стимулює самостійне осмислення матеріалу. Певна частина "стиснутого" програмного матеріалу може бути корисна студентам старших курсів, практичним лікарям і молодим викладачам. Доцільно також використовувати "стиснутий" матеріал на практичних заняттях для контролю глибини засвоєння основних питань фізіології. Загальновідомий вплив проблемного навчання на активізацію розумової діяльності студентів, на формування нестандартних підходів до рішення проблеми і, врешті решт, на розвитку творчого мислення. Цей вплив забезпечується створенням в процесі навчання спеціальних ситуацій інтелектуального утруднення, проблемних ситуацій і їх вирішення. Проблемна ситуація слугує не тільки джерелом інтелектуального утруднення, але й важливим мотиваційним, а разом з тим і емоційним засобом в процесі навчання.

В технології модульного навчання основна увага приділяється формуванню критичного мислення студентів. Критичне мислення, поряд з мобільністю знань і гнучкістю метода, є складовим елементом компетентності спеціаліста. Критичність передбачає вміння діяти в умовах вибору і прийняття альтернативних рішень, вміння спростовувати завідома хибні рішення, нарешті, вміння просто сумніватися. Формування критичності в процесі проблемно-модульного навчання здійснюється через цілеспрямоване створення спеціальних ситуацій - ситуацій на пошук помилок. На цій ідеї побудований метод опори на помилки. В процесі реалізації цього метода використовуються три основні групи помилок: гносеологічні, методичні і учбові.

Аналізуючи переваги і недоліки різних підходів до модульного навчання, а також приймаючи до уваги переваги теорії "стискання" навчальної інформації, визнано, що найбільш доцільним для формування компетентного спеціаліста є модульне навчання.

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ МОДУЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ЯКОСТІ ЗНАНЬ УЧНІВ

1. . Вивчення стану проблеми модульної технології навчання як засіб розвитку знань учнів

Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження та аналіз шкільної практики свідчать про те, що у процесі вивчення уроків технології з метою розвитку якості знань учнів доцільним є використання модульної технології навчання.

Нами було теоретично обґрунтовані педагогічні умови ефективного розвитку якості знань учнів шляхом використання модульної технології навчання на уроках технології.

Мета нашої дослідно-експериментальної роботи полягала у перевірці сукупності педагогічних умов ефективного розвитку якості знань учнів шляхом використання модульної технології навчання на уроках технології.

Експериментальна перевірка проводилася на базі КЗСШ№ 103 міста Кривого Рогу. В експерименті брали участь учні 5-А та 5-Б класів. В 5-Б класі (17 дівчат) заняття проводилися за традиційною методикою, а 5-А класі (14 дівчат) учні навчалися за новою (розробленою) методикою.

5-А клас умовно був названий експериментальним, а 5-Б - контрольним класом.

Перевірка проходила у два етапи: констатувальний та формувальний експерименти.

На першому етапі проводився констатувальний експеримент.

Мета констатувального експерименту полягала у виявленні початкового рівня зацікавленості учнями уроками технологій, рівень сформованості знань, умінь і навичок, розвитку якості знань; у вивченні ставлення вчителів-практиків до використання модульної технології навчання як засоб розвитку якості знань учнів.

У ході проведення констатувального експерименту нами були використанні наступні методи дослідження:

- анкетування учнів і вчителів з метою з'ясування їх ставлення до використання модульної технології навчання;

- спостереження з метою вивчення рівня розвитку якості знань учнів в процесі вивчення уроків технологій.

Для виявлення рівня розвитку якості знань учнів на уроках технології було визначено такі критерії:

- рівень зацікавленості учнів уроками технології;

- рівень розвитку якості знань;

- рівень сформованості знань, умінь і навичок;

По кожному з критеріїв ми визначили три рівні: високий, середній, низький. Кожен із рівнів має свої показники, які перевірялися в ході констатувального і формувального експерименту.

Таблиця 2.1.1.

Критерії рівня зацікавленості учнів уроками технологіїХарактеризується наявністю позитивного відношення до уроків технології. Учні прагнуть на уроках виконувати

якомога більше, творчо ставляться до виконання завдань, вважають отримані знання важливими.

Середній

Учні без зацікавлення ставляться до уроків технології, вони виконують все необхідне, але не прагнуть до розширення своїх знань.

Низький

Учні байдуже ставляться до уроків технології, мають низькі знання вважають, що вони не знадобляться їм у майбутньому.

Таблиця 2.1.2.

Критерії рівня сформованості знань, умінь і навичокВиготовлений виріб досить хорошого рівня якості, але є несуттєві відхилення в дотриманні вимог технології. Виріб гарно, охайно виконано, добре володіння технікою виконання.

Низький

Виготовлений виріб має окремі відхилення від встановлених норм якості; недоліки в дотриманні технології; задовільне володіння технікою виконання.

Таблиця 2.1.3.

Критерії рівня розвитку якості знаньУчні повинні вміти виконувати композиційні складні завдання, самостійно вибирати засвоєні техніки для виконання оригінальних робіт.

Середній

Учні повинні вміти виконувати елементи візерунка, складати прості композиції.

Низький

Учні повинні вміти знімати візерунки на предмет, виготовляти композиції.

Ставлення до уроків технології в експериментальному та контролюючому класах визначався за допомогою таких методів як:

- анкетування;

- спостереження.

Учням 5-х класів було запропоновано дати відповіді на наступні запитання анкети:

1. Як ви ставитесь до уроків технології?

2. З бажанням, чи ні ви відвідуєте уроки технології?

3. Чи проводять вчителі модулі знань на уроках технології?

4. Чи подобаються вам уроки технології з використанням модулів?

5. Як Ви вважаєте потрібний предмет «технологія» в школі?

6. Як Ви вважаєте, чи потрібні вам знання, які ви отримуєте на уроках технології?

7. Чи чекаєте Ви щось нового від занять з технології?

Таблиця 2.1.4.

Ставлення учнів до уроків технології

Результати показали, що в експериментальному класі 28,6%, і контрольному 23,5% від опитуваних учнів не мають інтересу до навчання і пояснюють це тим, що уроки проходять нецікаво, нудно, одноманітно. 50% учнів в експериментальному класі та 47% в контрольному без зацікавлення ставляться до уроків технології, вони виконують все необхідне, але не прагнуть до розширення своїх знань. Лише 21,4% та 29,4% учням подобаються уроки технології і вони з задоволенням туди ходять.

