План урока географии 10 класс на тему

Сьогодні ми запрошуємо Вас у надзвичайну подорож у країну яку називають «економічним дивом світу» Чому? (проблемне питання на дошці )

Ввідеофільм «Японія» 1 - 3.15 хв 22.30

V. Вивчення нового матеріалу

1станція . «Турагентство» (Демонстрація презентації «Японія»)

1. ЕГП. Географічне положення Японії.

Учні - працівники турагентства Розповідають коротко візитну картку Японії.

Японія - це острівна держава, що розташована в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, на південний схід від Азії. Площа - 372 тис. км2. До складу території входить 4 великих острова: Хонсю, Кюсю, Сікоку і Хоккайдо та близько 4 тисяч малих. Країна омивається Японським, Східнокитайським морем та водами Тихого океану.

Японія - конституційна монархія, глава держави - імператор. Законодавчий орган - двопалатний парламент. Палата представників і Палата радників. Виконавча влада зосереджена в руках кабінету міністрів. В адміністративному відношенні поділяється на 47 префектур.

Столиця держави - м. Токіо, грошова одиниця - йєна.

2. ПРП . Природні умови у ресурси.

У надрах Японських островів трапляються хімічні елементи майже всієї таблиці Менделєєва, але родовищ промислового значення вкрай мало. Тому для її потреб довозиться до 97% необхідного вугілля, 99% нафти та залізної руди, 100% бокситів та ін.

Територія Японських островів лежить у зоні активної сейсмічної діяльності. Тут є 200 вулканів, 40 з яких - діючі.

Клімат мусонний. Весною та восени приходить тропічні циклони. З серпня по жовтень тропічні урагани (тайфуни). Дощі живлять численні річки, багаті на енергоресурси. Більшість лісів країни - штучні насадження, а ландшафти дуже змінені діяльністю людини. 60% лісу імпортується.

Робота в зошиті. Складання таблиці:

Види ресурсів. Характеристика.

1. Мінеральні ресурси дуже бідні, є незначні родовища сірки, вапняків, вугілля.

2. Водні ресурси є багато річок і озер, хоча гідроенергетичний потенціал їх незначний.

3. Лісові ресурси 66% території вкрито лісами, хоча запаси промислової деревини обмежені. На півночі - хвойні, в центральній частині - мішані, на півдні - бамбукові.

4. Земельні ресурси 13% становлять орні землі, 1,6% - пасовища. Грунти малородючі, тому застосовують багато добрив

66% території вкрито лісами, хоча запаси промислової деревини обмежені. На півночі - хвойні, в центральній частині - мішані, на півдні - бамбукові.

4. Земельні ресурси 13% становлять орні землі, 1,6% - пасовища. Грунти малородючі, тому застосовують багато добрив.

5. Рекреаційні ресурси архітектурні пам'ятки, національні парки, історичні місця.

Після заповнення таблиці учні роблять висновок про забезпеченість Японії природними ресурсами.

3. Населення.

Одним з головних критеріїв неухильного економічного зростання Японії багато вчених вважають властиві японському народу риси, на перше місце серед яких ставлять разючу працьовитість, сумлінність, високий рівень освіченості і професійної кваліфікації.

За кількістю населення - понад 127 млн. чол. - Японія входить до першої десятки країн світу. За прогнозами японських демографів, кількість населення країни до 2010 р. Стабілізується на рівні 130 млн. чол. Зараз природний приріст становить 5 чол. на 1000 жителів. Великою проблемою для Японії стало швидке зростання кількості людей старшої вікової групи при найвищій середній тривалості життя у світі (чоловіки - 76 років, жінки - 82 роки).

(Демонстрація слайду «Вікова і статева структура населення Японії»)

Питання до слайдів:

1. Який висновок можна зробити, проаналізувавши статево - вікову структуру населення Японії?

2. З якими проблемами пов'язаний процес старіння населення?

Населення Японії відрізняється національною однорідністю: понад 95% загальної кількості складають японці. Серед представників інших національностей найбільша кількість корейців і китайців.

Населення розміщене на території країни нерівномірно.

