Урок Л. Українка 'Тиша морська'

Інтегрований урок

контекстуального аналізу

(українська література - музичне мистецтво -

образотворче мистецтво)

6 клас

Тема: Л.Українка

Вірш «Тиша морська.»

Підготувала

учитель ЗОШ №26

м.Донецька

Бурда Ірина Валеріївна

2014 рік

Л. Українка «Тиша морська»

Мета: продовжити знайомити з поетичною творчістю Лесі Українки, пов'язуючи її з біографією письменниці; проаналізувати, з'ясовуючи ідейно-тематичне спрямування, художні особливості поезії «Тиша морська»;
розвивати культуру зв'язного мовлення, логічне мислення, пам'ять, увагу, спостережливість, уміння виразно читати поетичні твори; узагальнювати, систематизувати висновки; виховувати естетичні почуття, любов до природи.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу; інтегрований урок

Обладнання: комп'ютер, мультимедійний проектор, підручник

Методи і прийоми: слово вчителя, бесіда, метод «Мікрофон», рефлексія.

Перебіг уроку

І.Організаційно-мотиваційний етап

Стали, діти, підтягнулись, Один одному всі щиро посміхнулись. Поверніться обличчям до гостей І лагідно промовте: «Добрий день!» Продзвенів уже дзвінок, Сіли всі рівненько, Починаємо урок.

1. Відповіді на запитання. Гра «Мікрофон».(Слайд 1)

- Погляньте на цю картину. Як ви думаєте, що на ній зображено?

- Так, на картині зображений пейзаж.

- Пригадайте, що називається пейзажем?

Пейзаж - один із композиційних компонентів художнього твору: опис природи, будь-якого незамкненого простору зовнішнього світу.

2.А зараз погляньте будь ласка на ці зображення, що на них зображено? (Слайд 2 Морські пейзажі)

Відгадування загадки. Кругом вода, а з питвом - біда. Хто знає - де це буває? (На морі)

Образ моря в українській народній творчості починає з'являтися в часи створення козацького флоту. Прислів'я та приказки живуть в народній мові століттями, глибоко відображаючи історію та запам'ятовуючи події. Вони створювалися багатьма поколіннями, як правило, не мають автора, їх поетична мова багата, проста та виразна. Не можна оминути й прислів'їв та приказок, пов'язаних з морем, рибалками, риболовлею.

3.Учні наводять приклади прислів;їв та приказок .

Нащо в море воду лити, коли й так море повне.

До моря води не доливай.

Чекай моря погоди, то роса очі виїсть.

Сиди у моря та жди погоди.

І море починалося з краплі.

З малих крапель робиться море.

Ложкою моря не вичерпати.

Йому й море по коліна.

Море - рибальське поле.

Море перепливти - не поле перейти.

Море перепливти - не шматок хліба з'їсти.

Не море топить кораблі, а вітер.

По морю плавав, а води не бачив.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку.

1.Мотивація.

- Чи доводилося вам колись бувати коло моря?

-З чим асоціюється у вашій уяві море?

-Які звуки ви чуєте, коли уявляєте цю стихію? .

- Обґрунтуйте свою відповідь.

Технологія «Асоціативний кущ».

- Діти, коли ви чуєте чи вимовляєте слово «море», що ви уявляєте?

море

(Діти називають і записують на дошці слова, будуючи «асоціативний кущ».)

• Вид пейзажу, об'єктом зображення якого є море, має назву марина. А художників, які пишуть море, називають мариністами.

3.Маринізм - морська тематика в художній літературі, позначена не тільки естетичним переживанням морських краєвидів та життя моряків, а доволі часто й поривом у незвіданий простір, бажанням до відкриття нового. Це і мариністичні мотиви, і образи в народній, класичній і сучасній літературах; жанри морського роману й мариністичної лірики, образи мореплавців, першовідкривачів, піратів та морських фантастичних істот у художніх творах.

Вічна загадка морського плеса та бажання людини знайти відгадку до його розуміння відкривають перед нами все більше нових граней осмислення мегаобразу моря. Найціннішими у розширенні семантичного діапазону образу морської стихії є твори багатьох українських письменників.

При творенні образу моря, водної стихії, українські мариністи подаючи водночас своє оригінально-авторське, філософськи насичене, суб'єктивне бачення цього образу, який за частотністю і символічним насиченням можна визначити як один із важливих мотивів їх творчості. Змалювання моря - традиційна тема в письменстві. До поетичної мариністики зверталися багато українських письменників. В творах їх більшості присутня морська тема.

