Урок художньої культури 11 клас Урок №14 Розділ 2 Музичне та театральне мистецтво Російська школа балету.

Урок художньої культури 11 клас

Урок №14

Розділ 2 Музичне та театральне мистецтво

Російська школа балету.

Мета: навчальна: познайомити учнів з поняттям «балет»,

«лібрето», «антрепренер», «адажіо» «балетмейстер»,

«танцівник»,видатними композиторами та виконавцями

російського балету та їх кращими творами;

розвивати навики пошукової роботи учнів,

навики монологічного висловлювання;

виховувати почуття прекрасного,захоплення мистецтвом

дії, танцю, музики; зацікавити учнів мистецтвом балету,

збагачувати їх кругозір.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: сторінками альманаху.

Обладнання: Портрети М.Петіпа, П.І.Чайковського, С.Прокоф'єва,

репродукція портрету І.Стравінського роботи П.Пікассо,

репродукція з зображенням Великого театру, портрети

В.Ніжинського, А.Павлової, Г.Уланової в ролі «Джульєтти»,

Т.Красавіної й В.Ніжинського у балеті «Примара рози»,

зображення сцени з балету П.І.Чайковського «Лебедине озеро»,

зображення сцен з балету С.Прокоф'єва « Ромео і Джульєтта».

Хід уроку:

І. Оголошення теми та мети уроку.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

Вступне слово учителя.

Історія світового балету зберегла чимало легендарних імен. У Стокгольмі, столиці Швеції, перед старовинним будинком Музею танцю споруджено пам'ятник. У скульптурі з бронзи втілено образ видатної російської балерини Галини Уланової в партії Лебедя (скульптор Олена Янсон-Манізер). Хто з вас не пам'ятає танець маленьких лебедів або адажіо Одетти-Одилії з казково-фантастичного балету П.Чайковського «Лебедине озеро»? Ця музика стала улюбленою для багатьох людей в усьому світі, адже ідеї боротьби проти темних сил, що стоять на заваді щастя, зро­зумілі представникам різних культур, людям різного віку, різних художньо-естетичних інтересів і уподобань.

Сьогодні на уроці працюють три групи учнів: біографи, історики та мистецтвознавці. Вони презентують свої наробки з теми.

Сьогодні ви зможете збагатити свій арсенал мистецьких понять такими термінами, які зазначені у словнику. Звернемось до них, а також до портретів та ілюстрацій, які представлені в додатковому матеріалі у вас на дожці.

Словник

Балет - ( фр. ballet від італійського ballo-танець, пляска), музично- хореографічний спектакль, в якому органічно співіснують музика, танець, драматичне дійство та елементи образотворчого мистецтва на основі загального драматичного плану. Танець у балеті складає (або ставить) балетмейстер, якого в програмках й афішах називають хореографом або постановником, а виконують артисти балету, або, як про них говорять, танцівники.

Адажіо- (adagio)- повільний музичний темп, по метроному від 96 до 120 ударів за хвилину.

Лібрето - ( італ. Libretto- книжечка), літературний текст, який лежить в основі музично-сценічного твору, головним чином опери. Часто під «лібрето» мають на увазі короткий переказ змісту опери, балету, оперети.

Виступ учня-історика: (приблизний текст у супроводі з презентацією)

Уперше слово «балет» (у перекладі з італійського - «танцюю») вимовив італієць Доменікіно да П'яченца. На початку 15-го ст. він служив учителем танців при дворі правителя однієї з областей Італії - Феррари. Якось Доменікіно да П'яченца запропонував придворним виконати на балу чотири різних танці як єдине ціле. Склавши для цього подання ще й загальний фінал із церемонними виходами й уклонами, він назвав всю цю дію балетом.

Однак балет у тому вигляді, у якому ми знаємо його зараз, народився не в Італії, а у Франції. В 1581 р. у Парижі відбувся грандіозний спектакль «Комедійний балет королеви». Історики розповідають, що тривав він п'ять із половиною годин. У поданні брали участь і співаки, і читці, але події сюжету розкривалися насамперед за допомогою танцю. Так чотириста років тому з'явився той вид театрального спектаклю, що ми сьогодні називаємо словом «балет». Він з'єднує в собі музику, танець, мистецтво декорацій і створює, таким чином, зовсім особливий вид сценічного видовища. Танець у балеті складає (або ставить) балетмейстер, якого в програмках й афішах називають хореографом або постановником, а виконують артисти балету, або, як про них говорять, танцівники. Танець - головний виразний засіб у балеті. У танці розкриваються зміст балету, характери діючих осіб, їхньої думки, почуття. Величезне значення в балеті має музика - її драматична, емоційна сила, багатство й краса мелодій і ритмів.

