Творча робота « Розвиток національної самосвідомості учнів початкових класів »

Творча робота

« Розвиток

національної самосвідомості

учнів початкових класів »

Матеріали

вчителя початкових класів

Савченко Наталії Петрівни

</

Артемівськ, 2016р.

Державна незалежність надала Україні невід'ємне право створити самостійну систему національного виховання, яка є гарантом громадського загартування підростаючого покоління. Зараз в Україні функціонує розроблена Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІст.), у якій підкреслюється, що головною метою національного виховання підростаючого покоління є набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури між національних відносин, формування у молоді, незалежно від національної залежності, рис громадянина Української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо - естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Отже, серед проблем, висунутих на порядок денний розбудовою Української незалежності держави, особливе місце належить створенню української національної школи. Ця необхідність за своєю гостротою не поступається проблемами виборювання економічної незалежності України, свободи людини, бо від її розв'язання сьогодні залежить, чи буде кому стверджувати нашу незалежність і свободу завтра. Докласти всіх сил для примноження багатств і могутності рідного краю здатна тільки людина з високорозвиненим почуттям національної свідомості й гідності.

Про створення національної школи мріями видатні мислителі минулого. В Україні за неї боролися Г.Скоровода, І. Котляревський,Т. Шевченко, І. Франко. Піклувався про таку школу великий син українського народу Кирило Стеценко і висловив свої сподівання словами: «Тільки той народ сильний духом, у якому є національна школа»

Настав час пізнати і відродити корені нашої духовності, донести їх тим, хто прийде після нас. Зберегти і передати нащадкам кращі надбання національної культури, що були виплекані протягом століть. Зробити сьогодні, аби й завтра лунала народна пісня, не всихало життєдайне джерело народної мудрості й творчості.

«Забудеш рідний край - тоді твій корінь всохне.» Отже, моє завдання - засобами етнопедагогіки, що містять у собі пізнавальне і виховне значення, сприяти відродженню, вихованню підростаючого покоління на традиціях, звичаях, обрядах, фольклорних джерелах свого народу, рідного краю. Це допоможе нам позбутися історичного безпам'ятства і бездуховності.

Уроки української мови, читання, «Я і Україна», виховні години, позакласне читання - це сукупність знань людини про себе і свій рід, про свій народ і націю. Завдання - покласти в основу формування особистості не політику, а мораль, добитися, щоб учні усвідомили поняття про культуру, побут, звичаї, традиції та обряди народу і вчилися шанобливого ставлення до матеріальних та духовних цінностей інших народів. У роботі здійснюю опрацювання таких напрямів: історія рідного народу і краю; усна народна творчість; народна і національна символіка; обряди в житті людини; календар народних свят; українська кухня та народна медицина. Всі напрямки роботи ґрунтуються на засобах етнопедагогіки, яку не можна розглядати у відриві від життя народу, бо життя - найкращий учитель.

Зберегти і примножити традиції, звичаї, обряди нашого роду і родоводу -то відтворити найдорожче: забуте слово, прислів'я чи приказку, мелодію української пісні, бабусину колядку чи щедрівку, мужню і героїчну історію нашого народу. Відродження - то продовження роду людського.

Важливим є на сьогодні формування у підростаючим покоління українського менталітету на основі відродження народних традицій, широке використання ідей етнопедагогіки, психології, практики виховання. Все це прилучає дітей до прогресивних народних звичаїв, традицій: культурно - історичних, духовних, трудових, родинно - побутових. В них містяться високі моральні цінності. Вони збагачені тисячолітнім досвідом мудрості й краси людей праці, містять у собі могутній моральний і естетичний потенціал, що всебічно впливає на особистість дітей.

Трудове виховання і народна педагогіка... Вони здійснювалися залучанням дітей з найменших років до праці - домашньої, сільськогосподарської, до рукоділля, народних ремесел. Сама обстановка в родині, культ праці в народі сприяли тому, що діти просто не могли не трудитися. Обслуговувати себе, прибирати в домівці, бавити менших, готувати їжу, прати, шити, господарювати на подвір'ї, в полі, брати участь у спільних громадських справах. Найвище цінилось у народі працьовитість.

Щоб цікавіше вивчати українську народну кухню в класі провели урок - розвагу «Українські страви». Проведення цього уроку дозволило розкрити великі можливості і поєднати пізнавальну, трудову діяльність з самостійністю учнів, їх творчу видумку в оформлені столів, у підготовці матеріалу до проведення нетрадиційного уроку.

