УРОК - проект у 7 класі за творчістю М.В. Лисенко

Тема: М. В.Лисенко - засновник української класичної музики. Музичне виконавство і освіта. Народні образи в операх М.В.Лисенка.

МЕТА: поглибити й узагальнити знання учнів про творчість М. В. Лисенка; розкрити перед ними значення творчості митця як засновника української класичної музики, національної композиторської школи; ознайомити з концертною та виконавською діяльністю, педагогічною й етнографічною спадщиною; розвинути образно-асоціативне мислення учнів, здатність до сприймання та аналізу музичної творчості; продовжувати ознайомлювати з поняттям « музичний образ», пояснити поняття «арія», розвивати вміння спостерігати за розвитком муз. образів, порівнювати їх, інтерпретувати національну специфіку музичних творів як відображення життя народу, виховувати естетичний смак учнів, інтерес до національної класичної-музики, зокрема до творчості М. В. Лисенка.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Обладнання: карта України, ілюстрації з українськими пейзажами, портрет Лисенка, портрети його батьків, комп'ютер, наочно-дидактичний матеріал; фрагменти творів М. В. Лисенка (опера «Тарас Бульба», « Наталка Полтавка», «Зима і Весна», «Молитва за Україну», романс «Безмежнеє поле», «Баркарола», кантата «Радуйся, ниво неполитая», вальс ре-мінор; презентація (слайд-шоу).

Епіграф:

…М. В. Лисенко - сонце української музики

К. Станіславський

Проблемне запитання уроку - проекту: «Чому так важливо знати своє минуле ? »

Очікувані результати:

Учень( учениця) :

розповідає про внесок Лисенка в розвиток української класичної музики та композиторської школи;

переказує відомі твори композитора;

аналізує народні образи у творах композитора;

визначає ідейний зміст творів: зображення любові до Батьківщини,

героїзму та подвигу, мужності та ратної звитяги українського народу в боротьбі за рідну землю.

Міжпредметні зв' язки: історія, література, образотворче мистецтво

Методи і прийоми: випереджувальне завдання, технологія « Мікрофон», робота у творчих групах, сприйняття музики та аналіз

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Учні заходять до класу під звучання романсу «Безмежнеє поле», готуються до уроку.

Учитель повідомляє тему і мету уроку - проекту.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Звучить гімн «Молитва за Україну». Учні аналізують твір та порівнюють його з гімном «Ще не вмерла України…», висловлюють свої думки. З'ясування емоційної готовності учнів до уроку.( Учні виражають свій настрій за допомогою дієслів: хвилююся, чекаю, сподіваюся тощо. Учитель бажає успіху на уроці.)

Технологія «Мікрофон»: « Від сьогоднішнього уроку я очікую… »

Учитель. У кожної людини свій неповторний шлях.Яким же був шлях одного з великих композиторів, гордості нашої української культури

М. В. Лисенка - людини, яка любила Україну, її природу, героїчне минуле, а понад усе - світ українського народного епосу, традицій, живого народного співу?

III. Актуалізація опорних знань

( Учні пригадують відомі твори М. Лисенка, їх значення в житті і творчості композитора)

• Які твори М. Лисенка вам відомі? ( Пісня Лисички з дитячої опери « Лисичка , Котик і Півник», романс «Безмежнеє поле»,Вальс ре-мінор,« Баркарола», « Молитва за Україну», опера «Зима і Весна» всі ці твори присвячені Україні, іі традиціям, висвітлюють народні обряди, епос)

IV. Сприйняття нового матеріалу

( Використання мультимедійної дошки)

( Під час роботи на уроці учні проводять необхідні записи в робочих зошитах на розсуд учителя)

1. Пояснення епіграфа: Прокоментуй вислов К. Станіславсь-кого « Лисенко- сонце української музики»

2. Слово вчителя.

Проблемне питання: у ході роботи на уроці ми маємо знайти відповідь: « Чому так важливо знати своє минуле?»

Кажуть ,що душа митця - в його творах. З них ми дізнаємося про його думки й почуття, погляди й настрої.

