'Українська хата'. 'Хатні обереги'

Немає в дитині нічого, що

вимагає від педагога жорстокості.

Не давайте прорости в своїх душах

насінню зневіри в людину, підозрілості.

УРОК НРАВСТВЕННОСТИ

7 - Б класс

Классный руководитель: Ткачук Н. С.

Хід уроку

Вступна бесіда

У ч и т е л ь.

Що таке Україна?

В чистім полі пшениця,

За віконцем калина,

Біля верби криниця.

Ніжна пісня матусі

Під тополями хата,

Тиха казка бабусі,

Дужі руки у тата.

Україна - це край, що нагадує серце. Доторкнімось ж ніжними і теплими руками до цього серця, до рідної матері, домівки, запашної хлібини на вишитому рушникові, до душі українського народу - пісні, до кетягів червоної калини, до ніжної зелені верб і вони загріють ваше серце назавжди. Тема нашого уроку «Українська хата. Хатні обереги».

Що ж таке оберіг?

У ч е н ь. Кожна людина з дитинства і до старості перебуває в полоні традиційних уявлень народу, висловлених у піснях, казках, легендах, переказах, загадках, прислів'ях. До народної культури входять і обереги. З навколишнього світу людина відокремлювала ті предмети та явища, які допомагали їй у подоланні труднощів життя.

У ч и т е л ь.Які предмети допомагали людям?

У ч е н ь. Земля давала їжу, хата оселя сімейним фундаментом, рослини служили ліками, тварини віщувала про погодні зміни. Людина почувала себе комфортно в своєму середовищі, тому що оточення допомагало їй у цьому.

У ч и т е л ь.Обереги наші давні й добрі символи, їхнє коріння сягає глибини століть. Назвіть споконвічні символи - обереги України.

Перша сторінка нашого усного журналу - українська хата.

Чимало оберегів пов'язано з житлом - хатиною. Все тут дихає бажанням забезпечити родині тепло, безпеку затишок.

Які звичаї, повір'я існували у українського народу перед тим, як будувати хату?

У ч е н ь. Існує чимало повір'їв, звичаїв про будівництво хати. Для того, щоб усе велося й жилося добре, щоб усі здорові були, треба вибирати для хати щасливе місце.

У ч и т е л ь. Батьківська оселя - це родинне вогнище, вона має вселюдську цінність. Звідси ми пішли у широкий світ. В ній пахло духмяними паляницями, дзвеніла материнська колискова пісня, сміх дітвори.

У ч е н ь. Ти стоїш не багата й не пишна

Виглядаючи з саду у луг,

Рясний цвіт обтрусили вже вишні

На солом'яний твій капелюх.

Ти була мені наче мати,

Ти служила мені як могла, -

Кожна кроквочка, кожна лата

Не жаліла для нас тепла.

У ч и т е л ь. Хата, як і людина, уміє плакати й усміхатися, вона може бути горда і сумна, пихата і скромна. Все залежить від того, яка людина в ній живе. Як люди веселі, то й хата весела. А якщо хату покинули її господарі? Тоді вона горбиться, в'яне, як рослина без поживних речовин. Людина, покидаючи свою оселю, залишає в ній частину свого життя, частинку свого тепла.

Старі хати поступово зникають з краєвиду села. І ми починаємо забувати, в яких хатах жили наші батьки і діди. А разом з тим втрачаємо і свої традиції. Тож збережімо якнайдовше домівки наших батьків.

Чому кажуть, що українська хата - колиска нашого народу?

У ч е н ь. З цієї хати пішли у світ великі люди - Г.Сковорода, Т.Г.Шевченко, І.Я.Франко.

У ч и т е л ь. Що ж є невід'ємним атрибутом української хати?

У ч е н ь. Піч - атрибут традиційної української оселі - виконувала не лише важливу господарську, але й магічну роль.

У ч и т е л ь. У традиційному українському інтер'єрі піч обов'язково зводили при вході до оселі. Її розміщували по діагоналі до покуття, котрий також виконував оберегову функцію. Таке розташування хатнього вогнища зумовлене магічними його здатностями: оберігати оселю від злих духів, які здебільшого пробираються через вхідні двері. В «обов'язки» печі входило й пильнувати, аби через комин не проникала нечиста сила. Звідси й давній звичай - причиняти заслінкою комин, коли у печі не горить вогонь.

У ч и т е л ь. Як з давніх часів люди ставились до печі?

У ч е н ь. Ставлення до печі як до своєрідної святині засвідчують численні звичаї: щодня підмазувати її, підмітати припічок, а по суботах - білити.

В багатьох регіонах піч іззовні розмальовували візерунками, які виконували роль хатніх оберегів. Біля неї найчастіше ворожили дівчата, щоб завбачити майбутнє, або ж красуня молода мусила сидіти й колупати піч, коли давала згоду на одруження.

У ч е н ь. Переходячи жити до молодого, відданиця разом із приданим брала і шматочок цеглини із родовідної печі - на щасливе подружнє життя. Як до живої істоти звертаються до печі й коровайниці під час випікання обрядового хліба - короваю.

У ч е н ь. За давнім звичаєм, гості, заходячи до хати, знімали головні убори й тричі кланялися покутю, образам і печі.

У ч и т е л ь. А чи знаєте ви прислів'я та приказки про піч?

У ч н і.

1.Добра то річ, що є в хаті піч.

