ПЕРЛИНКА - добірка матеріалів з театралізованої діяльності за творами В.О.Сухомлинського

"ПЕРЛИНКА" - добірка матеріалів з театралізованої діяльності за творами В.О.Сухомлинського в рамках проекту "Креативна освіта для розвитку інноваційної особистості" для формування креативних здібностей у дошкільників.

Упорядники:

Чаренцева Ольга Олександрівна- вихователь - методист ККДНЗ №280 м. Кривого Рогу;

Вихователі ККДНЗ №280 м. Кривого Рогу

Посібник містить матеріали з театралізованої діяльності для роботи педагогів дошкільних навчальних закладів, який сприяє розвитку у дошкільників мовленнєвих та креативних здібностей, психічних процесів; розширює життєвий досвід, виховує моральні якості дитини.

Театралізація за оповіданням В.О. Сухомлинського

«Як їжачок до зими готувався»

Вид театру: іграшковий.

Вікова група: ІІ молодша група, діти 4 року життя

Автор: Був собі в лісі Їжачок. Знайшов він кімнатку в дуплі старого дерева. Тепло в ній сухо. От він там і живе. Настала осінь. Падає жовте листя з дерев, скоро й зима настане. Почав готуватися Їжачок до зими. Сходив до лісу, наколов на свої гілочки сухого листя. Приніс до кімнатки, постелив, стало ще тепліше. Знову подався до лісу Їжачок. Назбирав грушок, яблук. Приніс до хатинки, все склав у бочці. А бочку зробив з березової кори. Ще раз почимчикував Їжачок до лісу. Нашукав грибів і поклав до своєї кімнатки. Тепло і затишно Їжачку, але сумно одному. Захотілось знайти товариша. Пішов він до лісу, зустрів Зайчика.

Їжачок: - Зайчику, іди до мене жити.

Зайчик: - Ні, не хочу, в мене є де жити.

Автор: Пішов він далі. Зустрів Мишку та звертається до неї.

Їжачок: - Мишка іди до мене жити.

Автор: А Мишка відповідає.

Мишка: - Пі - пі - пі. Не хочу жити у тебе.

Автор: Іде Їжачок лісом. Побачив Барсучка і звертається до нього.

Їжачок: - Барсучок, іди до мене жити.

Автор: А Барсучок відповідає.

Барсучок: - Ні, не хочу жити у тебе. В мене є де жити.

Автор: Відмовилися тварини йти до Їжачка додому, бо в них є свої нори. Йде Їжачок далі і зустрів Цвіркуна. Бачить сидить цвіркун на сухій стеблині і дрижить від холоду. Їжачок звертається до нього.

Їжачок: - Цвіркун іди до мене жити.

Автор: Пострибав цвіркун у хатинку до Їжачка радий, раденький. І стали вони жити разом. Настала зима. Їжачок Цвіркунові розказує казку, а Цвіркун пісню Їжачкові співає. Так, подружились Їжачок і Цвіркун, а справжнім друзям ніколи не буває сумно.

Театралізація за оповіданням В.О. Сухомлинського

«Зайчик і горобинка»

Вид театру: драматизація.

Вікова група: ІІ молодша група, діти 4 року життя

Автор: Засипали сніги землю. Нема чого їсти Зайчикові. Побачив Зайчик червоні ягоди на Горобині. Бігає кругом дерева, а ягоди високо не достати їх із гілочок. Просить зайчик

Зайчик: Дай мені, Горобино, одне грону ягід.

Автор: А горобина говорить

Горобина: Попроси вітра

Автор: Попросив Зайчик вітра

Зайчик: Вітер-вітер

Автор: Прилетів Вітер, гойдає, трясе Горобину, зірвав грону ягід, та й дав

грону зайчикові. Зайчик сів з'їв грону ягід та дякує Вітрові

Зайчик: Дякою тобі Вітру, за допомогу

Вітер: Будь ласка зайчик

Автор: Полетів вітер далі собі, а зайчик пострибав додому.

Театралізація за оповіданням В.О. Сухомлинського

«Чому ж горобець утік?»

Вид театру: драматизація.

Вікова група: старший дошкільний вік, діти 6 року життя.

Виходить Казкарка:

Хай лине дитинство наше -

У маєві літ

І не забудеться ніколи

Казки дивосвіт

Тож сідайте зручно і подивіться казочку, яку вам покажуть ваші друзі.