Перед очима композитора - вся музична Україна. Ваші товариші - історики проведуть «шляхами композитора»

3. Випереджувальне завдання. Учні - історики проводять розповідь про життєвий і творчий шлях композитора.

Народився Микола Віталійович Лисенко 10 березня 1842 р. в с. Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської обл. Батько, Віталій Романович Лисенко, офіцер орденського кірасирського полку, був людиною освіченою, мав передові погляди на розвиток суспільства, добре знав і любив літературу, народне мистецтво. Мати, Ольга Єреміївна, походила з полтавського поміщицького роду Луценків. Навчалася вона в петербурзькому Смольному інституті шляхетних дівчат. Аристократичне виховання наклало свій відбиток на все подальше життя Ольги Єреміївни, вигранивши її характер та світогляд. Розмовляла вона виключно французькою мовою, в усьому намагаючись створити таку атмосферу, яка б не мала навіть натяку на щось народне, українське.

Село Гриньки належало двоюрідному дядькові Ольги Єреміївни, поміщикові М. Булюбашу, в якого вона виховувалася. Він надзвичайно любив свою племінницю, а народження Миколи стало для нього справжньою радістю.

Тут, у Гриньках, як згадував пізніше М. Старицький, над М. Лисенком «… зіткнулись два цілком протилежних і навіть ворожих впливи; з одного боку - французька мова, манери й аристократична манірність (мати і гувернантка), із другого боку - українська мова… пестощі і зайва простота манер. Перша сторона переслідувала не тільки простонародне слово, але навіть і російське, забороняючи всякі зносини з «пейзанами», а друга, навпаки, заохочувала всяку простоту, зацікавлювала розум і фантазію дитини казками народними та піснями, а вечорами відпускала весь полк служниць для забав із паничем; звичайно, забави ці полягали в різноманітних народних іграх.

Протести матері тут були безсилими, і вперта наполегливість і сльози дитини, яку енергійно підтримувала обожнююча свого внука бабуся (М. В. Булюбаш), переважали протести, тим більше, що і батько став на сторону тітки».

У такому середовищі і зростав майбутній композитор. Але саме народна стихія, культура і побут народжували в серці малого Миколи невгасиму любов до рідної пісні, мови, мистецтва.

У 1852 р. хлопця відвезли до Києва в пансіон Вейля, звідки він, провчившись усього декілька місяців, переходить до іншого- пансіону француза Гедуена. У цьому закладі музика займала не останнє місце у вихованні та навчанні. Одинадцятирічний хлопчина показав себе майже одразу як у здібностях, так і у старанності.

Літні канікули Микола завжди проводив у рідному селі. На той час туди приїжджав із Полтавської гімназії і Михайло Старицький, троюрідний брат М. Лисенка. Це товаришування зіграло свою благодатну роль у подальшому житті обох велетнів нашої культури.

Слово надається дослідникам:

Після закінчення пансіону Миколу віддають до 2-ї Харківської гімназії. У 1859 р. Микола Віталійович вступає на природничий факультет Харківського університету. Провчившись у ньому всього один рік, він разом із батьками перебирається до Києва. Навчання в університеті, який він успішно закінчив у 1865 р., М. Лисенко вдало поєднував із заняттями музикою, яка все більше і більше захоплювала його. У цей же час він багато пише, притому звертається не лише до дрібних інструментальних жанрів, але й до музично-драматичних творів.

Подорожуючи, композитор ніколи не втрачав нагоди записати завершені зразки пісень до спеціального нотного зошита, з яким ніколи не розлучався.

Музика не тільки вабила М. Лисенка, а й поступово заповнювала все його життя. Він прагнув більших і грунтовніших знань, хотів удосконалювати виконавську майстерність.

Із 1867 по 1869 рр. він навчається у Лейпцигській консерваторії, а з 1874 по 1876 рр.- в Петербурзі, у класі блискучого майстра оркестру М. Римського-Корсакова.