Задача: Визначте середню густоту населення Японії.

При високій середній густоті - понад 330 чол./км - райони Тихоокеанського узбережжя, де мешкає 2/3 населення Японії, мають значно вищі показники і суперничають з найбільш густонаселеними районами світу.

Майже 4/5 японців - міські жителі. Міст - "мільйонерів" 11, найбільша міська агломерація - Кейхін (Токіо - Йокогама), де в 150 населених пунктах мешкає 25 млн.чол. Разом з двома іншими найбільшими агломераціями - Хан сін (Осака - Кобе- Кіото) і Тюкіо (Нагоя та ін.), Кейхін утворює єдину систему - Токійських мегалополіс Токайдо із загальною кількістю населення понад 60 млн. чол.

Питання до учнів: Пригадайте, що таке урбанізація, міська агломерація і мегалополіс?

У складі трудових ресурсів переважають кваліфіковані кадри: в Японії безкоштовна середня освіта, а сімейні традиції наказують прищеплювати дітям трудові навички з наймолодшого віку. Чималу роль відіграють також курси, що створюються монополіями для підвищення робочої кваліфікації.

Державною мовою є японська. Основні релігії - синтоїзм (культ божеств природи і предків) і буддизм. Синтоїзм - поклоніння предметам і явищам навколишнього світу - несе в собі не страх перед ними, а вдячність природі, яка, незважаючи на спалахи гніву, частіше буває щедрою і ласкавою. Буддизм був запозичений передусім середньовічною японською знаттю на противагу синтоїзму, який деякий час сприймався як релігія простолюдинів.

Японія не пережила релігійних війн, оскільки дві досить різних релігії утворили щось схоже на союз. Тому приїжджі часто бувають спантеличені відповіддю на питання, скільки в Японії синтоїстів і буддистів, оскільки їх загальна кількість майже вдвічі перевищує населення країни. Нічого дивного в цьому немає: більшість японців прираховує себе до прихильників і тієї, і іншої релігії.

2 станція: «Економічне диво»

Прийом «Броунівський рух» (Проаналізуйте текст підручника і комплексну карту Японії в атласі. Назвіть провідні галузі промисловості?)

«Господарство країни»:

-ПЕК Японії;

-машинобудування;

-хімічна, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість;

-легка і харчова промисловість;

-сільське господарство;

- транспорт.

Прийом «Коло ідей» (Учні роблять висновок)

головними чинниками, які вплинули на швидкий економічний розвиток країни були:

-зручні ЕГП та ПГП

-сучасні методи організації виробництва;

-актичне і гнучке використання капіталу;

-високий рівень розвитку науки та техніки;

- перехід від активного залучення іноземних технологій в минулому до інтенсивного розвитку власних національних досліджень;

-сучасна Японія має динамічні продуктивні сили, в яких нестача природних ресурсів компенсується високим рівнем кваліфікованої робочої сили й культури праці.

Викладач художньої культури: Японія багатогранна ЇЇ культура захоплює. Це чарівний світ , країна мрій і легенд. Зрозуміти його ми спробуємо сьогодні.

Отже, рухаємось далі, наближаємось до станції №3.

3. Станція «Унікальність архітектури»

• Сади

• Будівлі

• Храми

4. Станція «Таємниці культури» (демонстрація презентації «Культура Японії)

• Театр

• Писемність

• Живопис

• Поезія

• Кінематограф

5. Станція «Надзвичайні традиції та звичаї»

• Чайна церемонія

• Національний одяг

• Уклін

• Мистецтво ікебана і орігамі

VI. Закріплення вивченого. (дорога додому)

«Географічний лабіринт»( 4 бали),

«СМС - ребус» (2 бали)

3. Станція «Хвиля емоцій» (Рефлексія)

• Що ви дізналися нового?

• Що здивувало?

• Що вам найбільше запам'яталось?

