- Учителю
- Збірка з народознавства Зима. Величальні пісні, прислівя, приказки та народні ігри
Збірка з народознавства Зима. Величальні пісні, прислівя, приказки та народні ігри
Народний календар
Творча група
Жеваго О.К. учитель початкових класів ЗОШ №15, спеціаліст І категорії, старший учитель.
Зірка О.А. учитель початкових класів ЗОШ №15, спеціаліст вищої категорії.
Якименко С.В. учитель початкових класів ЗОШ №15, спеціаліст вищої категорії.
Ячмінь Н.Л. учитель початкових класів ЗОШ № 13, спеціаліст вищої категорії.
Троян І.В. учитель початкових класів ЗОШ №15, спеціаліст І категорії.
Величальні пісні, приурочені до зимових свят
Колядки і щедрівки - величальні обрядові співи, які традиційно виконуються на зимові свята. Колядки - величальні обрядові пісні зимового циклу, які походять з глибокої давнини, виконуються під час Різдва (7 січня). Колядки приурочені до найголовнішого свята - зимового сонцевороту, перемоги світла і життя над зимовим мороком і змертвінням у природі, пов'язані з давнім арійським культом Сонця. Предки українців відзначали три фази Сонця - весняне рівнодення, літнє і зимове сонцестояння. Коляди і весь обряд колядування у християнський час значною мірою перенесені на християнське Різдвяні свята. З'явилися колядки, в яких архаїчні мотиви й образи перепліталися з біблійними (народження, життя, муки, смерть і воскресіння Христа). Окреме місце посідають церковні коляди авторського, книжного походження («Тиха ніч, свята ніч»; «Нова радість стала»; та інші). Колядки з'явилися ще у язичницькі часи і пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке називали святом Коляди, або Коротуна. Його святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце - маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого. Вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Ця традиція збереглася й до сьогодні. А тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, будили господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками. Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового. Виникли нові релігійні колядки з біблійними образами, які також набули великої популярності в народі. Колядки, за традицією вшановували всіх членів родини: господаря, господиню, хлопця, дівчину. Колядування поєднувалось із відповідними іграми, танцями, музикою. Колядували групами: «отаман», «звіздар», «міхоноша» та «ряжені». Тематично колядки розрізняються залежно від того, кому вони адресуються: є величання господарю, парубку, господині, дівчині. Господарь оспівується як багатий хазяїн, що проживає у білокам'яній світлиці в повному достатку: на столі у нього «калачі з ярої пшениці», на ньому «шуба люба», на поясі «калиточка», повна грошей. Величання поєднувалося з заклинанням врожаю через побажання того, без чого неможливе життя землероба: здоров'я, добробуту, гаразду в сім'ї, худоби, що множиться з року в рік, гарного збіжжя. Композиція колядки досить проста: заспів, власне колядка, поколядь (закінчення) та приспів.
Ой, у полі, полі
Ой, у полі, полі
Самітня хатинка.
Там Спаситель народився -
Божая дитинка.
Пастушки у полі
Ягнят стерегли.
Як почули про Ісуса -
До ясел прибігли.
Прибігли, прибігли,
Та й стали питати,
Чи дозволить Божа Мати
Ісуса вітати.
Ісусе, Ісусе,
Рожевий квіточку,
Даруй літа щасливії
В рідну хатиночку.
Небо ясні зірки вкрили
Небо ясні зірки вкрили,
Нашу землю освітили.
Снігом білим спорошило,
Нам дорогу помостило.
Добрий вечір, господарю,-
Ми принесли Богу дари.
Наши пісні гарні дари
Рожденному для похвали.
Боже благий, Боже щирий,
Пошли же нам рік щасливий.
Колядка
Сніжинко-сніжинонько,
Лети на Вкраїноньку,
Стелись полем рясно,
Щоб родило красно!
Стелися стежинами
Помежи хатинами,
Ходять гості дорогі,
Носять з щастям пироги.
Стелися порошею,
Думами хорошими.
Колядки українські
Хай Різдво з тим завітає,
Чого серце забажає.
Хай несе у кожну хату
Щастя, радості багато,
Хай смачна кутя Вам вдасться,
Хай в сім'ї панує щастя.
Щоб весела коляда
В хату радість принесла. Христос рождається!
Христос рождається!
У Вифлеємі -
В стайні на сіні -
Христос родився
Всім на спасіння!
Люди, радійте,
Христа вітайте,
Божому сину
Славу віддайте!