Доповіді учнів

1-й учень

Представником мариністики в українській літературі можна вважати Івана Петровича Котляревського, який підкреслював, що тема моря була популярна і в духовних творах. Таким чином, морська стихія з давніх-давен наповнювала народну уяву.

. Пригадаймо уривок з «Енеїди»:

Прокляті вітри роздулися,

А море з лиха аж реве;

Слізьми троянці облилися,

Енея за живіт бере;

Всі човники їх розчухрало,

Багацько війська тут пропало;

Тогді набрались всі сто лих!

Еней кричить, що "я Нептуну

Півкопи грошей в руку суну,

Аби на морі штурм утих".

2-й учень

Александрів Володимир Степанович збирав усну народну творчість, етнографічні матеріали, опрацьовував фольклорні мелодії. Яскравим прикладом є «Пісня про всяку рибу». Це віршована казка на мариністичну тему.

«…Вийшла Стерлядь гостроноса,

Кілька йде простоволоса,

Осетер пливе, Білуга,

Вобла, Камбала, Севрюга;

Далі Сьомга, та Форелька,

Та Снітка мала, худенька,

І тріска йде нечупарна,

І Доратка люба, гарна…»

3-й учень

Візьмемо за приклад повість Івана Нечуя-Левицького «Микола Джеря», де головний герой тікає від пана не куди-небудь, а на Чорне море до рибалок. В повісті яскраво зображується рибальська праця на морі.

4-й учень

Маринізм наявний і у Ольги Юліанівни Кобилянської - то гірські пейзажі, побудовані на асоціаціях з морем. Усього в літературному доробку буковинської авторки - п'ять марин, створених силою її уяви і силою її бажання побачити море. Одні з них вона привезла з гір, інші написала ще в Кімполунзі. Текстуально вони входять до чотирьох творів: "Битва", "Жебрачка", "Час".

Під час прогулянок у гори в письменниці виробився стійкий асоціативний зв'язок між шумом лісу й шумом морських хвиль та між синім кольором віддалених гір і візуальним образом моря. До того ж на пленері вона сприймала природу стереометрично. Виняток - марина з "Часу", де авторка не обмовилася про шум лісів, що уявлявся їй шумом моря.

5-й учень

Неможливо оминути також творчість Михайла Михайловича Коцюбинського. Він є одним з найкращих наших письменників-мариністів. Письменник, милуючись краєвидами острова Капрі, говорив, що, навіть спостерігаючи одні й ті самі картини багато разів, можна помічати щоразу все нове й нове, відкривати раніше не помічені переливи барв: «Колір моря, скель, нюанси зелені і неба асоціювалися у нього з різними людськими переживаннями». Картини наростання шторму відзначаються незвичайною свіжістю барв, що безперервно змінюються, багатством звуків, оригінальністю тропів, які відбивають найнесподіваніші асоціації спостерігача:

Дрібні хвилі зливались докупи і, мов брили зеленкуватого скла, непомітно підкрадались до берега, падали на пісок і розбивались на білу піну. Під човном клекотіло, кипіло, шумувало, а він підскакував і плигав, немов нісся кудись на білогривих звірах... Вода при березі починала каламутитись і жовкнути; разом з піском хвиля викидала зо дна моря на берег каміння і, тікаючи назад, волікла їх по дну з таким гуркотом, наче там щось велике скреготало зубами й гарчало.

Його італійські акварелі чи кримські татарські оповідання - взірець тонкої настроєвої прози, в якій море виступає в ролі головного героя. Ось наприклад, акварель «На камені».

Синє море хвилювалось і кипіло на березі піною. Баркас підскакував на місці, хлюпав, як риба, і не міг пристати до берега. Сивовусий грек та молодий наймит-дангалак, стрункий і довгоногий, вибивались із сил, налягаючи на весла, однак їм не вдавалося розігнати човен на береговий пісок…Синя хвиля скипала молоком біля їх ніг, а відтак танула і шипіла на піску, тікаючи в море…

6-й учень

Поетичні твори Христини Олексіївни Алчевської розкривають незабутні красоти кримського узбережжя. Краса Чорного моря зображена у віршах поетеси, що відносить її творчість до українських письменників - маринистів початку ХХ-го ст.

