Тема Ориентирование в пешеходном туризме

Розробка занять

до теми «Орієнтування в пішохідному туризмі»

Тривалість: 1 година(45 хв.)

Теоретичне заняття

Мета заняття: - Навчити учнів правильно визначати місце свого знаходження та напрямку руху на місцевості, орієнтуватися на місцевості за ознаками місцевих предметів та явищ природи.

- Ознайомити гуртківців з компасом і його будовою; сформувати в дітей поняття про карту та азимут;

- навчити визначати за допомогою компасу сторони горизонту;

Зміст заняття. Опорні поняття.

Загальні поняття про орієнтування. Способи орієнтування на місцевості: за компасом, небесними світилами, ознаками місцевих предметів і явищ природи. Орієнтири та їх використання при вивченні та запам'ятовуванні незнайомої місцевості.

Компас, його будова. Визначення сторін горизонту за компасом, Поняття про карту та азимут.

Способи орієнтування карти: за місцевими господарськими і природними об'єктами, лінійними орієнтирами, компасом. Порядок дій при визначенні на карті свого місцеположення.

Обладнання: Картини з природними об'єктами, картки, топографічні карти, компаси

Структура заняття

Організаційний момент (2хв.).

-відмітка відсутніх;

І. - повідомлення теми та мети заняття, очікуваних результатів;

Сьогодні ми з вами поговоримо безпосередньо про орієнтування в пішохідному туризмі

Тема: «Орієнтування в пішохідному туризмі»

ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь гуртківців(10-12 хв.).

Згадаємо:

- Який предмет існує для визначення сторін горизонту щоб не заблукати в поході і швидко знайти напрямок?

- Діти для чого існує компас? Компас - найпростіший магнітний вимірювальний прилад, який використовується для орієнтування за сторонами горизонту й для приблизного вимірювання магнітних азимутів напрямів.

Компас з'явився в Європі в кінці ХІІ століття і мав вигляд магнітної голки закріпленої на коркові, який плавав в посудині з водою, а винайшли його в Стародавньому Китаї.

В наш час компас - добре відомий усім. Він використовується в топографії, геології, морській і льотній практиці.

Компас не рекомендується використовувати під час бурі, коли під її впливом магнітна стрілка може зразу відхилитися на кілька градусів (більше 2). Не можна користуватися ним в місцях, де знаходяться великі поклади магнітного залізняка, тяжіння якого переважає вплив магнітного поля Землі.

Зараз є багато видів компасів: повітряні, рідинні деякі з них обладнані дзеркалом. Розглянемо його будову.

Цей компас складається з:

1. магнітної стрілки,

2. резервуара з рідиною ("колба"),

3. масштабної шкали,

4. направляючих ліній,

5. лімбу, підписаного в градусах,

6. лінії для визначення напрямку руху,

7. міліметрової шкали,

8. збільшувального скла,

9. шайби - крокометру.

Для того щоб визначити сторони горизонту за допомогою компасу потрібно:

- розмістити компас в руці в горизонтальному положенні;

- сумістити лінії які знаходяться на основі коробочки ("колби"), з лініями, які вказують напрямок руху на планці компасу;

- встановити північний кінець стрілки компасу між двома смужками, що визначають напрямок руху.

Компасом визначають любий напрямок на місцевості за допомогою вимірювання азимута.

Азимут - це кут, утворений в даній точці на місцевості або на карті між напрямком на північ і напрямком на який-небудь предмет.

На практиці пересування на місцевості частіше всього виникає необхідність рухатись за азимутом в досить густому лісі, коли пройти по прямій лінії практично не можливо: на шляху постійно трапляються природні перешкоди.

Поняття про географічну карту.

Географічна карта- це зменшене, узагальнене, умовно-знакове зображення земної поверхні на площині.

Як відомо, карта виникла ще до нашої ери. З тих пір географія на ній закріплює нагромаджені відомості. Інформація на карті "записана" по-особливому. Картографічна мова - це мова різних за формою, розміром і кольором позначень-символів. Вона дає змогу передати географічні факти, описи, закономірності коротко, графічним способом. Але це не заважає карті бути зручною для відкриттів - для розуміння розміщення об'єктів у просторі. Так карти "розказують" про будову земної кори, поширення тварин, розміщення промисловості. Тому їх називають другою мовою географії. Мову карти розуміють без перекладу люди, що розмовляють різними мовами. Будь-яке географічне дослідження місцевості починається з ретельного вивчення її за картами. Ось чому географу необхідно їх добре розуміти. Так само важливо навчитися читати карту і кожній освіченій людині, щоб вміти користуватися нею для своїх потреб.