Важлива роль у балеті належить декораціям, костюмам, висвітленню. У Росії перший балетний спектакль відбувся при дворі пануючого Олексія Михайловича у 1673 р. у підмосковному селі Преображенському. Його підготував іноземець - офіцер інженерних військ Микола Ліма. Називався він «Балет про Орфея та Евридіку». Джерела російського балету - у народних танцях, то величних і співучих, то бешкетних і зухвалих. Російські артисти по-своєму поставилися до техніки танцю, запропонованої їм закордонними постановниками й педагогами. Вони розвили її, збагатили якостями, властивими народному танцю: виразністю, натхненністю, свідомістю.

Виступ учня-мистецтвознавця (текст приблизний у супроводі з презентацією та доповненями)

На цій основі й почало формуватися те мистецтво, що ми називаємо тепер російським балетом. В історії російського балету багато славних сторінок. В 19-му ст. він став зразком для балету всього світу. Цим він зобов'язаний композиторам П. І. Чайковському, творцеві безсмертних балетів «Лебедине озеро», «Спляча красуня», «Лускунчик», А. К. Глазунову, авторові «Раймонди», балетмейстерам М. Петіпа, Л. Іванову, М. Фокіну. У поставлених ними спектаклях танцювали прославлені балерини А. Павлова, Е. Гельцер,Т. Карсавіна, танцівники В. Ніжинський, В. Тихомиров і багато хто інший. На цій великій спадщині виріс російський балет. Серед його творців відомі хореографи К. Голейзовський, Ф. Лопухів, Р. Захаров, Л. Якобсон, І. Вольський, Ю. Григорович, О. Виноградов й інші. Багато спектаклів залишаються в пам'яті на все життя. Незабутні балети «Попелюшка» й «Ромео й Джульєтта» С. Прокоф'єва, «Спартак» А. Хачатуряна (він визнаний гідним Ленінської премії), «Дон Кіхот» Л. Мінкуса, «Бахчисарайський фонтан» Б. Асаф'ева й багато хто інших. Радісні, святкові дитячі балети «Доктор Айболить», «Чиполліно», «Петя й Вовк», «Білий пароплав», «Синій птах» стали улюбленими балетами наших дітлахів.З величезним успіхом проходять і за рубежем виступи балетних труп й окремих солістів - представників різних національностей. Майстерністю, віртуозністю їхньої техніки й натхненністю виконання захоплюються в багатьох країнах світу. У класичних балетах й у сучасних спектаклях танцювали й танцюють видатні майстри: Г. Уланова, М. Семенова, О. Лепешинська, Н. Тимофєєва, М. Плісецька, В. Чабукіані, К. Сергеєв, Е. Максимова, Н. Бессмертнова, В. Васильєв, М. Ліспа, І.Колпакова, М. Сабирова, Г. Ізмайлова, Л. Семеняка, Н. Павлова й багато хто інші. «Ми хочемо не просто танцювати, а говорити танцем» - у цих словах видатної російської балерини Галини Уланової закладений глибокий зміст, відбите завзяте прагнення до змістовності в балетному мистецтві. Ці слова доповнюють те чудесне визначення, що дав російському балету А. С. Пушкін: «...душой исполненный полет...»

Перегляд фрагменту із балету «Жизель» А.Адана

Учитель:

У Росії балет набув поширення в XVIII ст. Тут тривалий час працював один з представників французької школи класичного танцю Шарль Дідло. На петербурзькій сцені він поставив чимало балетних спектаклів, у яких виступала, зокрема, й славнозвісна Авдотья Істоміна, чиє виконавське мистецтво оспівав О. Пушкін.

Становлення російської школи класичного танцю у XIX ст. пов'язане з діяльністю балетмейстера Маріуса Петіпа, який поставив на петер­бурзькій сцені понад 60 балетів, а також з музикою Петра Чайковського (1840-1893) - автора трьох знаменитих балетів: «Лебедине озеро», «Спляча красуня», «Лускунчик».

Повідомлення учня-біографа: (текст приблизний у супроводі з презентацією та доповненями)

Відомі тісні зв'язки композитора з Україною. Проте навіть фахівці не завжди знають про козацьке коріння його роду. Прадід композитора Федір Чайка був православним шляхтичем (сотником) на Полтавщині, де народився дід компози­тора Петро Федорович Чайковський (у селі Миколаївка). Він навчався у Київській академії, потім став лікарем. Петро Ілліч часто і подовгу бував у Кам'янці і Вербівці на Черкащині, у Низах та Тростянці на Сумщині, у Симаках і Браїлові на Поділлі, неодноразово відвідував Київ, Харків, Одесу та інші міста України. Він залюбки використовував український музичний фольклор у багатьох інструментальних творах, присвятив українській тематиці опери «Мазепа»,

«Черевички». У Вербівці в маєтку Давидових, де жила родина його сестри, композитор написав два акти свого першого балету «Лебедине озеро».