2.З одної печі, та не однакові калачі.

3.З своєї печі і дим солодкий.

4.Піч нам рідна мати.

5.Своя піч найліпше гріє.

Друга сторінка - «Рослинні обереги».

У ч и т е л ь. А далі наша мова піде про рослинні символи України. Згадаймо слова «Без верби і калини нема України». Восени біля кожної хати червоніли кетяги калини - дерева-символа українського народу. На нашій планеті росте понад 200 видів калини, але найбільше шанували калину на Україні.

Червону калину ми можемо побачити і на рушниках.

Як ви думаєте чому?

У ч е н ь. В усіх народів є улюблені рослини - символи. У нас, в Україні, - це калина. Цей добрий знак збагачує серця пам'яттю про рідну землю, батьків, дім. Кущ калини це те, що залишають нам у спадщину батьки, це те, що буде нас зв'язувати усе життя з рідною домівкою, оберігатиме від незгод.

У ч и т е л ь. Чому кажуть: «Збудував дім - посади біля вікон калину»?

У ч е н ь. Послухайте легенду про калину.

(Лунає пісня «Одна калина»).

Третя сторінка «Рушник - хатній оберіг українців».

У ч и т е л ь. Рушники на стіні. Давній наш звичай. І не було, здається, на Україні жодної оселі, яка б не прикрашалася рушниками.

«Хата без рушників, - казали в народі, - родина без дітей». Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був обличчям оселі, а відтак і господаря. Він - взірець людської працьовитості.

У ч е н ь читає вірш «Висить рушник у хат на кілочку».

У ч и т е л ь. Рушник - це оберіг, який завжди буде в наших привітних оселях, як ознака великої любові і незрадливості та ніжної материнської пісні, яка кличе нас до рідної домівки.

Дуже часто гостей зустрічають з хлібом-сіллю на вишитому рушничкові.

Що означає прийняти цей рушник?

У ч е н ь. Духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тих, хто виявив її.

У ч и т е л ь. Не можна уявити собі українську хату без рушника. Довгими зимовими вечорами вишивали їх дівчата. Під вправними руками майстринь простий шматок полотна ставав витвором мистецтва.

Без рушника ніде не обходилося, він завжди був під рукою, тому назву свою дістав від слова «рука» - ручник, тобто рушник. З давніх-давен у чарівну силу рушника вірили як у доброго чудодія, що вбереже від всякого лиха.

У чому полягає сила рушника?

У ч е н ь. А сила рушника - у візерунках, вишитих на ньому. Рушник можна читати, як читають книгу. Треба лише розумітися на орнаментах.

У ч и т е л ь. Які ж візерунки зустрічаються на рушниках? Давайте розкриємо їх секрети?

Калина - це дерево нашого українського роду.

Колись, у сиву давнину, вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, тому і назву свою має від давньої назви Сонця - Коло. Ягідки калини червоні, то вони і стали символом невмирущого роду, тому весільні рушники прикрашають могутніми гронами калини.

Калина в парі з дубом - це поєднання символів сили і краси. Дуб - священне дерево, він уособлював Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку життя.

А що символізує виноград?

У ч е н ь. Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім'ї.

У ч и т е л ь. Чи доводилось вам спостерігати, що з квітами на вишиванках переплітався пташиний світ?

Птахи - то символ людських душ. Які птахи найчастіше зустрічаються на вишивках?

У ч е н ь 1. Ластівка - несе добру звістку.

У ч е н ь 2. Лебеді - символ вірності.

У ч и т е л ь. Погляньте на рушники, який колір переважає в узорах?

У ч е н ь. Найчастіше - червоний і чорний.

У ч и т е л ь. Як на вашу думку, що означає чорний колір?

У ч е н ь. Чорний колір - це сум, що символізує тугу за своїм коханням, за вірним охоронцем.

У ч и т е л ь. А що ви знаєте про історію вишивки?

У ч е н ь. Мистецтво вишивати виникло дуже давно. Передавалося від однієї майстрині до іншої.

У ч и т е л ь. І на заручинах, коли дівчина погоджувалася вийти заміж, вона перев'язувала сватів рушниками. І в день весілля ставали наречені на вишитий рушник.

Тож давайте завітаємо з вами на сватання.

Сцена сватання.

У ч и те л ь. Після сватання справляли гучне весілля. А в понеділок багато людей сходилось дивитись, як молода починала вбирати хату своїми рушниками. Розвішувала їх на двері, і на образи, і на вікна. Хата виглядала, як писанка.

Від сивої давнини і до сьогодні, у радості й у горі рушник - невід'ємна частина нашого побуту. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою нитками на полотні.

Сьогодні ми згадали лише декілька оберегів нашого народу. Їх дуже багато. Про них можна говорити і говорити.

Як ви вважаєте, чому ми згадуємо про давні звичаї, традиції?

У ч е н ь. Потрібно шанувати свій народ, його мову, землю свою, рідний край, бо ми частина всього цього нам рідного і близького.

У ч и т е л ь.Я хочу, діти, щоб для вас, коли станете дорослими, дорогою залишилась рідна домівка, щоб палко любили рідний край, його звичаї, мову, щоб ніколи не змогли зламати калинову гілку чи інше дерево, а навпаки, прикрашали нашу землю своїми руками.

Тож пам'ятаймо, хто ми є, бережімо звичаї наші, шануймо наші обереги.