Рабочая программа по украинскому языку 1 класс для школ ЛНР

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

На етапі сьогодення в ЛНР відбувається становлення нової системи освіти, орієнтованої на входження до євроазійського освітнього простору. Цей процес супроводжується суттєвими змінами у педагогічній теорії та практиці навчально - виховного процесу, що вимагають орієнтацію освіти не лише на засвоєння певної сукупності знань, але й на розвиток особистості учня, його когнітивних та творчих здібностей. Початкова школа має формувати цілісну систему універсальних знань, умінь і навичок, а також самостійної навчальної діяльності й особистої відповідальності школярів.

Приблизна адаптована програма з української мови для освітніх установ з російською мовою навчання спрямована на реалізацію провідних принципів освіти, закладених у Федеральному державному освітньому стандарті початкової загальної освіти, Концепції духовно-етичного розвитку і виховання особи громадянина. Вона розроблена з метою конкретизації змісту освітнього стандарту в цій освітній галузі з урахуванням міжпредметних і внутрішньопредметних зв'язків, логіки навчального процесу і вікових особливостей молодших школярів.

Адаптована програма зберігає кращі здобутки, методики навчання української мови, до її основи покладені наукові розробки визнаних знавців української мови, лінгвістів та дидактів («Українська мова»: Програма для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання / О.Н.Хорошковська. - Київ: Видавничий дім «Освіта», 2012), та є орієнтиром для розробників авторських навчальних програм.

У адаптованій програмі враховано статус української мови як другої державної (стаття 9 Конституції ЛНР), її суспільні функції, взято до уваги специфіку навчального предмета, що має виразні інтегративні функції, здатність справляти різнобічний навчальний, розвивальний і виховний впливи на учнів, сприяти формуванню особистості, готової до активної, творчої діяльності у всіх сферах життя демократичного суспільства, сучасні організаційні форми, методи і технології навчання української мови; визначено стратегічні напрями, підходи та основоположні дидактичні принципи.

Навчання українській мові в початковій школі з російською мовою навчання покликане формувати рівень володіння, необхідний і достатній для спілкування переважно в навчальній і побутовій сферах з урахуванням віку учнів, оволодіння ними механізму читання і письма українською мовою.

Основними принципами навчання українській мові в початковій школі є принципи, викладання української мови, що характеризують усю систему, у школі - комунікативність і системність.

Принцип комунікативності забезпечує реалізацію головної мети навчання мові - формування умінь і навичок мовного спілкування. Комунікативність припускає мовну спрямованість навчального процесу, максимальне наближення його до умов природного спілкування. Уся система роботи повинна викликати необхідність спілкування і потребу в нім.

Відповідно до принципу свідомості мовний матеріал розглядається як органічна і системно організована частина навчального матеріалу, на основі якої формується мовна діяльність учнів. Засвоєння мовних явищ, фактів, правил розглядається як обов'язкова умова досягнення вільного володіння українською мовою.

Важливий принцип початкового навчання українській мові - знання російської мови учнів. Він припускає, з одного боку, опору на знання, уміння і навички учнів, отримані на уроках російської мови, з іншої - попередження інтерференції.

Цей принцип реалізований в програмі при відборі і описі відомостей про систему мови, які здійснені на основі обліку типологічних труднощів української мови. Ці труднощі обумовлені розбіжностями в системах української і російської мов, відсутністю деяких граматичних категорій в українській мові , розбіжностями в способах вираження тих або інших значень.

У приблизній програмі реалізований культурознавчий підхід: навчання забезпечує залучення учнів до культури українського народу.

з життям.

Мета навчання

В процесі вивчення української мови в освітніх установах з російською мовою навчання реалізується наступна мета:

 розвиток мовних здібностей учнів, їх готовності до спілкування українською мовою; розвиток монологічного і діалогічного мовлення;

 освоєння елементарних відомостей про лексику, фонетику, граматику української мови;

 оволодіння уміннями слухання, говоріння, читання, письма, необхідними для спілкування в сімейно-побутовій і навчальній сферах;

 виховання шанобливого відношення і інтересу до української мови, залучення до культури і літератури українського народу.