Результати спостереження показали, що більшості учнів подобаються такі уроки технології, на яких вони дізнаються про щось нове, на яких створюються проблемні ситуації, які проведенні у незвичайній формі. Порівняльна діаграма експериментального класу (5-А) й контрольного класу(5-Б) констатувального експерименту за критерієм «Ставлення учнів до

уроків технологій» показано на Мал. 2.1.1.

Мал. 2.1.1. Порівняльна діаграма констатувального експерименту за критерієм «Ставлення учнів до уроків технологій»

Рівень сформованості знань, умінь і навичок учнів перевірялися за допомогою анкети:

1. Які інструменти та матеріали необхідні для техніки «декупаж»?

2. Як називаються серветки для об'ємного декупажу?

3. Як визначити масштаб серветки?

4. Скількома серветками можна обробляти виріб?

5. Чи закріпляють серветку?

6. Як закріплювати композицію?

7. Що таке декупаж?

8. В яких країнах виник декупаж ?

Результати перевірки рівня сформованості знань, умінь і навичок учнів показано в таблиці 2.1.5.

Таблиця 2.1.5.

Спостереження й анкетування учнів показав, що здебільшого в них переважає низький рівень сформованості знань, умінь і навичок - це 42,9% в експериментальному класі та 47% в контрольному класі.

Порівняльна діаграма експериментального класу (5-А) й контрольного класу(5-Б) констатувального експерименту за критерієм «Рівень сформованості знань, умінь і навичок» показано на Мал. 2.1.2.

Мал. 2.1.2. Порівняльна діаграма констатувального експерименту за критерієм «Рівень сформованості знань, умінь і навичок»

З метою виявлення рівня розвитку якості знань учням було запропоновано зразок композиції, яку вони повинні були обробити і доповнити її своїми ідеями.

Результати перевірки рівня розвитку творчих здібностей показано в таблиці 2.1.6.

Таблиця 2.1.6.

Розвиток якості знань

Дані таблиці свідчать про те, що у більшості учнів контрольного та експериментального класів переважає низький та середній рівень розвитку творчих здібностей. Це означає, що більшість учнів вивчає уроки технологій на репродуктивному рівні, у учнів переважає просте відтворення інформації з навчального предмету.

Порівняльна діаграма експериментального класу (5-А) й контрольного класу(5-Б) констатувального експерименту за критерієм «Розвиток творчих здібностей» показано на Мал. 2.1.3.

Мал. 2.1.3. Порівняльна діаграма констатувального експерименту за критерієм «Розвиток творчих здібностей»

Мал. 2.1.3. Порівняльна діаграма констатувального експерименту за критерієм «Розвиток творчих здібностей»

З метою з'ясування ставлення педагогів до використання модульної технології навчання як засіб розвитку якості знань учнів нами було проведено анкетування вчителів технологій. Було запропоновано дати відповіді на наступні запитання анкети:

1. Що таке модульна технологія навчання?

2. Чи здійснюєте ви використання модульного навчання в процесі викладання уроків технології?

3. Чи дбаєте ви про розвиток та якість знань учнів навчання в процесі викладання уроків технології?

4. На якому етапі заняття ви використовуєте модульну технологію навчання?

5. Чи сприяє використання модульної технології навчання в процесі викладання уроків технології розвитку якості знань учнів?

Результати анкетування показали, що 88% від опитаних вчителів правильно розуміють сутність поняття «модульна технологія навчання» і вважають доцільним їх використання як засіб розвитку якості знань учнів в процесі викладання уроків технології. Педагоги намагаються використовувати модульну технологію навчання, але епізодично, час від часу.

Вчителі зазначили, що модульна технологія навчання доцільно використовувати в класах основної школи, щоб підтримувати пізнавальний інтерес в учнів в процесі вивчення даної навчальної дисципліни, сприяти міцному засвоєнню знань учнів з предмету та розвитку якості знань школярів.

2.2. Методика розробки уроку з теми «Декупаж» (5 клас)

В основу дослідно-експериментальної роботи покладено результати констатувального експерименту.

Мета формувального експерименту полягала у перевірці сукупності педагогічних умов ефективного розвитку якості знань учнів шляхом використання інтерактивних методів навчання в процесі вивчення уроків технології.

У ході формувального експерименту було поставлено такі завдання:

• розробити урок, які сприятиме підвищенню розвитку якості знань учнів;

• проаналізувати результати експериментального дослідження.

Пояснювальна записка

Основною метою теми програми з теми «декупаж» є оволодіння учнями трудових навичок мистецтва компонування; формування розвитку здібностей, естетичного сприймання творів декоративно-прикладного мистецтва; розвиток зацікавленості до декорування дизайну інтер'єру.

Серед багатьох видів діяльності, якими займаються школярі на уроках технології, важливе місце посідає робота з текстильними матеріалами, а зокрема - декупаж.

Загальновідомо, що декупаж сприяє розвитку особистості, її образному мисленню, естетичному вихованню, а також координації рухів, відчуттю відстані та інших функціональних дій учнів.

Навчально-виховні завдання на уроках вирішуються, головним чином у процесі практичної роботи. Особлива увага звертається на оволодіння різноманітними прийомами праці, дотримання правил санітарії та гігієни, технологій і виконавчої дисципліни.

Учні оволодівають уміннями і навичками практичного виконання під час роботи. Під час теоретичного навчання вони ознайомлюються із загальною теорією декупажу, її історією, символічними значеннями і художніми особливостями декорування та дизайну.

Основні завдання:

- сформувати трудові уміння і навички;

- прищепити елементи трудової культури;

- виховати працелюбність, старанність, охайність;

- виховати художній смак, інтерес до роботи;

- розвинути естетичний смак, координацію рухів, точність.

Учні повинні знати:

- організацію робочого місця;

- правила безпечної праці під час виконання ручних робіт;

- правила санітарно- гігієнічних вимог під час виконання робіт;

- основи виконавчої дисципліни;

- основні правила складання композиції їх графічне зображення;

- технологію виконання декорування.

Учні повинні вміти:

- розпізнавати і називати інструмент і пристрої для декупажу і декорування, складання композицій їх графічне зображення;

- визначати технологію виконання роботи;

- організовувати робоче місце;

- вибирати мотив для декорування;

- розміщувати композицію на виробі;

- застосовувати вивчені композиції для виготовлення нескладних виробів;

- дотримуватися правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог.

Методичні рекомендації для вчителів:

- кожне заняття повинне бути підготовленим, організованим і методично продуманим;

- викладення матеріалу вчителем, повинно бути послідовним, від легкого до більш складного;

- перш ніж давати учням виконувати якийсь виріб, вчитель має зробити його сам;

- при викладені нового матеріалу вчитель має користуватися наочними засобами: малюнками, плакатами, зразками композицій, відеофільмами.

