Виховний захід 'Українські вечорниці'

Сценарій

Українські вечорниці

Селянська хата (піч, стіл із рушниками, вшитими скатертинами)

Ведуча: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути й барвінку, над яким світяться яскраві зорі! Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі могили в степу, обеліски та прекрасна народна пісня.

Лунають українські пісні.

Ведучий: Українська пісня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву й ніжну. Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою дорогих дітей своїх! Скількох митців надихала її мелодія!

Українська пісня - це бездонна душа українського народу.

Ведучі йдуть зі сцени, дівчата співають пісню, виходить господиня вечорниць.

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість: цілу ніч прогуляли б, тільки б музика та пісні. Тож споконвіку так ведеться, І ми

колись... Як згадаю... Літа-літа! Летять, наче орли сизокрилі. (Співає.)

Ой, верніться, літа мої,

Хоч до мене в гості...

(звертається до гостей із хлібом-сіллю на вишиванім українськім рушнику)

Добрий вечір добрим людям!

Дай, Боже, щастя, вам всюди!

Вік бажаю в мирі жити

І ніколи не тужити.

Вклоняється до гостей в залі.

Любі друзі, милі гості,

Ласкаво прошу до світлиці

На веселі наші вечорниці!

Кладе рушник із хлібом-сіллю посеред стопу.

Господи, Господи! Як подумаєш… Коли ми ще дівували, зачуєш де-небудь вечорниці - то аж тини тріщать. А тепер... От скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Нехай воно хоч і свято, звісно, а й час би. Ні, що не кажи, а. світ перемінився.

Чути пісню «Ой вербо, вербо, де ти росла, що твоє листя вода знесла».

Господиня: О, здається, вже й дівчата йдуть.

Співаючи, заходять дівчата.

Дівчина: Добрий вечір у вашій хаті. Помагай, Боже, на все добре. Чи приймете нас на гостину?

Господиня: Проходьте, проходьте. А що у вас у руках?

Дівчина: Та це ж вишневі гілочки. Ми поставимо їх у воду, і якщо гілка зацвіте до Різдва чи Маланки - то це добра ознака, бо й дівоча доля цвіте, а якщо ні - кепські справи (ставлять гілочки у вазу).

Господиня: Просимо гостей до хати, просимо сідати.

Дівчата сідають, виймають вишивання, двоє залишаються.

Дівчина: Чи ж нам пристало сідати, нам пристало пісню співати.

(спіють)

Господиня: Дівчата, голубоньки, не крайте серце, весело співайте.

(спіють веселу пісню)

Дівчина: А де ж наші хлопці?

Господиня: Та не хвилюйся, з'являться!

(чути пісню, яку співають хлопці, що йдуть на вечорниці. Стукіт у двері)

Дівчина: Ой, дівчата, хтось грюкає за дверима.

Господиня: Мабуть, хлопці бешкетують, треба подивитися.

(відчиняє двері)

Хлопці: Пустіть до хати!

Дівчина: Гарненько попросіть!

Дівчина: Агов, хто такі?

Хлопці: Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати!

Дівчина: Не пустимо в хату, дуже вас багато!

Хлопці: Пустіть, бо гірше буде!

Дівчина: Ми як візьмемо рогатини, полатаєм ваші спини!

Хлопці: (вдають, що злякалися). Дівчатонька, голубоньки, та ми ж не

битися, та ми ж прийшли миритися. Гостинці принесли й музик привели!

Хлопці: (співає). Галя, Галя чорнобрива,

Чого в тебе брови криво?

На козака задивилась,

Та й брівоньки іскривились...

Дівчина: А до мене Яків приходив,

Коробочку раків приносив.

А я тії раки забрала,

А Якова з хати прогнала!

(Стукіт у двері, заходить старий дід)

Дід: Добрий вечір, господине. І вам, дівчатонька-кралі, і вам, хлопці-соколи ясні.

Господиня: Проходьте, дідусю.

Дід: Не сидиться мені з бабою на печі. Вона заснула, а я тишком-нишком вибрався і

прийшов до вас.

Хлопці: Розкажіть, діду Василю, як ви на вечорниці ходили, як колись молодими були,

про що мріяли, як любили.

Дід: Ой! Як згадаю ті давні часи, то здається, що все ніби вчора було. Колись, як підростає син, то батько пишався ним, бо то буде йото наступник, А які парубки колись були: роботящі, чемні, вміли косити й сіяти. А одягалися у вишиті сорочки, аж любо було подивитися! І батьків любили та шанували, і старших поважали, і дівчат не ображали.

(дівчата виконують танець)

Господиня: Які ж вечорниці без ворожіння?!

Нумо, дівчата, угадуйте свою долю!

(Пропонує дівчатам витягнути з купки малюнки: намальована квітка -

нехай дівчина підросте трохи; віночок - дівчина цього року вийде заміж)

Дівчина: А моя бабуся розказувала, що вона ворожила на ложках. Потрібно постукати

ложкою об ложку. Від звуку прокинуться собаки, у якій стороні загавкають, то

звідти і старостів чекати.

Дівчина: А мені розповідали, що треба роззутися та підкинути чобіток: у який бік

повернеться халява, то звідти й старостів слід чекати.

Господиня: Ох і стомили ми вас, друзі.

Дівчина: Пізно вже, скоро півні заспівають.

Час прощання настав.

Бажаю вам щиро; щоб ви не старіли,

Щоб серцем, душею, були молоді,

До рідного краю любов'ю горіли

І користь приносили рідній землі!

Хлопці: Скільки б не співали, завершити час,

Кращі побажання ви прийміть від нас.

І в вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були.

Дівчина: Дорогі друзі! Бажаємо вам щастя! На все добре, до побачення!