Як без знання букв не можна прочитати книжку, так без знання умовних знаків не можна "прочитати", зрозуміти зображення на карті. Карта завжди потребує розшифрування позначень, що використані на ній. Умовні знаки при цьому різняться за формою, розміром, кольором. Вони можуть бути виражені в масштабі, а можуть бути і позамасштабними.

Визначення на карті свого місцезнаходження.

Своє місцезнаходження на карті найбільш просто визначити, знаходячись біля якогось орієнтира. Потрібно тільки віднайти на карті умовний знак цього орієнтиру (перехрестя доріг, міст. виступ лісу та інше). Якщо такого орієнтиру немає, місцезнаходження можна визначити наступним способом.

За найближчими орієнтирами на око. Для цього необхідно зорієнтувати карту, після чого уважно зіставити навколишню місцевість з її зображенням на карті та впізнати на місцевості та карті один-два орієнтири. Потім окомірно визначити своє місцезнаходження на місцевості відповідно до цих предметів, наприклад відповідно до окремого дерева, до розгалуження дороги тощо. Відклавши на око визначені відстані на карті з врахуванням масштабу, намітити олівцем точку свого стояння. В якості орієнтира можуть бути використані не тільки місцеві предмети, але і чітко виражені форми і деталі рельєфу : вершини висот, лінії водорозділу, яри, кургани, ями.

Гра « Список топографічних знаків»

Команда «Тайфун» та «Ураган»

5. Ґрунтова дорога

10. Пам'ятники, монументи, братські могили

13. Листяні ліси

15. Сади

17. Колодязі

20.Озеро

22. Будинок лісника

24. Церкви

31. Скупчення каміння

34.Змішані ліси

50. Шосе

51.Грунтова дорога

52. Стежки

53. Яри

54. Горизонталі

56. Обриви, кручі

57. Річки

63. Джерело

64. Очеретяні та інші болотні зарості

65.Лугова рослинність

66. Чагарники

ІІІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності гуртківців (2-3 хв.).

Вміння орієнтуватись дозволяє пройти маршрут без відчутних відхилень, від наміченого напрямку, від графіка руху і дозволяє раціонально використати час для продуктивної роботи і повноцінного відпочинку.

Вміння туриста орієнтуватись є ознакою доброї технічної підготовки. Подорожувати незнайомою місцевістю при відсутності компаса, картографічних матеріалів і без попереднього вивчення даної території неприпустимо. Необхідні туристові вміння орієнтуватись на місцевості користуватись картою і компасом він здобуває в період підготовки до походу і під час тренувань.

ІV. Вивчення нового матеріалу(15хв.).

Зорієнтуватися на місцевості - це означає вміти визначити своє місцезнаходження і потрібний напрям руху відносно сторін горизонту, навколишніх природних і штучних предметів, витримати його з метою своєчасного виконання поставленого завдання (маршу, екскурсії, походу, подорожі, тощо).

Основне завдання орієнтування полягає в тому, щоб витримати обраний напрям за будь-яких умов: удень і вночі, під час руху в тумані чи в дощ, на відкритій або закритій місцевості тощо. Тому орієнтуватися треба безперервно, одночасно кількома способами, які б доповнювали один одного і служили своєрідним контролем.

За будь-якого способу орієнтування важливо вибрати на місцевості такі орієнтири, які стануть добрими маяками, вказуватимуть потрібний напрям, забезпечуватимуть рух без грубих помилок. Це можуть бути різні природні та штучні предмети(об'єкти): вершини горбів, вигини річок, мачти, димарі, перехрестя доріг, окремі будинки тощо.

Орієнтири повинні чітко відрізнятися від інших предметів за формою, розмірами, забарвленням.

Під час руху незнайомою місцевістю слід вибирати кілька близьких і далеких орієнтирів. Просуваючись уперед, намічають нові орієнтири, запам'ятовують їхні характерні ознаки і взаємне розташування.

Звичайно, простіше всього взяти компас і подивитися, куди направлена стрілка. адже вона завжди показує на північ, але якщо компаса немає, природа сама підкаже. як розміщені сторони горизонту. Ось декілька ознак:

1. Опівдні сонце знаходиться на півдні.

2. На окремо стоячому дереві густіші гілки, як правило, ростуть з південного боку, оскільки туди попадає більше сонячних променів.

3. На відкритій місцевості мурашник за звичай повернутий похилим схилом до півдня і крутим на північ. Це дає змогу мурашкам максимально використовувати сонячне тепло.

4. Мох на каменях росте густіше на північному боці, де найбільша вологість.

5. Церкви, як правило, побудовані в напрямку захід-схід, причому повернуті олтарем на схід, а дзвіницею на захід.

6. Ввечері та вночі природа теж може допомогти нам. Полярна зірка, яка завжди точно знаходиться на півночі, багато віків служить компасом мореплавцям. вона світить досить яскраво і її легко знайти.