- в учителя має бути до кожного учня індивідуальний підхід;

- для більшої ефективності організації занять необхідно постійно поповнювати обладнання в майстернях саморобними засобами навчання, а саме: плакатами, стендами.

- учителю необхідно застосовувати різні форми та методи роботи з учнями на уроці, проводити нетрадиційні уроки.

Методичні рекомендації щодо підготовки уроку за модульною технологією

Правила організації модульної роботи учнів на уроці.

1. До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні.

2. Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів. Корисними є різноманітне та постійне стимулювання учнів за активну участь у роботі; надання можливості для самоорганізації та ін.

3. Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутий.

4. Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні мати змогу легко пересуватися під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готуються заздалегідь.

5. Під час уроку необхідно дотримуватись процедури, проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх.

6. Уважно ставитися до учнів під час формування груп.

7. На одному уроці бажано застосовувати 1модуль роботи.

8. Під час підготовки питань учителю необхідно продумувати різні варіанти можливих відповідей і заздалегідь виробляти критерії оцінки ефективності уроку.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежить від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

Розроблена нами програма була використана під час викладання уроків технології в 5-х класах і розрахована на 5 годин. Дослідно-експериментальна програма відображена у таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1.

Дослідно-експериментальна програма варіативного модулю «Декупаж» (5 клас)

Тематичний план

Орієнтований перелік об'єктів праці: вініловий клей або ПВА, клей для декупажу, серветки тришарові, контур по склу та кераміці (чорного або сріблення кольору), кисті синтетичні плоскі, кисті натуральні, ємності для клею, клейонки на робочі столи, зразки готових виробів.

Дидактичні матеріали до уроку: технологічні карти, інструктажі з техніки безпеки, опорні конспекти, листки контролю.

Зміст програми

Тема №1. Знайомство з технікою декупажу, історія декупажу.

Декупаж - прикраса предметів, за допомогою наклеювання вирізок із спеціальними ефектами. Види виробів, декорування технікою «декупаж». Серветки для деку пажу (тришарові, двошарові). Поняття про декупаж. Використання комп'ютерної техніки у декоруванні. Особливості нанесення композиції. Технологія виконання техніки «декупаж». Правила безпечної праці, санітарно-гігієнічні вимоги та організація робочого місця. Прийоми виконання простих декоративних робіт. Декорування виробів в техніці декупаж.

Тема №2. Виконання практичної роботи, виготовлення декупажу з серветок, дизайн.

Дизайн, види дизайну. Виявлення найкращих ознак у кожному зразку. Критерії виготовлення виробу з декупажу. Створення ескізного малюнка виробу та композиції для декорування декупажем. Добір серветок для виробу. Послідовність виготовлення. Остаточна обробка виробу. Догляд за виробами. Правила безпечної праці, санітарно-гігієнічні вимоги та організація робочого місця.

Тема № 3. Застосування клейових матеріалів у декоруванні предметів інтер'єру, декупаж. Практична робота.

Виявлення найкращих ознак у кожному зразку. Складання композиції для декорування інтер'єру. Декупаж з серветок, оздоблення лаком. Облаштування інтер'єру.

Тема № 4. Презентація виготовлених виробів.

Організація виставки учнівських робіт. Самооцінювання та оцінювання виробів.

На заняттях технології декупаж розглядається як важлива художня цінність, що виконує численні функції - естетичну, пізнавальну, комунікативну.

Отже, заняття з технології посідають особливе місце у всебічному розвитку підростаючого покоління.

Далі представляємо приклад розробки уроку з технології спрямованих на розвиток якості знань учнів.

Методичні розробка уроку з технології

Тема. Знайомство з технікою декупажу, історія декупажу.

Мета уроку:

Навчальна: сформувати поняття «декупаж», навчити дітей виконувати композицію на предмети та складати орнамент.

Виховна: виховати любов до праці, до звичаїв українського народу; виховувати акуратність рід час виконання робіт.

Розвиваюча: розвинути просторове бачення, сприяти розвитку в учнів таких особистих якостей, як охайність, старанність, уважність, працелюбність, розвивати увагу під час виконання робіт.

Наочність: зразки композицій, ілюстрації з книжок та журналів, презентація.

Обладнання та матеріали: серветки, клей ПВА, кісточка, лак, основа, акриловий лак.

Міжпредметні зв'язки: геометрія, математика.

Тип урок: комбінований (перша частина - лекція, друга - практично-лабораторне заняття).

Час: 45хв.

Об'єкт праці: оздоблена чашка.

Профорієнтація: дизайнер.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

- Перевірка наявності учнів;

- Підготовленості їх до уроку;

- Наявності робочого одягу.

II. Актуалізація опорних знань учнів .

Бесіда.

1. Як підібрати серветки для оздоблення?

2. Якими серветками виконується оздоблення?

IІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Показ зразків виробу, показ ілюстрацій з журналів та книжок, показ презентації.

ІV. Повідомлення теми уроку.

Тема. Декупаж.

V. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь вчителя.

Історія декупажу

Декупаж (Decoupage або découpage) - це мистецтво прикрашання предметів шляхом наклеювання вирізок кольорового паперу в поєднанні зі спеціальними ефектами такими як розфарбовування, вирізання, покриття сусальним золотом та іншими. Зазвичай який-небудь предмет, як наприклад невеликі коробки або меблі, покривається вирізками з журналів або спеціально виробленого паперу. Предмет для декупажу покривається лаком (часто декількома шарами) до тих пір, поки не зникне «стик» і результат не буде виглядати як розпис або інкрустація. При традиційному методі може використовуватися до 30-40 шарів лаку, які потім шліфуються до повної гладкості. Цей метод був відомий в Англії в 18 столітті як мистецтво Japanning. Назву "декупаж" це мистецтво отримало у Франції.

Декупаж походить від дієслова découper-'вирезать. Саме як мистецтво отримало велику популярність у 17-му - 18-му столітті. Багато ускладнених технік декупажу були розроблені в цей час, на створення одного предмету могли йти роки через застосування безлічі шарів. Декупаж був захопленням таких відомих постатей як Марія Антуанетта, мадам де Помпадур, і Бо Бруммеля.