Слава на небі
Богу Святому,
На землі спокій
Роду людському!
Щедрі́вки - величальні українські народні обрядові пісні, які співаються на Новий рік, після Різдва, із щедрими побажаннями врожаю, здоров'я і достатку на майбутній рік. Щедрівки співали окремо господареві, господині, хлопцеві, дівчині, усій родині.
Через тиждень після Коляди 31 грудня, або 13 січня (за новим стилем), відзначали Щедрий вечір (День преподобної Меланії). Цей день ще називали Меланки. За традицією, святкування супроводжувалося обходом хат із побажанням людям щастя, здоров'я і добробуту в Новому Році. Щедрували теж групами: «Меланка» і «Василь» та «Ряжені».
Щедрівки відрізняються від колядок неодмінним приспівом «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір». Щедрівки і колядки християнського циклу відзначаються своїм глибоким етичним змістом і великою мистецькою красою. Основні мотиви їх - християнська любов, милосердя, глибока пошана до матері.
*** Прийшли щедрувати до вашої хати.
Щедрий вечiр, добрий вечiр!
Тут живе господар - багатства володар.
Щедрий вечiр, добрий вечiр!
А його багатство - золотiї руки.
Щедрий вечiр, добрий вечiр!
А його потiха - хорошiї дiти.
Щедрий вечiр, добрий вечiр!
*** Щедрик ведрик,
Дайте вареник,
Грудочку кашки,
Кільце ковбаски,
Ще того мало -
Дайте сала,
А як донесу, дайте й ковбасу.
***
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
- Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
*** Ми щедруєм і співаєм під вікном.
Щастя, долі вам бажаєм всім гуртом.
Хай квітують ваші ниви золоті,
Щоб життя було щасливе в майбутті.
***
Ой сивая тая зозулечка.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Усі сади та і облітала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
А в одному та і не бувала.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
А в тім саду три тереми:
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
У першому - красне сонце,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я
У другому - ясен місяць,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я
А в третьому - дрібні зірки,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я
Ясен місяць - пан господар,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я
Красне сонце - жона його,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я
Дрібні зірки - його дітки,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я
***
Ой, господар, господарочку,
Пусти в хату Меланочку,
Меланочка чисто ходить,
Нічого в хаті не пошкодить.
Як пошкодить, то помиє,
Їсти зварить та й накриє.
Добрий вечір!
Віншівки господарям
Дай же вам,
Боже, у полі роду,
У полі роду,
у хаті згоду.
Дай же вам,
Боже, широкі ниви,
А на тих нивах рясні ячмені,
В перо пернисті, в зерно зернисті,
Віншуємо вам щастям, здоров'ям,
Щасливі літа, многії літа!
Слава нашим господарям,
Що так ґречно нас приймали.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Що так ґречно нас приймали,
Медом-пивом пригощали.
Щедрий вечір,…
Всі ми раді в цьому домі
Веселенько погуляти.
Щедрий вечір,…
Та на цей раз вибачайте -
Нам пора вже вирушати.
Щедрий вечір,…
В городі зело - в хаті весело.
В коморі зерно, а в дворі мирно.
Всі голубоньки сивесенькі,
Ще й ластівоньки малесенькі.
До ваших вікон поприлітали,
Многая літа защебетали.
Вам вклоняюсь, вас шаную,
Вас шаную, вас віншую
Щастям-здоров'ям,
Ще й віком довгим,
Від нині за рік
Та від року повік!
Віншівки хлопцям
Рости великий,
Будь довговічний.
Будь довговічний,
Людям величний.
Тату й матусі,
Та й на утіхочку,
А людям добрим
Та й на порадочку.
Великий рости
За щедрівку плати.
Великий рости,
На весілля проси,
А за коляду плати.
А за сим словом
Бувай же здоров.
Бувай же здоров,
Ґречний Миколо!
Дай же ти, Боже,
В городі зілля,
В городі зілля,
А в домі весілля.
А за цим словом
Та бувай же здоров,
З сестрами, з братами,
З приятелями.
Віншівки дівчатам
Бувай здорова,
Рости велика,
Рости велика
До черевика.
Від черевика
До чоловіка.
Бувай здорова
Не сама з собою,
Не сама з собою,
А з батьком і матінкою.
З батьком і матінкою
І зо всі домом!
А за сим словом
Будь нам здорова,
Сама з собою
Та із ґаздою,
Та й з усім домом,
Та й усім родом.