VII. Підсумок уроку

Додаткова інформація:

Трохи історії…

Японія стала відома європейцям у першій половині XVI ст. Португальці, які відкрили її, почали торгувати з японцями і намагалися навернути їх до католицької віри. Японці тепло прийняли місіонерів, поки імператор Тейго, людина розумна і прониклива, не помітив, що єзуїтів більше приваблює японське золото, ніж порятунок заблудлих душ. Європейців було вигнано на довгих два століття - Японія перетворилася на закриту країну, що, можливо, врятувало її від колонізації і насильницької європеїзації самобутньої культури. І лише в XIX ст. Японія поступово почала відкриватися для іноземців, брати участь у торгівлі, на якій наполягали США, що зміцнювали свої позиції. У XX ст. Японія брала участь у трьох великих війнах - російсько-японській і двох світових. Беззастережна капітуляція у Другій світовій війні, підписана Японією в серпні 1945 року, поклала початок повної реорганізації як політичного, так і економічного життя країни.

На момент закінчення Другої світової війни японська економіка була повністю зруйнована, більшість підприємств закрита, в країні лютували інфляція і безробіття.

За час з 1946 до 1949 рр. були проведені такі реформи: земельна реформа, що майже повністю ліквідувала поміщицьке землевласництво; знищені великі монополістичні концерни, а їх акції продані службовцям; грошова реформа - за зразком реформування німецької марки, що дозволило різко скоротити грошову масу, яка знаходилася в обігу, і зупинити інфляцію.

Військовий японський режим був ліквідований на початку 1946 р. Прийнята в 1947 р. Нова конституція, що зберегла монархію, але позбавила імператора влади, поклала початок демократичним перетворенням.

Війна, що почалася в червні 1950 року в Кореї, зіграла визначальну роль у відновленні економіки Японії, яка на час військових дій перетворилася на своєрідний тил американської армії. Різко зріс попит на озброєння і військові матеріали, військові перевезення і послуги, продовольство і т. ін., що обумовило військово-промисловий бум в японській економіці. Надходження від американських військових замовлень у 1950-1953 рр. дозволили Японії покрити зовнішньоторговий дефіцит і розширити імпорт сировинних ресурсів.

Таким чином, війна в Кореї стала початком "японського економічного дива": ВНП Японії під час війни зростав щорічно на 10%.

У 1968 р. Японія стала третьою державою світу, впритул наблизившись за рядом показників до США і СРСР.

Зовнішньоторгова стратегія Японії засновується на максимальному використанні порівняльних переваг - основному законі міжнародного поділу праці. Як тільки певна галузь японської економіки досягає високих якісно-кількісних показників, вона починає посилено працювати на експорт. Саме тому п'ять видів продукції, що користуються найбільшим попитом на зовнішньому ринку (легкові автомобілі, побутова електроніка, стальний прокат, автомобілі промислового призначення і мотори), до кінця 1970-х рр.. мали в японському експорті частку, що перевищувала 50%.

Надзвичайно важливу роль в японській економіці відіграє держава: її втручання в економіку можна визначити як "продумане планування".

Отримавши самостійність від американської окупаційної адміністрації, японський уряд у найкоротші терміни успішно вирішив задачу вибору шляху подальшого економічного розвитку.

Структурна перебудова японської економіки набула особливої масштабності на початку 1980 -х рр., коли в ході нового етапу НТР з'явився цілий спектр виробництв і галузей - мікроелектронна техніка, великі і надвеликі інтегральні схеми, нові види обліково вимірювальних приладів, біотехнологія

тощо. У цей же час була поставлена довгострокова мета - перетворити Японію на велику технологічну державу.

Невеликий екскурс в минуле дозволив вам дізнатися про політичні і економічні передумови успішного розвитку Японії. Тепер розглянемо природні умови і ресурси, що впливають на розвиток економіки Японії.

Господарство. Сучасна Японія має динамічні продуктивні сили, в яких нестача природних ресурсів компенсується високим рівнем кваліфікації і культури праці зайнятого населення, активним і гнучким використанням капіталу та сучасних методів організації виробництва, значним ступенем розвитку науки і техніки. Держава і підприємці проводять активну діяльність на світовому ринку.

Економіка Японії після Другої світової війни пройшла два етапи становлення.

