7


  • Учителю
  • Виховний захід: 'Наш біль - Афганістан'

Виховний захід: 'Наш біль - Афганістан'

Автор публикации:
Дата публикации:
Краткое описание:
предварительный просмотр материала

Тема виховного заходу: Наш біль - Афганістан

Мета:

  • дослідити причини війни в Афганістані та участі у ній радянських воїнів; осмислити її історичні, політичні й моральні уроки;

  • ознайомити учасників заходу з матеріалами дослідження, зробленого членами історико-краєзнавчого гуртка «Пошук»:

    • про воїнів-афганців Покровського району, які загинули на цій війні;

    • зі спогадами воїнів-інтернаціоналістів - ветеранів Афганістану, з якими зустрілися пошуковці;

    • з комп'ютерною презентацією проекту «Наш біль - Афганістан», підготовленою за результатами дослідження.

  • виховувати почуття шани до тих, хто став свідком і учасником воєнних дій в Афганістані, чиї долі вони перекреслили чи змінили назавжди;

  • формувати відчуття загрози й небезпеки, які культивує війна, розуміння того, що будь-яка війна безглузда й несправедлива своєю жорстокістю, що вона - найстрашніше явище в історії людства.

Форма проведення: презентація дослідницько-пошукового проекту.

Обладнання: портрети загиблих воїнів-афганців, живі квіти, лампадка, виставка літератури, комп'ютерна презентація.


Хід заходу

Звучить фонограма пісні групи ДДТ "Умирали пацаны".

Вчитель. Шановні гості нашого заходу, діти. Наша зустріч присвячена вшануванню пам'яті воїнів, які виконували свій інтернаціональний обов'язок на далекій і чужій землі Афганістану. Про афганську війну сказано багато. У цієї війни особливе обличчя й особливий характер. Вона, ніким і нікому не оголошена, по суті, продовжується в цій країні й сьогодні. Для наших воїнів, що брали у цій війні участь, вона закінчилася 15 лютого 1989 року з виводом радянських військ з Афганістану. Для наших воїнів-інтернаціоналістів вона була вдвічі тривалішою, ніж Велика Вітчизняна.

Скільки разів так бувало: війни замислюють вже сивочолі політики, а в окопах опиняються ті, кому по 20-30 років!

Що було? Як було? Чому було? Чи потрібні були наші юнаки на тій війні?

Шукаючи відповіді на ці та інші питання, члени історико-краєзнавчого гуртка "Пошук" створили проект "Наш біль - Афганістан", презентацію якого ми пропонуємо вам сьогодні. Робота над проектом не залишила нікого з нас байдужими. Ми переповнювалися суперечливими почуттями: гордості за наших воїнів, які чесно і до кінця виконали свій військовий обов'язок, болю й суму за те, що часто їм доводилося робити на цій війні вибір між обов'язком і совістю, сорому - за нерозуміння сучасниками афганських проблем.

Ми хочемо поділитися зібраною інформацією. Сподіваємося, що ви не просто почуєте нашу розповідь, а й відчуєте серцем все те, що відбувалося в роки тієї страшної війни - героїчної й трагічної водночас.

  1. Історична довідка про війну в Афганістані.

Перегляд і коментування слайдів 1-4

2. Причини, початок, характер війни.

Учень. 1979 рік. В Афганістані перемогла "квіткова" революція. До влади прийшли дружні до СРСР сили та проголосили курс на створення соціалізму у мусульманській країні. Основна маса населення не прийняла новий режим, який суперечив релігійним переконанням, традиціям і звичаям народу. Нова влада не могла розв'язати всіх проблем цієї країни.

Середньовічна відсталість, убогість, міжусобні війни: одні групи населення воювали з іншими, панували неписьменність, висока смертність, відсутність медицини. Стан справ у країні призвів до того, що величезний потік біженців (близько 5 млн. людей) залишив рідні оселі і поринув у Пакистан та Іран. Там за допомогою інструкторів з США, Туреччини, Пакистану формувалися загони маджохедів, що означає "воїн за віру". А нова влада, тобто Народна Демократична партія Афганістану, звернулася до уряду СРСР.

Учень. Афганський уряд не раз звертався до уряду СРСР із проханням про надання військової допомоги. В цих умовах радянському керівництву, звичайно, треба було прийняти нелегке рішення: погодитися або уникнути втручання в афганські події. І все-таки рішення про введення обмеженого контингенту радянських військ на територію південного сусіда було ухвалено, тим більш, що в Афганістані зрадницьки було убито главу держави, та США зробили спробу розмістити могутню зброю поблизу південних рубежів СРСР. Це був час "холодної війни", час жорсткого протистояння СРСР і США.

Тоді ні в кого не було сумнівів щодо правильності ухваленого рішення. І радянські війська, вірні військовій присязі, вирушили на чужу землю виконувати "інтернаціональний обов'язок". Це сталося 25 грудня 1979 року.

Учень. Спершу радянським солдатам Афганістан видався раєм. Річки казково голубі, червоні маки, як багаття, біля підніжжя гір. Та з кінця лютого до кінця березня тут постійні дощі. Потім настає страшна спека. Термометр зі шкалою до +50, лопався на сонці. З питною водою були великі проблеми. Місцеве населення отруювало колодязі з питною водою. Наші солдати часто хворіли на шлункові інфекції: гепатит, холеру. Вдень жителі афганських кишлаків отримували від наших солдат гуманітарну допомогу, а коли темніло, то навіть до афганських дітей не можна було повертатися спиною. Ціною такої необачності могло бути життя. Місцеве населення жило убого, їм не завжди вистачало навіть їжі, а от зброї завжди було досить.