Настрій поетеси часто співпадає зі станом природи, бурхливим Чорним морем. У вірші "В Грзуфі" поетеса зізнається у любові до моря. Вона пише:

Мені зрідні осяйне Чорне море:

Мов океан, весела й вільна я,

Луна мій спів, літа душа моя…

7-й учень

Тема моря цікаво звучить у збірках Євгена Павловича Плужника то синє, «обгорнуте туманами», тихе, але сповнене «небезпеки і оман» («Синє море»), то неспокійне, бурхливе, піднімається «вище й вище кожен вал новий» («Ой гудуть, дзвенять міцні вітрила»). Мариністичні фрески поета нагадують симфонію, у якій почуття ліричного героя й морські краєвиди зливаються в один візерунок, характеризують макрокосмос і мікрокосмос душі ліричного героя, його бунтівливу вдачу. Водночас морська стихія є втіленням вічності, що підносить душу людини до космічних вершин, до абсолюту світла «Злітай, душе! І, мов нове світло, / Осяй глибини й простори ці!»

8-й учень

Мариністичний вірш «Море» Миколи Івановича Терещенка відображає стихію моря, яка постає бурхливою стихією, здатною збентежити дух і уяву людини, але в самому миттєвому пориванні до безконечності людина вивищується над світом. М. Терещенко прагне відтворити водну стихію, показуючи її плинність, вічність і небезпеку, сховану в товщах вод. Море в цьому вірші -образ, що існував споконвіку і буде існувати вічно.

Море

... рушило на гори.

Яке страшне в цей час воно!

коли вирує дно

і щось говорить,

коли я пізнаю

всю зненависть твою,

о море!

9-й учень

Юрій Іванович Яновський належить до письменників, що любили й оспівували море. "Майстер корабля" - єдиний твір Ю.Яновського, щедро насичений мариністичним колоритом. Образ моря підкреслює невпокоєність поривань героїв роману. Він сповнений екзотики - розповідей про морські пригоди, далекі острови, про мистецтво суднобудування. Життя для поета - це море; новий світ - корабель, а матроси на ньому - люди всіх професій.

Як зазначав Євген Маланюк, що Юрій Яновський відкрив і завоював нам море, море в значенні не географічному чи навіть геополітичному, а в значенні психологічному, як окремий духовний комплекс.

10-й учень

Найбільше присвятив місця морській тематиці Олекса Федорович Влизько. Це найвизначніший мариніст, справжній романтик моря, закоханий у його красу й силу. Влизько не випадково оспівував море. Він своїми "морськими" віршами хотів пригадати своєму народові велике значення моря та бажав вивести Україну на широкі морські шляхи світу. Поет, оспівуючи морську стихію, ставить перед нами сильних людей із їхніми пристрастями й пригодами.

Як талановитий співець моря, О. Влизько захоплюється безмежністю і величністю моря та його титанічною силою. Він славить міцних духом людей, а таких якраз породжує море. Він закоханий у мандрівках і пригодах, бо вони гартують волю людини. Прикладом цього є вірші "Дев'ятий вал" і "В порті стоять кораблі".

11-й учень

Особливої уваги заслуговує мариністика Анатолія Леонтійовича Качана. Водна стихія - чи не єдина, якій він не має змоги опиратися. Поет написав багато творів про море. Причому море в нього - то не лише золотий пляж для розморених щедрим сонцем відпочивальників, а передусім стихія, де «не видно ні чайки, ані корабля, бо море сьогодні - мов чорна рілля...» , «у порту, коли світає, кран зарядку починає...». Для нього море - це передчуття далекої мандрівки: «бо вже люльку розлуки запалив теплохід...» Це радість повернення з довготривалого плавання, коли при наближенні до маяка, «першого вогника України», починає дужче битися «залізне серце теплохода»…

Розвивається мариністична лірика, в якій тема моря не просто символізує долю людини у складних хвилях часу, а стає образом світобудови, лоном усьому живому. Не випадково до теми моря зверталися багато письменників. Звеличуючи морську стихію, вони не тільки милувалися морем, а й по-філософськи осмислювали світ людини й моря, їх конфронтацію і гармонію.

Таким же радісним світосприйманням, захопленням красою моря й насолодою від гармонії у світі відзначаються поезії, в яких звучить ідея величі Всесвіту, морської стихії і безсмертя людини. Природа вічна, але й динамічна. Вона у русі своїх змін. І ці природні цикли несуть життя, встановлюють безперервність буття. Людина включається в життя природи своєю працею, долучається до її невпинного руху. Особливо коли охоплена вірою, мрією, волею до творення.