Лейпцигська консерваторія у ті часи М. Римський-Корсаков

Повернувшись до Києва, Микола Віталійович, із властивими йому енергією і запалом, поринає у творчість, не забуваючи при тому педагогічну, виконавську та музично-громадську діяльність.

На українському народному грунті М. Лисенко створює високохудожні композиції на шевченківську тематику, народні опери «Різдвяна «ніч» та «Утоплена», оперу-сатиру«Енеїда», монументальну народну музичну драму «Тарас Бульба» за повістю Миколая Гоголя композитор писав 10 років( 1880-1890). Ідея любові до Батьківщини, непохитна віра у незламну моральну силу народу насичує весь твір.

Оперу «Тарас Бульба» Микола Лисенко написав за однойменною повістю Миколи Гоголя, у якій ідеться про боротьбу українського народу проти польських магнатів. У центрі опери - героїко -патріотичні образи. Яскравими є характеристики головних героїв опери - Тараса Бульби та двох його синів - Остапа й Андрія. Центральний персонаж опери - Тарас Бульба - зображений як народний месник за покривджену польською шляхтою Україну, характеризується рисами епічної могутності та щирої людяності.

Бесіда за картиною І. Рєпіна « Запорожці пишуть листа турецькому султану»

Художник захоплювався образами українських козаків: « Ніхто у всьому світі не відчував так глибоко волі, рівності й братерства ! Усе життя Запоріжжя залишалося вільним, нікому не підкорялося». І.Рєпін працював над картиною13 років. В основі сюжету лежить справжня історична подія. В 1676 р. турецький султан Махмуд I V надіслав запорожцям « грізну грамоту», у якій наказував їм добровільно здатися. Запорожці не залишились у боргу. Вони відправили султанові зухвалу, бешкетну відповідь. Рєпін зображує запорожців у той момент, коли вони, скупчившись біля грубо збито-го столу, пишуть свій знаменитий лист. Козаки відпускають гострі та уїдливі зауваження на адресу султана, сміються з кожного вдало віднайденого слова, глузують над самою думкою про можливість їхнього поневолення.

Зверніть увагу на зовнішній вигляд козаків, на вигляд їхніх облич. Весь простір зайнятий людьми, які готові захищати рідну землю. У центрі - кошовий отаман Іван Сірко, людина сильна і владна, котра здійснює сміливі набіги у Крим і розгулює на «чайках» Чорним морем; легендарний герой, про якого збереглося чимало переказів.

• Які риси обличчя Івана Сірка переконують нас, що ця людина наділена силою і владою?

• Які ще постаті привертають вашу увагу?

• Хто з персонажів картини нагадує вам героїв опери Лисенка?

• Як ви вважаєте, про що йдеться в листі запорожців?

• Як художник ставиться до козаків?

• Чим цікаві обличчя козаків?(Мужні, обвітрені в боях, розумні обличчя. Ці люди впевнені у власних силах, їм не страшні ніякі вороги. «…твого війська ми не боїмося, землею й водою будемо битися з тобою». Ніхто точно не знає, звідки з' явилося слово «козак». Більшість учених вважає, що воно тюркського походження й означає «вільна людина». Інші - що воно бере свій початок у монгольській мові, де слово «ко» означає «броня, а слово «зак»- «межа», «кордон»; тобто «козак» - захисник кордонів. Перша згадка цього слова в документах датується 1444р. Появу вільного козацтва вчені відносять до 16 ст.)

• Слово надається музикознавцям:

Одна з найкращих сторінок опери - лірико драматична арія Остапа з 5 дії.

• Арія - завершений сольний номер з опери, кантати, що відрізняється виразністю мелодії та досконалістю форми. Звісно, арія є центральним моментом характеристики дійової особи.

