Самоаналіз уроку 'Функція' 7 клас

Самоаналіз уроку

Тема уроку: Функція. Область визначення і область значень функції.

Мета: Ознайомити учнів з поняттям «функція», «область визначення функції», «область значень функції. Сформувати поняття функціональної залежності, аргументу. Розвивати логічне мислення, пам'ять та увагу. Виховувати уважність, кмітливість, вміння співпрацювати в ході спільної навчальної діяльності. Формувати навички індивідуальної і колективної роботи.

Корекційна мета: Слідкувати за зоровим навантаженням учнів.

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть:

• Знаходити область визначення і область значень функції.

• Визначати аргумент, функцію.

• Визначати спосіб задання функції.

Тип уроку: Урок засвоєння нових знань.

Методи: словесні ( евристична бесіда, пояснення); наочні ( демонстрація, презентація, картки); практичні ( усні і письмові вправи, робота з ТНЗ, самостійна робота); метод повторення, поступового ускладнення завдань; методи, спрямовані на розвиток критичного мислення (аналіз, висновки, самооцінка); методи заохочення (змагання, диференційоване домашнє завдання); методи перевірки ЗУН ( самостійна робота); методи .

Форми роботи: колективна, індивідуальна(самостійна)

Обладнання: дошка, підручник, конспект уроку, картки, мультимедійний проектор, екран, компьютер.

Оцінюється: рівень засвоєння нових знань учнів, оцінка має визначальне значення.

Структура уроку

1. Організаційно - психологічний етап.

2. Етап підготовки до свідомої навчальної праці: постановка мети, мотивація, актуалізація опорних знань, вмінь.

3. Етап сприйняття та первинного усвідомлення матеріалу.

4. Етап застосування знань, засвоєння навичок та вмінь на готовому матеріалі (тренувальні вправи за зразком, інструкції, завдання).

5. Самостійна робота із самоперевіркою на застосування знань, навичок, умінь.

6. Етап повідомлення і пояснення диференційованого домашнього завдання.

7. Підведення підсумків уроку.

8. Рефлексія.

Урок засвоєння нових знань

Мета: засвоєння учнями, сприйняття, осмислення певних понять, законів теорій.
Найбільш ефективно процес засвоєння нових понять, умінь і навичок здійснюється учнями під час активної діяльності, зумовленої застосуванням учителем різноманітних методів, засобів навчання та технологій.

Структура уроку

1. Перевірка домашнього завдання, відтворення та корекція опорних знань учнів (5-7 хв.).

2. Мотивація навчальної діяльності учнів. Повідомлення теми, мети, завдань уроку та мотивація навчальної діяльності школярів (до 5 хв.).

3. Сприйняття та первинне усвідомлення нового матеріалу, осмислення зв'язків і відношень в об'єктах вивчення (10-20 хв. / для молодшого школяра / або 10-30 хв. / для старшокласника /).

4. Узагальнення та систематизація знань (10-15 хв.).

5. Підведення підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання (до 10 хв.).

Взаємозв'язок типу і структури уроку

Тип уроку визначає особливості його структури (наявність, послідовність і взаємозв'язок елементів). Одні уроки охоплюють усі елементи структури, інші - тільки деякі.

Урок засвоєння нових знань. Засвоєння знань передбачає їх сприймання, усвідомлення, осмислення внутрішніх зв'язків і залежностей в предметах та явищах, запам'ятовування, узагальнення і систематизацію. Успішність засвоєння знань залежать від мети і мотивів. З урахуванням цього урок такого типу містить елементи: перевірка домашнього завдання, актуалізація та корекція опорних знань; повідомлення учням теми, мети й завдання уроку; мотивація учіння; сприймання й усвідомлення учнями матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між його елементами; узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання.

