Учителю
Проект на тему: 'Хлеб - всему голова' (2 класс)

Проект на тему: 'Хлеб - всему голова' (2 класс)

Автор публикации: Школьная И.С.

Дата публикации: 30.10.2014

Краткое описание: Як з’явилась паляниця… Багато століть тому наші предки подорожували у пошуках їжі. Заздалегідь вони помітили, якщо кинути у вологу землю зерно, то через деякий час виросте більше зерен. Довгий час потому, користуючись цим секретом вони вживали в їжу зерна в сирому виг

предварительный просмотр материала

Мелітопольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11 Мелітопольської міської ради Запорізької області

Проект

учнів 2-А класу

Мелітопольської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів № 11

«Паляниця - святий хліб»

Керівник проекту:

вчитель початкових класів, класний керівник 2-А

Школьна Ірина Степанівна

2014р

Зміст

Паляниця - святий хліб
Як з'явилася паляниця
Подорож паляниці до столу в наш час
Бережливе відношення до хлібу
Українські традиції
Види хліба
Прислів'я та приказки
Паляниця (казка)
Малюємо українську паляницю
Хліб
Виховна година
Сценарій свята «Святий хліб»
Ігри про хліб
Лічилки
Веселі задачі
Ребуси
Хліб - це життя
Список використаної літератури

Паляниця - святий хліб

Як з'явилась паляниця…

Багато століть тому наші предки подорожували у пошуках їжі. Заздалегідь вони помітили, якщо кинути у вологу землю зерно, то через деякий час виросте більше зерен. Довгий час потому, користуючись цим секретом вони вживали в їжу зерна в сирому вигляді, але потім навчились розтирати їх між каменями, та отриману крупу варити.

Так з'явилися перші жорна, перша мука, перша паляниця. Перша паляниця мала вигляд рідкої каші. Її в наш час ще вживають у вигляді хлібної юшки в деяких країнах Африки та Азії. У дикоростучої пшениці зерна тяжко відділялися від колоса. І, щоб полегшити витяг їх, древні люди зробили ще одне відкриття. До того часу людина вже навчилася добувати вогонь і застосовувати його для приготування їжі. Предки виявили, що підігріті зерна легше відокремлюються від колосків. Вони нагрівати на розігрітих каменях зібрані злаки і складали отримане у вириті ями. Згодом виявили, що якщо підсмажені зерна роздрібнити і змішати з водою, каша виходить набагато смачніше тієї, яку вони їли із сирих зерен.

Багато тисяч років тому людина навчилася обробляти і культивувати пшеницю і ячмінь. У той час винайшли ручні млини, ступки, народився перший печений хліб. Археологи припускають, що одного разу під час приготування зернової каші частина її вилилася і перетворилася на рум'яну коржик. Своїм приємним запахом, апетитним виглядом і смаком вона здивувала людину. Тоді-то наші далекі предки з густої зернової каші стали випікати прісний хліб у вигляді коржа.

На Україні кажуть : " Коли людина тяжкою працею зорює землю, сіє зерно, збирає врожай і пече з нього хліб, тоді вона знайшла і батьківщину. "

Подорож паляниці до столу в наш час.

Благословенна праця хлібороба -

Хліб завжди був і є святим.

Тривога в ньому і жалоба,

Та колосочок золотий

Який пробився крізь морози -

Зеленим пір'ячком зійшов.

Його весни зігріли сльози,

У ньому, з древності - любов.

І в першоспечену хлібину

Ввійшла вона...

На втечі діб

Радіє стомлена родина -

Бо на столі селянський хліб!

Черствого хліба не буває,

Черствіють очі, ті що злі.

Дивіться люди: скарб зростає

І колоситься на землі.