Учень. Тактикою маджохедів, або, як їх називали наші воїни, душманів, були засідки на дорогах з метою захоплення полонених і техніки, зброї; нічні нальоти, обстріли, дорожньо-мінна війна, диверсійно-терористичні акти, підриви вибухових пристроїв у місцях масового скупчення населення. Наші ж солдати не мали права використовувати зброю без розпорядження командира. Радянські військові здійснювали охорону комунікацій, аеродромів, промислових та інших об'єктів. Часто, потрапляючи під обстріл душманів, навіть не могли відкрити у відповідь вогонь, весь час перебували у напруженні.

Перегляд і коментування слайдів 5-7


3. Вивід обмеженого контингенту радянських військ з Афганістану.

Учень. З приходом до влади у 1985 році Михайла Горбачова до Афганістану було відряджено генерала Зайцева, який так оцінив ситуацію у Афганістані: «Немає ані найменшого шансу на перемогу у війні з маджохедами, або взагалі не потрібно було вводити війська, або відразу 30-40 дивізій, а не 4-5. Тоді можна було б за 2-3 роки досягти стабілізації в країні та припинення бойових дій». Він зробив висновок про те, що війська потрібно негайно виводити. Останній солдат радянських військ покине Афганістан 15 лютого 1989 року. Ця війна тривала 9 років 1 місяць і 15 днів.

Перегляд і коментування слайдів 8-10


4 Участь жителів Покровського району у Афганській війні.

Покровщині не судилося стояти осторонь цієї жорстокої і нікому

не потрібної війни: 127 покровчан брали участь у військових

діях на території Афганістану, а п'ятеро з них не повернулися до рідних домівок.

Це:

капітан Власенко Іван Іванович,

молодший сержант Петренко Микола Володимирович,

рядовий Рудь Олександр Іванович,

лейтенант Шевцов Олексій Іванович,

сержант Лісничий Сергій Миколайович.

Перегляд і коментування слайдів 11-21

5. Хвилина мовчання.

  • На знак вшанування світлої пам'яті тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя, схилімо голови і вшануймо їх хвилиною мовчання.

(Звучить метроном, запалюється лампадка).

Перегляд і коментування слайдів 22-25


6. Різні точки зору на причини участі Радянського Союзу у війні.

Вчитель. Ця війна породила багато запитань. Не зрозумілою була і її мета. Політики, дипломати по різному пояснювали її причини.

Так, керманич СРСР Л.І.Брежнєв переконував: "Не можна допустити, щоб американці через Афганістан підібралися до наших кордонів".

Д. Картер, президент США, стверджував: "Москва приступила до здійснення своєї мрії про прорив до теплих морів".

В. Смірнов, радянський дипломат заявляв: "Усе просто, як кавун, Брежнєв хотів помститися Аміну за вбивство його попередника Таракі, якому симпатизував".

- Де ж істина?

Й сьогодні оцінки війни в Афганістані неоднозначні. Та хоч би як не переоцінювалася історія, ми повинні завжди пам'ятати, що за кожною подією стоять люди зі своїми долями, характерами, поглядами на життя, своїми мріями. Кожна епоха має свої ідеали та цінності. Можна лише уявити, з яким запалом хлопці 80-х йшли на службу в армію. І кожен з них мріяв виконувати інтернаціональний обов'язок в Афганістані! Вони навіть думки не мали відкупитися чи «придбати» неіснуючі хвороби, щоб не потрапити на службу. Навпаки, вони соромилися "білого" військового квитка. Йшли з вірою і переконаністю в те, що це потрібно для афганського народу, для захисту квітневої національно-демократичної революції в цій країні, але в очах більшості світу перетворилися на хижаків, загарбників. Вони йшли з дому майже дітьми, а повернулися набагато дорослішими від своїх однолітків, бо за ними стояла війна… Повернувшись, наштовхнулися на стіну нерозуміння, зневажливі погляди, осуд. Сьогодні нам цілком зрозуміло, 1979 рік не приніс Радянському Союзу ні слави, ні очікуваних швидких результатів. І лише довгі роки оплакують матері своїх загиблих синів… Їх сини виконали свій військовий обов'язок з честю і до кінця.

Перегляд і коментування слайдів 26-28

7. Зустріч та діалог з учасником війни.

Давайте вдумаємось: на цій війні воював чийсь батько, чоловік, син, чийсь коханий хлопець. Воював на чужій землі, за чужі ідеали… Пройти пекло афганської війни випало вчителю нашої школи Пилипенку Ігорю Борисовичу. Прохаємо, Ігоре Борисовичу, поділитися своїми спогадами про ті події.

Розповідь учасника війни в Афганістані, вчителя школи, Пилипенка І.Б.

Перегляд і коментування слайдів 29-30

Серед учнів нашої школи є ті, чиїм батькам теж довелося воювати на цій війні. Це батьки Кутова Андрія, Колосок Аліни, Кравченко Насті, Тимощенка Олега, Кирданів Сергія та Віталія.

Перегляд і коментування слайдів 31-42


8.Рефлексія.

Перегляд слайдів 43-44.

Забувати уроки історії - злочинно. Віддати забуттю сумний досвід афганської війни - означає знехтувати трагічними сторінками історії, що неминуче призведе до нових війн, кровопролить і трагедій...




 
 
X

Чтобы скачать данный файл, порекомендуйте его своим друзьям в любой соц. сети.

После этого кнопка ЗАГРУЗКИ станет активной!

Кнопки рекомендации:

загрузить материал