В 50-60-ті роки склалися чи не найсприятливіші умови розвитку за всю історію Японії. Інтенсивно використовувалася висококваліфікована і водночас дешева тоді ще робоча сила, активно впроваджувалися найновіші досягнення світового науково-технічного прогресу,

У 70-80-ті роки сприятливі чинники попередніх десятиліть вичерпали себе. Тільки кваліфікована робоча сила, але тепер уже одна з найдорожчих у світі, як і раніше відігравала важливу роль. Японія від практики залучення іноземних технологій перейшла до інтенсивного розвитку власних наукових

Промисловість. Становим хребтом японської промисловості стали потужні корпорації, які входять до великих міжгалузевих корпоративних груп: Мітсубісі, Сумітомо, Міцуї, Дайіті, Санва та ін. Але діяльність численних малих та середніх підприємств теж відіграє важливу роль.

Японська промисловість активно пов'язана зі світовими ринками. З одного боку, для її потреб довозиться 97% необхідного вугілля, 99% нафти та залізної руди, 60% лісу, 100% фосфатів, бокситів, бавовни, вовни тощо. З другого боку, на експорт іде половина вироблених автомобілів, майже 90% годинників, 95% відеомагнітофонів, 75% копіювальних машин та іншого офісного устаткування, 75% побутової електроніки (відеокамери, плеєри, цифрові фотоапарати, телевізори, магнітофони та ін.), понад 70% верстатів тощо.

Японія вирізняється високою територіальною концентрацією виробництва. В межах «Тихоокеанського промислового поясу», територія якого становить тільки 1/4 частину площі країни, виробляється 3/4 промислової продукції Японії. Зона мегалополісу, особливо агломерації Кейхін (Токіо - Йокогама), Хансін (Осака, Кобе, Кіото), Тюкьо (Нагоя) є зосередженням наукоємних виробництв.

Важлива риса географії важкої промисловості - фор¬мування великих міжгалузевих комплексів-комбінатів. Найпотужніші об'єкти виникли по сусідству з трьома головними агломераціями. Наприклад, в агломерації Кейхін - це комбінати в Йокогама, Кавасакі, Гоі, Касіма; в Хансін - комбінати в Хіробата, Сакаї, Анегасакі. Ланцюжок комбінатів виник на узбережжі Внутрішнього Японського моря: Мідзусіма, Івакуні, Токуяма, Оіта тощо.

Японія - один з лідерів світової чорної металургії (106 млн. т сталі в 2000 р.). Тут діють майже два десятки металургійних заводів повного циклу, найбільші серед них - у містах Кавасакі, Тіба, Токай, Хіробата, Фукуяма, Кітакюсю. Основу хімічної промисловості становлять 16 нафтохімічних комплексів; найбільші - у Касіма, Гоі, Йоккаіті, Мідзусіма, Сакаї. За розмірами енергоспоживання Японія - четверта в світі (понад 460 млн. т у нафтовому еквіваленті), хоч на 90% залежить від імпорту енергоносіїв: нафти імпортується 250 млн. т, вугілля довозиться понад 135 млн. т тощо.

У світовому виробництві машин і устаткування частка Японії становить понад 10%. Машинобудівні фірми освоїли всю номенклатуру продукції галузі. Найбільші машинобудівні концерни є основою експортної бази Японії, адже за межі країни вивозиться 1/4 продукції машинобудування. Провідними галузями є електромашинобудування (2/5 продукції галузі, половина з якої - продукція радіоелектроніки); транспортне машинобудування (1/3, з перевагою автомобілебудування - 10 млн. автомобілів у 2000 р.- та суднобудування); загальне машинобудування з великими фірмами, що виробляють промислове устаткування і верстати.

В Японії створений потужний науково-виробничий комплекс. Це дає змогу розглядати виробництво наукоємної та технічно складної продукції як основний напрям спеціалізації країни в міжнародному поділі праці. Науково-виробничий комплекс має високий рівень територіальної концентрації. Так, на агломерацію Токіо - Йокогама припадає 60% наукових розробок і близько 40% продукції галузей високої технології. Важливу роль відіграють також Осака, Кіото і Нагоя. Перспективним напрямом покращення територіальної організації цього комплексу є створення системи технополісів - науково-промислових зон, оснащених сучасною інфраструктурою і науково-дослідними підприємствами. Вже існує перше «наукове місто» - Цукуба, створюється ще 19.