Віншуємо тебе
Щастям, здоров'ям!
Гоп-гоп, козуню,
Гоп-гоп, сіренька,
Гоп-гоп, біленька,
Ой, розходилася, розвеселилася
По всьому дому, по веселому!
Де коза ходить, там усе родить:
Де коза дійкою, там жито міркою,
Де коза ногою, там жито копою,
Де коза рогами, там жито стогами,
Де коза буває, там все проростає,
А де не буває, там все пропадає.
А в Михайлівці всі хлопці стрільці -
Встрелили козу в правеє вушко,
В правеє вушко, в саме сердечко.
Тут коза впала, нежива стала.
А міхоноша бере дудочку:
Надува козі та й у жилочку.
Надулася жила, коза ожила.
Та й пішла коза та й стрибаючи,
Та й стрибаючи, та гасаючи,
Своїх діток та шукаючи!..
Трррт, коза!
Танцюй, танцюй, козуню,
Танцюй, танцюй, небого,
Дасть тобі ґазда півзолотого.
Засіваночки - рано-вранці на Василія (14 січня) ходили посипальники по дворах, посипали зерном і приспівували - «Засівалки» або «Посипалки», а за це отримували нагороду. Хазяїн збирав це зерно, розподіляв його за сортами і зберігав до сівби.
Житом, житом із долоні
Житом, житом із долоні
По долівці, по ослоні
Засіваю в вашій хаті -
Будьте дужі та багаті!
Щоб збулося все нівроку -
З Новим роком,
З Новим роком!
Сію, вію, посіваю
Сію, вію, посіваю,
З Новим Роком Вас вітаю!
Сію щедро із долоні
По долівці, по ослоні.
Засіваю Вашу хату
Будьте радісні й багаті!
Сію густо, перехресно
На добробут людям чесним!
Промовляю з кожним кроком
З Новим Щастям з Новим Роком!
Сію, вію, посіваю
Сію, вію, посіваю
Щастя й долі вам бажаю!
У щасливій вашій хаті
Щоб ви всі були багаті!
Щоб лежали на столі
Паляниці немалі!
Сало, м'ясо і ковбаси
Пиріжки ще й пухнасті пампушки!
А і ще вам побажаю
Дорожити рідним краєм!
Сію,вію, посіваю
На чотири боки.
Щоб усі були здорові на всі довгі роки
З новим роком!!!
Сійся, родися
Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Горох, чечевиця,
І всяка пашниця,
Внизу корениста,
Зверху колосиста,
Щоб на майбутній рік
Було більше, ніж торік.
Щоб всього було доволі
І в коморі, і на полі.
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком
Поздоровляю!
Рано-вранці до схід сонця
Рано-вранці до схід сонця
Стукнув Ангел у віконце.
Він прийшов мені сказати,
Щоби Вам повінчувати.
Щоб були Ви всі здорові,
Врожаї збирали нові,
Кукурудзу,просо-
На багату осінь,
Щоб були Ви гарні,пишні,
Як весною вишні.
Сію,вію,посіваю,
З Новим роком Вас вітаю!
Не на рік,не на два,
А на многії літа!
Щедрик
Щедрик, щедрик, щедринець,
Ой, який я молодець!
Прийшов посипати, зернят забув взяти.
Маю у кишені гороху півжмені.
Сію, вію, посіваю узимі на літо.
Допоможи, Боже, щоб все було гоже:
І жито, й пшениця, і всяка пашниця.
З Новим роком будьте й мене не забудьте!
Сієм, сієм, посіваєм
Сієм, сієм, посіваєм,
Щастя-долі вам бажаєм!
У щасливій вашій хаті,
Щоб ви всі були багаті,
Щоб лежали на столі
Паляниці немалі,
Щоб були у вас ковбаси,
Молоко і сало, й м'ясо,
і млинці, і пиріжки,
і пухнасті пампушки.
Щоб були ви в цій оселі
і щасливі, і веселі!
Народні перлинки
для кожної
дитинки
Прислів'я, приказки та народні прикмети про пори року
Зима
Багато снігу - багато хліба.
Взимку сонце крізь плач сміється.
Держись, Хома, іде зима!
До завірюхи треба кожуха.
Зима без снігу - літо без хліба.
Зима біла, та не їсть снігу, а все - сіно.
Зимня пора усе підбира.
Зимою поле чисте, та хліб не родить.
Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи - ледащо і їсти нема що.
Місяць лютий гостро кутий.