Володимир Вакуленко

Бережливе відношення до хліба

Паляниця - віддавна священний хліб слов'ян. Здавна українці ставили пшеничні колоски на почесному місці хати. І це не випадково. Бо хліб був не лише годувальником, а й давньою слов'янською святинею. У великому труді народжувалася духмяна паляниця, і завжди до неї ставились з особливою повагою. І боляче дивитися, як лежить недоїдений окраєць хліба десь у коридорах нашої школи. То згадаймо ж мудрі поради наших пращурів і вклонімося хлібові. Яке щастя, яке добро, що є хліб на світі! Спочатку він у землі, потім у борошні й нарешті на столі. Хліб, народжений працею, зрум'янений, пахучий, вірний наш годувальник .Споконвіку називали хліб святим. Ще з давніх-давен люди складали на честь хліба радісні й бентежні пісні, де з любов'ю говорилося про святість хліба, про його велич. Люди вірили, що Бог наділяє людину хлібом разом із Долею. Тому створені уявлення визначили правила поведінки із паляницею під час їжі.

Не дозволялося, щоб одна людина доїдала шматок після іншої - забереш щастя і силу.

Якщо залишив шматок, то цілу ніч снитимуться старці, будеш худнути.

Не дозволялося їсти за спиною іншої людини - "з'їси його силу". Християнська символіка ототожнювала хліб із тілом Божим. В Україні будь-яке свято чи обряд не обходились без паляниці, вона була символом гостинності, прихильності, та оберегом. Пшеничні паляниці вживали частіше як святкові або обрядові страви, бо в Україні перевагу завжди надавали житньому хлібові. Паляниці були вінцем хліборобської праці, символізували благородство і красу,багатство і цінність. Паляниця є віддзеркаленням нашого національного обличчя і прагнення народу до волі, удосконалення, краси й сонця.

«Не кидайсь хлібом, він святий», -
В суворості ласкавій,
Бувало, каже дід старий,
Малечі кучерявій.
«Не грайся хлібом, то ж бо гріх», -
Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало, каже мати.
Бо красен труд, хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські родить мови.
Хто зерно сіє золоте
В землі палку невтому,
Той сам пшеницею зросте
На полі вселюдському.

М.Рильский

Українські Традиції

Паляниця - значущий атрибут слов'янського харчування.

Хліб - усьому голова,

Хліб та вода - козацька їда,

Без хліба суха бесіда -

таких прикладів української народної мудрості можна наводити безліч.

Улюбленим повсякденним, святковим та обрядовим хлібом на Україні був учинений, тобто виготовлений на розчині, заквасці. Розчину робили на хмелю, потім залишали шматок тіста від попередньої випічки. Виготовляли закваску, потім тісто, яке не раз перемішували. Пекли хліб у добре розпаленій печі на поду (черені), підкладаючи під хлібини сушене капустяне листя.

На Україні завжди віддавали перевагу житньому хлібу, а пшеничний випікали на великі свята - Різдво, Пасху, весілля.

Xліб є символом добробуту та гостинності. Протягом віків у народі вироблялося ставлення до нього як до священного предмета. Крихти й уламки хліба ніколи не викидали, а віддавали птиці чи худобі. За гріх вважалося недоїсти шматок хліба, а якщо такий шматок падав на землю, годилося підняти його, почистити від пилу, поцілувати й доїсти.

Хліб-сіль, покриті рушником, були необхідним атрибутом. Запрошуючи до столу, господар казав: Просимо до нашого хліба-солі, а після застілля гості дякували за хліб-сіль.

Розділити з кимось хліб-сіль - означало подружитися, побрататися. Зустрічати хлібом-сіллю дорогих гостей -

цей звичай, що має глибоке коріння, дійшов до нашого часу.

Види хліба.