Між українською та російською мовами є багато спільного, але існує і суттєва різниця. На уроках діти отримують уявлення про українську мову, усвідомлюють її спільне слов'янське коріння з російською. При вивченні української мови необхідно враховувати спільні та відмінні особливості двох мов. Мовні різниці потребують особливої уваги та ретельного відпрацювання матеріалу щодо попередження помилок в писемному мовленні учнів українською мовою. Доцільно приділяти увагу практичній спрямованості уроків: розвиток словникового запасу, побудова граматичних конструкцій, робота з реченням

Ціннісні орієнтири змісту навчального предмета

Вивчення предмета відкриває безпосередній доступ до величезного духовного багатства українського народу, збільшує рівень гуманітарної освіти дитини , формує базові цінності сучасного суспільства, закладає основи духовно - морального розвитку, національної самосвідомості, культури міжетнічних відносин .

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ПРЕДМЕТА

Зміст навчання української мови визначається за такими лініями: мовленнєвою, мовною, соціокультурною. Зазначені лінії є взаємозалежними, взаємопов'язаними і спрямованими на формування планованих результатів протягом всього періоду навчання. Провідна лінія - мовленнєва. Вся діяльність в межах ліній спрямована на розвиток та удосконалення навичок спілкування в усній і писемній формах.

Мовна лінія змісту навчання спрямована на опанування учнями елементарних знань з української мови та правопису, усвідомлення спільного в український і російських мовах та відмінностей. Основним принципом, який обумовлює визначення змісту мовної лінії, є принцип урахування спільного і відмінностей у мовному матеріалі української і російської мов та особливостей української мови.

Соціокультурна лінія направлена на знайомство учнів з національною українською культурою, творчістю українських письменників та поетів, етикетною лексикою, сталими народними висловами, прислів'ями і приказками. Соціокультурна лінія змісту навчання передбачає ознайомлення учнів із нормами, які регулюють соціальні стосунки в суспільстві, формування умінь дотримуватися їх у процесі спілкування українською мовою за спеціально створеними ситуаціями: різноманітні соціальні ролі у школі, вдома, на вулиці, у магазині. Соціокультурна лінія є важливою в досягненні поставленою перед школою метою і підсилює практичну спрямованість навчального процесу, його зв'язку

Усна форма мовлення передбачає розвиток умінь слухати - розуміти співбесідника та тексти, прочитані чи розказані українською мовою, збагачення українського словникового запасу, оволодіння орфоепічними і граматичними вміннями й навичками, а також умінням запитувати й відповідати, вести діалог і монолог.

Письмова форма мовлення у початкових класах передбачає засвоєння української графіки й орфографії, формування умінь грамотно писати: списувати й писати самостійно та під диктування, складати й записувати під керівництвом учителя перекази й тексти різних типів - розповіді, описи, міркування. Правильно оформляти записи в зошиті, а також формування умінь правильно і свідомо читати українською мовою. 5

Формування умінь усного мовлення - одне з основних завдань навчання української мови. Воно розпочинається з першого класу і продовжується та розвивається протягом наступних років навчання.

Формуючи українське мовлення у 1 класі, треба ураховувати, що до школи діти розмовляли здебільшого російською мовою. Перебуваючи в російськомовному середовищі (родина, дитячий заклад), діти практично оволоділи орфоепічними й граматичними уміннями та словниковим запасом російської мови (засвоїли від 3500 до 5000 слів). Вони вільно висловлюють думку російською мовою. Таких умінь щодо української мови учні не мають. Саме тому в 1 класі програмою передбачено усний курс української мови, який має вирішити такі завдання:

♦♦♦ розвивати аудіативні уміння;

♦♦♦ формувати в учнів орфоепічні уміння і навички;

♦♦♦ збагачувати словниковий запас;

♦♦♦ формувати граматичні уміння.

Зазначені уміння є базовими. На їх основі формуються уміння комунікативного мовлення, а саме:

♦♦♦ вступати в діалог та вести його українською мовою;

♦♦♦ відтворювати сприйняте на слух за малюнком, аналогією; переказувати, розповідати напам'ять; створювати розповіді за серією малюнків чи нескладними за змістом сюжетними.

1. Розвиток аудіативних умінь. Аудіативні уміння є складовою комунікативних, адже без розуміння співрозмовника неможлива комунікація. Тому розвиток умінь слухати-розуміти мовлення - одне з найважливіших завдань уроків української мови у початкових класах, що пов'язано не лише з формуванням усного й писемного мовлення, а й із загальнонавчальними уміннями, зокрема умінням зосереджуватись, вникати у зміст повідомлюваного, стежити за розвитком сюжету, розуміти зміст завдань учителя тощо.