Фольклор - скарбниця моральних правил та знань, що полягла в основу етнопедагогіки. В ньому закладена мудрість народної філософії, своєрідний моральний кодекс, визначені поведінкові норми - бути чесним, правдивим, скромним, допомагати слабшому, поважати старших, турбуватися про батьків. Це - зразок доброзичливості, людяності, співчуття. Саме цих основополагаючих якостей бракує частині сучасних дітей. Для багатьох з них характерні нещирість, нечесть, ледарство, марнотратство, грубість, що споконвіків засуджувалось народною мораллю.

А що нас вчить більш, ніж казка. З метою виконання почуття взаємодопомоги, доброзичливості проводився урок позакласного читання «Українські народні казки».

Засобами етнопедагогіки повсякчасно здійснюється естетичне виховання. Краса рідної мови... чарівність української садиби, одягу, хати. Значення рушника, кольорів на ньому, на вишиванках. Національні кольори -символи. Символи - рослини. Квітникарство, ткацтво, гончарство... - кожна річ естетично оформлена. Це - своєрідний народний дизайн.

Дуже багато матеріалу за цією темою було підібрано учнями. Свої роботи учні готували з батьками. Було проведено декілька занять «Національні символи України». Метою цих знань було донести до школярів відомості про рушник як символ Україні. Ознайомити з різними функціями рушника. Формувати поняття про калину, символ людської мудрості, краси і здоров'я. Сформувати уявлення про вербу, як символ української землі, символ великого пробудження природи, застереження тварин і людей від хвороб. Розвивати інтерес до символів своєї землі; виховувати любов до природи.

Червоною стрічкою проходить естетичне виховання при вивченні народної обрядовості. Колядки та щедрівки - величальні пісні, які славили людину -трудівника. Вони величали селянську родину та окремих її членів, оспівували доброту, гостинність, життя і працю.

"Ой рясна, красна в лузі калина,

А ще найкраща в батька дитина...

" Хай вам уродить жито,

Щоб було гарно жити. "

"Хай золота пшениця колоссям колоситься. "

"Буде на нашім святі радість у кожній хаті. "

"Хай же буде ця зустріч поміж нами не остання.

Многі літа вам прожити ми бажаємо на прощання. "

"Дай вам, Боже, здоров'я, в городі зело, в хаті весело,

в коморі зерно, а у дворі мирно " -

побажання здоров'я, злагоди, достатку, добробуту.

Різдвяне дійство - одне з найпоетичніших народних свят. Воно сповнено мудрої народної філософії, щирої доброзичливості, чарівної загадкової краси, несе у собі народну мудрість поколінь. Обряд зустрічі весни - чарівне дійство, зразок естетичного виховання. Досить уявити картину: на леваду зібралося все село - від малого до великого. Розмаїття народного святкового одягу... Тисячоліттями передаються поколіннями "Подоляночка", "А ми просо сіяли", "Женчичас - бренчичас". Хороводи. Ігри. Спалення солом'яного опудала зими. Все сповнене поетичності, чарівної краси.

Радісним святом було збирання врожаю - жниварська обрядовість. У перший день жнив виконувався обряд величання першого снопа. Піднісши його, прикрашеного квітками й стрічками, вгору, виголошували звертання до нього - цього снопа - "воєводи", до ниви, бажали щасливих жнив. У жнивних піснях, які виконувались і під час роботи, і по дорозі з поля чи на поле, уславлювались золота нива і праця трудівника. Особливо пишно відзначалося закінчення жнив. Квітами й стрічками прикрашали останній сніп, якого забирали з собою додому і ставили на покуті у хаті, а потім виносили у стодолу.

«Весела, і сумна. І мудра, і безтурботна. То все - українська пісня. Вона увібрала в себе реальне життя людей: історичні події, побут, болючі роздуми, дотепи і жарти. І так вона мелодійна, натхненна, що нікого не залишає байдужим.

«Україна дзвенить піснями» - захоплено вигукував Микола Гоголь. «Заспіває школа - заспіває народ» - переконували батьків і вчителів Костянтин Ушинський і Василь Сухомлинський. Отже, рідну пісню - дітям і народові. Засобами народові педагогіки вона допомагає відродити корені нашої духовності через обряди, традиції народу. Вона - душа народу, його історія. На уроках музики діти знайомилися з історією своєї Батьківщини, традиціями, обрядами.

Багата і різноманітна творчість народу. Тарас Шевченко назвав її славою України. Ці золоті зерна народної мудрості служать великій справі пізнання світу та виховання засобами народної педагогіки.

Так поступово, крок за кроком, у хронологічній послідовності, відповідно принципам системності, наступності, безперервності, самодіяльності й творчого співробітництва з учнями прилучаємося до незамулених джерел, ступаємо по стежині до розбудови національної школи. Попереду - пошукова етнографічна робота про край, де народився і виріс, де світять зорі дитинства.