Місяць лютий спитає, чи взутий.
Мороз невелик, а стоять не велить.
На новий рік прибавилось дня на заячий скік.
Прийде літо - все розмаїто, прийде зима - того нема.
Прийде зима, нажене ума.
Синиця пищить - зиму віщить.
Снігу багато -год багатий.
Сонце блищить, а мороз тріщить.
Сонце на літо, а зима на мороз.
Сумний грудень - і в свято, і в будень.
Такий мороз, аж зорі скачуть.
То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
Тріщи, не тріщи - минуло Водохреща.
Хто літом спеки боїться, той зимою не мав чим гріться.
Як зазиміє, то й жаба оніміє.
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
Якби мені та сила, що в січні, каже лютий то я б бику-третяку
роги вломив. Взимку льодом не дорожать.
Великий іній узимку - літо видасться тяжке для здоров'я.
Зима літо з'їдає, хоч перед ним і тікає.
Зимою поле чисте, та хліб не родить.
Швидка відлига - улітку дощів не чекай.
То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
Мороз і хуртовини під лютий налетіли.
На початку зими йшов сильний сніг, на початку літа піде сильний
дощ.
Добрий той сніг, що вчасно ліг.
Зимня пора усе підбира.
Прийде зима, нажене ума.
Зима спитає, що влітку в запасі.
Горобці дружно цвірінчать - це до тепла. Ворони й галки сідають до
півдня дзьобами - до тепла, на північ - до холоду.
Прислів'я та приказки про Грудень
-
Грудень землю грудить і хату студить.
-
Грудень - не брат, а холоднеча - не сестра.
-
Смутний грудень, як прийде студень.
-
Грудень рік кінчає, а зиму починає.
-
Прийшов грудень, приніс студень.
-
У грудні сонце на літо, а зима на мороз повертають.
-
Сумний грудень і в свято, і в будень.
Прислів'я та приказки про Січень
-
Січень з груднем прощається, а на лютий очі косить.
-
Січи, не січи, коли я на печі.
-
У січні вночі панують сови та сичі.
-
Січень, наступає, мороз людей обнімає.
-
Січень січе та й морозить, а ґазда дрова з лісу возить.
-
Січень не так січе, як у вуха пече.
Прислів'я та приказки про Лютий
-
Лютий виганяє ковалів з гути.
-
Лютий - гострокутий.
-
Лютий - місяць вітрів і кривих шляхів.
-
Лютневі прикмети: метелиці та замети.
-
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
-
Лютневий сніг за золото дорожчий.
-
Питає лютий, чи добре взутий.
-
У лютому зима вперше з весною зустрічається.
-
Лютий воду відпускає, а березень - підбирає.
-
Лютий лютує, та весні дорогу готує.
Загадки про зиму
Прийшла до нас бабуся
У білому кожусі.
Поля причепурила -
Пухнастим снігом вкрила.
Вгадайте - хто вона
Бабуся чепурна? (Зима)
Стало біло навкруги -
Я розтрушую сніги,
Наганяю холоди,
Води сковую в льоди,
В дружбі з дітьми я всіма.
Здогадались? Я.... (Зима)
Холодна, біла,
Ліс оголила,
Скувала річку,
Струмок спинила. (Зима)
Хто наткав полотна
Аж від лісу до вікна?
І сміється,
Задається:
- Ось така ширина. (Зима)
Чудо-сани прилетіли,
Скакуни в тих санях білі.
В санях тих сидить цариця
Білокоса, білолиця.
Рукавом махає,
Сріблом все вкриває. (Зима)
Сніг на полях
Лід на річках.
Метелиця гуляє.
Коли це буває? (Взимку)
Біла, гарна, чарівна,
Мов Снігуронька вона.
Землю прикрашає,
Сріблом засипає
Все навколо - наче рай!
Нумо! хто це, відгадай! (Зима)
Раптом в лісі посвітліло,
Стало всюди чисто й біло.
А тепла чогось нема.
Це прийшла до нас… (Зима)
Хто вночі у лісі, полі
побілив усе довкола?
Хто смереку і ялину
вбрав у сніжну кожушину? (Зима)
Їхала пані в білому вбранні,
Як посипалось убрання -
Всю землю вкрило. (Зима)
Махнула птиця крилом
І покрила весь світ
Білим килимом. (Зима)
На подвір'ї - біло-біло,
Ні стежиночки нема.