В умовах навчання близькоспоріднених мов розуміння української мови, хоч і неповне, забезпечується спільним у фонетичних і граматичних системах та словниковому складі обох мов. Однак часто нові або частково схожі слова призводять до неповного чи неправильного розуміння усних висловлювань. Тому формування умінь, що стосуються аудіювання, особливо в 1-2 класах, тісно пов'язане зі словниковою роботою, розрізненням вимови звуків, місця наголосу у схожих в обох мовах словах, значенням таких слів. Повнота розуміння може перевірятися шляхом бесід, виконання спеціальних тестових завдань, що потребують не розгорнутої відповіді, а лише «так» чи «ні», або використанням малюнків тощо.

Ураховуючи те, що засвоєння української мови супроводжується інтерференцією (негативним впливом умінь і навичок, сформованих у процесі оволодіння російською мовою), важливим є завдання навчити учнів розрізняти слова, норми вимови та граматичні форми слів української і російської мов, звертати увагу на відмінності у вимові звуків, наголошуванні, тренувати у вимовлянні слів українською мовою. Не допускається, щоб учитель розпочинав урок російською мовою, а потім переходив на українську і навпаки, оскільки це веде до суржику. Використання російської мови необхідне лише для пояснення окремих слів і висловів шляхом перекладу.

2. Розвиток умінь говоріння. Говоріння може відбуватися на репродуктивному рівні, коли учні відтворюють зразок, який дає вчитель, переказують, розповідають напам'ять тощо, і на продуктивному, коли учні вчаться самостійно будувати фразу, запитувати, розповідати про когось, щось (монологічне мовлення), вести діалог (діалогічне мовлення).

Продуктивне мовлення є кінцевим результатом навчання. Воно пов'язане з комунікацією, тобто спілкуванням, і передбачає мотив (бажання щось повідомити, про щось довідатись), орієнтацію у ситуації мовлення, співбесідника (за діалогічного мовлення) або слухачів (за монологічного) і результат, якого мовець хотів досягнути. Формування комунікативного мовлення потребує засвоєння етикетної лексики, сталих мовленнєвих висловів (формул) належної мовленнєвої поведінки тощо.

Зміст роботи з розвитку усного мовлення обумовлюється такими сферами спілкування: особистісна, навчальна, соціально-побутова, публічна, професійна та сферою природа. Кожна із цих сфер охоплює відповідну тематику й ситуації спілкування, які мають забезпечуватися відповідним словником. Розвиток умінь розмовляти українською мовою відбувається як на готових зразках мовлення - діалогічних і монологічних текстах, - так і за допомогою дидактичних матеріалів у вигляді ситуативних і нескладних за змістом сюжетних малюнків, опорних слів, запитань, уявних ситуацій, створених учителем на уроці тощо. Важливою умовою розвитку комунікативного мовлення є забезпечення мотиву й потреби у спілкуванні українською мовою. Із цією метою рекомендується організовувати позакласну роботу, під час якої проводяться рольові ігри, інсценізація казок, пальчиковий театр; розігрування дитячих ігор. Добре, якщо учні беруть участь у підготовці та проведенні народних свят, розучують колядки й щедрівки, веснянки й гаївки та демонструють свої уміння глядачам.

уміння вести діалог і розповідати. За своїми функціями формування початкових умінь читати й писати є по суті навчанням грамоти.

Читання. Оскільки в основі алфавітів обох мов лежить кирилиця, це завдання полегшується тим, що більшість букв школярі засвоїли у процесі оволодіння грамотою з російської мови, у них сформувалися і певні навички читання. Тому на уроках української мови спеціального засвоєння потребують нові для дітей букви (і, є, ї, ґ), знак апостроф ('), буквосполучення ьо (на місці букви е) та букви, які мають однакове написання, але інше звукове значення (ч, щ, г, и, е). В усіх інших випадках відбувається транспозиція знань і вмінь, засвоєних на уроках російської мови. При цьому треба враховувати, що навички читання, сформовані на уроках російської мови, мають як позитивний, так і негативний вияв. Останнє проявляється у неправильному наголошуванні, вимові, перекручуванні українських слів під час читання, уповільненні темпу тощо.