Цій вокальній партії притаманні мужні, вольові інтонації. Типові для драматичних партій вигуки, риторичні запитання пом'якшуються лірикою української пісенності. Арія Остапа «Що ти вчинив?»звучить у трагічний момент, після загибелі його брата Андрія. Скорбота, відчай, жаль за втраченими честю та життям - основні почуття арії. Без відповіді залишаються запитання Остапа: « Чому за мною в Січі, брате, не положив ти голови? Чого життя безславно стратив? Чого як зрадник батька й брата тут залишив, посиротив?». Арія є втіленням трагічного та ліричного образів

Арія Остапа з опери « Тарас Бульба »

Хто вбив його? Це ви?

Ой тату,тату! За що?За що?

Андрію, брате мій! Прокинсь, поглянь!..

Пробите серце наскрізь, і на вустах ось запеклася кров…

Що ти вчинив? Жіноча чара тебе на мить перемогла.

Але яка страшенна кара найкращу квітку в нас взяла?!

І ось лежиш тепер байдужий, мов колос скошений трави…

Чому ж з тобою в січі, друже, не положив я голови?

Чого життя безславно стратив, хіба на світі вже нажив?

Чому єдиного ти брата тут залишив, посиротив?

Прощай,прощай, мій друже дорогий,

Вже не побачимось ніколи !

М. Старицький « Тарас Бульба»

Вчитель : послухайте арію.

Якими засобами музичної виразності композитор передає образ Андрія?( робота у зошитах )

Слухання арії Остапа з опери М.В. Лисенка « Тарас Бульба»

Починаючи з 1869 р. ,Микола Віталійович продовжував невтомно виступати в концертних програмах.

У 1904 р. Лисенко відкриває першу в Україні національну музично-драматичну школу (із 1913 р. - ім. М. В. Лисенка), яка працювала за програмами вищих мистецьких навчальних закладів.

Разом із О. Кошицем організував у 1905 р. музично-хорове товариство «Київський Бонн», головою якого був до кінця життя.

М. Лисенко був засновником і головою ради правління «Українського клубу» (1908-1911).

Серед творчої спадщини композитора основне місце посідають опери: «Різдвяна ніч» (1873 р.), «Утоплена» (1883 р.), «Тарас Бульба» (1890 р.), «Наталка Полтавка» (1889 р.), «Енеїда» (1910 р.), «Ноктюрн» (1912 р.), дитячі опери «Коза-Дереза» (1888 р.), «Пан Коцький» (1891 р.), «Зима й Весна» (1892 р.).

Опера « Наталка - Полтавка» посідає важливе місце в історії українсь-кого музично-театрального мистецтва. З моменту виходу в світ п' єси І.Котляревського « Наталка Полтавка » стала улюбленою серед най-ширших кіл слухачів і, витримавши випробування часом, не втратила своїх ідейно-художніх якостей до наших днів. Основна ідея п' єси - соціальна нерівність, що перешкоджає героям на їх шляху до щастя.

Дія п' єси переносить нас в українське село. Донька бідної вдови Наталка відхиляє залицяння старого і багатого пана Возного, бо кохає і чекає друга дитинства Петра, який пішов до міста на заробітки і не дає про себе звістки. Їх кохання взаємне. Розчулена їх почуттями, мати Наталки дає згоду на шлюб, а пан Возний мусить змиритися з цим. Пісня Наталки є втіленням ліричного та жартівливого образів.

«Наталка-Полтавка» не схожа на звичайну оперу:сценічна дія розгортається, як у драматичному театрі, герої в діалогах не співають, а розмовляють. Музика « Наталки-Полтавки» є могутнім засобом розкриття суті образів та характерів.

Ліричний образ Наталки розкривається передусім завдяки задушевно - сумним народним пісням, що передають тугу й печаль молодої дівчини, адже вона не хоче виходити заміж за старого багатія, але погоджується на самопожертву заради спокійної материної старості.

Після тривалих випробувань Наталка все ж таки отримує вистраждане щастя - стає нареченою свого коханого Петра. Нових рис до її образної характеристики додає весела й заповзята пісня « Ой, я дівчина Полтавка». Радісні почуття героїні якнайкраще виражають танцювальний ритм і бадьора мелодія.