Деякі ремісники з декупажу стали визнаними майстрами у своєму ремеслі у 18-му столітті і декупаж став справжнім мистецтвом. Декупаж однієї роботи міг тривати кілька років. В Англії у 18-му столітті декупаж був популярний у вищому і заможному середньому класі. Саме в цей час були створені найбільш відомі твори мистецтва з застосуванням техніки декупажу, сентиментальні вирізки для шкатулок, подарункові коробки і різні особисті речі дівчат. Декупаж також використовувався населенням для створення персональних і оригінальних валентинок.

Вважається, що найбільш вірогідним місцем походження декупажа є Східний Сибір. Кочівники використовували декупаж при похованні мертвих З Сибіру це мистецтво прийшло до Китаю. Там вирізаний папір використовували для прикраси ліхтарів, вікон, коробок і інших предметів. У XVII столітті в Італії, і особливо у Венеції, торгівля з Далеким Сходом придбала величезний розмах. На загальну думку, саме завдяки цим торгівельним зв'язкам декупаж попав до Європи.

Спочатку мебельники використовували декупаж для створення підроблених інкрустацій, що було дешевою альтернативою модних в XVII столітті китайських меблів. Незабаром вони почали використовувати вирізані деталі з копій знаменитих картин для прикраси меблів і створення витворів мистецтва і перестали копіювати предмети з Далекого Сходу. Мистецтво декупажа стало відоме як «мистецтво бідних» (arte роvera).

На початку XX століття декупаж, як і багато інших напрямів мистецтва, став менш реалістичним і абстрактнішим. Такі художники XX століття, як Пабло Пікассо і Анрі Матісс, використовували декупаж в своїх роботах. Одним з найбільш відомих прикладів є «Вше №1с1е» Матісса.

Сучасний декупаж більше нагадує виготовлення китайських лакованих предметів.

В даний час він широко використовується для створення дарунків ручної роботи, а також для декорування інтер'єру. Використовуючи техніку декупажа, можна оформити практично все, що підкаже фантазія: жалюзі, квіткові горщики, вази, тарілки, стакани, обробну дошку (дерев'яну або пластмасову). Можна привнести неповторні штрихи в інтер'єр, оформивши таким чином диванну подушку, скатерть,штори, серветки і тому подібні речі.

Головне, що всі вироби виходять красиві і незвичайні.

В Німеччині XV ст.

Як засіб декору, декупаж відомий в Європі з часів Середньовіччя. В Німеччині декупаж використовували в XV столітті, для декору меблів. картинки вирізають з паперу і наклеюють на меблі. Засіб не вимагав художніх здібностей, навичок малювання та наявності фарб. Тоді ж, як новий різновид мистецтва, виникає гравюра.

У Венеції

Мав своїх прихильників декупаж і в Венеції. Тут здавна прикрашали меблі картинками, створеними художниками олійними фарбами. Серед тих, хто декорував меблі були і досить відомі майстри (Джорджоне, Сандро Боттічеллі). Але це був досить коштовний засіб. Знайомство з меблями Китаю, Японії, де широко використовували інкрустації зперламутру , спонукало венеціанців спростити техніку декору до декупажу. Паперові візерунки розфарбовували, вирізали, клеїли на меблі та вкривали декількома шарами лаку для захисту поверхні. Коло сюжетів швидко розширилося - від імітації китайських малюнків до краєвидів, звичних в Венеції. Меблі за призначенням, оздобами та декором дуже розійшлися за ціною - коштовні оригінали з Китаю пішли до аристократичних осель, а декупаж призначався для бідних верств населення. Вже тоді декупаж був декором для бідноти.

Як дешеву забаву декупаж використовували і у Франції в кінці 18 століття навіть серед забезпечених верств населення (зверталась до декупажу королева Марія Антуанетта та її придврні дами).

Вікторіанська Британія

Сплеск популярності мав декупаж і в пуританській Британії часів королеви Вікторії. Тоді на ринках Британії було легко придбати сентиментальні картинки з пташками, квітами, молодими красунями на англійський смак, нереальними пасторальними сценами. Декупаж поширився майже на всі небагаті оселі королівства. В якості хобі британські емігранти перевезли декупаж через Атлантичний океан</<font color="#000000"> до Сполучених Штатів. А в 20 століттті розвиток реклами та друкарської справи зробили декупаж популярним у США між двома світовими війнами.

В арсеналі дизайнерів

Наприкінці 20 ст. декупаж ввели до арсеналу дизайнерів. Стародавній засіб декору ускладнили використанням нових хімічних матеріалів, новими техніками друку, закріпленням на різних поверхнях(від дерева до кераміки). Декупаж стали використовувати для декору дамських сумок, капелюшків, шкатулок, підносів, футболок, спідниць, джинсів, посуду з кераміки та порцеляни, серветок, матеріалів для пакування, рамок, альбомів з фото, меблів, святкових свічок та поштівок.

Поширення комп'ютерів та принтерів надзвичайно розширило коло зображень для декупажу, частку якого використовують для традиційного декору меблів чи інтер'єрів.

Розмаїття стилів в 20 столітті поширили і на декупаж, де розрізняють:

• Етно

• Сімплісіті

• Прованс

• Вікторіанський стиль тощо.

Декупаж добре зберігає індивідуальні пристрасті та манери творця, його прагення, щабель майстерності, смаки - розвинені чи міщанські, вибагливі чи спрощені.

Декупаж - це прикраса предметів, за допомогою наклеювання вирізок із спеціальними ефектами. Це невідоме слово притягувало й продовжує притягувати величезну кількість людей. Немає такого містечка, в якому жителі не чули це слово і не знали його значення. Але для багатьох декупаж - це слово залишається загадковим і незрозумілим. Майстри з Венеції надали декупажу одну особливість, його зробили «мистецтвом бідних». Не кожен міг собі дозволити меблі, інкрустовану дорогими виробами з дорогоцінних металів або рідкісними породами дерев. Тому і створювалися підроблені інкрустації, меблі ставала гарними і були доступними простим жителям міста. Будуари красунь були прикрашені різними шкатулочка і численними приємними дрібницями. Крім меблів, декупаж з'явився на тканинах і капелюшках. З його появою почали створюватися справжні витвори мистецтва.

Зараз декупаж використовують при виготовленні подарунків і облаштування інтер'єру. Почали прикрашати вази, квіткові горщики, склянки, тарілки, обробні дошки. Декупаж може перетворити старі предмети в нові, а інтер'єр будинку буде неповторним, оригінальним і вишуканим.

Отже, у вас з'явилося бажання творити, але ви не знаєте, з чого почати. Починаємо вибирати певний предмет, на який буде завдано декупаж. Тут ваші можливості безмежні. Адже декупажити можна все.