Завихрило, завістило -
Знов прийшла до нас… (Зима)
Біле-біле покривало
По землі порозстеляла,
Все укрила ним сама.
Відгадайте: це … (Зима)
Снігом все позамітала,
Ріки в кригу закувала.
Холоднішої нема,
Аніж тітонька... зима.
Розгулялась завірюха,
Морозець щипає вуха.
Діток гірочка катає,
Хто з вас пору цю впізнає?
Перша гостя - дівка вміла,
Вся морозяна та біла,
Пухом-снігом ліс вкриває:
Хай спочине ліс, дрімає.. (Зима)
Все пухнастим снігом вкрила
Луки, річку, гай, дома...
Білий ліс і поле біле -
Значить, вже прийшла ... (Зима)
Мухи білі прилітають,
На головоньки сідають,
Замітають всі доріжки
І дарують діткам сніжки.
Хто ж дарує жартома
Білі мухи? Це … (Зима)
Гуси пір'я розгубили -
Все подвір"я стало біле.
А коли набив подушку -
Потекла вода з-під вушка!
Що це? (Сніг)
Я падаю на ваши хати.
Я білий-білий, волохатий.
Я приліпаю вам до ніг
І називаюсь просто.... (сніг)
Його не мили, а він блищить, його не смажили, а він хрустить. (
сніг )
Як цей білий цукор зветься,
Що із хмар взимі трясеться? (сніг)
Зірка сніжно-біла на рукав мені злетіла,
Поки ніс її сюди, стала краплею води. (сніг)
Біла скатертина всю землю вкрила. (сніг)
Біле, а не цукор, м'яке, а не вата, без ніг, а йде. (сніг)
Біле, як сорочка,
Пухнасте, як квочка.
Крил немає,
А гарно літає.
Що це за птиця,
Що сонця боїться? (сніг)
В небі хмарка пролітала, білий пух розсипала,
він на землю міцно ліг, називають його ... ( сніг )
З голубого вулика
Летіли бджоли -
Білим вкрили вулиці,
І хати, і поле.
А на яблуні старій
Сів одразу цілий рій! Що це? (Сніг)
Взимку вкрили ми навкруг
Ліс, дорогу, поле й луг,
А як сонце припече -
Ми струмочком потечем. (Сніжинки)
Впаде з неба - не розіб'ється,
Впаде в воду - розпливеться. (Сніг)
Зелену сукню маю,
Ніколи не міняю,
Один - єдиний раз на рік
ЇЇ я прикрашаю. (Ялинка)
Бігли два пси,
Позадирали носи. (Санчата)
В зимовий, студений час
Люблять всі малята нас.
З гірки ми рушаєм в путь,
А на гірку - нас везуть. (Санчата)
Влітку коні спочивають,
Взимку діточок катають.
Коні ці не просять їжі.
Хто ж вони? Звичайно... (лижі)
Який рік триває один день? (Новий рік)
Невеличкі дві хатини,
В них м'які і теплі стіни.
По п'ять братиків малих
Прожива в хатинах тих. (Рукавички)
Пара довгих вушок,
Сіренький кожушок.
Скорий побігайчик,
Як він зветься?... (Зайчик)
Узори вишиває
Без голки і без нитки.
Улітку спочиває,
А взимку - дуже рідко. (Мороз)
Хоча сам не біжить,
А стояти не велить. (Мороз)
Що то за гість, що тепло їсть? (Мороз)
Народні ігри
Ворожіння на Старий Новий рік не просто розвага, це - традиція.
Ворожіння на варениках.
Це одне з традиційних ворожінь на Старий Новий рік. Для цього господиня будинку, запрошуюча гостей, готує вареники з картоплею, деякі з яких кладе начинку у вигляді невеликих сюрпризів. Суть ворожіння в тому, що ніхто не знає, з чим саме йому попадеться вареник, і як раз за його начинці визначають, що людину чекає в майбутньому році.
Ворожіння на зернах.
Дуже легко гадати на зернах: у банку насипається будь-яка крупа, задається питання, після чого лівою рукою дістають жменю крупи і зерна перераховують. Парна кількість означає позитивну відповідь на поставлене питання, непарне, відповідно, негативний.
«Коза» - це святкова вистава-ігрище, у якій великого значення набуває власне сценічний елемент. У грі беруть участь такі персонажі: коза, дід, циган, лікар, солдат (в іншому варіанті вистави може бути ще Міхоноша). Усі персонажі мали бути одягненими відповідно до своєї ролі: дід мав перуку і бороду з льняного прядива, коза була вдягнена у вивернутий кожух і маску, цигана одягали у лахміття і вимазували сажею, солдат мав тримати, велику палицю - рушницю, а лікаря огортали білим рядном.