Казкарка : Збудувала собі ластівка гніздечко під стріхою. Наносила сухої травички й пір'ячка. Постелила. Принесла м'яку пушинку вночі під голову покласти. А горобець заліз у її гніздо. Прилітає ластівка, просить горобця.

Ластівка :

- Лети собі , горобчику, добрий молодчику, до свого гнізда, пусти мене в мою хатку.

Казкарка :

- А горобець насупився і мовчить. Почув її слізні благання шпак та й радить.

Шпак :

- Не проси ластівко. Це такий розбійник, що ніякі просьби не допоможуть. Висмикни дзьобом у нього пір'їнку з голови, от він і втече.

Ластівка :

- Як це можна - висмикнути пір'їнку з голови! Йому ж болітиме.

Шпак :

- То лети та й будуй собі друге гніздо .

Казкарка :

- Ластівка сіла та й задумалась.

Ластівка :

- Що ж робити? Горобчика жаль, болітиме йому, коли висмикнеш пір'їну. Але ж він не комашку якусь відібрав у мене, а хатинку.

Казкарка :

- Затремтіло від гніву її серце. Розправила крильця ластівка, полетіла стрілою до хатинки своєї, роззявила дзьобика. щоб пір'їнку в злодія висмикнути.

Побачив це горобець - та й утік. Дивується ластівка.

Ластівка :

- Чого ж він утік.

Казкарка :

- То ж чуже не відбирайте

А своє собі придбайте.

Думайте про своїх друзів,

Щоб самим не бути в тузі.

</ - От і закінчилась наша казочка, малята. Скажіть , чому ж утік горобець? Чи хотіла ластівка зашкодити йому? Чому вона так вчинила?

Театралізація за оповіданням В.О. Сухомлинського

«Як білочка дятла годувала»

Вид театру: іграшки - рукавички.

Вікова група: старший дошкільний вік, діти 6 року життя.

Серед зими потепліло, пройшов дощ, а потім знову ударив мороз. Покрилися дерева льодом, обледеніли шишки на ялинках. Нічого їсти пташці. Скільки не стукає об лід, до кори не достукається. Скільки не б'є дзьобом шишку, зернятка не вилущуються . Сіла пташка на ялину і плаче. Падають горючі сльози на сніг, замерзають. Побачила Білочка з гнізда - пташка плаче. Стриб, стриб - пристрибала до пташки.

Білочка : - Чого це ти, пташечко , плачеш?

Пташка : - Та як же мені не плакати. Все навколо замерзло. Нічого їсти, Білочко…

Білочка: - Не плач пташко, я тобі допоможу. Восени я назбирала багато шишок і можу тебе пригостити.

Винесла вона з дупла велику ялинову шишку. Поклала між стовбуром і гілкою. Сіла пташка біля шишки і почала молотити дзьобом.

А Білочка сидить біля дупла і радіє. І більчата в дуплі радіють. І Сонечко радіє.

Театралізація за оповіданням В.О. Сухомлинського

«Акація і бджола»

Вид театру: іграшки - вертушки.

Вікова група: середній дошкільний вік, діти 5 року життя.

Ведучий. Раненько прокинулись бджоли у вулику. Вилетіли з нього, кружляють навколо. А одна маленька Бджілка підлетіла до старшої Бджоли та й питається.

Бджілка. А куди ми сьогодні полетимо нектар збирати? Знову на гречане поле, як учора?

Бджола. Ще не знаю, Бджілко. А що як піде дощ? Полетиш на гречку по скляночку нектару - і попадеш під зливу. Треба в квітів попитати, вони наші друзі, підкажуть нам чи буде дощ.

Бджілка. Гаразд, я так і зроблю.

Ведучий. Полетіла маленька Бджілка до Ромашки, та й питається в неї.

Бджілка. Ромашко, Ромашко, скажи-но, чи буде сьогодні дощик, чи ні?

Ромашка. Не знаю, Бджілко, спитай у когось іншого.

Ведучий. Полетіла Бджілка далі по садочку. Підлетіла до Троянди та питає в неї.

Бджілка. Скажи мені, Трояндо, будь ласка, чи буде сьогодні дощ, чи ні?

Троянда. Ой, Бджілко, не знаю. Але я дуже на нього чекаю -пити хочеться. Ведучий. Полетіла Бджілка далі. Бачить Кульбаба біля стежки росте. Підлетіла до неї, питає.