Пісня Наталки з опери « Наталка- Полтавка»

Ой, я дівчина Полтавка,

А зовуть мене Полтавка:

Дівка проста, не красива,

З добрим серцем, не спесива.

Коло мене хлопці в' ються

І за мене часто б' ються,

Но я люблю Петра дуже,

До других мені байдуже.

Мої подруги пустують

І зо всякими жартують,

А я без Петра скучаю

І веселості не знаю.

Я з Петром моїм щаслива,

І весела, й жартівлива,

Я Петра люблю душею,

Він один владіє нею.

І.Котляревський « Наталка-Полтавка»

Вчитель: Послухайте пісню Наталки.

Як пісня допомагає нам зрозуміти характер Наталки?

Слухання пісні Наталки з опери М. Лисенка « Наталка-Полтавка»

• Зробіть порівняльну характеристику образів Наталки з опери «Наталка- Полтавка» й Остапа з опери « Тарас Бульба».( Робота у зошитах). Відповіді учнів.

Робота з іллюстраціями

Микола Віталійович Лисенко був одним із найкращих інтерпретаторів «Кобзаря» Т. Шевченка, на тексти якого написав понад 80 вокальних творів різних жанрів.

Безцінною спадщиною великого композитора стали обробки пісенних зразків української народної творчості.

Смерть М. Лисенка 6 листопада 1912 р. була непоправною втратою для української музичної культури.

V. Педагогічна діяльність М. В. Лисенка

Слово надається журналістам:

Сьогодні ми називаємо М. В. Лисенка композитором, але його офіційним заняттям була педагогічна діяльність.

Понад 30 років життя Лисенко віддав справі музичної освіти. Він викладав у Київському інституті шляхетних дівчат, працював у музичній школі С. Блюменфельда, займався приватною педагогічною практикою. Підсумком його діяльності на ниві музичної освіти стала Київська національна музично-драматична школа.

Багато років композитор мріяв про справжню музично-драматичну школу, про талановитих учнів. І ця мрія почала втілюватися в життя у 1904 р., коли Лисенко орендував приміщення по вул. Підвальній, 15. Він вважав, що в його школі повинні виховуватись актори та музиканти для української сцени. За основу навчання в школі було покладено програму Санкт-Петербурзької консерваторії та Московського театрального училища, уперше було відкрито клас бандури, викладачем якого був Іван Кучугура-Кучеренко. Уже в перший рік навчалося більше 300 учнів, більшість з яких були людьми середнього статусу і бідняками. Школа не мала дотацій, існувала лише на оплату учнів, тому Лисенко часто входив у борги, брав кредити, та все ж у школі викладали найкращі викладачі, втілювалися в життя передові ідеї тогочасної України.

Із різних куточків тягнулась молодь до Лисенкової музично-драматичної школи, щоб потім зробити свій внесок у розвиток української культури. Із 1918 р. вона має назву «Вищий музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка». Цей заклад закінчили видатні діячі музичного мистецтва: композитори Кирило Стеценко, Левко Ревуцький, Олександр Кошиць та багато інших.

Помітний відбиток в історії національної музичної культури залишила діяльність М. Лисенка як етнографа та знавця музики.

У цьому відношенні велику цінність представляє запис весільного обряду (з текстом та музикою) у Переяславському повіті, запис дум і пісень кобзаря Остапа Вересая, наукові праці «Характеристика музыкальных особенностей малорусских дум и песен, исполняемых кобзарем О. Вересаем» (1874 р.), «Про торбан і музику пісень Водорта» (1892 р.), «Народні музичні інструменти на Вкраїні» (1894 р.).

Із 1865 по 1867 рр. разом із батьком він збирає та записує фольклор, публікує працю «Про історичні вподобання у смаках і модах народного одягу у Сквирському та Тарашданському повітах».

Усі його роботи стали першими дійсно науковими дослідженнями українського музичного фольклору. Відомий російський фольклорист, професор О. Міллер вважав М. Лисенка видатним ученим, збирачем української народнопісенної творчості.