Урок формування умінь і навичок. В основу формування структури такого уроку покладено дидактичну систему вправ і завдань, їх послідовність, яка сприяє досягненню освітньої мети. Згідно з логікою процесу засвоєння умінь і навичок урок передбачає: перевірку домашнього завдання, актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок; повідомлення учням теми, мети і завдань уроку і мотивацію уміння; вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні і пізнавальні вправи); первинне застосування нових знань (пробні вправи); самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи), підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок застосування знань, умінь і навичок. Застосування знань полягає в реалізації засвоєного на практиці. Воно є одночасно засобом і метою навчально-виховного процесу. Як засіб навчання набуті знання, уміння і навички застосовують на уроках різних типів. Комплексне їх застосування як мету навчання здійснюють на уроці цього типу, який охоплює перевірку домашнього завдання, актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок; повідомлення теми, мети й завдань уроку та мотивацію уміння школярів; осмислення змісту, послідовності застосування способів виконання дій; самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою учителя; звіт учнів про роботу, теоретичне обґрунтування результатів; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання.

Урок узагальнення і систематизації знань. Його завдання полягає в упорядкуванні та систематизації засвоєних знань. Воно може мати характер емпіричних узагальнень і виражатись у класифікації процесів, відповідних понять. Урок цього типу передбачає розвиток від окремого до загального. Його структуру складають: повідомлення теми, мети, завдань уроку та мотивація учіння; відтворення та узагальнення понять і засвоєння відповідної системи знань; узагальнення та систематизація основних теоретичних положень науки і відповідних ідей; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок. Залежно від мети перевірки, змісту навчального матеріалу, методів і засобів контролю (диктанти, твори, розв'язування задач тощо) уроки цього типу мають різну структуру. Передбачає перевірку знань, вмінь і навичок різних рівнів - від виявлення знання учнями фактичного матеріалу, формулювання понять для розкриття системи знань, до творчого застосування їх в нестандартних умовах. За такого підходу структура уроку містить: повідомлення теми, мети і завдання уроку, мотивацію учіння; перевірку знання учнями фактичного матеріалу й основних понять; перевірку глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення; застосування учнями знань у стандартних і змінених умовах; перевірку, аналіз і оцінювання виконаних робіт; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Комбінований урок. Має дві або декілька рівнозначних освітніх мети, тому його структура змінюється залежно від того, які типи уроків і їх структурні елементи поєднують. Наприклад, структура комбінованого уроку-перевірки раніше засвоєного і засвоєння нових знань охоплює: повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивацію учіння; перевірку, оцінювання і корекцію раніше засвоєних знань; відтворення і корекцію опорних знань; сприймання, осмислення, узагальнення і систематизацію учнями нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Класифікація уроків, яка здійснена українським дидактом В.О.Онищуком, є найбільш доцільною і дидактично виваженою, в основу цієї класифікації покладені ланки процесу навчання і відповідне їм головне завдання уроку.

Узагальнена класифікація має такий вигляд:

1. урок формування (засвоєння) знань;

2. урок формування (засвоєння) й удосконалення навичок та вмінь;

3. урок застосування (закріплення) знань, умінь та навичок;

4. урок узагальнення та систематизації знань;

5. урок контролю та коригування знань, умінь, навичок;

6. комбінований урок.

.

Вимоги до сучасного уроку:

1. Урок спрямований на високі кінцеві результати, на підвищення рівня якості й ефективності навчання, на всебічний розвиток особистості.

2. Урок - відносно самостійна ланка у системі навчання.

3.Урок будується як цілісна система взаємодії учителя і учнів на основі співробітництва.

4. Урок будується на основі:

• програмних вимог;

• урахування можливостей учнів;

• урахування можливостей учителя, його творчого потенціалу.

5. Кожен урок має таке дидактичне призначення:

• засвоєння нових знань;

• формування умінь і навичок;

• контроль і оцінювання знань та ін.

6. На уроці комплексно розв'язуються завдання освіти, виховання і розвитку.

7. Урок має раціональну структуру.

8. Зміст навчального матеріалу відповідає основним принципам (науковість. зв'язок із життям, системність, наступність тощо).

9. Застосовуються різноманітні форми проведення уроку.

10. Використовуються нестандартні форми проведення уроку.

11. Здійснюються диференціація й індивідуалізація навчання.

12. Забезпечуються між предметні зв'язки.

13. Учитель розвиває навчальну, пізнавальну діяльність учнів і керує нею, здійснюючи стимулювання, організацію, контроль, оцінювання діяльності, озброює учнів прийомами самостійної роботи, формує навички самоконтролю.