(Класифікація 1)Залежно від борошна розрізняють:

пшеничний хліб,

пшенично-житній хліб,

житній хліб,

гречаний хліб,

зерновий хліб,

висівковий,

без дріжджовий,

з пророщеного зерна

(без борошна)

(Класифікація 2)По рецептурі розрізняють:

1.Покращенний хліб,а саме:

хліб заварний

хліб молочний

(з молоком, патокою)

гірчичний хліб

(з молоком, гірчичною олією)

чайний хліб

( з солодом, патокою

і коріандром)

2.Здобні вироби готують з борошна вищого ґатунку з додаванням жиру, цукру, яєць, родзинок і ін. Розрізняють:

хали плетені,

ріжки і рогалики,

калачі і ситнички,

плюшки, равлики,

коржики

3.Дієтичні і національні хлібні вироби. Дієтичні хлібні вироби призначені для людей літнього віку, страждаючих певними захворюваннями. Для людей, страждаючих цукровим діабетом, ожирінням, ревматизмом, готують хліб білково-висівковий, білково-пшеничний а також ахлорідний хліб (без солі).

4.Простий хліб, а саме: виготовлений з муки, води, солі і дріжджів.

(Класифікація 3) За способом випічки - череневі(подові) і формові.

Прислів'я та приказки

Хліб - усьому голова.
Де оре сошка (підставка для зброї), там хліба трошки.
Глибше орати - більше хліба мати.
Хліб на хліб сіяти - ні молотити, ні віяти.
Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде.
Посій упору, будеш мати зерна гору.
Сухий березень, теплий квітень, мокрий май - буде хліба врожай!
Сухий марець, мокрий май - буде жито, як той гай.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Май холодний - рік хлібородний.
Зима без снігу - літо без хліба.
Багато снігу - багато хліба.
•Літом сякий-такий бур'янець, а хліба буханець -то й ситий чоловік.
Звабиш калачем, не відженеш і бичем.
Тринди-ринди - коржі з маком.
Без приправи і паляниці не зробиш.
Із-за смичка - тонка паляничка.
Не для Гриця паляниця.
Нехай книш, аби не паляниця.
Паляниця - хлібові сестриця.
Паляниця - як пух, як дух, як милеє щастя.
Яка пшениця, така й паляниця.
Обійдеться великдень без гречаної паски.
Годі з болота паску спекти.
Добра паска, як є ковбаска.
Аби хліб, а зуби знайдуться.
А де ж той хліб, що вчора з'їли?
Без хліба і без води погано жити.
Без хліба і любов гине.
Без солі, без хліба немає обіда.
І рибка без хліба бридка.
Бодай ніхто товченого хліба не діждав ні пекти, ні їсти.
Будем постити, як хліба не стане.
Легкого хліба захотів.
Де хліб і вода, там нема голода.
Добрий хліб, коли нема калача.
Є хліб - солі нема, є сіль - хліба нема.
Житній хліб пшеничному калачеві дід.
Завжди є їдець на готовий хлібець.
З полови хліба не спечеш.
Зварили нічо та й з'їли без хліба.
З неба хліб не падає.
З чого хліб, з того й пироги.
З печі сирого хліба не виймають.
І я вчений на хліб печений. їмо хліб троякий: чорний, білий і ніякий.
Кий на кий вадить, а хліб на хліб не завадить.
Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі.
Кожному хліб не гіркий.
Коли б хліб та вода, то не буде голода.
Як є хліба край, то і в хліві рай, а як хліба ні куска,

так і в горниці тоска.

Коли не стане хліба, так грінки грій.
Коли стало на хліб, то стане й на обід.
Коли хліб на столі, то стіл - престіл, а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка.
Коли хліб, тоді й розум.
Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою.
Краще їсти хліб з водою, ніж жити чужиною.
Ліпше свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений.
Люди - не татари, дадуть хліба і сметани.
Мова мовиться, а хліб їсться.

Паляниця

(Українська народна казка Поділля)

На околиці села, що поринало в густу зелень Чорного лісу, стояла чепурненька біла хатка з маленькими віконцями. Над віконцями тісно один до одного були наліплені ластовині гнізда. Багато весен підряд дід Северин милувався веселим життям «ластовиного готелю».

Якось одного разу пройняв його душу несамовитий крик ластівки. Він вибіг з хати і побачив, як ластівка відбивалась від яструба біля гніздечка, де пищали маленькі пташенятка.