Бджілка. Кульбабочко, люба, скажи-но мені, чи буде сьогодні дощик, чи ні?

Ведучий. Мовчить Кульбаба, нічого не говорить, бо закрита в неї квіточка, не чує вона маленьку Бджілку. Летить Бджілка далі. А назустріч їй летить-гуде кошлатий Джміль. Почув він про що Бджілка в Кульбаби питала, та й каже.

Джміль. Лети, мала, спитай в Акації. Вона знає. Перед дощем у неї багато нектару, а перед сухою погодою - немає.

Ведучий. Подякувала Бджілка Джмелю, полетіла до акації.

Бджілка. Підкажи мені, будь ласка, Акаціє, чи

буде сьогодні дощик, чи ні?

Акація. Заглянь-но, мала, у мої кухлики для нектару, то й дізнаєшся.

Бджілка.(заглянула у квіточку). Ой, повні кухлики. Отже дощ буде. Далеко летіти не можна. Та й навіщо летіти, коли акація перед дощем радо пригощає солодким нектаром.

Ведучий. Набрала Бджілка солодкого нектару та й понесла його до вулика. А там її зустріла стара Бджола.

Бджола. Ну що, тепер знаєш, в кого питати про погоду?

Бджілка. Так, знаю, в Акації треба питати.

Театралізація за оповіданням В.О. Сухомлинського

«Як синичка будить мене зранку»

Вид театру: пальчиковий.

Вікова група: середній дошкільний вік, діти 5 року життя.

Щойно посвітлішає за вікном, прилітає маленька жовтогруда пташка.

Синичка: Пінь-пінь.

Хлопчик: Хто ти?

Синичка: Я синичка?

Хлопчик: А мене звати Мишко.

Синичка: Чому ти такий сумний?

Хлопчик: Я застудився.

Синичка: Я принесу тобі калинки до чаю і буду тебе провідувати кожного дня.

Хлопчик: Дякую тобі синичко.

Синичка: Пінь-пінь.

Хлопчик: Доброго ранку синичко! Ти така гарна сьогодні. На вулиці мороз і твоє пір'ячко вкрите інеєм.

Синичка: Поглянь на мою шапочку в мене вона чорно-оксамитова, щічки біляві. На зеленкувато-сірих крильцях кожна пір'їнка ніби пензликом намальована.

Хлопчик: Морозно на вулиці, дозволь пригостити тебе шматочком несоленого сала.

Синичка: Дякую.

Театралізація за оповіданням В.О. Сухомлинського

«Сьома дочка»

Вид театру: драматизація.

Вікова група: старший дошкільний вік, діти 6 року життя.

Автор: Було у матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулась додому аж через місяць.

1 дочка: Я скучила за тобою,немов маківка за сонячним промінням.

2 дочка: Я ждала тебе,як суха земля жде краплину води.

3 дочка: Я плакала за тобою,як маленьке пташеня плаче за пташкою.

4 дочка: Мені тяжко було без тебе,як бджолі без квітки.

5 дочка: Ти снилась мені,як троянді сниться краплина роси.

6 дочка: Я виглядала тебе,як вишневий садок виглядає соловейка.

Автор: А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла води в мисці-помити ноги.

Театралізація за оповіданням В.О. Сухомлинського

"Які на смак зірки?", "Дім для Рябка»

Вид театру: драматизація

Вікова група: середній і старший дошкільний вік, діти 5-6 року життя.

Ведуча: Ця історія трапилася влітку в одному українському селі. (грає весела музика, вибігає поросятко).

Поросятко: Привіт. А визнаєте - хто я ?

Замість носа - п'ятачок,

Замість хвостика - крючок.

Вмить калюжу віднайду,

Ще й і друзів приведу.

( хрюкає, підстрибує навколо себе)

- Де ж калюжу знайти? Може тут? Немає. А тут? Теж немає.( заглядає навколо)

Ведуча: Немає тут калюж, Поросятко, бо не було дощу. Ой, щось наче загриміло-загуркотіло!!

Сонце вкриється хмарками.

Дощ невидимий в імлі

Небо срібними нитками

Пришиває до землі.

( грає аудіо запис дощу, вибігає дитина-дощик)

Дощ: Хто мене гукав?

Поросятко: Це я - поросятко. Мені калюжі потрібні.

Дощ: Мене просять, дожидають.