Методика пояснення букв, зокрема таких, як і, и, е, є, відрізняється від методики навчання грамоти рідної мови. У її основі лежить зіставлення з відповідними звуками і буквами російської, вказівка на спільне (звуки) й розмежування відмінностей (буквеного позначення звуків). Такий підхід спрямований на зменшення інтерференції (впливу вже опанованих навичок на формування нових), що уповільнює процес засвоєння українських букв, призводить до помилок. Під час читання на початковому етапі основне завдання - домогтися правильності читання і розуміння прочитаного. З оволодінням цими уміннями зростає темп читання, однак спеціально прискорювати його не варто, оскільки це призводитиме до збільшення помилок у вимові.

1 КЛАС Усний курс української мови

99 годин (3 години на тиждень)

Підручники: Українська мова 1 клас. О.Н. Хорошковська, Г.І. Охота.

Зміст навчального матеріалу

Тематичне планування

Характеристика діяльності учнів

Сприймання на слух і розрізнення: рядів слів, спільних для російської та української мов, які відрізняються певними фонетичними ознаками: звуками ([раса] - [роса], [ч'ай] - [чай]); місцем наголосу (доска - дошка, игрушка - іграшка)',

❖ розпізнавання знайомих і нових слів у реченні й невеликому тексті та встановлення їх значення з орієнтацією на зміст речень.

Сприймання на слух і розуміння:

❖ завдань та інструкцій учителя;

❖ сприйнятих на слух та розпізнавання скоромовок і загадок, віршів; оповідань і ка-зок;

❖ правил гри;

❖прочитаних учителем або розказаних ним невеликих віршів, уривків із казок, оповідань;

запам'ятовування рядка слів (5-6), 2-4-рядкових віршів, загадок, скоромовок, початку і кінця тексту

1. Аудіювання

Організація слухової уваги до українського мовлення.

Сприймання на слух і розуміння.

Розвиток оперативної пам'яті.

Зосереджено слухає мовлення вчителя і виявляє інтерес до сказаного; розрізняє за фонетичними відмінностями та місцем наголосу слова російської і української мов;

розпізнає знайомі та нові слова в реченні, невеликому тексті та встановлює їх значення з орієнтацію на зміст речення;

Сприймає на слух і розуміє: завдання й інструкції вчителя; слухає тексти різних жанрів (вірші, скоромовки, загадки, оповідання, казки) і розрізняє їх;

розуміє, про кого розповіда-ється в тексті, що розповіда-ється;

виконує дії відповідно до інструкцій та правил гри;

відповідає на тестові запитання за змістом

подій у ньому (що було спочатку і що - потім)

відповідати на запитання вчителя і самим ставити запитання;

❖ відтворювати діалог;

❖звертатися один до одного і до вчителя,уживаючи слова-звертання й етикетну лексику;

❖ вступати в діалог і підтри-мувати його;

❖ відповідати, що зображено на малюнку, ставити запитання за його змістом,

вживаючи питальні слова

(хто? що? де? коли? звідки? який (-а, -е)? що робить (-в, -ла)?)

❖ будувати діалог за змістом ситуативного малюнка, уявною ситуацією;

❖ запитувати, щоб одержати інформацію про: імена дітей, тата, мами, братика, сестрички, хто з ким дружить, хто в яку гру грається; де хто живе (на якій вулиці, у якому місті, селі); хто (що) який?, що робить?;

❖ запрошувати до гри (прогулянки, додому в гості);

привітати зі святом, із днем народження висловити згоду,відмову, незгоду

2. Говоріння

Діалогічне мовлення

Учасники діалогу. Ситуації мовлення.

Правила мовленнєвої поведінки, ввічливість.