14. Для проведення уроку створені необхідні умови: матеріальні, морально-психологічні, гігієнічні, естетичні.

15. Урок проводиться за планом - творчим робочим документом учителя.

16. Проводячи урок за планом, учитель готовий пере структурувати його в разі потреби.

17. Висока результативність уроку.

18. Учитель самоаналізує проведення і результати уроку.

Схеми аналізу уроків за різними аспектами

Орієнтовна схема повного аналізу уроку

1. Тип і структура уроку:

• Тип, структура уроку, його місце серед уроків з теми.

• Мета уроку, дидактичні завдання окремих етапів.

• Витрата часу.

2. Зміст та методика повторення вивченого:

• Повнота та глибина перевірки.

• Методика повторення, диференціація завдань.

• Кількість задіяних перевіркою учнів.

• Об'єктивність та аргументація оцінювання.

3. Вивчення нового матеріалу:

• Вимоги програми.

• Науковість, зв'язок із життям, систематичність, доступність, співвідношення у матеріалі головного та другорядного.

• Відповідність матеріалу цілям та завданням уроку.

4. Методи навчання:

• Оснащеність уроку наочними посібниками, дидактичними матеріалами.

• Обґрунтованість застосованих методів.

• Активізація пізнавальної діяльності.

• Використання методів проблемного навчання.

• Поєднання фронтальної, індивідуальної та групової форм роботи.

• Самостійна робота учнів.

• Методика контролю та обліку знань.

5. Засвоєння нового:

• Добір матеріалу для формування умінь та навичок.

• Самостійна робота під час закріплення.

• Зворотній зв'язок. Оцінювання відповідей.

6. Завдання додому:

• Обсяг, характер і доступність матеріалу.

• Наявність та характер інструктажу.

• Наявність диференційованих завдань.

• Місце домашнього завдання на уроці.

7. Характер діяльності вчителя:

• Рівень педагогічних вимог до роботи учнів, розвитку їхніх мови, мислення.

• Мова вчителя та загальний стиль його поведінки

• Організаторська, управлінська діяльність вчителя. Робота з різними групами учнів.

• Діяльність вчителя як консультанта та координатора навчання.

8. Характер діяльності учнів:

• Самостійна робота. Робота в групах.

• Диференціація та індивідуалізація.

• Активність мислення.

• Розвиток психічної сфери учнів.

9. Результати уроку:

• Підбиття підсумків.

• Виконання плану.

• Рівень досягнення мети.

• Рівень якості знань, умінь, навичок, виявлених на уроці.

Орієнтовна схема комплексного аналізу уроку:

1. Планування навчально-виховних цілей на основі програм та їхньої конкретизації за результатами консиліуму:

• освітні завдання уроку;

• виховні завдання;

• завдання розвитку інтелекту, волі, емоцій, інтересів;

• взаємозв'язок дидактичних, виховних цілей розвитку на різних етапах навчання.

2. Оцінювання оптимізації змісту. Виділення основного, суттєвого. Виділення об'єкта міцного засвоєння. Повноцінність змісту уроку на різних етапах.

3. Вибір та застосування різних джерел повідомлення учнями нових знань.

4. Оптимальне поєднання різних методів навчання під час уроку. Обґрунтованість вибору.

5. Використання різних прийомів роботи.

6. Виховання інтересу до навчання.

7. Культура праці вчителя та учнів.

8. Контроль за засвоєнням знань, умінь, навичок (форми контролю, відповідність оцінювання рівня знань).

9. Характер домашнього завдання, його диференційованість.

10. Оцінювання самоаналізу та самоконтролю навчальної діяльності.

Орієнтовні схеми аналізу уроків відповідно до поставленої мети:

1. Мета: планування навчально-виховних завдань уроку та оцінювання їхньої оптимальності:

• Повнота, комплексність, різноманітність завдань уроку.

• Урахування особливостей учнів класу під час планування задач.

• Навчальні, виховні, розвиваючі завдання.

• Наявність диференційованих завдань.

• Правильність виділення серед системи завдань основних, найбільш суттєвих за цих

• умов.

2. Мета: оцінювання оптимальності змісту уроку:

• Відповідність змісту уроку вимогам програм.