П. Чайковський надав глибинного змісту балетній музиці, в якій викорис­товував принципи симфонічного розвитку. Він вважав, що балет здатний виразити складні почуття, велич душі людини. Співтворчість композитора з балетмейстером М. Петіпа збагатила танцювальну лексику, утвердила нове розуміння балетної драматургії.

Перегляд фрагменту балету: П.І.Чайковський «Вальс квітів» із балету « Лускунчик».

Учитель:

Історичне значення мав балетний дебют російського композитора Ігоря Стравінського (1882-1971). Його балети «Жар-птиця», «Петрушка» у постановці талановитого балетмейстера Михайла Фокіна, «Весна священна» у постановці відомого танцівника та балетмейстера Вацлава Ніжинського були створені для «Російських сезонів» у Парижі, які на початку століття організував Сергій Дягілев - відомий антрепренер, палкий пропагандист російського мистецтва за кордоном. Сценічне оформлення, декорації, кстюми, навіть лібрето «Петрушки» розробляв художник Олександр Бенуа; сценографія «Весни священної» належала Миколі Реріху, також співавторові лібрето.

Виступ учня-біографа: (текст приблизний у супроводі з презентацією та доповненями)

І. Стравінський народився в родині відомого співака петербурзького Маріїнського театру. Він прожив у Росії 30 років, своїм духовно-музичним батьком вважав М.Римського-Корсакова.

Найдорожчий спомин його юності - зустріч з П.Чайковським, музикою якого захоплювався (на теми П. Чайковського композитор пізніше напише балет «Поцілунок феї»).

Молоді роки І. Стравінського пов'язані з Україною. З 1896 р. він майже щороку проводив літо у місті Устилуг на Волині, зупиняючись у родині своєї майбутньої дружини Катерини Носенко. Донині зберігся дім, побудований за планом композитора, а також дві паркові алеї з посадженими ним деревами. Українська природа, прадавні весняні обряди, танці й хороводи надихали композитора на створення епізодів «Весни священної», котра народжувалася в Устилузі.

І. Стравінського завжди вабив театр з його культом краси. Багатство колористичної фантазії і стилізація фольклору «Жар-птиці», архаїка праслов'янської пісенності і танцювальності «Весни священної», міський побутовий фольклор «Петрушки» зі сценами народних ярмаркових гулянь - ось головні характерні риси балетів компо­зитора. Незвичним є сюжет інтелекту­ально-філософського балету «Петрушка». Три ляльки: пустунка Балерина, поетичний Петрушка (закоханий у Балерину і зраджений нею) і примітивний Арап (щасливий суперник Петрушки) становлять класичний трикутник, долями героїв якого керує фокусник, чаклун. Трагедія Петрушки розігрується на тлі веселого святкового балагану під час гуляння, чим ще більше уви­разнюється психологічний контраст театральної дії.

Балети І. Стравінського з оркестровими ефектами, сміливими ритмами, ладогармонічними знахідками, новаторським трактуванням фольклору відкрили нову еру в історії музичного театру.

Прослуховування твору І.Стравінського: фрагмент із балету «Петрушка».

Учитель:

Зіркою першої величини в російській трупі С. Дягілева була балерина Анна Павлова (1881-1931). До неї в балеті панував віртуозний блиск, культ танцювальної техніки. Анна Павлова створила еталонні образи високої духовності, краси, щирості. Серед них - «Лебідь» К. Сен-Санса, «Вальс» із «Шопеніани». Останній образ художник Валентин Сєров втілив у портреті балерини на афіші «Російських сезонів» у Парижі. Гастролі російської балетної трупи на всіх континентах забезпечили грандіозний успіх Анни Павлової. Вона стала легендою балетного мистецтва.

Славу російського балету на світовій музично-театральній арені примножив інший вихованець петербурзької школи, учень М. Римського-Корсакова Сергій Прокоф'єв (1891-1953). «Чи може художник стояти осторонь від життя?.. Я дотримуюся того переконання, що композитор, як і поет, скульптор, живописець покликаний служити людині й народу...» У цих словах геніального композитора Сергія Сергійовича Прокоф'єва розкривається зміст і значення його творчості, всього його життя.

Виступ учня-біографа: (текст приблизний у супроводі з презентацією та доповненями)

Він народився і провів дитячі роки в Україні у селі Сонцовка на Донеччині. П'ятирічним створив пешу фортепіанну п'єсу, а в дев'ять - оперу. З-поміж багатьох захоплень обдарованого хлопчика (шахи, видання щомісячної газети, вирощування квітів, гербарій, залізниця, військові кораблі тощо) найцікавіше - щотижневі теат­ральні, зокрема музично-театральні, вистави дитячої трупи під його керівництвом. За словами матері композитора, в ньому рано прокинувся «творець сцени».

