Урок з краєзнавства Календарно-обрядова поезія Донбасу

Краєзнавство, 6 клас.

Тема уроку: Усна народна творчість. Обрядова поезія в нашому домі. Закріплення поняття про обрядову поезію. Збір колядок, щедрівок, веснянок тощо, які використовуються в Донецькому краї. Опис місцевих звичаїв.

Мета: ознайомити учнів із виникненням народної обрядової поезії, її різновидів; вміти виразно і вдумливо читати пісні, коментувати їх зміст; розвивати пам'ять, культуру зв'язного мовлення; вміння грамотно, послідовно, логічно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; раціонально використовувати навчальний час; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати інтерес до усної народної творчості, зокрема до пісні, її чарівності, милозвучності, краси; прищеплювати почуття пошани, поваги до фольклорної спадщини наших предків.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, тексти календарно-обрядових пісень, музичний супровід до пісень-текстів, дидактичний матеріал (картки).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація знань, мотивація навчальної діяльності.

Бесіда.

- Діти, скажіть, чи любите ви казки?

- Любимо!

- А чи задумувався хто-небудь з вас, де взялися пісні, казки, загадки, ігри? Хто, приміром, розповідає вам казку? Чи пісню співає?

- Бабуся або дідусь.

- А звідки ваша бабуся знає казки, легенди, перекази, пісні?

- Прочитала.

- Почула від своєї бабусі.

- Правильно. Моя бабуся теж розповідала багато цікавого. Але читати вона не вміла. Радіо і телевізорів колись не було. А все, що вона знає, почула од людей, од своїх бабусі чи дідуся. Тоді звідки ж взялися ці чарівні пісні, мудрі загадки?

- Придумали бабусі наших бабусь.

- Справді, їх придумали люди дуже давно. Сотні або й тисячі років тому. І розповідали, співали, а люди запам'ятовували, передавали одне одному від дідів до онуків і знову до онуків. Так і зберегла людська пам'ять прекрасні, цікаві твори, які ми зараз так любимо. Тому все, про що ми говоримо, називаємо усною народною творчістю, або є таке англійське слово - фольклор (від. фольк. - народ, лор - знання, мудрість). А давайте задумаємось: навіщо, наприклад, людям було складати пісні, придумувати різні ігри?

- Щоб цікаво було.

- Щоб весело було жити.

- Усе це правильно. Але ж згадаймо, що все це творилося багато років тому. Нашим пращурам світ уявлявся населеним різними божествами і духами. Люди молилися до сонця, місяця, зірок у небі, обожнювали землю, річки, гаї. Вони вірили, що певним словом і обрядом можна було вплинути на сили природи і примусити їх діяти в бажаному напрямку. Верховним божеством вважалося Сонце (Коляда, Ярило), тому наших предків часто називають «сонцепоклонниками». Обрядова поезія була невідривною від праці людини, від родинного побуту, від народного календаря. У різні пори року виконувались різноманітні за змістом календарно-обрядові пісні, які повинні були забезпечувати успіхи в господарюванні, гарний урожай, щастя в родинному житті.

III. Оголошення теми, мети уроку.

Тож сьогодні ми ознайомимось з таким видом усної народної творчості, як календарно-обрядова поезія, дізнаємося про те, які звичаї та обряди існували й існують в нашому регіоні, візьмемо участь у певних обрядових дійствах.

IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Робота зі словником.

- Звернімо увагу на словничок у підручнику. Визначимо поняття «обряд», «звичай», «обрядовість», «ритуал».

2. Бесіда. Дайте відповідь на питання підручника: які обряди проводять у вашій родині?

- Діти розповідають.

3.Слово вчителя. Отже, календарно-обрядові пісні - це пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Так, навесні скрізь на вигонах, левадах, на сільських майданах і галявинах у нашому краї, славній Донеччині, лунали життєславні веснянки і гаївки, під час Зелених свят - русальні пісні, а в час літнього сонцестояння, на Івана Купала, біля ритуального вогнища, - купальські пісні. Коли ж закінчувалися жнива, то люди справляли обжинки, виконуючи жнивні пісні і славлячи землю-матінку, що дала щедрий урожай. У час зимового сонцестояння виконувались сонцесяйні колядки на честь народження нового Сонця, а потім - новорічні щедрівки.