Можна наносити декупаж мотиви на предмети з дерева, скла, матерії, шкіри, металу. Дерево - найпростіший матеріал для декупажу. На меблях (полички, лавки, та столи) і на предметах інтер'єру (розділювальні дощечки, ключниці, шкатулки) за допомогою декупажу можна створювати неповторні за красою та індивідуальності речі. Наносити декупаж на фарфор і скло важко, але цікаво. Подумайте, якщо прикрасити звичайну скляну пляшку, доклавши трохи праці, можна легко отримати новий оригінальний, в єдиному примірнику, виріб. До нового року найбільш популярним є декупаж пляшок з напоями, а на 8 березня, зазвичай, йде замовлення декупажу на тарілки. Простий сервіз за допомогою декупажу на склі перетворюється на справжній шедевр. А звичайні скляні тарілочки стануть гарним та оригінальним подарунком для друзів і рідних. При роботі зі склом потрібно пам'ятати ряд правил.

Скло перед роботою треба знежирити і бути акуратними, не допускаючи відбитків пальців. Якщо посудом будуть користуватися, її обов'язково покривають спеціальними лаками.

VI. Формування умінь та навичок учнів.

Практична робота.

Вступний інструктаж.

На краях своїх парт ви бачите картки з правилами поетапної роботи та санітарно-гігієнічними вимогами під час виконання роботи. Прочитайте та запам'ятайте їх та застосовуйте при роботі.

Чергові! Роздайте, будь ласка, інструкційні картки .

Якщо ні в кого не виникло запитань, то давайте приступимо до виконання завдання.

Поточний інструктаж.

Під час виконання учнями самостійної роботи я слідкую за послідовністю та правильністю виконання трудових операцій, роблю зауваження щодо помилок учнів, а також звертаю увагу на дотримання учнями правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог.

Заключний інструктаж.

- демонстрація кращих робіт;

- аналіз недоліків у результатах роботи та шляхи їх усунення;

- оцінювання результатів практичної роботи.

VII. Підсумки уроку.

Заключне слово вчителя.

Отже, ви сьогодні навчилися підбирати серветки для роботи та підбирати зразок.

VIII. Мотивація оцінок за урок, виставлення їх у журнал, щоденники.

X. Завдання додому.

На наступний урок принести чашку оздоблену серветками.

XI. Прибирання робочого місця

Модульна технологія навчання на уроках технології

Мета: сприяння розвитку якості знань, критичного мислення, вміння висловлюватися, переконувати й вести дискусію.

Алгоритм діяльності:

1. Учням пропонується конкретне завдання.

2. Об'єднання учнів у пари (добровільно).

3. Обговорення завдання у парі (вказується час для обговорення).

4. Представлення результатів.

Робота в малих групах (3-5 учнів)

Мета: вирішення складних проблемних ситуацій, що потребують колективного розуму, набуття навичок у спілкуванні та співпраці.

Алгоритм діяльності:

1. Розподіл ролей у групах:

головуючий (керівник групи):

- зачитує завдання;

- організовує порядок виконання завдання;

- встановлює послідовність висловлювання членів групи;

- заохочує всіх до роботи;

- підбиває підсумки;

- визначає доповідача (за згодою членів групи);

секретар:

- веде записи результатів роботи;

- має бути готовим висловити загальну думку групи під час підбиття підсумків, допомогти відповідачеві;

посередник:

- стежить за часом;

- відповідає за регламент;

доповідач:

- доповідає про результати роботи групи.

2. Висловлення власної думки спочатку за бажанням, а потім по черзі.

3. Дотримання правил активного слухання.

4. Обговорювання ідей, а не осіб учнів, які висловили ці ідеї.

5. Намагання дійти спільної думки, хоча в деяких випадках може бути особлива думка, яка має право на існування.

Мозковий штурм

Мета: спонукати учасників колективного обговорення проблемної ситуації до творчості, вирішення її шляхом колективного обміркування - мозкового штурму.

Алгоритм діяльності:

1. Проблемне питання записують на дошці.

2. Учасники штурму висувають ідеї для розв'язання проблеми.

3. Запропоновані ідеї записують на дошці.

4. Групування та аналіз висунутих ідей.

5. Вибір ідей, які допоможуть у розв'язанні проблеми.

6. Підсумки роботи.

Правила поведінки під час "мозкового штурму":

- зібрати якомога більше ідей щодо розв'язання проблеми;

- зосередитися, змусити працювати свою уяву, не відкидати ідею лише тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

- брати до уваги всі запропоновані ідеї, розвивати їх;

- не обговорювати, не критикувати висловлювання інших, не намагатися давати оцінку запропонованим ідеям.

Вільний мікрофон

Мета: надання можливості кожному учневі висловлювати свою думку чи позицію стосовно вирішуваної проблеми:

Алгоритм діяльності:

1. Постановка питання.

2. Уявний мікрофон (ручка, олівець тощо), який передаватиметься тому, хто бажає висловитися.

3. Надання слова лише т ому, хто отримає "уявний мікрофон".

4. Швидка і лаконічна відповідь.

5. Відповіді без коментарів і оцінок.

Складання резюме

Мета: вдосконалення та розвиток творчого мислення, вміння робити узагальнення, співпраця у парі.

Алгоритм діяльності:

1. Учень самостійно (2-3-ма реченнями) викладає зміст запропонованого вчителем завдання.

2. Учні в парах обмінюються думками з приводу написаного й удосконалюють його (інший варіант: складають спільне резюме).

3. Озвучення виконаного.

Кубування

Мета: розвивати аналітико-синтетичне мислення, вдосконалювати вміння чітко і конкретно висловлювати власну думку щодо поставленого питання.

Цю методику можна застосовувати як у групах, так і в парах. Завдання написані на сторонах куба.

Алгоритм діяльності:

1. Назвіть, опишіть...

2. Засоціюйте...

3. Порівняйте...

4. Висловіть своє враження...

5. Аргументи "за і проти".

6. Застосуйте...

2.3. Ефективність методичної роботи по впровадженні модульної технології навчання.

Теоретичний аналіз модульного навчання дозволив виділити наступні його особливості:

- модульне навчання забезпечує обов'язкову обробку кожного компонента дидактичної системи і наглядне їхнє уявлення в модульній програмі і модулях;

- модульне навчання припускає чітку структуризацію змісту навчання, послідовний виклад теоретичного матеріалу, забезпечення навчального процесу методичним матеріалом і системою оцінки і контролю засвоєння знань, що дозволяє корегувати процес навчання;

- модульне навчання передбачає варіативність навчання, адаптацію навчального процесу до індивідуальних можливостей і запитів тих, що навчаються [35, с. 74].