Наче гостя виглядають;

А з явлюся - хвилюються

Та в захисток ховаються.

Танок «Дощик»

(дівчатка-дощинки танцюють з султанчиками, після таночка розкласти калюжі)

Поросятко: О-о-о! Скільки калюж! Зараз всі порахую! 4-2-5-1! Всього дві!

Пес Рябко: Гав-гав-гав! Хто це тут рахує неправильно?

Я в дворі не ловлю гав,

Кажу грізно: «Гав-гав-гав!»

Пильно дім охороняю,

З Мишком книжки я читаю,

З крильця бачу двір увесь.

Хто я, діти? Звісно - пес!

Я - пес Рябко!

- Ось зараз, поросятко порахуємо правильно всі калюжі. 1-2-3-4-5. Всього 5 калюж. Зрозумів?

Поросятко: Звісно! А поки ми рахували - темно стало.

Ведуча: Синя ковдра є у ночі -

Укрива кого захоче,

Ще й співає колисанку:

- Спіть до ранку…

- Спіть до ранку…

Поросятко: - Ой! Що це з явилося на небі? Такі яскраві крапочки…

Пес Рябко: Це зірки, вони сяють всю ніч. Мій друг Мишко дуже любить їх розглядати у підзорну трубу.

Поросятко: А які ті зірки? Великі чи маленькі?

Пес Рябко: З землі вони здаються нам маленькими, а насправді вони величезні як наша планета Земля.

Поросятко: А зірки тверді чи м' які?

Пес Рябко: Зірки бувають різні…

Поросятко: А найголовніше - які зірки на смак?

Ведуча: Рябко дуже здивувався, як це питати про смак зірок.

Пес Рябко: Зірки не їдять. Ними милуються. Дивись, які вони гарні, різнокольорові: з'являються лишень вночі і, коли нема хмарок на небі. Тоді їх вивчають люди, які називаються вчені-астрономи. Ось!

(Звучить пісня у виконанні дітей «У широкому вікні» дівчатка танцюють танок зірочок).

У широкому вікні

У широкому вікні

Є три зірочки ясні:

Перша зірочка щаслива,

Друга зірочка вродлива,

Третя зірочка правдива -

Вірні подруги вони.

Світять нам вони згори

Всі три зірочки ясні

Прийдуть у таночку,

В золотім віночку,

Платон Воронько

Поросятко: Ну й розумний же наш песик!

Ведуча: Де такий і взявся!

Чи у школі де навчався?

Чи такий вже вдався?

Казку про зірки розкаже,

Про вчених-астрономів,

Пісню всяку заспіва, -

Дім охороняє.

Звідки ж песик теє знає?

Він книжки читає;

І читає, й розбирає.

Та на ус мотає.

Пес Рябко: Так ми з Мишком дуже любимо читати книжки про все на світі.

Ведуча: Книга всім потрібна, всім -

І дорослим, і малим.

Всіх і розуму навчить,

А сама завжди мовчить.

Поросятко: Я теж хочу читати книжки і буду все знати про зірки. ( тягне руки до книжки)

Пес Рябко: Як читати хочеш книжку,

Спершу лапки слід помити!

(сідають разом з книгою, розглядають картинки) Заходить хлопчик Мишко.

Мишко: Маю гарного я друга -

Оце мій собака.

Та немає в нього будки -

Треба майструвати.

( робить з частин будку, стукає молотком…)

Будку гарну змайстрував -

Щоб Рябко дім охороняв.

( прив 'язує собаку на цеп, уходить)

Ведуча: Прив' язав Мишко свого собаку Рябка на цеп до нової будки. Лежить пес біля будки, сумує. В будку не заходить.

Пес Рябко: Не хочу я сидіти на ціпку:

Хочу бігати, стрибати,

З поросятком грати.

А як прийде темна ніч -

Дім охороняти. У-у-у!

Мишко: ( дивується) Чом мій пес Рябко не заходить в нову будку? Може ви знаєте, дітки?

Діти: Бо ти посадив його на ціп. А він же твій друг.

Мишко: А вірно. Краще я відв'яжу Рябка. І він знову стане веселим. (хлопчик відв'язує Рябка)

Пес Рябко: Добре тому - хто в своєму дому.

( заходить у будку)

Ведуча: Ось так і жили вони разом: собака охороняв дім, поросятко не бігало по калюжах, а вивчало книжки, а Мишко про них піклувався.

15