4. Робота в групах. Учні класу об'єднуються в чотири групи по 4-5 осіб у кожній. Учасники й учасниці повторюють правила роботи в групах, розподіляють ролі. Учитель пропонує кожній групі завдання: учні мають ознайомитися з інформацією в підручнику про певні пісні (1 група - колядки, щедрівки, 2 група - веснянки, гаївки, 3 група - русальні, купальські, 4 група - зажнивні, жнивні, обжинкові пісні), інсценізувати народознавчий матеріал, поданий на картках. Результатом групи має бути коротка доповідь про певний цикл календарно-обрядової поезії та інсценізація обряду.

Доповідачі знайомлять зі своєю роботою весь клас. При цьому учасники інших груп активно слухають, разом з доповідачами знайомляться з текстами пісень, беруть участь в обговоренні обрядів.

Учитель ставить додаткові запитання, повідомляє, що повторення одних і тих самих елементів мови на початку кожного паралельного ряду: рядка, строфи, абзацу тощо - називається анафорою, а повторення групи слів, рядка або кількох віршованих рядків наприкінці строфи або групи строф називається рефреном. Учні занотовують визначення до зошита.

Картка 1.

Уривок для інсценізації

Господиня: Ой, хтось до хати йде. Чи не колядники?

(Заходять хлопці, один з зіркою)

1 хлопець: Добрий вечір, дядьку Микито! Дозвольте колядувати.

Господар: Заходьте, колядуйте. Аякже, ми на вас чекали.

(Хлопці співають)

Коляд, коляд-колядниця -

Добра з маком паляниця.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добра з медом паляниця.

А без меду не така.

Дайте, дядьку, п'ятака.

Добрий вечір, щедрий вечір.

2 хлопець: Дайте коляду, бо вам хату завалю.

3 хлопець: Дайте книш, бо пущу до хати миш.

2 хлопець: Дайте пиріг, бо вам потягнем хату за ріг!

1 хлопець (сіє зерном і промовляє):

Сієм, посіваєм у році Новому.

Мир, згода, щастя для вашого дому.

Господарі: Дякуємо.

Господиня (до господаря): Давай п'ятака за таку коляду.

Господар (шукає по кишенях): Де ж ті гроші?

Господиня: Може, загубив? (зі страхом)

Микита шукає. Б'є себе по лобі й каже:

- І як я забув. В старих штанях вони. Іди, Парасю, принеси.

Господиня (дає гроші, тихо): Цілий рік забувати все будеш.

Хлопці: Дякуємо.

Картка 2.

Уривок для інсценізації

Перша дівчинка: Якщо я зараз закличу птаха, то таким чином буде гарний урожай. (Гукає) Лети, лети, жайворон, лети птах, до нас; зима надоїла, хліб увесь поїла.

Друга дівчина: А я хочу гусей погукати: Гуси, гуси, нате вам на гніздечко, дайте нам на здоров'ячко!

Перша дівчинка: Коли ці слова гукають, то обов'язково у руках тримати солому і важливо підкинути її тричі догори. Так я від старших людей чула.

Перший хлопець: А ми також будемо гадати на врожай у садку, таке слово замовимо, що все, що моє округлу форму, стане як голова.

Другий хлопець: Овва, загнув. Але ж давай кажи своє слово, послухаємо.

Перший хлопець: Кручу, кручу журавлі, як колесо на воді. Як колесо обертає - журавель голову вертає!

Перша дівчина: Дякуємо, вам, хлопці! Ми вам випечемо жайворонів.

Друга дівчина: На сьогодні не тільки жайворонів випікати треба, а ще й сорок вареників наварити, щоб птиця у дворі не переводилась, а у хаті кохання…

Діти водять хоровод, у центрі Весна.

Діти: Ой весна, весна - днем красна,

Що ж ти, весно, принесла?

Весна: Принесла я вам літечко,

Ще й рожевую квіточку,

Хай вродиться житечко,

Ще й озимая пшениця,

І усякая пашниця.

Картка 3.

Уривок для інсценізації

Перша дівчина:

Заплету віночок,

Заплету шовковий,

На щастя, на долю,

На чорнії брови.

Друга дівчина: А я від своєї матусі чула, що на Трійцю одягти на голову віночок можна тільки тоді, коли хата та двір прибрані й зеленню уквітчані.

Перша дівчина: От воно що! Тепер зрозуміло, чому на Зелені свята дівчата у віночках ходять! Це - щоб щастя собі замовити. На долю..