Вчитель:

До видатних мариністів належить Леся Українка. Серед усього розмаїття тем поетеси особливе місце займають мариністичні мотиви.

У багатьох творах, записаних Лесею Українкою та з її голосу, експозиція починається зі слів: «Ой на морі на синьому…», «Ой на морі та на камені…», «Ой на морі на глибокім…». Море не просто байдужа стихія. Воно допомагає людині усвідомити свої почуття, стає мовчазним супутником у самотності.

Море, як одна з наймогутніших сил природи, здатне вирішувати долю людини, воно карає або милує, а інколи стає суворим суддею або ж рятівним притулком, морське дно нерідко сприймається як недосяжне місце, де знемагає душа грішника.

У народних творах, відомих Лесі Українці, є і конкретні згадки про Чорне море, яке було для козаків і полем бою за волю, і засобом збагачення, і нерідко останньою могилою. Леся Українка найкраще знала волинський фольклор, але дослідження її записів дозволяє зробити висновок, що коріння мариністичних образів у творчості поетеси слід шукати в багатогранному українському фольклорі.

Вивчаючи творчість Лесі Українки ми говорили про подорожі. Леся Українка багато подорожувала у зв'язку з хворобою. Лікарі радили їй частіше перебувати в місцевостях із теплим сухим кліматом. Влітку 1888 року Леся їде до Одеси на лікування. Цілющі грязі щойно відкриті на Хаджибейському і Куяльницькому лимані були рекомендовані для лікування. .(слайд 5)

Тим більше, що в Одесі жила сім'я Михайла Федоровича Комарова, з якою сім'я Косачів була у дружніх стосунках уже давно. Отже, Леся Українка приїхала в Одесу на вулицю Поштову 25 (нині Жуковського), де мешкала родина Комарових. Зараз на цьому будинку висить меморіальна дошка.(слайд 6)

Музей Лесі Українки в Ялті Україна

А ще Леся просто закохалася в море і дуже хотіла здійснити морську подорож. Її мрія здійснилася, вона відправилася у подорож до Акермана.

Як ви знаєте Леся Українка хворіла, тому лікарі радили їй частіше перебувати в місцевостях із теплим сухим кліматом. Таким благодатним краєм є Крим. Саме там, у Євпаторії, видатна поетеса багато часу. Бачила вона його різним , але більше бурхливим, неспокійним . Таким , яким було і її життя. А так хотілося, щоб доля була спокійною, тихою.

Вона писала: «Коли я вперше побачила море, я полюбила його назавжди. Люблю сидіти на ви¬сокому березі і вдивлятися у безкрайній синій простір.

Тиша в морі... ледве-ледве
Колихає море хвилі;
Не колишуться од вітру
На човнах вітрила білі.

Послухайте будь ласка, яким буває море ( Слайд 7. Морские волны ,шум моря, прибой.)

Розповідь учителя

Леся Українка часто бувала у Криму, милувалася морем. Воно приваблювало її своєю мінливістю, величчю, красою. Поетеса називає море "Країною світла та золотистої блакиті". На березі моря чомусь завжди хочеться вирушити у далеку-далеку подорож.

(Слайд 3 Тема уроку)

Як би я тепер хотіла
У мале човенце сісти
І далеко на схід сонця,
Золотим шляхом поплисти!

Так образно і яскраво описала Леся Українка схід сонця над морем. Але її вірш - не лише опис морського пейзажу. Роздуми поетеси характеризують її як сміливу і мужню жінку:

Не страшні для мене вітри.
Ні підводнії каміння, -
Я про них би й не згадала
В краю вічного проміння.

Готовність поетеси вирушити у морську подорож означає намір і в житті руха¬тися вперед, не зважаючи на шторми і підводне каміння. Вона не боїться трудно¬щів. Вона готова їх долати і боротися за свою щасливу долю.

Саме тоді поетеса і написала вірш «Тиша морська»

- Читання поезії вчителем.

Тиша Морська

В час гарячий полудневий
Виглядаю у вiконце:
Ясне небо, ясне море,
Яснi хмарки, ясне сонце.

Певно, се країна свiтла
Та злотистої блакитi,
Певно, тут не чули зроду,
Що бува негода в свiтi!

Тиша в морi… педве-ледве
Колихає море хвилi;
Не колишуться од вiтру
На човнах вiтрила бiлi.