• Вибір найбільш раціональної логіки розкриття матеріалу.

• Науковість, систематичність, доступність викладу матеріалу, повнота розкриття теми.

• Виховна спрямованість уроку.

• Трудова, політехнічна спрямованість уроку.

• Оцінювання змісту матеріалу з точки зору його розвиваючого впливу (розвиток пізнавальних інтересів, емоцій, раціональних прийомів мислення, загально навчальних навичок та вмінь, волі, наполегливості).

• Здійснення між предметних зв'язків.

• Уміння вчителя виділяти у змісті матеріалу основні ідеї та думки, концентрувати увагу на провідних принципах, фактах, законах.

• Помилки під час підбору змісту уроку.

3. Мета: оцінювання оптимальності вибору методів, прийомів та засобів навчання:

• Відповідність методів загальній спрямованості навчання, дидактичній меті, змісту матеріалу, віку учнів, специфіці предмета.

• Методи вивчення нового матеріалу.

• Методи формування вмінь та навичок.

• Методи стимулювання та мотивації.

• Методи контролю та самоконтролю.

• Оптимальність поєднання різних методів, обґрунтованість методів.

• Використання наочних посібників, дидактичних матеріалів, технічних засобів.

• Методика організації самостійних робіт.

• Використання переваг кабінетної системи.

4. Мета: перевірка, оцінювання знань, умінь, навичок:

• Місце контролю в системі уроку.

• Методи контролю, доцільність Їхнього застосування.

• Методика перевірки домашніх завдань.

• Розвиток в учнів навичок самоаналізу та самоконтролю (взаємна перевірка, рецензування, запитання тим, хто відповідає).

• Кількість опитаних учнів.

• Виховний бік перевірки.

• Урахування індивідуальних особливостей під час перевірки.

• Способи активізації учнів під час перевірки.

• Кількість оцінок, Їхня об'єктивність, аргументація.

• Зміст та характер запитань, завдань (відтворюючі, проблемні, спрямовані на встановлення причинно-наслідкових зв'язків та ін.).

• Оцінювання рівня якості знань, умінь, навичок (повнота, усвідомленість, міцність, глибина, наявність системи у відповідях).

5. Мета: як формуються загально навчальні вміння та навички на уроці:

• Які завдання формування загально навчальних навичок були помічені?

• Які види діяльності в зв'язку з цим були обрані і чому?

• Які завдання і вправи пропонувалися для формування загально навчальних умінь та навичок?

• Які методи роботи були обрані і чому?

• Які загально навчальні вміння та навички формувалися і який рівень їхньої сформованості?

• Які труднощі мали вчитель та учні під час розв'язання цих завдань?

• Як здійснюються формування навичок, планування навчальної роботи (планування відповідей, творів, доведень)?

• Як формується вміння виділяти основне в матеріалі (вчитель концентрує на ньому увагу, виділяє суттєві ознаки, записує основні думки, підкреслює їх інтонацією, аналізує логіку відповідей учнів)?

6. Мета: вивчення способів активізації пізнавальної діяльності:

• Активізація пізнавальної діяльності на різних етапах уроку.

• Прийоми активізації у разі застосування різних методів навчання.

• Використання проблемного навчання, індивідуального та диференційованого підходів із метою активізації пізнавальної діяльності.

• Види активності (зовнішня, пізнавальна).

• Моменти найбільшої активності учнів, її причини.

• Результативність активізації в якісному та кількісному відношеннях.

7. Мета: вивчення характеру взаємовідносин учителя й учнів:

• Організація роботи учнів на різних етапах уроку.

• Вміння вчителя володіти класом, активізувати діяльність учнів, організувати самостійну роботу.

• Індивідуальний підхід до учнів.

• Рівень педагогічних вимог до учнів, до їхніх відповідей, до розвитку мови та мислення.

• Характер постановки запитань учням.

• Реакції на помилки учнів.

• Репліки під час оцінювання учнів, аргументація оцінок.

• Характер і тон дисциплінарних зауважень.

• Загальна емоційна та інтелектуальна атмосфера на уроці.

• Дотримання норм педагогічної етики. Культура спілкування.