Відомо, що С. Прокоф'єв - автор величезної кількості творів: опер, симфоній, інструментальних сонат і концертів, ораторій і кантат, музики до кінофільмів. За характером він - композитор-оптиміст, який тяжіє до світлих образів, веселих забав, радісного гумору. Не дивно, що його фортепіанні твори, а також відому симфонічну казку «Петрик і вовк» так люблять діти.

Виступ учня-мистецтвознавця: (текст приблизний у супроводі з презентацією та доповненями)

Танцювальність завжди була притаманна музиці С. Прокоф'єва, який наголошував: «Я не люблю бути в стані, я люблю бути в русі». Вершинним досягненням композитора вважають великий балет-трагедію «Ромео і Джульєтта», який завдяки новаторській трактовці хореографії, симфонічним прийомам музичного розвитку став геніальним втіленням шекспірівських глибоко психологічних образів, загальнолюдських конфліктів. Як завжди, композитор виявив надзвичайну творчу сміливість, адже на цей сюжет уже було створено стільки відомих творів (опери, симфонії тощо) такими великими композиторами, як Ш. Гуно, В. Белліні, П. Берліоз, П. Чайковський!

Шекспір на балетній сцені?.. Прокоф'єв кидає виклик авторитетам. Розпочався експериментальний пошук нової музичної та пластичної мови, драматургічних і оркестрових засобів. Музику балету пронизують основні мелодичні лінії лейтмотиви, які поєднують низку образів-портретів у єдине ціле. Стрімка і польотна тема Джульєтти-дівчинки, мрійливо-задумлива і сумна - Ромео,ексцентрична та життєрадісна - Меркуціо, суворо хоральна - патера Лоренцо, трагічно-загрозлива - тема ворожнечі родин Монтеккі й Капулетті. У низці хореографічних образів неначе оживає дух епохи Відродження. Балет став загальновизнаним шедевром трагедійного жанру.

Прослуховування твору С.Прокоф'єва: Монтеккі і Капулетті з балету«Ромео і Джульєтта».

Учитель:

На сюжети, російських народних казок С. Прокоф'єв створив яскраво національні балети «Казка про блазня» і «Оповідь про кам'яну квітку», в класичних традиціях написано поетичну «Попелюшку».

Незабутні прокоф'євські образи Джульєтти й Попелюшки втілила на музично-театральній сцені Галина Уланова. Актриса збагатила традиції лірико-романтичного танцю Анни Павлової, сповнила характеристики хорео­графічних героїв психологізмом, особливою поетичністю, багатою гамою емоційних нюансів. Героїням У ланової - неперевершеного майстра пластичних деталей - притаманні зовнішня скромність і велика внутрішня сила. Після виступів за кордоном, де мистецтво балерини набуло широкого визнання, вона писла: «В усьому світі вважають, що саме душа нашого танцю, або, як говорив Станіславський, «життя людського духу», зачаровують над усе».

Славу своїх видатних попередників гідно продовжують сучасні артисти російського балету. Образи Майї Плісецької («Кармен-сюїта» Р. Щедріна), Катерини Максимової та Володимира Васильєва («Спартак» А. Хачатуряна), Ніни Ананіашвілі («Жізель» А.Адана) та багатьох інших солістів Великого театру і Санкт-Петербурзького театру опери та балету викликають справжнє захоплення глядачів. Вагомий внесок у розвиток хореографічного мистецтва зробили балетмейстери Л. Лавровський, В. Чабукіані, Ю. Григорович.

Нині школа російського балету відома в усьому світі, традиції підхопив та розвив один з видатних танцівників сучасності В.Писарєв, який протягом 20 років ивступав на сцені Донецького театру опери та балету, художнім керівником якого він є і до нині. Афторська хореографічна школа В.Писарева щорічно випускає молодих танцівників - майбутніх зірок світових сцен, таких як Андрій Писарєв солист Академічного театру балету м. Франкфурт-на-Майні. Артем Харчек - соліст Петербургського театру ім.Кірова, Яна Котенко прима-балерина американського Карнегі-Холу та інші.

ІV. Закріплення вивченого. Запитання для підсумкової бесіди:

1. Що означає слово «балет»?

2. У якій країні народився цей танець?

3.Перелічіть імена видатних російських композиторів, які писали музику до балетів.

4.Назвіть імена прославлених танцівників російського балету.

V. Домашнє завдання. переглянути фільм «Зірки російського балету та записати свої враження.

Використані джерела:

1. Всесвітня мережа Інтернет.

2.Детская энциклопедия. Т.12 «Искусство». Изд-во « Педагогика» - М., 1977 Акад. наук СССР. 3-е изд.

3. Художня культура світу: Європейський культурний регіон: Навч. Посіб. / Н.Є. Миропольська, Е.В. Бєлкіна, Л.М. Масол, О.І.Оніщенко. - К.: Вища шк., 2001.