З тихим плескотом на берег
Рине хвилечка перлиста;
Править хтось малим човенцем,
В'ється стежечка злотиста.

Править хтось малим човенцем,
Стиха весла пiдiймає,
I здається, що з весельця
Щире золото спадає.

Як би я тепер хотiла
У мале човенце сiсти
I далеко на схiд сонця
Золотим шляхом поплисти!

Попливла б я на схiд сонця,
А вiд сходу до заходу,
Тим шляхом, що проложило
Ясне сонце через воду.

Не страшнi для мене вiтри,
Нi пiдводнй камiння, -
Я про них би й не згадала В краю вiчного промiння...

Бесіда з учнями.

1) Які почуття викликає у вас цей твір?

(Захоплення умінням поетеси бачити скарби природи, тонко відчувати красу навколишнього світу тощо.)

Вчитель пропонує учням прослухати вірш у музичному супроводі.(Слайд 8).

2) Які зорові і слухові деталі використала Леся Українка у творі?

(Зорові: «золотиста блакить», «стежечка злотиста», «вітрила білі» та ін.

Слухові: «тиша в морі», «з тихим плескотом на берег рине хвилечка», «ледве-ледве колихає море хвилі», хтось «стиха весла І підіймає», «тихий плескіт» та ін.)

3) Чим захоплюється ліричний герой? (Просторами спокійного І моря.)

4) До чого вабили простори спокійного моря?

(«У мале човенце сісти І далеко на схід сонця Золотим шляхом поплисти.»)

5) Що ж символізує тихе море? (Тихе море є символом спокою І невгамовного серця героя.)

6) Про що мріє ліричний герой?

(«Поплила б я на схід сонця, Аж від сходу до заходу,

Тим шляхом, що проложило Ясне сонце через воду».)

-Радість буття перемагає, але життєві незгоди не забувають нагадати про себе. Це особливо підкреслено в останній строфі вірша:

(«Не страшні для мене вітри, Ні підводнії каміння,

Я про них би не згадала В краю вічного проміння.»)

7) Що ж символізує «підводнеє каміння»? (Злі, ворожі сили.)

Виділення теми та ідеї вірша.

.Тема: зображення казкової краси морської тиші, коли в морі ледве хлюпочуть хвилі і сяє сонечко.
.Ідея: возвеличення приємного почуття душевного комфорту, насолоди від гарної погоди на морі

. Виразне читання поезії учнями.

- Які враження від цієї поезії?

Усне малювання уявного моря. (Учні усно малюють морську картину)

Бесіда.

1) Чи співпадає ваша уява з уявою художника?

(Учитель демонструє картини І. Айвазовського, на яких зображено море.) (Слайд 9)

Складання художнього паспорту поезії

Назва поезії

"Тиша морська"

Історія написання

Перебування у Криму, цикл віршів "Кримські спогади"

Тема

опис краси моря в період затишшя; прагнення протистояти морським життєвим бурям

Художні образи

лірична героїня - вразлива, має поетичну душу,

романтична

чутлива до краси світу

рішуча, смілива, волелюбна

Художні засоби

епітети - час полудневий, ясне небо, ясне сонце, злотиста блакить, світла країна (яскраво характеризують явища та предмети)

метафори - не колишуться вітрила, колихає море, золото спадає (малюють романтичну картину морського пейзажу)

повтори - ясне, ледве-ледве (привернення уваги)

ласкаво-зменшувальні слова - хвилечка, човенце, весельце, віконце(надання задушевності)

Віршовий розмір

4-стопний ямб

Головна думка (ідея)

треба долати всілякі життєві труднощі, бути оптимістом

Мої враження

- Доведіть, що "Тиша морська" - ліричний твір

«Літературна ігротека"

1.Римування

- Добери риму з поезій

сонце - віконце

хвилі - білі

перлиста - золотиста

каміння - проміння

2.Знайди за початком

1. Як би я тепер хотіла ...

У мале човенце сісти..

2.Не страшні для мене ... вітри,

Ні підводнії каміння

3."Що, болить?" - мене питали...

Але я не признавалась

4.Я дивилась на малюнках...

Не на гордих переможців

ІІІ. Підсумок уроку

«Мікрофон»

Урок видався мені цікавим , тому що….

На уроці я довідалася про те , що…

Домашнє завдання:

1. Вивчити поезію напам'ять;

2. намалювати ілюстрацію до однієї з поезій.