• Стиль і темп роботи вчителя, їх вплив на діяльність учнів (енергійність, рішучість, млявість, байдужість та ін.).

• Стимулювання успіхів учнів, арсенал стимулів.

• Мовна взаємодія на уроці (культура мови, логічність, емоційність).

8. Мета: реалізація принципів навчання на уроці:

а) Реалізація основних дидактичних принципів у змісті та методах навчання.

б) Реалізація принципів навчання на різних етапах уроку.

в) Показ реалізації одного з принципів навчання на уроці:

• науковості;

• наочності;

• активності та самостійності;

• відповідності навчання реальним можливостям учнів та вчителя;

• усвідомленості.

г) Які засоби, методи та прийоми були використані для реалізації принципу усвідомленості:

• чи була використана наочність;

• чи враховувалися вікові та індивідуальні особливості;

• які пізнавальні завдання розв'язувалися;

• чи була організована самостійна пізнавальна робота;

• чи перевірені розуміння домашнього завдання, ступінь осмислення нового матеріалу;

• які прийоми використаю для перевірки усвідомлення нового (доведення, порівняння, постановка проблемних питань).

ґ) Чи можна говорити про єдність та взаємозв'язок принципів навчання на уроці.

9. Мета: організація пізнавальної діяльності на уроці

а) Організація сприйняття на уроці:

• підготовка до сприйняття;

• створення умов для успішного сприйняття матеріалу;

• види сприйняття (безпосереднє, опосередковане);

• які нові уявлення були сформовані, наскільки вони правильні, повні;

• управління сприйняттям з боку вчителя.

б) Формування понять на уроці:

• якими знаннями оперують всі учні класу;

• виділіть у структурі знань наукові факти, поняття, закони, теорії;

• як учитель формував нові поняття, теоретичні узагальнення, висновки (використовував аналіз, синтез, порівняння);

• який рівень сформованих понять;

• чи були наявними всі етапи формування понять.

в) Організація запам'ятовування:

• встановлення зв'язку нового з раніше вивченим;

• концентрація уваги на основному;

• організація повторення основних правил, законів, виведених на уроці, організація закріплення.

Орієнтовна схема самоаналізу уроку:

• Чи відповідає мій урок програмі?

• Чи правильно мною були визначені і розв'язані на уроці навчальні, виховні і розвиваючі завдання?

• Чи оптимально було визначено зміст уроку, чи відповідає він завданням?

• Що було основним, найсуттєвішим на уроці?

• Чи зумів я акцентувати увагу учнів на його вивченні?

• Чи вдало визначена структура уроку? Чи була організована на уроці робота із формування основних умінь, навичок, інтересів учнів?

• Як здійснювались внутрішньо предметний і між предметний зв'язки?

• Які методи і засоби навчання були використані на уроці? Чи були вдалими вибір і поєднання?

• Які форми навчання (масові, гєупові, індивідуальні) домінували на уроці? Чи були вдалими Їх вибір і поєднання?

• Чи об'єктивно і відповідно до норм оцінені мною знання учнів?

• Чи правильно здійснювався на уроці інструктаж, визначалися обсяг і складність домашнього завдання? Чи було воно диференційованим?

• Що було зайвим у моїй діяльності і в діях учнів?

Методичні рекомендації вчителю щодо самоаналізу уроку

В основних напрямках реформи загальноосвітньої та професійної шкіл зазначається, що людина повинна виховуватись у нас непросто носієм певної суми знань, а насамперед, як громадянин суспільства, з притаманними йому переконаннями, мораллю, інтересами, високою культурою праці і поведінки.

У школі урок надійно посів місце основної організаційної форми навчання, де реалізуються його глобальні мета, цілі й завдання всебічного розвитку особистості, формування її інтелектуальних можливостей, здійснення виховання.

Урок можна вважати ефективним, якщо на ньому забезпечується оптимальний зв'язок усього комплексу навчально-виховних цілей, якщо увага і мислення учнів концентруються на основних, провідних ідеях і поняттях теми, що вивчається, пробуджуються і розвиваються навчальні процеси, формуються потреби учнів у знаннях.

Усі ці вимоги до сучасного уроку мотивовані науковою сучасною педагогікою. Але всі вони здійснені без творчого ставлення вчителя до організації навчання, без його майстерності. Майстерність учителя багато в чому залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки.