знає правила мовленнєвої поведінки, слова ввічливості;

розуміє запитання і відповідає на них, сам(сама) ставить запитання;

відтворює діалог казкових героїв, правильно інтонуючи його;

уживає слова-звертання й етикетну лексику під час діалогу;

будує та підтримує діалог, який складається з 3-4 реплік, враховуючи етикетну

лексику;

відповідає на запитання за змістом малюнка,

самостійно формулює запитання;

будує діалог за змістом ситуації, зображеної на ситуативному малюнку;

запитує українською мовою, щоб одержати інформацію про когось з однокласників,

батьків, місце помешкання тощо;

вміє запросити, привітати, вживаючи етикетні слова та мовленнєві формули;

вміє висловити згоду/незгоду, відмову

Формування умінь:

❖ розповідати напам'ять скоромовки, вірші,

загадувати загадки;

❖ розповідати за аналогією;

❖переказувати сприйняті на слух тексти(невеликі оповідання, казки чи їх уривки);

❖ переповідати правила-інструкції до ігор та брати участь у них;

❖ будувати зв'язні висловлювання (3-4 речення) на матеріалі малюнків до текстів та тем, які вивчалися;

❖ розповідати з допомогою вчителя про себе і свою родину, улюблену іграшку, по

другу, друга чи друзів тощо.

Монологічне мовлення

Формування словникового запасу учнів у зв'язку із сферами та темами мовленнєвої діяльності (засвоює до 8 слів на кожному уроці)

розповідає напам'ять вірші, скоромовки, загадує загадки;

розповідає за аналогією;

переказує сприйнятий на слух невеликий текст чи уривок;

вміє переказати правила гри і бере участь у ній;

складає розповідь (3-4 речен-ня) за змістом малюнка, спостереженнями;

розповідає про себе, свою родину, друга(подругу), іграшку, домашню тварину тощо

II. Мовна лінія (протягом року)

Засвоєння міжтемної лексики:

❖ вказівних слів (ось, це, ця, цей)',

❖ прийменників до, біля, під, над, з зі словами-назвами предметів і займенниками;

особових займенників та їх форм (без уживання термінів) (я, мене, до мене, ти, тебе, до тебе, він, його, до нього, вона, її, до неї, воно, ми, ви, вони, їх тощо);

❖ присвійних (мій, моя, моє, мої);

❖ питальних (хто? що? який? яка? яке? скільки? коли? куди? де? що робить (-в, -па)?):

❖ слів на позначення діі та місця діі (йти, бігти, читати, писати і под.; тут, там, скрізь);

❖ кількості (багато, мало, кілька)',

❖ часових відношень (вчора, сьогодні, завтра, торік, минулого року)',

❖ ознак предметів за кольором (червоний, білий), величиною (великий, малий), формою (круглий, довгий), смаком (солодкий, гіркий, смачний);

❖ стверджувальних та заперечних слів (так, ні, ніколи, згоден, незгоден і под.);

❖ форм звертання до дітей і дорослих.

Засвоєння етикетної лексики (слів вітання й прощання, подяки і вибачення), словесних формул на вираження побажання, поздоровлення, запрошення, згоди/незгоди.

❖ Розрізнення міжмовних омонімів (город - город, место - місце - місто і под.).

Засвоєння найбільш уживаних слів близьких і протилежних за значенням (синонімів і антонімів: будинок, хата, дім; сміливий, хоробрий; великий - малий, багато - мало, довгий - короткий, швидко - повільно).

Засвоєння слів - назв держави, столиці, державних та народних символів. Засвоєння етнокультурознавчої лексики, народних висловів

1. Лексичні знання

Засвоєння міжтемної лексики.

Засвоєння етикетної лексики

Розрізнення міжмовних омонімів

Засвоєння найбільш уживаних слів близьких і протилежних за значенням

Засвоєння етнокультурознавчої лексики

знає слова зазначеної тематики та міжтемні слова;

правильно і доречно вживає їх у процесі мовлення;

знає форми звертання;

знає й використовує етикетну лексику й словесні формули;

розрізняє значення слів, що є міжмовними омонімами (без уживання терміна); знає слова, близькі і протилежні за значен-ням;

засвоїли слова-назви держави, її столиці, української народної і державної символіки, слова на позначення предметів побуту

❖ дотримання наголосу;

❖ чітка вимова звуків [о], [а] незалежно від місця наголосу;

❖ тверда вимова звука [ч];

м'яка вимова звука [ц'];

дзвінка (не оглушена) вимова дзвінких приголосних (крім [г] у деяких словах у кінці та середині слів);

❖ вимова нескладового [у] на місці букви в після голосних на початку та в кінці складу і перед приголосними (на початку слова): автобус, сказав, вчитель',

❖ вимова фрикативного звука [г] у словах із цим звуком та закінченнях прикметників -ого (синього, білого)',