Ці особливості модульного навчання дозволяють виявити його високу технологічність, що визначається:

- структуризацією змісту навчання;

- чіткою послідовністю пред'явлення всіх елементів дидактичної системи (цілей, змісту, способів керування навчальним процесом) у формі модульної програми;

- варіативністю структурних організаційно-методичних одиниць.

На етапі формувального експерименту було запроваджено розроблений нами урок технології з варіативного модулю «Знайомство з технікою декупажу, історія декупажу».

Склад учнів під час експерименту був постійним. Учні експериментального 5-А класу вчилися за розробленою нами програмою, а в контрольному 5-Б класі процес навчання продовжувався за традиційною методикою.

Після проведення експерименту нами було знову проведено контрольну діагностику з використанням тих самих методів дослідження, які використалися під час констатувального експерименту. Ефективність застосування нашої методики щодо зацікавленості учнів уроками технології, формування знань, умінь та навичок на уроках та розвитку якості знань перевірялась за допомогою тих самих критеріїв з високим, середнім і низьким рівнями.

Результати формувального експерименту зведено в Таблицю 2.3.1.

Таблиця 2.3.1.

Результати дослідження формувального експерименту

Рівні

Формувальний експеримент

Експериментальний клас

5-А клас (14 чол.)

Контрольний клас

5-Б (17 чол.)

Чол.

%

Чол.

%

Ставлення учнів до уроків технологій

Низький

2

14,3

4

23,5

Середній

7

50

8

47

Високий

5

35,7

5

29,4

Всього

14

100

17

100

Рівень сформованості знань, умінь і навичок

Низький

4

28,6

8

47,1

Середній

6

42,9

7

41,1

Високий

4

28,6

2

11,8

Всього

14

100

17

100

Розвиток якості знань

Низький

3

21,4

5

29,4

Середній

7

50

8

47

Високий

4

28,6

4

23,5

Всього

14

100

17

100

Проаналізувавши результати педагогічного експерименту за критерієм «Ставлення учнів до уроків технологій», ми дійшли висновку, що у експериментальному 5-А класі кількість учнів із високим рівнем ставлення до уроків класі збільшилась на 14,3%; кількість учнів, що мали середній рівень ставлення учнів до уроків технологій залишилась без змін; кількість учнів з низьким ставленням до уроків знизилась на 14,3%. У контрольному 5-Б класі ставлення учнів до уроків технологій не змінилося.

Порівняльна діаграма експериментального класу (5-А) й контрольного класу(5-Б) формувального експерименту за критерієм «Ставлення учнів до

уроків технологій» показано на Мал. 2.3.1.

Мал. 2.3.1. Порівняльна діаграма формувального експерименту за критерієм

«Ставлення учнів до уроків технологій»

Проаналізувавши результати педагогічного експерименту за критерієм «Рівень сформованості знань, умінь і навичок», ми дійшли висновку, що: кількість учнів із високим рівнем якості засвоєння знань в експериментальному класі збільшилась на 7,2%, а в контрольному класі зменшилась на 5,8%; кількість учнів, що мали середній рівень якості знань, в експериментальному класі збільшилась на 7,2%; а в контрольному збільшилась на 5,8%; кількість учнів з низьким рівнем в експериментальному класі знизилась на 14,3% в контрольному не змінилась.

Порівняльна діаграма експериментального класу (5-А) й контрольного класу(5-Б) формувального експерименту за критерієм «Рівень сформованості знань, умінь і навичок» показано на Мал. 2.3.2.

Мал. 2.3.2. Порівняльна діаграма формувального експерименту за критерієм «Рівень сформованості знань, умінь і навичок»

Проаналізувавши результати педагогічного експерименту за критерієм «Розвиток якості знань», ми дійшли висновку, що у експериментальному 5-А класі кількість учнів із високим рівнем розвитку якості знань збільшилась на 7,2%; кількість учнів, що мали середній рівень розвитку якості знань збільшилась на 7,1%; кількість учнів з низьким рівень розвитку якості знань зменшилась на 14,3%. У контрольному 5-Б класі рівень розвитку якості знань не змінився.

Порівняльна діаграма експериментального класу (5-А) й контрольного класу(5-Б) формувального експерименту за критерієм «Розвиток якості знань» показано на Мал. 2.3.3.

Мал. 2.3.3. Порівняльна діаграма формувального експерименту за критерієм

«Розвиток якості знань»

Наприкінці експерименту, оцінюючи результати впровадження та застосування модульної технології навчання ми переконалися, що їх використання підвищує ефективність навчання: рівень знань і вмінь учнів, інтерес до предмету, самостійність при виконані завдань; посилюється мотивація пізнавальної діяльності, створюється сприятлива для навчання атмосфера.

Таким чином можна сказати, модульна технологія навчання підвищують навчально-виховний ефект і його можна використовувати в навчальній практиці.

Порівняння даних констатувального і формувального експерименту підтвердило справедливість сформульованої нами гіпотези.

Висновки до розділу II

З метою підвищення рівня розвитку якості знань учнів шляхом використання модульного навчання на уроках технології нами була розроблена дослідно - експериментальна робота варіативного модулю «Знайомство з технікою декупажу, історія декупажу» у 5 класі, яка включала в себе такі розділи: «Виконання практичної роботи з виготовлення декупажу з серветок, дизайн», «Застосування клейових матеріалів у декоруванні предметів інтер'єру, декупаж. Практична робота», «Презентація виготовлених виробів».

Нами був проведений педагогічний експеримент для перевірки ефективності використання модульної технології навчання, щодо розвитку якості знань учнів. Експеримент складався з констатувального та формувального етапів, в ході яких були визначені такі критерії: зацікавленість учнів уроками технології; рівень сформованості знань, умінь і навичок; розвитку якості знань. По кожному з критеріїв ми визначили три рівні: високий, середній, низький. Кожен із рівнів має свої показники.

Отриманий у ході дослідження матеріал і його аналіз призводять до висновку про те, що якість знань учнів які переважно знаходяться на низькому і середньому рівнях. Це в зв'язку з тим, що вчителі мало приділяють уваги модульному навчанню.

ВИСНОВКИ

Останнім часом спостерігається зниження інтересу учнів до навчання. Тому прагнення вчителів сучасної школи спрямовані на пошук ефективних форм, методів та засобів навчання. Аналіз наукової літератури свідчить про те, що використання модульної технології навчання сприяє розвитку якості знань учнів на уроках технології. Досить важливим є не епізодичне, а систематичне використання модульного навчання на уроках технології.