Аналізувати урок потрібно під кутом зору певної педагогічної концепції.

З точки зору оптимізації навчально-виховного процесу можна здійснювати самоаналіз за такою схемою:

• Які види змісту освіти передбачені навчальним планом уроку?

• Чи відповідали методи і прийоми навчання видам змісту і навчальному матеріалу?

• Рівні знань учнів перед уроком.

• Якого рівня знань досягнуто в результаті уроку?

• Ступінь усвідомлення знань учнями.

• Доцільність використання наочності і технічних засобів навчання.

• Чи був на уроці необхідний емоційний клімат.

• Чи була на уроці внутрішня логічна єдність.

• Як реалізована виховна мета уроку.

Примітка:

зміст освіти складається з:

• наукових знань (факти. закони. теорії);

• прикладних знань; - оцінювальних і методичних знань;

• логічних, історичних, філософських знань.

Рівні засвоєння знань:

• Рівень усвідомленого сприймання і запам'ятовування. Він проявляється у відтворенні засвоєного.

• Рівень застосування знань і вмінь за засвоєним зразком, тобто у знайомій ситуації. 3. Рівень застосування знань і вмінь У новій ситуації. Тобто Їх творче застосування.

Необхідно прагнути того, щоб учні досягли засвоєння основних знань і вмінь на третьому, тобто творчому рівні.

Учителям слід пам'ятати, що методи навчання не можуть бути поганими чи хорошими, сучасними чи застарілими, вони можуть лише відповідати тим цілям, для досягнення яких вони застосовувалися.

Психологічний аналіз уроку

1. Загальна психологічна спрямованість уроку:

• мотивація діяльності вчителя й учнів на уроці (за обов'язком, за інтересом, за традицією спільної діяльності...);

• інтерес учителя й учня до уроку (до змісту, методів і форм).

2. Реалізація ідей розвиваючого навчання:

• як здійснювалась робота щодо формування активності, самостійності й творчості;

• які засоби використовував учитель для постійного переходу від навчання до самонавчання.

3. Організація пізнавальної діяльності на уроці:

• чи були установки на сприймання, запам'ятовування і роздуми (що сприйняти, що завчити, що обговорити);

• як учитель домагався цілісного й свідомого, осмисленого сприйняття навчального матеріалу (поставив мету, спрямував усвідомленість в одне русло, застосував цілісний підхід, наочність, образність тощо);

• як організував увагу (як спрямовував, як переключав, що робив під час відволікання, як домагався стійкості);

• як розвивав пам'ять дітей (які види діяльності організовував, як націлював на запам'ятовування, збереження і відтворення, як добирав інформацію для запам'ятовування, скільки і як повторював, як перевіряв);

• як розвивав мислення учнів, використовуючи порівняння, зіставлення, аналіз, синтез, класифікацію, систематизацію, генералізацію;

• як працював із поняттями, аргументами;

• як розвивав творчу уяву.

4. Формування вмінь і навичок дітей:

• як формував загально навчальні вміння й навички;

• як вироблялися спеціальні вміння й навички;

• які практикував види вправ і як вони сприяли тренуванню умінь і навичок;

• яку роль відіграють вказівки, інструкції, алгоритми, зразки під час формування вмінь і навичок;

• чи раціонально використав час для формування вмінь і навичок

5. Розвиток емоційно-вольової сфери учнів:

• які емоції дітей переважають на уроці;

• які засоби корекції емоцій використав учитель на уроці;

• чи враховує педагог на уроці індивідуальні особливості й стан дитини;

• що робить для активізації вольової сфери у дітей;

• чи помічає учнів з агресивним і депресивним станом.

6. Психологічна саморегуляція вчителя на уроці:

• яке творче самопочуття вчителя на уроці;

• який контакт з учнями;

• як реагує вчитель на аналіз уроку.

Соціологічний аналіз уроку:

• Які форми співпраці вчитель використовує на уроці.

• Які стосунки між педагогом і учнями на уроці (доброзичливі, натягнуті, напружені, врівноважені, штучні, стримані, непевні, агресивні, депресивні тощо).