вимова звука [ґ] у найуживаніших словах української мови (ґанок, ґуля,

ґудзик, ґедзь, аґрус, ґелґотати тощо); вимова африкатів [дж], [дз], [дз']

2. Орфоепічні вміння

Ознайомлення з термінами: наголос, склад, голосні і приголосні звуки;

розуміє терміни,

уживає їх під час відповідей;

дотримується наголосу в словах української мови;

розрізняє звуки російської та української мов;

правильно вимовляє голосні й приголосні звуки української мови;

знає слова, у яких вимовляється звук [ґ], і правильно вимовляє їх;

знає словаку яких вимовляються африкати [дж], [дз], [дз']

Практичне вживання кличного відмінка під час звертання.

Уживання закінчень іменників жіночого роду -ою, -ею (-єю) та прийменника з: з мамою, з бабусею',

закінчення -і іменників (на місці рос. -е): на вікні, на столі, на стіні.

Спостереження за змінюванням голосних [о, е - /'] та приголосних [г, к, х - з', ц', с'] в окремих найчастіше уживаних іменниках під час їх

змінювання (стіл- на столі, рука - у руці, нога - на нозі, сторінка - на сторінці, дошка - на дошці [дос'ці]) і вживання таких слів під час побудови словосполучень (рана на нозі, крейда у руці): закінчення іменників у множині -ах, -ях (Місцевий відмінок з прийменником по)', по дорогах, по стежках, по морях: форма множини у таких слів: син - (мої) сини, брат - (мої) брати, дерево - (ті) дерева, двері -

(до) дверей, над дверима, але: листя, колосся (однина): жовте листя, золоте колосся, світле волосся (світлим волоссям):

середній рід слів - назв маленьких істот:

ведмежа, собача, теля, порося: граматичні форми: нема ведмежати, йду до телятка, але граюся з цуценям: родові закінчення прикметників -а, -я, -е, -є (жіночий і середній рід): золота, синя; золоте, синє:

закінчення -ому (чоловічий і

середній рід); закінчення -і прикметників (Називний відмінок множини);

закінчення -ої, -ій, -ою у прикметниках жіночого роду;

форми особових займенників з прийменниками: я, мене, до мене, без мене, зі мною;

ти, тебе, до тебе, з тобою, без тебе, у нього, а також присвійних (мій, мого, моє ,мої)',

вищий і найвищий ступінь деяких прикметників: гарний - кращий - найкращий, поганий - гірший - найгірший; добрий - добріший - найдобріший; високий - вищий, низький - нижчий, товстий - товщий ',

дієслівні форми III особи однини -е, -є(пише, читає),

-ить, -їть (ходить, біжить, стоїть)',

дієслівні форми 1 особи множини -емо,-ємо, -їмо (пишемо, читаємо, стоїмо);

дієслівні форми III особи множини -уть,-ють (пишуть, читають), -ать, -ять (біжать, стоять)',

суфікс -в у дієсловах чоловічого роду минулого часу: пішов, сказав, узяв

3. Граматичні вміння (практично)

Практичне вживання кличного відмінка під час звертання.

Уживання закінчень іменників жіночого роду

Спостереження за змінюванням голосних та приголосних в окремих найчастіше уживаних іменниках під час їх змінювання

Закінчення іменників у множині

Середній рід слів - назв маленьких істот

Закінчення прикметників

Закінчення у прикметниках жіночого роду;

Форми особових займенників з прийменниками

Вищий і найвищий ступінь деяких прикметників

Дієслівні форми III особи однини

Дієслівні форми І особи множини

Дієслівні форми III особи множини

Суфікс -в у дієсловах чоловічого роду минулого часу

знає форми звертання до дітей і дорослих; розрізняє граматичні форми слів російської й української мов;

відповідає на запитання хто? що? з ким? де?, правильно вживаючи граматичні форми слів - назв предметів; змінює голосні і приголосні у словах з чергуванням [о - е, і], [г, к, х - з', ц', с'] під час побудови словосполучень з ними;

відповідає на запитання по (на) чому?, правильно вживає форми слів - назв предметів з -ах, -ях (замість рос. -ам, -ям):

уміє правильно вживати форму множини та однини у зазначених словах;

засвоює слова на позначення назв маленьких істот, розуміє відмінність їх у роді (у рос. мові - чоловічий рід, в укр. - середній), правильно вживає їх у мовленні; правильно вживає початкову форму слів - назв ознак жіночого і середнього роду;