Окрім композиторської, педагогічної та етнографічної діяльності, Лисенко виступав також як виконавець, хоровий диригент, громадський діяч.

Під час навчання у Лейпцигської консерваторії Микола Віталійович набув високої професійної майстерності, опанував репертуар світових корифеїв - Л. Бетховена, Ф. Шуберта, Ф. Шопена, успішно концертував зі своїми власними творами. Із численних виступів митця потрібно згадати про його участь у слов'янському концерті у Празі 26 грудня 1867 р. Запрошений як представник української музики, він із великим успіхом виконав у Празькій філармонії свою -«Концертну фантазію» на теми українських народних пісень.

Навчаючись у Петербурзі, Лисенко постійно виступає як піаніст, організовує, етнографічні українські концерти. Після повернення в Україну, він завжди був у центрі музичного і національно-культурного життя Києва, виступав із концертами як піаніст, організовував хори, концертуючи з ними Україною. Брав участь у «Філармонічному товаристві любителів музики та співу», «Гуртку любителів музики» Я. Спиглазова, в організації недільної школи для хлопців -селян. Пізніше брав участь у підготовці «Словника української мови», у переписі населення Києва, в роботі Південно-Західного відділення Російського Географічного товариства, організовував щорічні Шевченківські вечори, був організатором музичного товариства «Боян» у 1905 р. разом з О. Кошицем.

Також у 1905 р. був створений «Український клуб» замість «Літературно-аристократичного товариства».

«…Треба нам, діячам культури, об'єднатися в ці важкі часи, спільно, дружно нести знання, слово, пісню людям…», - говорив Лисенко драматургу й актору Садовському. Український клуб став культурно-освітнім центром і першою легальною українською громадською організацією. У клубі проводилися літературні та музичні вечори, читалися лекції, виступали відомі художники, актори, співаки, музиканти, письменники, проходили репетиції хору, заняття дитячої та спортивної секції, організовувалися вистави, виставки, працювала бібліотека.

Музична вікторина

Учні прослуховують і називають фрагменти музичних творів М. В. Лисенка (за вибором учителя).

VI . ПІДСУМКИ УРОКУ

Слово надається Філософам:

Постать М. В. Лисенка - величезний і неоціненний скарб української нації, музичний символ України.

Засновник національної музично-творчої школи, основоположник української класичної школи, талановитий педагог, яскравий музикант, музикознавець, громадський діяч, справжній український патріот. Своєю творчістю він уперше спробував підвести підсумок величезному періоду розвитку вітчизняної музики. Його музиці притаманна органічна єдність змісту і форми, глибока ідейність, реалізм, висока майстерність.

Невтомний організатор, закоханий у свою справу подвижник, талановитий художник, палкий і активний пропагандист української музичної культури, Лисенко завжди і всюди ставив собі за мету, визначав як найважливіше завдання відкривати невичерпні художні перлини талановитого українського народу. Оцінюючи значення діяльності М. Лисенка, відомий театральний режисер К. Станіславський писав: «Я гаряче люблю українську музику. Якщо Чайковського ми називаємо чарівником російської музики, то Лисенка, цього чудового композитора, який захоплює красою своєї музики, ми сміливо можемо назвати сонцем української музики».

Учитель звертається до проблемного запитання: « Чому так важливо знати своє минуле? »( Одним з показників людської духовності й культури є пам' ять про минуле, у якій ми черпаємо досвід життя)

Закріплення набутих знань

Інтерактивна вправа « Мікрофон»

Продовжте речення:

М. Лисенко я вважаю …

Історію розвитку української класичної музики слід знати тому…

На уроці мене зацікавило…

Прослухані фрагменти оперних творів і представлені в них образи ще раз переконали нас у тому…

</ Чому образи Наталки, Остапа продовжують жити …

Учні висловлюють власні думки та враження від уроку. Учитель оцінює роботи учнів.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Створити сканворд «Музична спадщина композитора Лисенка». Індивідуальні завдання. Написати твір-роздум «М. Лисенко - сонце української художньої культури». Зібрати фонотеку з творів композитора.