• Як виконують учні доручення або вказівки вчителя (нервово, спокійно, щиро, насильно, байдуже, ввічливо-коректно).

• Як спілкуються діти між собою на уроці. Чи допомагають один одному. Чи захищають один одного.

• Хто з дітей займається випереджувальним навчанням. Що вивчив наперед. Яку мету під час цього прагне досягти.

• Що особливо сподобалось учням на уроці. Яку б вони поставили йому оцінку, якби оцінювали за 10-бальною системою.

• Чи дістали діти задоволення від уроку. А від чого вони із задоволенням відмовилися б.

• Який педагогічний такт учителя. Чи завжди педагог на уроці ввічливий, тактовний, доброзичливий. Якщо не завжди, то чому.

• Як інакше хотіли б учні побудувати урок і стосунки з учителем.

• Які скарги має вчитель на учнів. Що хотів би змінити у стосунках із дітьми.

Аналіз уроку з позицій формування вмінь:

• Мета (щодо оволодіння вміннями).

• Структура (співвідношення частин).

• Інструктування (орієнтовна основа дій).

• Постановка мети.

• Пояснення теоретичного блоку.

• Перевірка готовності.

• Практична робота.

• Організація початку і кінця.

• Диференційований та індивідуальний підходи. Самостійність.

• Поточний контроль і самоконтроль.

• Робоче місце.

• Підготовка результатів.

• Аналіз результатів.

• Ступінь виконання роботи.

• Підсумковий контроль (аналіз роботи).

• Дотримання нормативних умов.

• Узагальнення, підбиття підсумків.

Аналіз уроку з позицій розвивального навчання

Розвивальна мета.

Методи і прийоми.

Проблемні, дослідницькі, творчі, діалогічні, колективні, ігрові. Формування знань, умінь, навичок.

Поняття, змістове узагальнення, робота зони найближчого розвитку, від абстрактного до конкретного, укрупнення дидактичних одиниць, підвищений темп, орієнтовна основа дій.

Формування способів розумових дій.

Доцільна навчальна діяльність, узагальнення, класифікація, судження, висновки, аналіз, синтез, формування само організаційних механізмів особистості, творчість, пізнавальна мотивація, вольова мотивація, самонавчання, самоствердження (Я-концепція), саморегуляція.

Принцип обліку індивідуальних особливостей. Індивідуальний підхід.

Рівнева диференціація.

Інші якості особистості.

Аналіз виховних аспектів уроку

Світоглядний напрямок

Особистість учителя (приклад), оптимізм, стосунки з людьми, ставлення до речей, до довкілля.

Навчальна праця на уроці.

Робоче місце, планування, активність, самостійність, повага до істини, старанність.

Виховання дисципліни.

Виховання учнів, дотримання порядку, відповідальність, уміння слухати, вимоги на уроці, тактовність, аргументованість. Вимоги, які ґрунтуються на: довірі, успіхові, інтересах.

Особистий підхід на уроці.

Педагогічна любов, розуміння дітей, допомога дітей, оцінювання дітей.

Схема аналізу уроку іноземної мови

Мета уроку визначена (чітко, конкретно, дидактично правильно, недостатньо чітко, не конкретно, дидактично виправдано).

Види (етапи) мовної діяльності (взаємопов'язані, недостатньо логічно послідовно, не послідовно, обумовлені темою і метою уроку, не обумовлені змістом уроку та поставленим дидактичним завданням).

Використані методи роботи (ефективні, малоефективні, неефективні, передбачають ознайомлюючий, стандартизуючий, варіантний, комбінований характер мовної діяльності школярів).

Прийоми (вступу, активізації, практичного застосування фонетичного, лексичного, граматичного матеріалу, різноманітні, доцільні, стимулюючі активну пізнавальну мовну діяльність учнів, одноманітні, доцільні, нестимулюючі).

Учитель застосував (хорові, парні, індивідуальні, комбіновані форми роботи, які сприяли, не сприяли формуванню мовних умінь і навичок).

Використання аудіовізуальних способів навчання (магнітофон, програвач, діафільми, епідіаскоп, кінофільм, таблиці, картини і т.д.).

Зворотний зв'язок (достатній, достатній частково, незадовільний).