7. На галявинах соснового лісу після дощу стовбури стають темнішими з північного боку.

8. У жарку суху погоду з південного боку на стовбурах сосен і ялин виділяється смоли більше, ніж з північного.

9. У першій половині літа трава густіша і вища з південного боку, з півночі - рідша і нижча

10. На кущах суниць найчервоніші ягоди зазвичай з південного боку.

11. Зимою і рано навесні сніг швидше тане на південних схилах горбів і гір та на північних схилах ярів, лощин, ям.

Орієнтування за звуком. Людина здатна визначати напрям звуку як у горизонтальній, так і у вертикальній площині, розрізняючи його силу, висоту і тембр. На чутність впливають рельєф місцевості, її характер, напрям вітру, вологість повітря. Звуки добре чути в тиху погоду, на відкритій поверхні. Гірше в жарку сонячну погоду, коли звук поширюється проти вітру. Вода, земля, каміння, метал - кращі провідники звуку, ніж повітря.

Орієнтування за світлом. Кожне видиме джерело світла як удень так і вночі є орієнтиром. У гарну погоду світло від фар автомобіля видно на відстані 10 км, вогнище - 8 км, промінь прожектора - до 50 км, кишенькового електроліхтаря - до 1,5 км.

Орієнтування за слідами. Для орієнтування за слідами на землі від ніг людини, лап тварин, коліс автомобіля треба мати гострий зір, бути спостережливим, вміти розпізнавати сліди.

Довжина кроку залежить від зросту людини, її віку, швидкості ходьби, вантажу, який несе людина, твердості ґрунту, типу рослинності.

За слідами босих ніг можна визначити приблизно зріст людини, тому що довжина ступні становить 13-14% її зросту.

Дуже допомагає орієнтуванню на місцевості вміння розпізнавати сліди транспортних засобів на польових та лісових дорогах. Якщо автомобіль рухається лісом, то кінці розчавлених гілочок, соломи тощо розташовані в напрямі руху.

V. Закріплення нових знань і вмінь гуртківців (8 хв.).

Зараз щоб ви закріпили отриманні знання на нашому заняття, ви станете картографами та намалюєте карту, хто з вас найбільше використає знаків той переможе

Гра «Топографічний диктант»

Вихованці гуртка «Пішохідний туризм»вирушили в похід . Вони вийшли зі школи і пішли по шосе на південь. Далі вони повернули на захід і рушили польовою дорогою та увійшли до невеликого листяного лісу. Згодом польова дорога перейшла в стежку. Пройшовши ще трохи , діти вийшли з листяного лісу і повернули на південний захід. Згодом почалася лука, яка простягалася вздовж грунтової дороги до річки, що протікає з північного заходу на південний схід. Школярі перейшли річку дерев'яним мостом і продовжили свій шлях стежиною, яка йшла уздовж берега. Далі їм зустрілася хатинка лісника, від якої стежина повернула на південь, праворуч від дороги розташований колодязь. Відпочивши, діти пішли на схід і через півгодини дійшли до чагарників. Тут вони вирішили зробити привал біля джерела. Далі їх шлях лежав на північний схід до хвойного лісу, де вони стали на ночівлю.

VІ. Підсумки заняття (2 хв.).

Керівник гуртка називає активних гуртківців.

Рефлексія «Загадки»

Через воду він проводить,

А сам з місця вік не сходить.

(Міст)

Цей чарівний кут допоможе повернутись з лісу додому? (азимут)

Умовна лінія між небом та Землею, до якої неможливо дійти? (горизонт)

Цей дивовижний прилад допомагає орієнтуватись на місцевості? ( компас )

Біжить,біжить,не вибіжить;тече,тече,не витече? (річка)

Взяли аркуш, розграфили,

Позначками весь покрили.

Різні всі там кольори.

Рамку також провели. (Географічна карта)

Що то за штука і день, і ніч стука. (Годинник.)

Один баранець пасе тисячі овець. (Місяць і зірки)

Золоте сховалося, а срібне показалося. (Сонце і місяць)

Довга Настя простяглася, якби встала, то б неба дістала. (Дорога) Торох, торох, Розсипався горох. Почало світати -Нема що збирати. (Зірки)

• Все обходят это место: Здесь земля как будто тесто, Здесь осока, кочки, мхи... Нет опоры для ноги. (Болото)

• Он без рук, он без ног Из земли пробиться смог, Нас он летом, в самый зной, Ледяной поит водой. (Родник)

• Неразлучный круг подруг Тянет к солнцу сотни рук. А в руках душистый груз, Разных бус На разный вкус. (Сад)

- обґрунтування гуртківцями можливості використання отриманих знань, умінь, навичок;

- загальний підсумок заняття із зазначенням його позитивних та негативних моментів;