Друга дівчина: А ще я чула, що на Трійцю коси плетуть із вербових гілочок. І такими косами голову обгортають. Це, кажуть, щоб доля не лінивою була.. а ще добре цей вінок коханому одягти! (Дівчата йдуть, з'являються хлопці)

Перший хлопець: Сюди, сюди, хлопці, дивіться! Дівчата коси збираються плести!

Другий хлопець: Нумо, їхні лози поховаємо та подивимось, що вони без нас робитимуть: чи обійдуться, чи ні?

Третій хлопець: Та нехай плетуть! Подивимося, яка з них моторна.

Перший хлопець: То забираємо гілля? Чи самі на тому гіллі гадатимемо?

Другий хлопець: А я щось такого й не чув, що ми маємо робити з тим гіллям…

Третій хлопець: Та це древня парубоча традиція… Ідучи додому, щонайбільше вінків з дерева дістати. Це дуже гарна прикмета.

Перший хлопець: А що за прикмета?

Третій хлопець: Хто з однієї спроби зніме якнайбільше вінків - у того жінка буде не лінива, а охоча до роботи.

Другий хлопець: А дівчата вже вінки доплели! І на вербу повісили! То що, хлопці? Хто не хоче мати ліниву жінку - за мною!..

Картка 4.

Уривок для інсценізації

Дівчинка: А ти знаєш, Мишко, що святий Ілля засіває з неба ниви золотими зернами, тому і хліб, який бабуся випече, буде золотого кольору.

Хлопчик: Ні, не знаю. А нащо переводити стільки зерна?

Дівчинка: Так він же не всім людям так робить. Якщо господарі працьовиті, то він таких ощедрює гарним і чистим збіжжям, а якщо нероби - засіває ниви кукілем і стоколосом. А ще святий Ілля вважається оберігачем зажинок, власне жнив та обжинків. Чуєш, як бабуся співає?

Бабуся:

Ходе Ілля по межі,

Дивується бороді…

- Диво мені з сеї бороди…

Ой, чия ж то борода

Да золотом улита,

Чорним шовком обвита?

Хлопчик: Бабуню, а що за бороду шукає Ілля?

Бабуся: То батько зараз розповість, він якраз із поля повернувся.

Тато: Не дивуйся, синочку, то женчики насамкінець ниви залишають клапоть незжатих стебел. Їх і називають то «борода», то «людська доля», «дідова борода», «цапова борода», «Іллі на бороду», «коза» тощо. Пучечок підв'язують червоною стрічкою, оздоблюють квітами, а вершок надломлюють, щоб колосся схилялося, як подяка щедрій ниві.

Дівчинка: А нащо то робиться?

Бабуся: Щоб задобрити польового духа. Біля такої бороди ще кладуть окраєць хліба й дрібок солі.

Тато: Ми ще подякували сонцю, небу, полю, добрих птахів, що не клювали зерна, та духів-покійників, що допомогли вчасно зібрати врожай. Та й наспівалися після важкої праці:

Ой, задзвеніли стодоли, стодоли,

Що неповні сторони, сторони,

- Ой, не дзвеніть, стодоли,

Будуть повні сторони.

Скільки на небі зірочок,

Стільки у полі копичок,

Зіроньки небо освітили,

Копоньки поле укрили…

5. Робота з ілюстраціями. Які народні обряди відтворюють подані у підручнику ілюстрації? Опишіть, що на них зображено (які символічні образи, дійові особи, що вони несуть і виконують, вираз їхніх облич тощо).

6. Робота над художнім текстом. Розподіліть художні засоби, які зустрічаються в календарно-обрядових піснях, за видами.(На) кривій березі; худенькую; біленькую; тоненькою; біжить, біжить (мала дівчина); красная (панно); загадочки; панночка; русалочки; житечка; шовковім (шнурочку); хрещатий (барвінку); зіллячко; женчики; пиріжечки; криниченька; пшениченька; білолиці (молодиці); вінок просився у женчиків додому; хай прийдуть гаразди; часник - як бик; пшениця - як рукавиця.

VI. Підсумок уроку

1. Бесіда за питаннями:

* Які календарно-обрядові пісні належать до зимового циклу?

* Чим відрізняється щедрівка від колядки?

* Яка роль зменшувально-пестливих слів у веснянках?

* Яка роль віночка у купальських піснях?

* Що таке «борода»?

2. «Мікрофон». Закінчити речення: «З календарно-обрядових пісень ми дізнаємося…»

Оцінювання.

Домашнє завдання: записати один з обрядів, які існують у вашій родині, вивчити напам'ять одну з обрядових пісень.