Модульне навчання сприяє зв'язку з життям; сприяє озброєнню учнів міцними знаннями і навичками, а також умінням переносити їх в нові умови; сприяють оволодінню навчальними уміннями; створюють максимальні умови навчально-пізнавальної діяльності кожного учня, для формування якості знань школярів.

Аналізуючи дані констатувального експерименту, ми бачимо, що учні 5-А та 5-Б класів мають знання недостатньо розвинуті і їхнє ставлення до уроків технології знаходяться теж переважно на низькому і середньому рівнях. Це залежить від того, що вчителі технологій мало уваги приділяють використанню модульного навчання на уроках.

На етапі формувального експерименту учням було проведено розроблений нами урок технології з варіативного модулю «Знайомство з технікою декупажу, історія декупажу».

За результатами формувального експерименту, ми бачимо, що ставлення учнів до уроків технології в експериментальному 5-А класі зросло (високий рівень збільшився на 14,3%; середній рівень залишилась без змін; низький рівень знизився на 14,3%). У контрольному 5-Б класі ставлення учнів до уроків технологій не змінилося.

Рівень сформованості знань, умінь і навичок учнів експериментального класу також зріс (високий рівень збільшився на 7,2%, середній рівень збільшився на 7,2%, низький рівень зменшився на 14,3%). А в контрольному класі високий рівень зменшився на 5,8%, а середній рівень в свою чергу збільшився на 5,8%, низький рівень залишився без змін.

Якість знань в експериментальному класі теж зросли (високий рівень збільшився на 7,2%, середній рівень збільшився на 7,1%, низький рівень зменшився на 14,3%). У контрольному 5-Б класі рівень якісті знань залишився без змін.

Результати дослідно-експериментальної роботи переконливо свідчать про те, що використання модульної технології навчання в процесі вивчення технології сприяє підвищенню рівня розвитку якості знань учнів експериментального класу. Учні стали краще розуміти навчальний матеріал, читати додаткову літературу, брати участь у позакласних заходу з предмету, з задоволенням відвідувати уроки технології.

Експеримент також переконав, що епізодичне використання модульної технології навчання не є результативним. Необхідно модулі використовувати систематично, оскільки це дає можливість учителю разом з учнями опановувати значний за обсягом навчальний матеріал, домогтися формування міцних та свідомих знань, учінь і навичок учнів, домогтися цілісності знань, розвивати якості знань школярів.

Таким чином, наша гіпотеза дослідження доведена, мета дослідження -досягнута, заплановані завдання дослідження - виконані.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Балаев А.А. Активные методы обучения / А.А. Балаев. - М.: Профиздат, 1986. - 95 с.

2. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів /Наталія Павлівна Волкова. - К.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 576с.

3. Барко В.І. Розвиток здібностей і творчого потенціалу /В. Барко //Обдарована дитини. - 2005. - №1. - С. 27-31.

4. Бим-Бад Б. М. Педагогический энциклопедический словарь: словарь / Б. М. Бим-Бад. - М., 2002. - 107 с.

5. Божович Л. И. Развитие мотивов учения школьников / Л. И. Божович, Н. Г. Морозова, Л. С. Славина // Психологический журнал. - 1990. - Вып. 36. - С. 4-6.

6. Бойко Н.О. Формування в учнів потреби в знаннях як основи їх пізнавального інтересу / Н.О. Бойко // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. - Харків: ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, 1998. - С. 128-131.

7. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти / Микола Миколайович Фіцула. - К.: "Академія", 2000. - 544 с.

8. Буряк В.К. Самостоятельная работа учащихся /Владимир Константинович Буряк. - М.: Просвещение, 1984. - 64 с.

9. Вербицкий А. Активные методы обучения в средней и высшей школе: контекстный подход / Александр Вербицкий. - М.: Просвещение, 1989. - 127с.

10. Алексюк А.М. Експериментальне впровадження технології організації навчання у вищій школі // Проблеми вищої школи.- 1994.- ВИП.79.- C. 3-9.

11. Андрющук А. О. Рейтингова технологія оцінки знань в навчально-виховному закладі // Педагогіка і психологія. - 1996. -№3.-С.86

12. Арстанов М. Ж., Пидкасистый П.И., Хайдаров Ж. С. Проблемно-модульное обучение. -Алма-Ата, 1980.-210 с.

13. Бабин І., Мирська Г. Особливості організації навчання на основі системного дидактичного модуля // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 1997. - №3 - С. 1о5-109.

14. Бондар В. І. Теорія і практика модульного навчання у вищих закладах освіти / Освыта ы управлыння №1, 1999. -с 19-40.

15. Зеленський К.В. Рейтингова система контролю знань як засіб підвмщення мотивації пізнавальної діяльності студентів // Вісник Тернопільського ДТУ, 1999. №4.-С.34.

16. Юцявичене П.А. Теория и практика модульного обучения. - Каунас: Швиеса 1989. -272 с.

17. Кроше Э. Руководство по модульной системе профессионально- технического обучения. - Женева: Пер. с нем. - 1998. - 2-я ред. перевода. - 200с.

18. Юцявичене П.А. Принципы модульного обучения // Советская педагогика. - №1. - 1990. - С.55-59.

19. Авдєєва І.М. Модель організації особистісно-орієнтованої педагогічної освіти / І.М. Авдєєва // Горизонты образования. - № 1(19). - 2007. - С. 12-18.

20. Ільїн Є.М. Мистецтво спілкування. - Педагогічний пошук.- К.: Радянська школа, 1988. - 324 c.

21. Кронівець Т. Розвиток творчих здібностей учнів /Т. Кронівець //Шкільний світ. - 2002. - 15 (квітень). - С. 14-18.

22. Кругликов В.Н. Активное обучение / В.Н. Кругликов. - СПб., 2000. - 424с.

23. Маршев В.И. Методы активного обучения управлению / В.И. Маршев, Е.Н. Лукаш. - М.: МГУ, 1991. - 349 с.

24. Педагогічний словник. - К.: Радянська школа, 1979. - 758 с.

25. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: [Учебное пособие] / Г.К. Селевко. - М.: Народное образование, 1998. -256 с.

26. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості вчителя: навч. посібник / С. О. Сисоєва. - К.: ІСДОУ, 1994. -112 с.

27. Смирнов С.А. Педагогика / С.А. Смирнов. - М., 2001. - 32 с.