Темп уроку (високий, уповільнений). Мовною практикою охоплені (всі учні класу, більша частина, менша, окремі учні).

9. Мовна діяльність школяра (повністю, частково) спрямована на (формування, активізацію, автоматизацію) умінь та навичок (вимови, аудіювання, діалогічного мовлення, монологічного, читання) (відповідає, частково відповідає, не відповідає визначеній метіуроку).

10. Мовлення учнів має (рецептивний, репродуктивний, умовнопродуктивний, продуктивний характер), комунікативне (повністю, частково) обумовлене, необумовлене.

11. Учні оперують (фонетичним, лексичним, граматичним) матеріалом на рівні (слова, речення, репліки, зв'язного висловлювання) з використанням (без використання) навчальної опори (логічних: аналогій, алгоритмів, схем, таблиць; зорових, складових і слухозорових: картин, ілюстрацій, озвучень картини та діафільмів і т.д.).

12. Учні проявили (стійкі, слабкі, незадовільні) уміння і навички під час оперу вання лексичними одиницями, граматичними структурами в (алогічних, відмінних) ситуаціях усного спілкування, читання (про себе, вголос, синтетичного, аналітичного).

13. Типовими недоліками в мовній підготовці школярів є (недосконала вимова, відсутність фонематичного слуху, мовної інтуїції, обмежений лексичний запас, незнання або недостатнє усвідомлення граматичних структур, недостатні навички самостійного мовлення без використання навчальних опор, невміння користуватися стимулюючими до розмови репліками, уповільнена мовна реакція і т.д.).

14. Інтерес учнів до вивчення іноземної мови (великий, значний, незначний, відсутній).

15. Урок проведений на високому, невисокому, незадовільному (науковому рівні); методично: грамотно, недостатньо грамотно, незадовільно).

Вчителю потрібно:

• дотримуватись вимог програми;

• ознайомитись із рекомендаціями інструктивно-методичних матеріалів і методичних посібників із питань;

• вивчити досвід розв'язання таких методичних проблем у практиці роботи вчителів;

• звернути увагу на підготовку учнів до уроку, наявність у них підручників, словників, зошитів, організація гуртових і парних видів роботи, чіткість і лаконічність формування завдань учням, естетичний вигляд наочних посібників та ін.;

• відвідати уроки вчителів у класах;

• поглиблено самостійно вивчити тему (проблему).

Схема аналізу уроку математики

1. Підготовка учителя до уроку (записи на дошці, обладнання,таблиці).

2. Обладнання робочого місця школяра (чи є все необхідне для уроку), підготовка учнів до уроку.

3. Чи правильно визначені вчителем навчальні, виховні, розвиваючі цілі? Які конкретно навчально-пізнавальні завдання ставивучитель перед учнями на уроці? Чи досягнув учитель мети на уроці?

4. Відповідність змісту уроку програмі. Місце серед інших уроків щодо вивчення всієї теми.

5. Виконання основних принципів дидактики (науковість, наочність, доступність, єдність теорії з практикою).

6. Як визначено структуру уроку, види, прийоми і методи роботи відповідно до мети, змісту уроку і рівня підготовленості учнівкласу?

7. Як здійснювався диференційований підхід у навчанні школярів? Попередження неуспішності учнів.

8. НОП на уроці, раціональне використання часу на уроці.

9. Контроль за знаннями учнів. Форми контролю. Види опитування. Об'єктивність оцінювання.

10. Способи розвитку розумової діяльності школярів.

11. Система повторення.

12. Види перевірки домашнього завдання.

13. Усвідомлення у засвоєнні учнями правил, математичних понять, математичної символіки.

14. Розвиток математичної мови.

15. Як розв'язувалося завдання - озброїти учнів методами самостійної роботи (проведення спеціальних індивідуальних завдань, самостійна робота з підручником, літературою, навчаючих самостійних робіт)?

16. Прищеплювання інтересу до предмета.

17. Міжпредметні зв'язки.

18. Спілкування вчителя з учнями (такт, вміння володіти класом, бажання допомогти учневі).

19. Домашні завдання (рівень, обсяг, інструктаж, врахування індивідуальних можливостей).

20. Підбиття підсумку уроку.