В агропромисловому комплексі Японії зайнято майже 1/4 економічно активного населення, з них тільки 6% - у сільському, лісовому господарстві та рибальстві. АПК країни забезпечує близько 56% потреб населення у продовольстві (від рослинництва та тваринництва), але якщо до цього додати продукцію морських промислів (морепродукти - винятково важливий компонент японської національної кухні), то рівень самозабезпечення країни продовольством можна оцінити в 62%.

Земель, придатних для землеробства, в Японії вкрай мало. В 2000 р. оброблялося 4,8 млн. га, на яких працювало 3,9 млн. чол. Середні розміри фермерського господарства - трохи більше одного гектара. Виділяються три галузі спеціалізації: рисосіяння, плодоовочівництво, тваринництво. Потреби в продукції інших галузей країна забезпечує за рахунок імпорту: довозиться 9/10 пшениці, вся кукурудза, 92% бобів і сої, 80% цукру, близько 1/3 жирів та 2/5 м'яса.

В Японії склалися чітко окреслені зони приміської і зональної спеціалізації сільського господарства. Важливою зоною приміської спеціалізації (м'ясо, молоко, овочі, фрукти, квіти) є територія мегалополісу Токайдо від долини Канто до долини Кінкі. Інші спеціалізовані зони: "рисовий пояс" Японії - на північному сході та узбережжі Японського моря; північний схід Хоккайдо, що спеціалізується на молочному тваринництві та буряківництві; центральний високогірний район, який перейшов від шовківництва до вирощування овочів і фруктів. Південні зони субтропічного землеробства склалися на тихоокеанських узбережжях Сікоку і Кюсю.

Транспорт Японії виконує великий обсяг роботи як у внутрішніх, так і міжнародних перевезеннях. Практично всі внутрішні перевезення забезпечуються трьома видами транспорту: автомобільним, залізничним та морським каботажним; зовнішні вантажні - винятково морським, а пасажирські - повітряним транспортом.

Особливість формування транспортної мережі на Японських островах полягає у труднощах її створення: дорого коштує земля, потрібно будувати велику кількість тунелів (довжина окремих перевищує 10 км) і мостів, у тому числі багатокілометрових мостів між островами, підводних тунелів (найбільший між Хонсю і Хоккайдо - 53 км) та ін. Але, незважаючи на труднощі, мережа залізниць зі швидкостями руху 200-250 км/год та швидкісних шосейних доріг поступово зв'язала всі основні економічні центри країни.

(Демонстрація відеофільму).

На зовнішні перевезення морського транспорту припадає понад 0,5 млрд. т вантажів (імпорт - 9/10). Найбільші порти: в Осакській затоці - Кобе, Осака та Сакаї; в Токійській затоці - Йокогама, Тіба, Кавасакі, Токіо; інші важливі порти - Нагоя, Сімідзу, Хіросіма, Фукуока, Нагасакі тощо.

Зовнішньоекономічні зв'язки. На Японію, за даними 2000 р., припадає понад 5,5% імпорту, понад 7,5% експорту і 15% прямих за¬рубіжних інвестицій світу. Найважливішою тенденцією зовнішньоекономічної діяльності країни є перехід її від опори переважно на зовнішню торгівлю до опори переважно на інвестиційну діяльність.

Країна довозить в основному сировину, напівфабрикати, де¬які види хімікатів та промислового устаткування з усіх кінців світу, а вивозить промислові товари, науково-технічну інфор¬мацію та капітал.

На світовому ринку науково-технічних знань Японія, що раніше залежала від залучення зарубіжних технологій, нині са¬ма стала значним постачальником наукових розробок, особливо в галузях електроніки, автомобіле- і суднобудування, хімії, ма¬теріалознавства, біотехнологій тощо. На світовому ринку інвес¬тицій японські корпорації активно займаються створенням спільних підприємств, їх скуповуванням в економічно розвину¬тих країнах.