28. Смолкин А.М. Методы активного обучения / А.М. Смолкин. - М.: Высшая школа, 1991. - 176 с.

29. Сухомлинський В.А. Сердце отдаю детям / Василий Александрович Сухомлинський. - К.: Радянська школа, 1998. - 272 с.

30. Терещук Г.В. Индивидуальные занятия трудового обучения. Дидактический аспект / Г.В. Терещук.- М.: ИПСМ РАО, 1933. - 200 с.

31. Терещук Г.В. Теоретичні засади методичної системи індивідуалізованого навчання / Г.В. Терещук // Трудова підготовка в закладах освіти. - К., 2005. - №1. - С. 3-5.

32. Унт Н.Э. Индивидуализация учебных заданий и ее эффективность: автореф. доктора пед. наук. / Н.Э. Унт. - Вильнюс, 1975. - 40с.

33. Цетлин В.С. Доступность и трудность в обучении / В.С. Цетлин. - М.: Знание. 1984.-80 с.

34. Шкіль М.І. Сучасна інформаційна технологія в навчальному процесі / М.І. Шкіль. - К.: КДПІ, 1991. - 180с.

35. Шпачук Л.Р. До питання про інноваційні технології / Л.Р. Шпачук // Теорія і практика формування мовної особистості в умовах сучасних технологій навчання і виховання в загальноосвітніх закладах т вищій школі: зб. наук. праць / ред. рада : В.В. Пруняк, Л.Р. Шпачук та ін.. - Кривий Ріг: КДПУ, 2008. - вип. 1. - С. 24.

36. Щербакова К.І. Вступ до спеціальності: навчальний посібник / К. І. Щербакова. - 1990. - 166 с.

37. Гареев В.М., Куликов С.И., Дурко Е.М. Принципы модульного обучения. - Вест.высш.шк., 1987. Н8, с.35-38.

38. Скоробогатова Г.Г. Проблемная, проектная, модульная и модульно-блочная технология в работе учителя. М.: МИОО, 2002. - 69 с.

39. Третьяков П.И., Сенновский И.Б. Технология модульного обучения в школе. - М.: Новая школа, 1997.

40. Учителю о педагогической технологии. М., 1989.

41. Цявичене П.Ю. Теория и практика модульного обучения. Каунас. 1989.

42. Чошанов М.А. Гибкая технология проблемно-модульного обучения. -- М.: Народное образование, 1996.

43. Чошанов М.А. Гибкая технология проблемно-модульного обучения. Москва.: 1996 г.

44. А. В. Фурман, О.І. Кулагін. Школа розвитку: непізнані грані фундаментальної ідеї. Рідна школа, 1994 р., № 6. С.26 -32.

45. А. В. Фурман. Принцип модульності в освітній практиці: два рівні втілення. Рідна школа. 7-8, 1995 р.

46. М.В. Гриньова. Впровадження модульного принципу навчання. Рідна школа 1993, № 7. С 50-51.

47. 1. А. В. Фурман, О.І. Кулагін. Школа розвитку: непізнані грані фундаментальної ідеї. Рідна школа, 1994 р., № 6. С.26 -32

48. 2. П.А. Юцівицене. Принципи модульного обучения. Советская педагогика, 1990. №1. С 55-60

49. 3. А. В. Фурман. Принцип модульності в освітній практиці: два рівні втілення. Рідна школа. 7-8, 1995 р.

50. Волканова В. Сучасні технології навчання / В. Волканова // Управління школою. - 2008. - №8-9. - С. 28-60.

51. Сухомлинський В.А. Сердце отдаю детям / Василий Александрович Сухомлинський. - К.: Радянська школа, 1998. - 272 с.

52. Коротун І. В. Вивчення словникових слів із використанням інтерактивних технологій кооперативного навчання / І. В. Коротун // Початкове навчання та виховання. - 2008. - № 14. - С. 2-8.

53. Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання: Розвиток комунікативних і мовленнєвих умінь / Л. Кратасюк // Дивослово. - 2004. - №10. - С. 2-11;

54. Кронівець Т. Розвиток творчих здібностей учнів /Т. Кронівець //Шкільний світ. - 2002. - 15 (квітень). - С. 14-18.

55. Кругликов В.Н. Активное обучение / В.Н. Кругликов. - СПб., 2000. - 424с.

56. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы, эмоции. - М.: МГУ, 1971. - 197с.

57. Маклаков А.Г. Общая психология / А.Г. Маклаков. - СПб.: Издательство «Питер», 1999. - 720 с.

58. Маркова А.К. Пути определения уровня сформированности мотивации учебной деятельности / А. К. Маркова // Психодиагностика и школа: тезисы симпозиума. - Таллин, 1980. - 199с.

59. Маршев В.И. Методы активного обучения управлению / В.И. Маршев, Е.Н. Лукаш. - М.: МГУ, 1991. - 349 с.

60. Педагогічний словник. - К.: Радянська школа, 1979. - 758 с.

61. Платон. Сочинения: в 4 т. / Платон. - М., 1969.

Т.2. - 1969. - 135 с.

62. Побірченко Н. Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технологій / Н. Побірченко, Г. Коберник // Початкова школа. - 2004. - № 10. - С. 8-10;

63. Пометун О.І. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. - К.: А. С. К., 2004. - 192 с.

64. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: [Учебное пособие] / Г.К. Селевко. - М.: Народное образование, 1998. -256 с.

65. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості вчителя: навч. посібник / С. О. Сисоєва. - К.: ІСДОУ, 1994. -112 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Інструкційна картка № 1

Декупаж робиться наступним чином: треба вирізати з кольорової серветки малюнок (залишити тільки верхній тонкий шар з малюнком, а 2 нижніх відділити), прикласти його до сухої чистої поверхні і покрити зверху клеєм для декупажу, дати підсохнути (десь 15 хв.) і покрити лаком. Трохи схоже на перебивні картинки, але дає безліч можливостей до імпровізації, адже можна самому складати різні композиції, поєднувати непоєднуване тощо. В залежності від поверхні можна покрити ще кількома шарами лаку (якщо на дні вани, то бажано 3-4 рази, на тарелі чи горнятку - 2-3, на вазонку вистачить 1).

1. Поділіть серветку на шари, для декупажа Вам знадобиться лише самий верхній, барвистий шар.

2. Виріжте малюнок, накладете на чашку, ретельно покрійте клеєм так, щоб малюнок повністю просочився.

3. Необхідно ретельно розгладити малюнок - це потрібно для того, щоб під ним не утворювалося бульбашок повітря. Коли малюнок висохне нанести лак.