вживає закінчення -ому (синьому): уживає закінчення і' (множини) білі, сині:

закінчення -ої, -ій, -ою у словах - назвах ознак жіночого роду: білої, білій, білою, квіткою:

вживає особові займенники у різних формах, розповідаючи про себе або когось із

своїх друзів, а також форми присвійних займенників;

розповідаючи про когось, щось,

уживає форми прикметників вищого і найвищого

ступенів;розповідаючи про того, хто виконує якусь

правильно вживає українські дієслівні форми

III. Соціокультурна лінія

Імена найвизначніших українських письменників

(Т.Г. Шевченко).

Українські дитячі імена (Михайлик, Іванко,

Галинка, Марійка).

Форми звертання до дітей і дорослих (Михайлику, Галинко, Маріє Іванівно, Миколо Петровичу).

Етикетна лексика. Уміння розігрувати соціальні ролі (учень - учитель, учень -

бібліотекар, учень - перехожий, учень -

продавець).

Українська народна культура.

Обереги: рушник, вишиванка, віночок. Народні рослинні символи: калина, верба.

Традиції і свята: свято Миколая, Василя

(Новий рік), Різдво (колядки, щедрівки), Великдень, (писанки, паска)

Імена найвизначніших українських письменників

Українські дитячі імена

Форми звертання до дітей і дорослих

Етикетна лексика. Уміння розігрувати соціальні ролі

Українська народна культура.

Обереги: рушник, вишиванка, віночок. Народні рослинні символи: калина, верба.

Традиції і свята

знає, хто такий Тарас Григорович Шевченко;

знає особливості українських дитячих імені форми звертання до дітей і дорослих,

вміє звернутися;

уміє встановлювати соціальні контакти (звернутися, вживаючи етикетну лексику,

подякувати, вибачитися, спитати дозволу, запросити тощо);

знає українські обереги, рослинні символи,

українські народні традиції і свята

РЕЗУЛЬТАТИ ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРЕДМЕТА

Особистісні результати учнів:

- оволодіння знаннями про українську культуру, релігію, формування шанобливого ставлення до мови, історії та культури;

- доброзичливе ставлення до інших учасників навчальної діяльності на основі етичних норм;

- мотивація до самореалізації в пізнавальній та навчальній діяльності;

- розвиток етичних почуттів, доброзичливості і емоційно-моральної чуйності;

- розвиток позитивної мотивації та сталого навчально-пізнавального інтересу до предмету.

Метапредметні результати учнів:

- формування умінь використовувати українську мову з метою пошуку різної інформації, уміння складати діалог на задану тему, здатності орієнтуватися в засобах та умовах спілкування;

- оволодіння логічними діями порівняння, аналізу, синтезу, узагальнення, класифікації, встановлення аналогій і причинно-наслідкових зв'язків, побудови міркувань і висловлювань;

- формування умінь працювати в інформаційному середовищі у відповідності з змістом навчального предмета;

- розвиток комунікативних здібностей школяра, уміння вибирати адекватні мовні та мовленнєві засоби для успішного вирішення елементарної комунікативної задачі;

- формування позитивного ставлення до правильної мови як показників загальної культури.

Предметні результати учнів:

- оволодіння початковими уявленнями про норми української мови (орфографічними, лексичними, граматичними), правил мовленнєвого етикету;

- формування уявлень про одиниці різних мовних рівнів (текст, речення, слово та його лексичне і граматичне значення, звуки мови);

- оволодіння основами грамотного письма, орфографічними і пунктуаційними навичками;

- формування первинних наукових уявлень про систему і структурі мови: фонетики і графіки, лексики, словотворення (морфемики), морфології і синтаксису; про основні одиниці мови, їх ознаки і особливості вживання в мовленні;

- формування вмінь правильного написання слів, вживання пунктуаційних знаків.

Загальнонавчальні уміння, навички і способи діяльності

Вивчення української мови дозволяє формувати уміння і навички, які потрібні для вивчення будь-якого навчального предмета. Сюди відносяться уміння працювати з текстами різних видів (усвідомлено їх читати, визначати тему, головну думку, використовувати при читанні засоби виразності). До загальнонавчальних відносяться уміння будувати діалогічні і монологічні висловлювання, переказувати тексти і складати оповідання по заданій темі. Школярі оволодівають різними способами пошуку і перетворення інформації (у тому числі з використанням комп'ютера), вчаться працювати із словниками і довідковою літературою.