Дід одразу кинувся на допомогу бідній ластівці. Вхопивши ломаку, яка лежала під хатою, він звалив нападаючого птаха на землю. Впала на землю і скривавлена ластівка. Дід покликав бабу Явдоху і та взялася лікувати бідолаху, а згодом і довелося старим годувати і ластовенят.

Незабаром ластівка змогла самостійно літати і приносити їжу своїм діткам. Швидко плине час, і восени, як тільки ліс став міняти вбрання, вся ластовина родина зібралася у вирій. Вийшли дід Северин і баба Явдоха проводжати в далеку дорогу своїх ластівок, як раптом підлетіла врятована ними ластівка під саме вухо діда і заговорила людською мовою:

- Дуже дякую вам обом, добрі люди, і хочу віддячити. Я не проста ластівка, я раз в житті можу бути доброю чарівницею і виконати три ваші бажання: одне - діда, друге - баби, а третє - ваше спільне завтра на світанку.

Сказала і одразу вся ластовина зграя піднялася в небо. Дід і баба стояли як зачаровані. Потім пішли до хати і стали думати - гадати, що ж побажати. Очі діда засяяли від мрійливої радості.

От, - каже, - нам би з тобою нову гарну хату, щоб дах не протікав, оце було б добре.

Зітхнула баба мрійливо та й каже:

- А якби коло хати ще й сад гарний ріс, оце була б краса.

- А що ж разом придумати? Давай - каже баба, попросимо у ластівки сили і молодості.

- Ні, - каже дід, - я б хотів, щоб коло хати було озеро, а там водилась гарна риба, пам'ятаєш, я був спритним колись рибалкою.

- Нащо тобі те озеро? - гнівно запитала баба.

- Давай краще побажаємо , щоб купці одежі всякої навезли і щоб ми щось вибрали для себе.

- А їсти що, спідниці будемо? - насупився дід. - Може краще замовимо ластівці якусь ферму невеличку?

- Ти що, збожеволів? - вигукнула баба. На фермі ж робити тяжко треба, у нас вже сили нема.

Довго вони сперечалися, сердиті і голодні лягли спати. Прокинулися рано, було ще зовсім темно, і півні навіть не кукурікали. Дід тільки хотів щось сказати, а баба рота затуляє.

Я перша буду бажання замовляти, мовчи, діду.

- Чому це ти завжди перша маєш бути? - розгнівався старий чоловік.

Потім знову вони сперечалися і не помітили, як стало світати. Дід оглянув напівпорожню комору, холодну піч і сказав:

- Досить, бабо, дутися. Я вже їсти хочу. Хоч би якась паляниця десь узялася, чи що?

Як тільки він це сказав, глядь - на столі велика розкішна паляниця, ніби промовляє: «З'їжте мене, я така смачна». Дід підійшов до столу і розділив паляницю навпіл.

- Ша, стара досить сердитись.

Баба як почала від злості тупати ногами, як почала кричати:

- Щоб ця паляниця та до вух твоїх вчепилася!

Тут раптом обидві половини паляниці підскочили і міцно притиснулися до дідових вух. Спочатку баба засміялася, коли побачила діда з величезними вухами, а з часом їй було зовсім не до сміху. Вона зо всієї сили хотіла відірвати половинки паляниці від дідових вух, та марно. Дід тягнув теж зо всієї сили за вуха разом з кусками паляниці та теж даремно. Потім баба спробувала відгризти приклеєні куски паляниці, але теж безуспішно.

А коли вранці до них постукали в двері сусіди, дід і баба разом вигукнули своє спільне бажання, щоб обидві половинки паляниці відчепилися нарешті від дідових вух і зайняли своє місце в тарілці.

- Ну й добре, - сказала баба, - а то що б в селі сказали люди, якби ти з'явився на вулиці з такими великими вухами?

Потім сіли дід з бабою за стіл, з'їли з апетитом паляницю облизалися, і на тому їх бажання закінчилися.