Сценічне дійство розвивалося в такий спосіб: на початку дії з'являвся дід з вередливою козою. Розсердившись на козу, дід її випадково вбиває, а зрозумівши це, починає тужити. Коли з'являється циган, дід намагається йому продати вбиту козу, але вони не дійшли згоди щодо ціни. Починається суперечка, яка переходить у бійку. З'являється солдат, який спиняє бійку. Потім приходить лікар і намагається врятувати козу. Але переконавшись, що вона мертва, хоче зняти з неї шкуру. Тут починають грати музики, і коза, а з нею і всі інші персонажі, танцюють. Господарі хати, до якої «водили козу», мали обов'язково обдарувати учасників вистави, бо «де коза ходить, там жито родить».
Народна іграшка : лялька-мотанка!
Різдвяний янгол з текстилю
Народна лялька-мотанка є унікальним явищем традиційної культури українців. Вона своєрідно-оригінальна за способом виготовлення, складно-проста за декоративною палітрою. Для створення ляльки-мотанки наші пращури використовували підручний матеріал.
Молитва до Ангела - охоронця
«Ангеле Божий, охоронителю мій святий, на збереження мені від Бога з небес даний, сердечно молю тебе: ти мене просвіти, і від усякого зла вбережи, на добру справу настав і на шлях спасіння направ. Амінь»
Ангел з грецької мови «aggelos» означає «вісник». У релігійній культурі ангел - це надприродна істота, посланець, вісник Бога. Його місія оберігати людей, бути посередником між ними і Богом. Кожна людина має свого ангела - охоронця. Кажуть, що коли дитя усміхається уві сні, це означає, що на неї дивиться ангел. Говорять, що Зорі - то янголи які отримує людина при народженні. Саме тому кожна людина має свого ангела - охоронця якого завжди шанували, молилися до нього.
Етапи виготовлення :
-
Для виготовлення Ляльки - мотанки « Янголятко» необхідно підготувати: клаптик тканини (лляної, бавовняної ) для основи, тоненьку смужку білої тканини для виготовлення голови, мереживні стрічки, нитки для мотання
-
Скручуємо смужку білої тканини у валик
-
Розміщуємо валик на центрі тканини - основи
-
Загортаємо валик тканиною, надаючи форму голови
-
Обмотуємо голову ниткою
-
З вертикальної сторони тканини формуємо руки (гармонія духовного світу)
-
З горизонтальної - формуємо тулобо (гармонія фізичного світу)
-
Обмотуємо тулобо і руки спіраллю (символом безкінечності Буття і вічності) за рухом сонця (на щастя і вдачу)
-
Отримаємо форму хреста (символ Сонця, життя і нових починань)
-
Зав'язуємо пояс
-
Складаємо і підгинаємо тканину надаючи форму рук
-
Закріплюємо перев'язуючи ниткою
-
Складаємо на середині мереживну стрічку
-
Закріплюємо ниткою
-
Приєднуємо мереживо до фігури Янгола
-
Оздоблюємо голову золотою чи срібною ниткою
-
І ось лялька - оберіг «Янголятко» готова
Витина́нки (від українського слова - «витинати»
- «вирізувати») - вид давнього слов'янського, зокрема українського
народного декоративного мистецтва. Включає сюжетні та орнаментальні
прикраси житла - ажурні, силуетні тощо. Виготовляється за допомогою
ножиць, ножа, сокирки тощо знарядь. Матеріалом для витинанок є
папір (білий або кольоровий), дерево, рослинні заготовки.
Використовують витинанки для прикрашання приміщення (хати) - стін,
вікон, полиць, коминів, печей. Витинанки застосовують як у побуті,
так і перед релігійними чи світськими святами.
« Різдвяні янголи »
Схеми для вирізування
Список використаних джерел
1. Данченко О.С.Народні майстри.-К.:Рад. Шк..,1982
2. Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник.-К.: Либідь,1992.
3. Мельник В.М., Трач С.К. Витинанки на уроках образотворчого мистецтва: Навчальний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. - 48 с.
4. Скуратівський В. «Місяцелик», Київ, «Мистецтво»,1993.
5. Дитячий сайт « Казкар» kazkar.info/</</p>
56