КАЛЕНДАРНО - ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

№

п/п

№

уроку

в темі

Тема уроку

Дата

проведення

Прим.

_{По плану}

Факт.

1 семестр

1

1

Луганщина-рідний край

2

2

Знайомство. Звук [ч]

3

3

Дитячі ігри, розваги. Звуки [ч], [о],[а].

4

4

Дитячі ігри, розваги. Звуки [ч], [о],[а].

5

5

Родина

6

6

Родина

7

7

У гостях у бабусі й дідуся. Звук [г].

8

8

У гостях у бабусі й дідуся. Звук [г].

9

9

Казка «Ріпка». Дзвінкі приголосні

10

10

Казка «Ріпка». Дзвінкі приголосні

11

11

Ввічливість (вітання)

12

12

Чарівні слова

13

13

Чарівні слова

14

14

Ой піди ж ти , кицю. Звук [ц`]

15

15

У класі

16

16

Українська народна казка «Лисиця і глечик»

17

17

Клас

18

18

Навчальні речі

19

19

Чарівні фарби. Кольори

20

20

Чарівні фарби. Кольори

21

21

Осінь у лісі

22

22

Осінь у лісі

23

23

Овочі, фрукти

24

24

Овочі, фрукти

25

25

Пізня осінь

26

26

Пізня осінь

27

27

Українська народна казка «Телесик»

28

28

Українська народна казка «Телесик»

29

29

Людина

30

30

Людина

31

31

Гігієна тіла

32

32

Гігієна тіла

33

33

Одяг

34

34

Одяг

35

35

Взуття

36

36

Взуття

37

37

Будьмо охайними

38

38

Будьмо охайними

39

39

Зимонька іде

40

40

Зимонька іде

41

41

Свято Миколая

42

42

Свято Миколая

43

43

Зимові турботи

44

44

Зимові турботи

45

45

Новий рік

46

46

Новий рік

47

47

Різдво

48

48

Різдво

2 семестр

49

1

Свято Василя

50

2

Свято Василя

51

3

Зимові розваги

52

4

Зимові розваги

53

5

Російська народна казка «Лисиця та вовк»

54

6

Російська народна казка «Лисиця та вовк»

55

7

Українська хата. Обереги

56

8

Українська хата. Обереги

57

9

Українська народна казка «Курочка Ряба»

58

10

Українська народна казка «Курочка Ряба»

59

11

Дім. Квартира

60

12

Дім. Квартира

61

13

Посуд. Допомога вдома

62

14

Посуд. Допомога вдома

63

15

Продукти, їжа

64

16

Продукти, їжа

65

17

Дружба. Товаришування

66

18

Дружба. Товаришування

67

19

Українська народна казка «Лисичка і Журавель»

68

20

Українська народна казка «Лисичка і Журавель»

69

21

Казка «Зайчикова хатка»

70

22

Казка «Зайчикова хатка»

71

23

А вже весна…

72

24

Наш Тарас Шевченко

73

25

Журавлі-веселики

74

26

Журавлі-веселики

75

27

Свійська птиця

76

28

Свійська птиця

77

29

У кінотеатрі. Ввічливий песик

78

30

У кінотеатрі. Ввічливий песик

79

31

Дикі тварини. У зоопарку

80

32

Свійські тварини. Два півники

81

33

Свійські тварини. Два півники

82

34

Білоруська казка «Котик Петрик і мишка»

83

35

Білоруська казка «Котик Петрик і мишка»

84

36

Село. Роботи в селі

85

37

Село. Роботи в селі

86

38

Ми допомагаємо

87

39

Дитячі ігри «Іди, іди, дощику», «Перепілочка»

88

40

Великдень

89

41

Великдень

90

42

Місто. Професії

91

43

Місто. Професії

92

44

Наша Батьківщина

93

45

Наша Батьківщина. Дружба

94

46

День Матері. Весна квітує. Звуки [дж],[дз].

95

47

День Матері. Весна квітує. Звуки [дж],[дз].

96

48

Повторення

97

49

Повторення

98

50

Влітку у бабусі

99

51

Канікули, канікули…

ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО - МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ 1 КЛАСУ